Справа № 645/7769/25
Провадження № 2/645/645/26
26 лютого 2026 року місто Харків
Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді Костіної І.Г.,
за участю секретаря судового засідання Бугай К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Немишлянського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 00-9905368 від 15.08.2024 в розмірі 14 638,00 грн., суми сплачених судових витрат у розмірі 2422 грн. 40 коп. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн. 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 15.08.2024 між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №00-9905368 на суму 7 475,00 гривень. 15.08.2024 ТОВ «МАКС КРЕДИТ» ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ "ПРОФІТГІД" на платіжну картку № НОМЕР_1 , що в свою чергу, свідчить доказом того, що Відповідач прийняв пропозицію Кредитодавця. Первісний Кредитор виконав свої зобов'язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі. 17.02.2025 ТОВ ««МАКС КРЕДИТ» (Клієнт) та ТОВ «Юніт Капітал» уклали Договір факторингу №17022025-МК/Юніт Капітал відповідно до умов якого ТОВ «Юніт Капітал» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №00-9905368 від 15.08.2024 року. Всупереч умов кредитного договору відповідач своєчасно не вносить платежів на повернення кредиту, порушуючи взяті на себе договірні зобов'язання та станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить 17 888,00 грн., яка складається з наступного: 7 475,00 грн. - заборгованість по кредиту; 7 163,00 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 3 250,00 грн. - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).
Ухвалою суду від 05.11.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
27.01.2025 року Акціонерним товариством «Таскомбанк» на виконання ухвали суду було надано інформацію, що витребовувалась.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час, день та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, у позовній заяві просив проводити розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного рішення не заперечую.
Відповідач в судове засідання не з'явивсь, про місце, дату та час судового засідання повідомлявсь належним чином.
З урахуванням того, що зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи ОСОБА_1 невідоме, судом здійснено виклик останньої через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України.
Відповідач причину неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав, заяв про розгляд справи без участі відповідача до суду не надходило.
Суд у зв'язку з неявкою відповідача та не повідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 280 ЦПК України, враховуючи згоду представника позивача та не подання відзиву відповідачем, ухвалив слухати справу за відсутності відповідача, яка не з'явилася, у порядку заочного розгляду справи за наявними в справі матеріалами.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить такого висновку.
Згідно ч.1ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.1ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що 15.08.2024 року між ТОВ "Макс Кредит" та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №00-9905368. Кредитний договір ОСОБА_1 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 81599.
Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору Кредитодавець надає Позичальнику кредит у національній валюті у вигляді Кредитної лінії на умовах, передбачених Договором, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором;
Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору сума ліміту кредитної лінії складає 6 500,00 грн;
Відповідно до п. 1.3 Кредитного договору строк дії кредитної лінії (Строк кредитування): 360 календарних днів.
Відповідно до п. 1.5.1. 1.5.2 Кредитного договору стандартна процента ставка складає 1,45% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, знижена процентна ставка 1% від суми кредиту за кожний день користування кредитом.
Відповідно до п. 1.6. Кредитного договору за надання Кредиту, Позичальник зобов'язаний сплатити Кредитодавцю одноразово комісію у розмірі 15,00% від суми Кредиту, що складає: 975,00 грн.
Орієнтовна реальна річна процентна ставка за стандартною процентною ставкою на дату укладання цього договору становить 11985,72% (п. 1.8 договору).
Орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною процентною ставкою на дату укладання цього договору становить 41405,00 грн (п. 1.9 договору).
Згідно п.2.8 Договору сума кредиту перераховується кредитодавцем в сумі 6 500,00 грн. на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу НОМЕР_2 .
До матеріалів справи долучена довідка про ідентифікацію , відповідно до якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ідентифікований ТОВ "Макс Кредит" . Акцепт договору позичальника ( підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): 81599, 15.08.2024 12:09:07, номер телефона на який було відправлено ідентифікатор +380665598054.
На підтвердження факту перерахування кредитних коштів відповідачу, сторона позивача надала лист підтвердження від ТОВ «Профітгід» щодо здійснення успішного переказу грошових коштів в тому числі 6 500,00 грн на картку № НОМЕР_4 , номер транзакції 42371-36245-04994.
Згідно з наданою АТ "Таскомбанк" інформацією від 21.01.2026 № 464/47.7.-БТ на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 банком було оформлено віртуальну банківську платіжну картку № НОМЕР_5 , підтверджується зарахування 15.08.2024 року о 12:20:27 на рахнок ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 6 500,00 грн.
17 лютого 2025 року між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено Договір факторингу № 17022025-МК /ЮнітКапітал, відповідно до умов якого до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором 00-9905368 від 15.08.2024.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу 17022025-МК /ЮнітКапітал від 17.02.2025, від ТОВ «Макс Кредит» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 00-9905368 від 15.08.2024 на загальну суму 14 638,00 грн.
З розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви встановлено, що ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № 00-9905368 від 15.08.2024 року в розмірі 14 638,00 грн., а саме: 6 500,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 7 163,00 грн. заборгованість за нарахованими процентами, 975,00 грн. -заборгованість за нарахованими комісіями.
Згідно ч.1ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з п. 5 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом пере направлення (відсилання) до нього (ч. 5ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому т.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч. 1ст. 612 Цивільного кодексу України).
Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. (ч. 2ст. 615 Цивільного кодексу України)
Кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів на суму кредиту у розмірах і в порядку, що встановлені договором. Якщо договір не містить умови про розмір процентів, він визначається обліковою ставкою банківського процента (ставкою рефінансування), встановленою Національним банком України. У разі відсутності іншої угоди проценти виплачуються щомісяця до дня повернення суми кредиту.
Позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцеві відповідну суму коштів у строк та в порядку, встановленому договором. Якщо позичальник не виконав цього зобов'язання, він повинен сплатити пеню (у вигляді процентів) від дня, коли настав строк виконання, до дня повернення коштів кредитодавцеві, незалежно від сплати процентів за умовами договору.
Відповідно до частини першої статі 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст.ст.610,611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до частини другої ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором кредиту, позивач посилався на те, що 15.08.2024 року між ТОВ "Макс Кредит" та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 00-9905368, який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 81599.
Відповідно до п.1.2. Договору кредитної лінії №00-9905368 від 15.08.2024, сума кредиту становить 6 500,00 гривень та, відповідно до п.1.6. договору, комісія становить 975,00 гривень.
На підтвердження факту перерахування кредитних коштів відповідачу, сторона позивача надала лист підтвердження від ТОВ «Профітгід» щодо здійснення успішного переказу грошових коштів в тому числі 6 500,00 грн. на картку № НОМЕР_4 , номер транзакції 42371-36245-04994.
Таким чином, тіло кредиту становить 6 500,00 грн., однак позивач просить стягнути, зокрема тіло кредиту у розмірі 7 475,00 грн., з яких 975,00 грн. комісія за надання кредиту.
Відповідно до п. 4 ч. 1ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», (далі Закон) загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.
Згідно з ч. 2ст. 8 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Законом передбачено право фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року (справа № 202/5330/19) у кредитному договір не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлено щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно зст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин умова кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемною відповідно до ч. 1ст. 11 цього Закону.
Суд звертає увагу, що у договорі не вказано за яку саме послугу позивач встановив комісію.
Умови самого договору не містять переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.
Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і їх погодження із споживачем при укладенні договору, а тому обов'язок позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемним відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.11, ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».
Зазначені правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року (справа № 755/11636/21) та від 16 листопада 2022 року (справа № 755/9486/21).
Аналізуючи умови договору, суд прийшов до переконання про те, що позивачем не подано доказів у відповідності до ст.ст. 76-80 ЦПК України, які б підтверджували, які саме послуги надаються відповідачеві за котрі необхідно здійснювати сплату комісії, а відтак суд дійшов переконання про те, що відповідач не зобов'язан сплачувати комісію у розмірі 975,00 грн., а тому у цій частині позовних вимог слід відмовити за недоведеністю.
Щодо стягнення заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом у розмірі 7 163,00 грн., суд зазначає наступне
З умов кредитного договору, а саме п.п. 1.5.1, 1.5.2, для нарахування процентів за користування ОСОБА_1 кредитом передбачено застосування стандартна процента ставка складає 1,45% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, знижена процентна ставка 1% від суми кредиту за кожний день користування кредитом.
З наданого позивачем розрахунку, вбачається, що для визначення заборгованості за договором, позичальником застосовано стандартну процентну ставку в розмірі 1,45 % в день.
При цьому, загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні, визначені Законом України «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п'ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023.
Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Натомість відповідачу, всупереч вищенаведених норм права, нараховувалися проценти за користування кредитом понад 1,00% в день (1,45%). Процентна ставка позивачем не змінювалася відповідно до змін у Законі і нарахування здійснювалося всупереч законодавству.
Враховуючи, що самим Законом України від 22 листопада 2023 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» було передбачено те, що він набирає чинності 24 грудня 2023 року, а кредитний договір було укладено 27 травня 2024 року, тобто після набрання чинності цим Законом, до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина п'ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».
Також суд враховує, що пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Договір про надання фінансового кредиту укладено 15.08.2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому умови договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні 1,45% є нікчемною в силу положень частини п'ятої статті 8 та частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно з п. 3 - 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3498-ІХ від 22.11.2023 Банкам протягом: 30 днів з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону щодо забезпечення можливості проведення Національним банком України інспекційних перевірок та надання йому інформації шляхом віддаленого доступу з використанням інформаційно-комунікаційних технологій; 90 днів з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність та документи, не зазначені в абзаці другому цього пункту, у відповідність з вимогами цього Закону. Надавачам фінансових послуг, не зазначеним у пункті 3 цього розділу, та надавачам допоміжних послуг протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.
Отже, вказаними пунктами було визначено порядок дії новоприйнятих норм, як до кредитних договорів, укладених до набрання ними чинності, так і до кредитних договорів, укладених після набрання ними чинності.
Таким чином, надавачі фінансових послуг, у тому числі позивач, зобов'язані були протягом 30 днів починаючи з дня набрання Законом №3498-ІХ чинності, тобто з 24.12.2023, привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.
Кредитний договір між сторонами було укладено 15.08.2024, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому строк дії пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» не поширюється на вказаний кредитний договір.
На момент укладення кредитного договору (15.08.2024 року) діяла норма статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Таким чином, умова укладеного між сторонами договору, передбачена п.п. 1.5.1. договору, щодо встановлення денної процентної ставки у 1,45 % на підставі ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемною.
З огляду на викладене, суд розраховує заборгованість за процентами за укладеним між сторонами договором, виходячи з встановленої ч. 5ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки у розмірі 1 %.
Таким чином, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість за нарахованими відсотками у розмірі 4 940,00 грн., які обраховані наступним чином: 6 500 грн.*1%*76 днів( кількість днів за якими нараховано відсотки відповідно до розрахунку заборгованості) = 4 940,00 грн.
Враховуючи викладене, суд вважає позов частково обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню, оскільки відповідачем порушені умови кредитних договорів та норми цивільного законодавства України, та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 00-9905368 від 15.08.2024 в розмірі 11 440,00 грн
Щодо заявлених позивачем витрат на правову допомогу, судом встановлено таке.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.
При стягненні витрат на правничу допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.
Розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Так, у матеріалах справи міститься: копія договору надання правничої допомоги від 10.09.2025 № 10/09/25-02, додаткова угода №25770867265 до Договору про надання правничої допомоги № 10/09/25-02 від 10.09.2025, копія Акту прийому-передачі наданих послуг до Договору надання правничої допомоги № 10/09/25-02 від 10.09.2025, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, довіреність від 10.09.2025 року.
Згідно копії акту приймання-передачі наданих послуг з правничої допомоги від 01.10.2025 АБ «Соломко та партнери» надало ТОВ «Юніт Капітал» такі правові послуги щодо боржника: складання позовної заяви, вивчення матеріалів справи, підготовка адвокатського запиту, підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів, вартість цих послуг визначена в сумі 7 000,00 грн.
У постанові Верховного Суду від 13.03.2025 у справі № 275/150/22 сформовано висновок, що суд не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
При цьому, судом враховано, що відповідач заперечень проти розміру витрат на професійну правничу допомогу не заявляв, свій процесуальний обов'язок щодо доведення неспівмірності витрат не виконав.
Отже позивачем доведені заявлені до стягнення з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн. та підлягають присудженню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до п. 3 ч. 2ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позовну заяву задоволено частково, за рахунок відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесені ним витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 5 470, 50 коп. ( 7000,00 х 78,15%).
З приводу вимоги позивача про стягнення на його користь сплаченого судового збору, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно наданого платіжного доручення, звертаючись до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 1 893,10 грн. (2422,40 х 78,15%).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247 ч. 2, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 00-9905368 від 15.08.2024 в розмірі 11 440 ( одинадцять тисяч чотириста сорок) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 893 (одна тисяча вісімсот дев'яносто три) грн. 10 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 470 (п'ять тисяч чотириста сімдесят) грн. 50 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним Кодексом України не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал», код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34,офіс 333.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: про. АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 02.03.2026.
Суддя І.Г. Костіна