Справа № 187/2240/25
2/0187/221/26
"02" березня 2026 р. смт. Петриківка
Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Іщенко І.М., за участю секретаря судового засідання Єрмолаєвої О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
26.12.2025 року до Петриківського районного суду Дніпропетровської області звернувся представник ТОВ «ФК «Сіті Колект» Варшавський К.А. з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 23.02.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 3482142, у зв'язку з чим останній отримав кредитні кошти в розмірі 6000 грн, строком на 349 днів, з стандартною процентною ставкою - 1,99 % на день, шляхом перерахування коштів на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 .
26.10.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК Профіт» укладено договір факторингу № 26102023, за яким первісний кредитор відступив право вимоги до боржників.
09.09.2025 року між ТОВ «ФК Профіт» та ТОВ«ФК «Сіті Колект» укладено договір факторингу № ДО-20250909/001, за яким ТОВ «ФК Профіт» відступив новому кредитору право вимоги до боржників, в тому числі за кредитним договором № 3482142 від 23.02.2023 року.
Через неналежне виконання умов договору, за позичальником ОСОБА_1 утворилась заборгованість, яка становить 29399,99 грн та складається з: 5999,99 грн - тіло кредиту, 23400 грн - нараховані відсотки, вказану заборгованість, судовий збір в розмірі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 9000 грн позивач просить стягнути з боржника ОСОБА_1 на свою користь.
Відповідно до частин 2-6 статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, серед іншого, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). З огляду на предмет та ціну позову дана справа підпадає під ознаки малозначної справи та не віднесена до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження. Обставини справи, що згідно частини третьої статті 274 ЦПК України, мають значення для вирішення питання про можливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження, також свідчать про наявність підстав для розгляду цієї справи в спрощеному порядку.
Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою судді Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 05.01.2026 року відкрито провадження по вказаній справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, за наявними у справі матеріалами (а.с. 99). Також даною ухвалою було встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання ним відзиву на позовну заяву; встановлено позивачу п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив та встановлено відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення. Роз'яснено відповідачу, що відповідно до ч. 1 ст. 193 ЦПК України у строк для подання відзиву він має право пред'явити зустрічний позов.
У відповідності до ч. ч. 1, 8 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Представник позивача ТОВ «ФК «Сіті Колект» Варшавський К.А. разом з позовом надав клопотання, в якому позовні вимоги підтримав, просив розглядати справу у відсутності їхнього представника, в порядку спрощеного позовного провадження, проти ухвалення заочного рішення не заперечував (а.с. 91-93).
На офіційну адресу відповідача ОСОБА_1 , тобто на зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання, направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 05.01.2026 року, з копією позовної заяви, з додатками, які повернулися до суду з поштовою відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 102). На електронну адресу відповідача Lunikolajlu4@gmail.com направлено 27.01.2026 року ухвалу про відкриття провадження у справі від 08.01.2026 року, з копією позовної заяви, з додатками (а.с. 101). Відзив на позовну заяву відповідачем до суду не надано. Будь-які клопотання по справі від сторін, до початку розгляду справи, суду не надходили.
Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи викладене, суд вважає можливим провести по справі заочний розгляд.
Суд, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, вважає, що в матеріалах справи достатньо даних, для вирішення спору. Даний позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 23 лютого 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 3482142, за умовами якого позичальник отримав кредитні кошти в розмірі 6000 грн, строком на 350 днів, зі стандартною процентою ставкою 2,00 % в день, зніженою - 2,00 % в день. Договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису - одноразовим ідентифікатором М538 (а.с. 17-35).
Одночасно з укладенням договору ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту, тобто він був ознайомлений з інформацією про умови кредитування та вартість кредиту (а.с. 36-38), що також викладені в правилах надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна» (в редакції від 14.06.2021) (а.с. 49-58).
23 лютого 2023 року кредитні кошти в сумі 6000 грн за кредитним договором № 3482142 від 23.02.2023 року були перераховані ОСОБА_1 шляхом зарахування на карту № НОМЕР_1 , що підтверджується листом ТОВ «Пейтек Україна» про успішне перерахування коштів на платіжну картку клієнта, номер транзакції НОМЕР_2 (а.с. 48).
Відповідно до копії розрахунку заборгованості за кредитним договором № 3482142 від 23.02.2023 року, наданого ТОВ «Лінеура Україна», станом на 26 жовтня 2023 року загальна заборгованість відповідача становить 29399,99 грн, з них: 5999,99 грн - заборгованість по основній сумі кредиту; 23400 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 40-47).
26 жовтня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Профіт» укладено договір № 26102023, відповідно до якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія «Профіт» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (а.с. 55-58).
09 вересня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Профіт» та ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» укладено договір факторингу № ДО-20250909/001, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Профіт» передало (відступило) ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (а.с. 65-66).
Відповідно до копій Реєстру боржників (№ 1) до договору факторингу № ДО-20250909/001 від 09 вересня 2025 року та відповідного витягу з Реєстру, ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 3482142 від 23.02.2023 року у розмірі 29399,99 грн, з яких 5999,99 грн - заборгованість по основній сумі кредиту, 23400 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 65-67).
Між сторонами виник спір про стягнення заборгованості за кредитним договором. На момент розгляду справи відповідач не надав суду жодних доказів сплати зазначеної заборгованості, а також не надав доказів належного виконання зобов'язань перед первісним кредитором.
Загальні вимоги до чинності правочину про укладення електронного договору про споживчий кредит визначено ст. 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави й суспільства, його моральним засадам; волевиявлення сторін має бути вільним та відповідати їхній внутрішній волі; правочин вчиняється у формі, встановленій законом.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний недійсним судом. Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину не встановлена прямо, але одна зі сторін чи інша зацікавлена особа заперечує його дійсність на визначених законом підставах, такий правочин може бути визнано судом недійсним.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, оформлена в електронній формі. Такий договір укладається й виконується у порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону «Про електронну комерцію», за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний електронний документ з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, вважається оригіналом такого документа.
Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення до нього. За умови надання доступу до таких документів їх включення не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положення ст. 12 зазначеного Закону передбачають, що електронний правочин вважається підписаним у разі використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису; електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора (SMS-коду чи іншого засобу), що дозволяє ідентифікувати користувача; аналога власноручного підпису (факсиміле) за письмовою згодою сторін.
Абзацом 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою сторін, вважається укладеним у письмовій формі.
Суд встановив, що 23 лютого 2023 року відповідач у власному особистому кабінеті на офіційному вебсайті ТОВ «Лінеура Україна» добровільно та усвідомлено подав заявку на отримання кредиту. Ця електронна заявка зберігається в особистому кабінеті відповідача на сайті кредитодавця. Після подання заявки ТОВ «Лінеура Україна» надіслало відповідачу одноразовий цифровий код (ідентифікатор) через SMS. Введення відповідачем цього одноразового пароля слугувало підтвердженням акцепту згоди на укладення кредитного договору № 3482142 від 23.02.2023 року в електронній формі. Отже, між відповідачем та первісним кредитором було укладено електронний кредитний договір на умовах, відображених у файлах особистого кабінету (текст договору та Правила кредитування).
Відповідно до законодавства України, оформлення споживчого кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання договору в письмовій (традиційній) формі власноручним підписом. З матеріалів справи вбачається, що перед укладенням договору відповідач отримав проєкт кредитного договору з усіма додатками в електронному вигляді та ознайомився з його умовами та Правилами надання фінансових кредитів ТОВ «Лінеура Україна», розміщеними на сайті кредитодавця. Це відповідає вимогам ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», згідно з якими кредитодавець завчасно надає споживачу повну інформацію для прийняття ним обґрунтованого рішення (зокрема, безоплатно надається паспорт споживчого кредиту у визначеній законом формі). Отже, відповідач мав можливість повно і належно ознайомитися з умовами кредитування до моменту укладення договору, що підтверджує усвідомленість його волевиявлення.
Згідно з умовами самого кредитного договору, він містить усі істотні умови та укладений у спосіб та формі, що відповідають вимогам закону. Договором прямо передбачено, що визнання недійсними, нікчемними чи неукладеними окремих його частин або додатків (включно з Правилами) не тягне недійсності чи неукладеності всього договору в цілому. Отже, електронний договір є юридично чинним і обов'язковим для сторін.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором (кодом) по суті є різновидом удосконаленого електронного підпису. Він полягає у використанні алфавітно-цифрового коду, надісланого підписантові через засоби зв'язку (SMS, електронну пошту тощо), для підтвердження волі укласти договір. Такий спосіб автентифікації широко застосовується, зокрема, у сфері мікрокредитування. Дійсність укладення договорів за допомогою ЕЦПО неодноразово підтверджувалася в судовій практиці. Так, у постанові Верховного Суду у справі №?524/5556/19 від 12.01.2021 зроблено висновок, що підписання договору одноразовим паролем-ідентифікатором є належним способом волевиявлення: договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний згідно зі ст. 12 Закону «Про електронну комерцію», за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Аналогічну правову позицію щодо можливості укладення цивільних правових договорів в електронній формі висловлено у постанові ВС від 16.12.2020 у справі №?561/77/19, де зазначено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому такої форми (ч. 2 ст. 639 ЦК України), а будь-який договір, укладений на підставі ЦК або ГК України, може мати електронну форму і вважається укладеним у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Приписами статті 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину: правочин є правомірним, доки судом не встановлено іншого. У такому випадку відсутні будь-які дані про оспорення чи нікчемність кредитного договору, тому презумпція його чинності не спростована. Отже, всі права та обов'язки сторін за договором підлягають захисту і виконанню на загальних підставах.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що між відповідачем та первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» було належним чином укладено кредитний договір № 3482142 від 23.02.2023 року на умовах, визначених сторонами в електронній формі. На підтвердження факту надання кредиту матеріали справи містять документ, за яким відповідачу були перераховані кредитні кошти в розмірі 6000 грн, на вказаний ним банківський рахунок. Переказ коштів здійснювався через сертифіковані платіжні системи з дотриманням вимог безпеки (стандарт PCI DSS), що гарантує належне зарахування суми на рахунок позичальника. Відповідач отримав обумовлені договором кошти, у зв'язку з чим зобов'язаний повернути їх та сплатити встановлені договором платежі у визначені строки.
Щодо відступлення права вимоги (заміна кредитора), підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним (Постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі № 2-2035/11 (провадження № 61-2449св18), постанова Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15).
Позивач на підтвердження набуття права вимоги за договором надано: копію договору відступлення прав вимоги № 26102023 від 26 жовтня 2023 року, укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Профіт» та копію договору факторингу № ДО-20250909/001 від 09 вересня 2025 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Профіт» та ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект», а також копії реєстрів боржників до вказаних договорів та відповідні витяги з них.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Доказів того, що вказані договори факторингу та відступлення прав вимог визнані недійсними не надано, а тому суд вважає, що надано докази, які підтверджують належний перехід прав вимоги до відповідача від ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «Фінансова компанія «Профіт», від ТОВ «Фінансова компанія «Профіт» до ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект».
За таких підстав ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» набуло статус нового кредитора за договором № 3482142 від 23.02.2023 року до відповідача.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 9.01.2020 у справі № 643/5521/19 (провадження № 61-20093св19) зазначено, що: «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Під час ухвалення рішення суд встановлює: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (пункти 1, 2 частини першої статті 264 ЦПК України).
Звертаючись із позовом, ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» просило суд стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 3482142 від 23.02.2023 року у розмірі 29399,99 грн, з яких: 5999,99 грн - заборгованість по основній сумі кредиту, 23400 грн - заборгованість за відсотками.
Відповідач фактично отримав та використав кредитні кошти у розмірі 6000 грн, доказів належного виконання кредитного зобов'язання ОСОБА_1 на користь первісного кредитора ТОВ «Лінеура Україна» матеріали справи не містять.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором відповідає вимогам закону, є чіткими, зрозумілими, узгоджується з умовами кредитного договору, з нього встановлено розмір основного боргу, відсотки нараховані відповідно до умов кредитного договору та в період дії такого договору.
Враховуючи викладене, а також те, що в ході розгляду справи знайшло своє об'єктивне підтвердження факт неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору, що призвело до заборгованості перед позивачем, твердження позивача не спростовані, а відтак позов є обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1, п. п. 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги державою.
Позивачем заявлено вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 9000 грн, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав належні докази: копію договору № 25 від 17.10.2025 року про надання правової допомоги, прайс-лист, заявка про надання правової допомоги № 639 від 25.11.2025 року, витяг з акту про надання правової допомоги, платіжна інструкція № 711 від 01.12.2025 року про оплату правової допомоги згідно договору № 25 від 17.10.2025 року (а.с. 83-90).
За обставинами цієї справи не викликає сумнівів, що при розгляді справи в суді позивачу ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» надавалася професійна правова допомога адвокатом Бацюк О.М. на підставі договору про надання правничої допомоги № 25 від 17.10.2025.
Отже, проаналізувавши кожен компонент наданої адвокатом правової допомоги на предмет її обґрунтованості та розумності, суд керуючись принципами справедливості та пропорційності про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 9000 грн підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у сумі 2422,40 грн, що підтверджується платіжним документом № 743 від 04.12.2025 року (а.с. 95).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» підлягають задоволенню у повному обсязі, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2422,40 грн.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 274-279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ІПН: НОМЕР_3 , прож.: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «Сіті Колект» (код ЄДРПОУ 43950742, місцезнаходження юридичної особи: 02154, м. Київ, просп. Соборності, 30-А) заборгованість за кредитним договором № 3482142 від 23.02.2022 року в розмірі 29399,99 грн (двадцять дев'ять тисяч триста дев'яносто дев'ять грн 99 коп.), з яких 5999,99 грн - заборгованість по основній сумі кредиту, 23400 грн - заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ІПН: НОМЕР_3 , прож.: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «Сіті Колект» (код ЄДРПОУ 43950742, місцезнаходження юридичної особи: 02154, м. Київ, просп. Соборності, 30-А) судовій збір в розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ІПН: НОМЕР_3 , прож.: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «Сіті Колект» (код ЄДРПОУ 43950742, місцезнаходження юридичної особи: 02154, м. Київ, просп. Соборності, 30-А) 9000 грн (дев'ять тисяч грн) витрат на професійну правничу допомогу.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: І. М. Іщенко