Справа № 180/60/26
2/180/304/26
02 березня 2026 р. м.Марганець
Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Хомченко С.І.,
з секретарем судового засідання - Меньшиковою А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Марганець в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
До Марганецького міського суду Дніпропетровської області 15 січня 2025 року надійшла позовна заява ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 01 липня 2025 року укладено кредитний договір № 26.06.2025-100001316.
Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 3000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 01 липня 2025 року, строком на 140 днів.
Відповідно до п. 3.1 договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача.
Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за договором виконали в повному обсязі. В свою чергу ОСОБА_1 позику не повернула, у зв'язку з чим, утворилась заборгованість у розмірі 7156 грн. 34 коп., яка складається із заборгованості: по тілу кредиту 3000 грн. 00 коп., по відсоткам 3360 грн. 00 коп., комісії 106,34 грн. та неустойки 690 грн. 00 коп., яку ТОВ «Споживчий центр» просить стягнути з ОСОБА_1 , а також судові витрати.
Відповідач відзив на позовну заяву не надала, про розгляд справи повідомлялася належним чином.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази в їх сукупності, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Суд, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 липня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та укладено кредитний договір № 26.06.2025-100001316, шляхом підписання заявки, що є невід'ємною частиною цього договору. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит строком на 140 днів у розмірі 3000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 01 липня 2025 року.
В матеріалах справи міститься підтвердження надсилання грошових коштів в розмірі 3000 грн..
Позивачем надано довідку-розрахунок про стан заборгованості ОСОБА_1 , відповідно до якої утворилась заборгованість у розмірі 7156 грн. 34 коп., яка складається із заборгованості: по тілу кредиту 3000 грн. 00 коп., по відсоткам 3360 грн. 00 коп., комісії 106,34 грн. та неустойки 690 грн. 00 коп..
За вимогами ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно зі ст. 1050 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) громадянину у розмірі та на умовах, встановлених договором, а громадянин зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Укладення договору підтверджується наявною у матеріалах справи копією заявки на укладення кредитного договору від 01 липня 2025 року та паспортом споживчого кредиту, які містять електронний підпис відповідача.
У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронні довірчі послуги», встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Оскільки судом встановлено, що відповідач не виконала належним чином взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, суму отриманих від банку грошових коштів не повернула, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 7156 грн. 34 коп., яка складається із заборгованості: по тілу кредиту 3000 грн. 00 коп., по відсоткам 3360 грн. 00 коп., комісії 106,34 грн. та неустойки 690 грн. 00 коп.
За таких обставин, суд задовольняє позовні вимоги ТОВ "Споживчий центр" частково.
Як вбачається з платіжного доручення про сплату судового збору, розмір судових витрат, понесених позивачем, складає 2662,40 гривень.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн.
Керуючись ст. ст. 526, 1048, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 81, 141, 263-265, 274 ЦПК України, суд
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за кредитним договором № 26.06.2025-100001316 від 01 липня 2025 року у розмірі 7156 грн. 34 коп., яка складається із заборгованості: по тілу кредиту 3000 грн. 00 коп., по відсоткам 3360 грн. 00 коп., комісії 106,34 грн. та неустойки 690 грн. 00 коп..
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833) судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у сумі 2662 грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Суддя: С. І. Хомченко