20.02.2026 Єдиний унікальний номер 205/1325/26
Номер провадження3/205/696/26
20 лютого 2026 року м. Дніпро
Суддя Новокодацького районного суду міста Дніпра Мовчан Д.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов із ВП № 1 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,
проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 156 КУпАП,-
До Новокодацького районного суду міста Дніпра надійшов адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_1 за ч.4 ст. 156 КУпАП.
Відповідно до даних адміністративного протоколу серії ВАД № 954263 від 06.01.2026 року було виявлено правопорушення, а саме, те, що 06.01.2026 року о 14 год. 45 хв. гр. ОСОБА_1 , знаходячись на робочому місці за адресою: м. Дніпро, пр. Металургів, буд. 48, здійснювала продаж тютюнових виробів без марок акційного податку, чим порушила правила господарської діяльності, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.4 ст.156 КУпАП (порушення правил торгівлі пивом, алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння).
Особа, що притягається до адміністративної відповідальності, в судове засідання призначене на 20.02.2026 року о 11 год. 15 хв. за викликом суду не з'явилася, про день та час розгляду сповіщалася належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомила, ніяких письмових заяв чи клопотань до суду не надходило.
Європейський Суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях (наприклад, «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року) зазначав, що сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».
Зі змісту протоколу серії ВАД № 954263 від 06.01.2026 року, вбачається, що гр. ОСОБА_1 уповноваженою особою було роз'яснено, що такий протокол надсилається на розгляду до Новокодацького районного суду міста Дніпра.
Таким чином, гр. ОСОБА_1 будучи достеменно обізнаною про складання відносно неї протоколу у справі про адміністративне правопорушення, та передачу такого адміністративного матеріалу на розгляд до органу судової влади, фактично не виявила власної зацікавленості до розгляду судом справи про адміністративні правопорушення відносно неї.
З огляду на наведене, суд, беручи до уваги необхідність додержання принципу розумності тривалості судового провадження, вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності.
Суд також зауважує, що згідно вимог ч. 2 ст. 268 КУпАП при розгляді справи про адміністративні правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 156 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою. А відтак, з огляду на викладені обставини та вимоги закону, суд розглянув справу на підставі наявних матеріалів без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Суд дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходить до наступного висновку.
Частиною 1 статті 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 1 статті 156 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за роздрібну або оптову торгівлю алкогольними напоями чи тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку.
Диспозицією частини 4 статті 156 передбачена адміністративна відповідальність за дії, передбачені частиною першою чи третьою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення.
При цьому, стаття 156 КУпАП за своїм змістом є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що наповнює норму ст. 156 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння, а тому серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов'язково повинно бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.
Так, згідно ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (з змінами, внесеними згідно із Законом № 318-IX від 3 грудня 2019 року; в редакції Закону № 465-IX від 16 січня 2020 року) імпорт, експорт алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності без наявності ліцензії. Оптова торгівля на території України алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється за наявності у суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах. Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.
При цьому, статтею першою вказаного Закону визначено, що:
- ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ, що засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку;
- роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання (у тому числі іноземних суб'єктах господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування.
За приписами ст. 17 даного Закону у разі порушення вимог ст. 15 Закону посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством, а до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів.
Відповідно до ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми обов'язками в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання, в тому числі, є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Системне тлумачення вказаних вище норм Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів» та ГПК України дає підстави дійти висновку, що роздрібна або оптова торгівля алкогольними напоями чи тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах дозволяється лише суб'єкту господарювання і за наявності у суб'єкта господарювання ліцензії на таку торгівлю.
Тобто, суб'єктами правопорушення, передбаченого ч.4 ст.156 КУпАП можуть бути працівники торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності в цих галузях, а не будь-які інші особи.
Між тим, будь-яких даних про те, що ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність та зареєстрована відповідно до закону як суб'єкт господарювання, матеріали вказаної справи не містять, як і відсутній у провадженні відповідний наказ про працевлаштування такої особи, в якості працівника торгівлі.
Крім того, диспозиція ч. 1 ст. 156 КУпАП передбачає роздрібну або оптову торгівлю тютюновими виробами та алкогольними напоями без марок акцизного податку.
Тому, для притягнення особи до відповідальності за ст. 156 КУпАП слід встановити, чи здійснювалась торгівля тютюновими виробами без марок акцизного податку та яка саме: роздрібна або оптова.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження факту здійснення ОСОБА_1 , взагалі будь-якої торгівлі тютюновими виробами, в тому числі без марок акцизного податку, а також, факту отримання грошей (виручки) за здійснення реалізації таких виробів, не зафіксовано і самого факту реалізації вказаних товарів, не отримано чеків з РРО про таку реалізацію, а грошові кошти, отримані вказаною особою за реалізацію алкогольних напоїв, в матеріалах справи відсутні і під час складання протоколу не вилучалися.
Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка є викладом обставин складу адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у вчиненні правопорушення має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати додаткові докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки це є недопустимим, що буде свідчити про необ'єктивність, упередженість судді при розгляді справи, порушенням права на захист, рівності сторін процесу.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Малофєєва проти Росії», серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Особа, яка складає протокол про адміністративне правопорушення повинна ретельно з'ясувати характер правопорушення та правильно кваліфікувати дії винної особи.
У протоколі мають бути зазначені обставини, які свідчать про наявність адміністративного проступку та його характер, а також, обставини, що характеризують особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки протокол є підставою для провадження у справі про адміністративне правопорушення. Від того, чи правильно він складений, залежить своєчасність, правильність розгляду за суттю справи про адміністративне правопорушення та обґрунтованість застосування стягнення.
Відповідно до положень ст.1 та ч.1 ст.2 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Положеннями ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" N39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява N 25).
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v.theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".
Наведене у своїй сукупності дає підстави стверджувати про те, що вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.156 КУпАП, не доведена беззаперечними доказами, а сумніви, які виникли у ході розгляду цієї справи апеляційним судом мають бути витлумачені на користь останньої.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
З огляду на викладене та оцінюючи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 156 КУпАП, а тому справу необхідно закритти з підстав, передбачених п.1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ч.4 ст.156, 283, 284 КУпАП України,-
Провадження у справі про визнання винною і притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.156 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях такої особи складу адміністративного правопорушення.
Постанову може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: Д. В. Мовчан