Справа № 202/5901/25
Провадження № 2/202/653/2026
Іменем України
2 березня 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі: головуючого судді Бєльченко Л.А., за участю секретаря судового засідання Щербини В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в місті Дніпрі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАЙМЕР» про встановлення факту невиконання обов'язку кредитора, -
12.06.2025 року через систему «Електронний суд» позивач звернувся до Індустріального районного суду міста Дніпра з цим позовом до відповідачки.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2025 року визначено суддю Бєльченко Л.А. для розгляду даної справи.
Ухвалою судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 18.06.2025 року прийнято позовну заяву ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено цивільну справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.
30.07.2025 року через систему «Електронний суд» представник заявника, адвокат Індутний-Шматько С.М., в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ», ТОВ «ЗАЙМЕР» про встановлення факту невиконання обов'язку кредитора.
Ухвалою судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 4.08.2025 року зустрічну позовну заяву залишено без руху через несплату судового збору в розмірі 605,60 грн.
27.08.2025 року від представника ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» на виконання ухвали від 4.08.2025 року надійшла заява разом з квитанцією про сплату судового збору в розмірі 605,60 грн.
Ухвалою суду від 2.10.2025 року вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ», ТОВ «ЗАЙМЕР» про встановлення факту невиконання обов'язку кредитора, об'єднано із первісним позовом ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в одне провадження; здійснено перехід розгляду справи зі спрощеного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
В обгрунтування позову представник ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» зазначив, що 28.01.2021 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №174727 про надання фінансового кредиту, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи даний договір та правила, ОСОБА_1 підтвердила, що вона ознайомилася з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст.641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання договору.
Умовами п. 6.1 договору визначено, що цей договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п.6.2 договору, сторона несе повну відповідальність за правильність вказаних ними у договорі реквізитів, і зобов'язується своєчасно у письмовій формі, по електронній пошті, повідомляти іншу сторону про їх зміну, а у разі неповідомлення - несе ризик настання пов'язаних із цим несприятливих наслідків.
Відповідно до п. 1.1 кредитного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором на наступних умовах: сума виданого кредиту - 2000,00 грн.; дата надання кредиту - 28.01.2021 року; строк кредиту - 30 днів; валюта кредиту: UAH; стандартна процентна ставка - 2 % в день або 730 % річних.
Згідно п. 1.4., кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.
На виконання вимог п. 1.4. кредитного договору відповідачем були зазначені реквізити платіжної банківської карти № НОМЕР_1 для перерахування кредитних коштів (ч. 7 кредитного договору). На підтвердження виконання товариством п. 1.4 кредитного договору, позивач надає інформаційну довідку, відповідно до котрої 28.01.2021 року на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 2 000,00 грн. за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , що являється доказом видачі кредитних коштів.
17.02.2022 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №01-17/02/2022,відповідно до умов котрого ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 17.02.2022 року до договору факторингу №01-17/02/2022, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги, зокрема, й до ОСОБА_1 .
Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 16.04.2025 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 10 560,00 грн., з котрих: 2 000,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 8560,00 грн. - прострочена заборгованість за процентами.
Також представником позивача зазначено, що ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ»на адресу ОСОБА_1 була направлена вимога про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором №174727 від 17.02.2022 року, проте станом на дату подачі позову зазначена вимога була залишена відповідачем без виконання.
З урахуванням наведеного, представник позивача просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість у розмірі 10 560,00 грн., з котрих: 2 000,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 8560,00 грн. - прострочена заборгованість за процентами та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Представник позивача у судове засідання не з'явився. Через систему «Електронний суд» подав заяву про відшкодування витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи, в котрій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 500,00 грн. Розгляд справи просив провести без участі представника позивача.
Представник відповідачки, адвокат Індутний-Шматько С.М., у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ», в обгрунтування чого зазначив наступне.
Відповідач не визнає позовні вимоги, оскільки: 1. первісний кредитор коштів по договору не переказував, а відповідач їх від нього не отримувала, а тому у нього не виникли права кредитора і не перейшли від нього до позивача. Надана позивачем копія листа ТОВ «ПрофітГід», є неналежним, недопустимим та недостовірним доказом; 2. кредитний договір з додатками, надані позивачем суду у копіях, не має юридичної сили електронного документа, є нікчемним і не був укладений ні в якій формі: ні в паперовій, ні в електронній, тому що не були підписані обома сторонами на дату укладання оригінали, котрих у даній суду редакції не існує. Не підписані відповідачем умови кредитування, не можуть бути застосовані до правовідносин сторін; 3. нарахування процентів після закінчення строку кредитування, у період карантину є безпідставним, розрахунок вимог не відповідає змісту копії кредитного договору в якій максимальна сума до сплати по кредиту 3 500,00 грн., правовим висновкам Верховного Суду про заборону нарахування відсотків поза межами строку кредитування, за підвищеною процентною ставкою та з порушенням принципів добросовісності, розумності та справедливості; 4. 10500 грн., котрі позивач вимагає як компенсацію витрат на правничу допомогу є витратами на ведення ним основної статутної господарської діяльності і не відповідають визначеним ЦПК України та ЄСПЛ критеріям фактичності, неминучості та необхідності; 5. позивачем не надано доказів власних позовних вимог. У даній справі позивачем, котрому згідно пп. 6.2.2., 8.1. та ст. 2 Договору факторингу, ст.ст. 514, 517, 1082 ЦК України, ч. 6 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», первісний кредитор зобов'язаний був надати докази існування вимог, а саме, оригінал кредитного договору та первинний документ про переказ коштів, не долучено останніх в якості додатків до позову. Будучи професійною фінансовою установою, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ»розумів наслідки відсутності у первісного кредитора таких доказів, однак зважаючи на вигідність факторингу, свідомо прийняв цей ризик.
Відповідно до пп. 6.1., 7.1. Договору факторингу, за право вимоги на суму 60 830 791,25 грн. позивач сплатив первісному кредитору 311 979,08 грн., тобто право вимоги відступлене за 0,005% (п'ять тисячних) від суми - 0,5 відсотка. Вказане свідчить за те, що за право вимоги конкретно до відповідача позивач сплатив 10 560,00 ? 0,005= 52,8 грн.
Представник відповідача ОСОБА_1 також зазначає, що договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей. Для того, щоб виник обов'язок повернути борг слід довести і факт передачі коштів. За відсутності факту передання суми позики, навіть з підписаним договором, то такий договір вважається неукладеним.
Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей. Для того, щоб виник обов'язок повернути борг слід довести і факт передачі коштів. За відсутності факту передання суми позики, навіть з підписаним договором, то такий договір вважається неукладеним.
Натомість позивачем надано копію листа ТОВ «ПрофітГід», що є неналежним, недопустимим і недостовірним доказом. Так, відповідно до листа-довідки ТОВ «ПрофітГід» 28.01.2021 р. останнім було проведено транзакцію №31184-97233-89773, номер платіжної інструкції №A359026B183400CLY174727T1181020, з переказу коштів на суму 2000,00 грн. Платником у листі вказано ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ», код 42146903. В листі є посилання на платіжну інструкцію «на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника» та її номер, однак самої платіжної інструкції не надано. Надана копія листа-довідки ТОВ «ПРОФІТГІД», на думку представника відповідача, не є первинним бухгалтерським документом і не є належним та допустимим доказом руху коштів по кредитному договору, бо не відповідає ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та ст. 78 ЦПК України - не є первинним бухгалтерським документом, оскільки не зазначені повні реквізити сторін платежу, неможливо встановити зокрема платника та його рахунок, отримувача та його рахунок, лист не дозволяє встановити повний зміст господарської операції, не дозволяє встановити її реальне проведення та ідентифікувати осіб, які брали участь у ній.
В матеріалах справи відсутні докази наявності у ТОВ «ПРОФІТГІД» ліцензії на здійснення безготівкових фінансових операцій, як це передбачено пп. 1.4., 1.6. наданої позивачем копії тексту кредитного договору, і взагалі його спроможності виконати таку операцію в 2021 році. Доказів того, що ТОВ «ПрофітГід», лист якого надано позивачем, взагалі мало якісь правовідносини зі сторонами в 2021 році, мало ліцензію НБУ на переказ коштів безготівковим способом та/або видачу позик, кредитів від власного імені і взагалі було спроможне виконати переказ коштів від первісного кредитора чи виконало замість нього переказ власних коштів з власного рахунку суду також не надано.
Представник відповідача вважає, що ТОВ «ПрофітГід» не могло бути фінансовою установою платника і в принципі не було спроможне виконати безготівковий переказ коштів за кредитним договором від первісного кредитора, оскільки не мало ліцензії на здійснення таких операцій.
Позивач вказує на те, що відповідно до абзацу другого ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Однак, на думку представника відповідача, ні одного такого примірника ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» суду не надано. Момент підписання договору, відповідно до вимог ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», встановити не можливо. А довідки, візуальні форми чи інші документи, видані односторонньо кредиторами, не підтверджують підпису відповідача під наданими текстами і не замінюють його.
Як зазначає представник відповідача, ОСОБА_1 категорично заперечує укладання договору в наданих Суду текстах. Єдиним можливим доказом дотримання письмової форми (незалежно, паперової чи електронної) є оригінал кредитного договору, який повинен давати змогу довести його цілісність та справжність. ОСОБА_1 не заперечує договір виключно через те, що він міг бути укладений в електронній формі, але вона заперечує проти копій електронного договору через те, що договір не був укладений і в електронній формі, тому що відсутній його підписаний обома сторонами на дату укладання оригінал.
Щодо розрахунків суми заборгованості представник відповідача зазначає, що розрахунок суми вимог не є їх доказом оскільки не є джерелом доказування і не є первинним бухгалтерським документом. Сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит.
На думку представника відповідача, по своїй суті розрахунок заборгованості не є доказом (зокрема письмовим) у розумінні статей 76, 95 ЦПК України, а є результатом вчинення арифметичних дій стороною, зокрема, позикодавцем, з метою визначення суми боргу з урахуванням умов договору, періоду користування кредитними коштами тощо, з яким суд може погодитись або ж навести свій розрахунок, виконуючи обов'язок щодо визначення належної до стягнення суми заборгованості.
Відповідно до наданих позивачем копій Кредитного договору з Додатком № 1 - графіком платежів, сума кредиту становить 2000,00 грн. (п. 1.1.), кредит надається строком на 30 днів, тобто до 26.02.2021 (п. 1.2.); строк дії договору 30 днів (п. 1.2.); сума процентів - 2 % на добу (п. 1.3.). Тип процентної ставки - фіксована (п.1.3.). Всього до сплати 3 500,00 грн., з котрих: 1 200,00 грн. - проценти за 30 днів і 300,00 грн. комісія. Однак позивач вимагає 2 000,00 грн. основного боргу і 8 560,00 грн. процентів, а всього 10 560,00 грн., замість 3 000,00 грн., передбачених у наданих ним же копіях договору з додатком - графіком платежів. 8560,00 грн. процентів могли бути нараховані не за 30, а за 214 днів (8560 : (2000?0,02)).
По-перше, згідно з п. 1.6. копії договору датою укладення цього договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта, з якої і починається право нараховувати проценти, однак ніяких коштів первісним кредитором ніколи не перераховувалось, тому і строк нарахування відсотків, на думку представника відповідача, не почався.
Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.
Отже в даній справі, керуючись конкретно визначеними умовами пп. 1.1.-1.4. Кредитного договору та графіку платежів до нього, заборгованість не може перевищувати 3000,00 грн.
Проте навіть якби умови про продовження строку кредитування чи інших його умов про збільшення витрат по кредиту були включені, вони є нікчемними. Так, кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.
Безпідставним, на думку представника відповідача, є продовження нарахування договірних процентів після завершення строку кредитування.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вказаний висновок підтриманий Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 і є усталеною судовою практикою. Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Крім того, відсотки чи пеня, як міра відповідальності після спливу строку кредитування у період карантину, відповідно до спеціального законодавства, взагалі не можуть бути стягнуті судом.
З 12 березня 2020 р. по 1 липня 2023 р. в Україні запроваджено карантин через спалах у світі короновірусної інфекції Постановами Кабінету Міністрів України № 211 та № 392 та іншими, з подальшими змінами та доповненнями. Закон України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 6 Розділу ІУ «Прикінцеві та перехідні положення»: 6. У разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов'язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором.
Враховуючи вищевказані закони та правові висновки Верховного Суду, проценти за користування кредитом після закінчення строку кредитування визначеного у копіях договору, пеня та штрафи нараховані під час карантину нарахуванню та стягненню не підлягають, заборгованість ніяк не могла перевищувати 3 000,00 грн., а розрахунки, надані позивачем вищевказаним вимогам не відповідають і не підтверджені доказами фактичного руху коштів.
На підставі вказаного, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ».
Крім того, разом з відзивом на позовну заяву представником відповідача подане клопотання про зменшення судових витрат на правничу допомогу, в котрому останній просив відмовити позивачу у стягненні витрат на правову допомогу з наступних підстав.
Представник відповідача вважає, що поданий позов про стягнення боргу з відповідача не є індивідуальним, оскільки позивач відповідно до наданого ним Акту, Реєстру боржників та Реєстру поштових відправлень придбав право вимоги до тисяч боржників по споживчим кредитам на схожих умовах тільки по 1 договору факторингу, а адвокат працює з аналогічними справами і подав тільки за 1 списком згрупованих відправлень 25 аналогічних позовів, отже зміст позовних заяв та інших документів потребує мінімального індивідуального підходу і мінімальних часових витрат, 1-2 години роботи є достатніми для написання та укомплектування типової позовної заяви у кредитній справі у якій індивідуальними є тільки дати і цифри та персональні дані, а з наданої копії договору та акту вбачається постійне представництво адвокатом Позивача і в інших подібних справах (статті 1, 2 Договору).
Спір, що виник між сторонами у справі відноситься до категорії типових спорів, котрі виникають у зв'язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов'язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат позивача витратив значний час. Позовна заява для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які треба було описати у позовній заяві, спірні правовідносини не передбачають.
Так, витрати на адвоката у розмірі 10 500,00 грн. перевищують заявлену позивачем суму основного боргу 2 000,00 грн. у 5,25 разів. У типовій справі, в котрій індивідуальними є тільки особисті дані особи, номери, дати тощо, за підготовку лише позовної заяви достатньо компенсації 1000,00 грн., оскільки мова йде про сотні аналогічних справ, котрі подаються до судів.
Представник відповідача не погоджується і зі складовими заявлених витрат. Попередній розрахунок наданий представник позивача включає: зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості, - 1 година вартістю 2 000,00 грн.; складення та подання до суду позовної заяви (підготовка доказів/додатків до позовної заяви), моніторинг аналіз судової практики - 2,5 годин вартістю 5 000,00 грн.; інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг «Єдиного державного реєстру судових рішень» щодо процесуального статусу судової справи - 1,5 година вартістю 3 000,00 грн.; канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції - 500,00 грн.
Враховуючи одночасне подання адвокатом позовних заяв в 25 аналогічних справах за 1 день, ніякої потреби в окремій зустрічі та консультації щодо перспектив даної справи на етапі до подання позовної заяви не було. Інші клопотання та заяви до суду у справі відсутні, а оскільки позов поданий через «Електронний суд», відсутні і канцелярські витрати на його подання, і потреба у «моніторингу» справи, оскільки всі нові рішення суду і процесуальні документи представник позивача отримуватиме електронно невідкладно після їх надходження до «Електронного суду». Мова йде про тисячі аналогічних справ які подаються позивачем, і компенсація судових витрат не повинна перетворюватись на спосіб додаткового збагачення фінансових установ.
На думку представника відповідача, правова допомога по захисту права не має коштувати дорожче ніж набуття цього права, такі витрати не відповідають критеріям неминучості та необхідності, і не повинна ставати додатковим джерелом збагачення позивача за рахунок відповідача.
Також зазначає, що на думку відповідача, судові витрати позивача на правову допомогу у розмірі 10 500,00 грн. є необґрунтованими та неспівмірними пред'явленим вимогам та не відповідають критеріям, визначеним Європейським судом з прав людини та Верховним Судом.
За таких обставин, представник відповідача просив відмовити позивачу у стягненні з ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 10 500,00 грн.
Звернувшись до суду зустрічним позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ», ТОВ «ЗАЙМЕР» про встановлення факту невиконання обов'язку кредитора, представником відповідача, адвокатом Індутним-Шматьком С.М., зазначено наступне.
ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №174727 від 28.01.2021 року у сумі 10 560,00 грн., з котрих: 2 000,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 8560,00 грн. - прострочена заборгованість за процентами, витрат на правову допомогу та 2 422,40 грн. судового збору.
Відповідно до змісту кредитного договору, цей кредит є споживчим кредитом з поширенням на нього Закону України «Про споживче кредитування» та іншого спеціального законодавства. Оскільки перерахування ТОВ «ЗАЙМЕР» кредитних коштів ніколи не відбулося, доказами чого стануть витребувані в оригіналах первинні документи та виписки з його рахунку, то і строк кредитування та нарахування відсотків перебіг не почав, а кредитний договір має кваліфікуватися як неукладений та нікчемний в силу Закону. Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей. Для того, щоб виник обов'язок повернути борг слід довести і факт передачі коштів. За відсутності факту передання суми позики, навіть з підписаним договором, такий договір вважається неукладеним.
Кошти не беруться нізвідки, обов'язок видачі кредиту є обов'язком первісного кредитора, що передбачено зокрема умови копії кредитного договору прямо передбачають безготівковий розрахунок: п.1.4. кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом; п.1.6. датою укладення цього договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта. Отже, мало відбутися саме безготівкове перерахування коштів, що є договірним обов'язком первісного кредитора. Однак, належні докази перерахування ним коштів, а саме, первинний бухгалтерський документ та/або засвідчена його банком платника виписка про дійсний переказ коштів у дату 28.01.2021 року суду не надані, оскільки ТОВ «ЗАЙМЕР» ніяких коштів за вказаним договором ніколи не видавало. Замість первинного документа та/або виписки з рахунку первісного кредитора ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ»надано лист ТОВ «ПрофітГід», що є неналежним, недопустимим та повністю недостовірним доказом. Відповідно до листа-довідки ТОВ «ПрофітГід», 28.01.2021 р. останнім було проведено транзакцію №31184-97233-89773, номер платіжної інструкції №A359026B183400CLY174727T1181020, з переказу коштів на суму 2000,00 грн. Платником у листі вказано ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ», код 42146903, інші реквізити платника та отримувача, номери їх рахунків, банківська установа платника не вказані. В листі є посилання на платіжну інструкцію «на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника» та її номер, однак самої платіжної інструкції не надано. Надана копія листа-довідки ТОВ «ПРОФІТГІД» не є первинним бухгалтерським документом і не є належним та допустимим доказом руху коштів по Кредитному договору, бо не відповідає ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та ст. 78 ЦПК України - не є первинним бухгалтерським документом, оскільки не зазначені повні реквізити сторін платежу, неможливо встановити зокрема платника та його рахунок, отримувача та його рахунок, лист не дозволяє встановити повний зміст господарської операції, не дозволяє встановити її реальне проведення та ідентифікувати осіб, які брали участь у ній.
В матеріалах справи немає доказів наявності у ТОВ «ПРОФІТГІД» ліцензії на здійснення безготівкових фінансових операцій, як це передбачено пп. 1.4., 1.6. копії тексту кредитного договору, і взагалі його спроможності виконати таку операцію в 2021 році. Доказів того, що ТОВ «ПрофітГід», лист котрого надано ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ», взагалі мало якісь правовідносини зі сторонами в 2021 році, мало ліцензію НБУ на переказ коштів безготівковим способом та/або видачу позик, кредитів від власного імені і взагалі було спроможне виконати переказ коштів від первісного кредитора чи виконало замість нього переказ власних коштів з власного рахунку, суду не надано. ТОВ «ПрофітГід» не могло бути фінансовою установою платника і в принципі не було спроможне виконати безготівковий переказ коштів за кредитним договором від первісного кредитора, оскільки не мало ліцензії на здійснення таких операцій.
Про перерахування кредитних коштів позичальнику фінансова установа повинна мати беззаперечні належні докази руху коштів у безготівковому порядку з усіма належними реквізитами для ідентифікації платника, одержувача та призначення платежу. Однак доказів виконання обов'язку кредитодавця з видачі коштів не надано.
Надана ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ»копія листа ТОВ «ПрофітГід» не містить таких обов'язкових реквізитів первинного документа, не дозволяє встановити зменшення активів ТОВ «ЗАЙМЕР» та перехід права вимоги дебіторської заборгованості правонаступнику ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ».
Враховуючи наведене, представник ОСОБА_1 , адвокат Індутний-Шматько С.М., просив встановити факт невиконання ТОВ «ЗАЙМЕР» обов'язку видачі коштів за кредитним договором №174727 від 28.01.2021 року на користь ОСОБА_1 .
Суд, вислухавши представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Індутного-Шматька С.М., дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позовні вимоги ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» підлягають частковому задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 28.01.2021 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №174727 про надання фінансового кредиту який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) AV6825 і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача НОМЕР_2 (а.с.22). Підписуючи договір відповідач підтвердила, що вона ознайомилася з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
Відповідно до п. 1.1 кредитного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 2 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Строк кредиту: 30 днів, тобто до 26.02.2021 року. Процентна ставка 2 % в день або 730 % річних від суми кредиту. Тип процентної ставки - фіксована.
Згідно п. 1.4. Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом.
На виконання вимог п. 1.4. кредитного договору відповідачем були зазначені реквізити платіжної банківської карти № НОМЕР_1 для перерахування кредитних коштів (п. 7 кредитного договору).
На підтвердження виконання товариством п. 1.4 кредитного договору, позивач надає підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, видане ТОВ «ПрофітГід», відповідно до котрого 28.01.2021 на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 2 000,00 грн. за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , призначення переказу: видача кредиту #174727 (а.с. 30).
Умовами п. 6.1, Договору цей договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до 6.2, Сторона несе повну відповідальність за правильність вказаних ними у договорі реквізитів, і зобов'язується своєчасно у письмовій формі, по електронній пошті, повідомляти іншу Сторону про їх зміну, а у разі неповідомлення несе ризик настання пов'язаних із цим несприятливих наслідків.
Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 16.04.2025 загальний розмір заборгованості за кредитним договором №174727 від 28.01.2021 року становить 10 560,00 грн, з котрих: 2 000,00 грн. - прострочене тіло; 8 560,00 грн. - прострочені відсотки (а.с.16).
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язання є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно положень ст. ст. 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.
Згідно з ч. 1 ст. 1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, якими обмінялися сторони. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до ст. 3 Закону України Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
За змістом ст. ст. 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно з ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Судом установлено, що ОСОБА_1 підписала кредитний договір №174727 від 28.01.2021 року про надання фінансового кредиту електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора AV6825, котрий було відправлено на номер телефону НОМЕР_2 .
Таким чином, відповідач підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства.
За таких обставин, судом не можуть бути прийняті до уваги доводи представника відповідача ОСОБА_1 щодо нікчемності кредитного договору №174727 від 28.01.2021 року, щодо заперечення факту його підписання як у паперовій, так і в електронній формі.
З підписаного сторонами договору вбачається, що ОСОБА_1 разом із основними даними такими як паспорт, ідентифікаційний код, місце реєстрації, зазначила й номер карткового рахунку № НОМЕР_1 .
На підтвердження надання кредитних коштів, позивач надав підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, видане ТОВ «ПрофітГід», з котрого вбачається, що на виконання кредитного договору №174727 ТОВ «ПрофітГід» 28.01.2021 року, о 18:02:06 здійснено переказ коштів у розмірі 2 000,00 грн. на платіжну картку № НОМЕР_1 , призначення переказу: видача кредиту #174727.
22.08.2025 року від ТОВ «ПрофітГід» на виконання вимог ухвали Індустріального районного суду міста Дніпра від 04.08.2025 року до суду надійшов лист разом з Ліцензією на переказ коштів у Національній валюті без відкриття рахунків, виданою ТОВ «ПрофітГід» Національним Банком України 15.01.2019 року за №68, та витяг з Державного реєстру фінансових установ про видачу ліцензії для здійснення діяльності з надання фінансових послуг (а.с.189, 190). Таким чином, ТОВ «ПрофітГід», котре є небанківською фінансовою установою, мало право на переказ коштів у Національній валюті без відкриття рахунків.
Крім того, на виконання ухвали суду від 4.08.2025 року, АТ КБ «ПриватБанк» надано відповідь, котрою повідомлено, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 (IBAN НОМЕР_4 ); надано суду виписку по рахунку № НОМЕР_3 за період з 28.01.2021 року по 28.01.2021 року, з котрої вбачається, що 28.01.2021 року на вказаний картковий рахунок ОСОБА_1 здійснено зарахування на суму 2 000,00 грн., деталі операції: переказ коштів. Коментар: Viplata zaima Zekredit. Не підлягає оподаткуванню. ID платежу 1547792292 та зарахування на суму 2 000,00 грн., деталі операції: переказ коштів. Коментар: Viplata zaima Cly. Не підлягає оподаткуванню. ID платежу 1547671582 (а.с. 213-214).
Оскільки ОСОБА_1 при укладенні договору разом із своїми паспортними даними надала номер карткового рахунку, на який було здійснено переказ кредитних коштів, суд вважає, що позивачем доведено факт надання грошових коштів. У зв'язку з чим доводи представника відповідача щодо не доведення позивачем виконання обов'язку первісного кредитора щодо переказу коштів у позику відповідачу на її рахунок, суд вважає безпідставними.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Відступлення права вимоги це договірна передача зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові.
Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Заміна осіб у зобов'язанні пов'язана з тим, що попередні учасники зобов'язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов'язки переходять до суб'єктів, які їх замінюють.
Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання зобов'язання є належним.
17.02.2022 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №01-17/02/2022 ,відповідно до умов котрого ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 17.02.2022 року до договору факторингу №01-17/02/2022, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .
Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 16.04.2025 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 10 560,00 грн., з котрих: 2 000,00 грн. - прострочене тіло кредиту; 8560,00 грн. - прострочені відсотки.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №01-17/02/2022 від 17.02.2022 року ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором №174727 від 28.01.2021 року в розмірі 10 560,00 грн., з котрих: 2 000,00 грн. - прострочене тіло кредиту; 8560,00 грн. - прострочені відсотки.
Отже, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ», як новий кредитор, набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №174727 від 28.01.2021 року, а тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача, відхиляючи таким чином доводи представника відповідача щодо не отримання відповідачем повідомлення про передачу прав вимоги іншій особі свідчить про відсутність факту передачі ТОВ «ЗАЙМЕР» грошової вимоги до ОСОБА_1 ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ».
Водночас з наданим позивачем розрахунком заборгованості за відсотками, нарахованими за кредитним договором №174727 від 28.01.2021 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «ЗАЙМЕР», суд не погоджується з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частинами першою - третьою статті 1061 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточнюючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contraproferentem (лат. Verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
За умовами п. 1.1 Кредитного договору, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 2 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Строк кредиту - 30 днів, тобто до 26.02.2021 року. Строк дії договору 30 днів. Процентна ставка 2 % в день або 730 % річних від суми кредиту. Тип процентної ставки - фіксована.
Як установлено судом, до позову представником позивача надано виписку з особового рахунка за кредитним договором №174727 від 28.01.2021 року за період з 28.01.2021 року по 16.04.2025 року, сформовану ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ», з котрої вбачається, що заборгованість за кредитним договором №186652 від 6.04.2021 за період з 6.04.2021 року по 16.04.2025 року становить 10 560,00 грн., з котрих 2 000,00 грн. - прострочене тіло; 8 560,00 грн. - прострочені відсотки. Таким чином, відсотки у розмірі 8 560,00 грн. були нараховані за період з 28.01.2021 року по 16.04.2025 року. Крім того, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» було надано суду розрахунок заборгованості за договором №174727 від 28.01.2021 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту за період з 28.01.2021 року по 16.02.2022 року, з котрого вбачається, що відсотки у розмірі 8 560,00 грн. (відсотки по кредиту в сумі 1200,00 грн. та прострочені відсотки в сумі 7 360,00 грн.) були нараховані за період з 28.01.2021 року по 16.11.2021 року включно.
Водночас доказів, які б підтверджували, що ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» мали право нараховувати ОСОБА_1 відсотки за кредитним договором №174727 від 28.01.2021 року після закінчення строку кредитування, тобто після 26.02.2021 року, суду не надано, що позбавляє суд можливості перевірити законність їх нарахування, а тому за наявними в матеріалах справи доказами неможливо встановити відповідність нарахованих відсотків за користування кредитом за період з 26.02.2021 року по 16.11.2021 року. Водночас, із розрахунку заборгованості за договором №174727 від 28.01.2021 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту за період з 28.01.2021 року по 16.02.2022 року вбачається, що на виконання умов договору №174727 від 28.01.2021 року ОСОБА_1 було здійснено два платежі, а саме, 25.02.2021 року на суму 1 160,00 грн. та 26.02.2021 року на суму 40,00 грн.
Зважаючи на викладене, суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами право на стягнення з відповідача процентів за користування кредитом за період з 27.02.2021 року до 16.11.2021 року в розмірі 8 560,00 грн. (відсотки по кредиту в сумі 1200,00 грн. та прострочені відсотки в сумі 7 360,00 грн.).
Виходячи з викладеного, надавши належну оцінку представленим у справі доказам, у їх сукупності, встановивши отримання відповідачем кредитних коштів, що також підтверджується випискою з особового рахунку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ»та вважає можливим стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №174727 від 28.01.2021 рокуу розмірі 2 000,00 грн., що є простроченим тілом кредиту.
Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ»частково, суд дійшов висновку про відмову у задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ», ТОВ «ЗАЙМЕР» про встановлення факту невиконання обов'язку кредитора.
Судом не приймаються до уваги доводи представника ОСОБА_1 про відсутність факту укладення кредитного договору №174727 від 28.01.2021 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» і ОСОБА_1 та відсутність факту перерахування ТОВ «ЗАЙМЕР» кредитних коштів у розмірі 2 000,00 грн., оскільки вказані факти доведено наявними в матеріалах справи доказами.
У зв'язку з цим, підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 немає.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 500,00 грн., суд зазначає наступне.
Положенням ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків,спеціалістів,перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до ст.137 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При зверненні до суду з позовною заявою представником позивача, адвокатом Пархомчуком С.В., на підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу надано: копію договору про надання правової допомоги від 29.12.2023 року; додаткову угоду №1 від 27.12.2024 року до договору про надання правової допомоги від 29.12.2023 року; акт про отримання правової допомоги від 28.07.2025 року, в котрому зазначено кількість годин та суму, витрачені на послуги: зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості, що виникла між ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» та ОСОБА_1 в рамках кредитного договору №174727 від 28.01.2021 року (1 год.) - 2 000,00 грн.; складання та подання до суду позовної заяви, моніторинг, аналіз судової практики (2,5 год.) - 5 000,00 грн.; інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг ЄДРСР щодо процесуального статусу судової справи (1,5 год.) - 3 000,00 грн.; канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції - 500 грн., що загалом становить 10 500,00 грн.; платіжну інструкцію №39486 від 28.07.2025 року про сплату послуг за надання правничої допомоги на суму 10 500,00 грн.
Враховуючи заперечення відповідача, виходячи з критерію розумності розміру судових витрат на правову допомогу, котрі застосовує Європейський Суд з прав людини, те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000,00 грн.
Крім того, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню сплачений ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» судовий збір у розмірі 458,80 грн. (18,94%).
Керуючись ст. ст.4,5,12,81,141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (код ЄДРПОУ 42228158, інд. 04080, м.Київ, вул.Кирилівська, буд.82, оф.7) заборгованість за кредитним договором №174727 від 28.01.2021 року станом на 5.05.2021 року в розмірі 2 000,00 грн., що є простроченим тілом кредиту.
В решті вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» судовий збір в розмірі 458,80 (чотириста п'ятдесят вісім грн. вісімдесят коп.) грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000,00 (одна тисяча) грн.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАЙМЕР» про встановлення факту невиконання обов'язку кредитора, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Бєльченко Л.А.