справа № 235/5604/15-ц
провадження № 6/208/68/26
(про відмову у заміні сторони виконавчого провадження)
19 лютого 2026 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд міста Кам'янського у складі: судді Подкопаєвої І.А., за участю: секретаря судового засідання Кривонос Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Заводського районного суду міста Кам'янського заяву ОСОБА_1 , подану через представника -адвоката Теребуху Катерину Іванівну, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватний виконавець виконавчого округу Київської області Говоров Павло Володимирович, про заміну сторони виконавчого провадження шляхом заміни боржника його правонаступником, -
До Заводського районного суду міста Кам'янського надійшла заява ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження № 68173631 шляхом заміни боржника його правонаступником.
Заява мотивована тим, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича перебуває виконавче провадження № 68173631 з примусового виконання виконавчого документу - виконавчого листа № 235/5604/15-ц, виданого 30.06.2021 року Красноармійським міськрайонним судом Донецької області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 1406/П від 17.06.2013 року у розмірі 34 438,37 гривень.
В зв'язку із винесенням приватним виконавцем 11 червня 2024 року постанови про закінчення виконавчого провадження в зв'язку зі смертю боржника ОСОБА_2 (актовий запис про смерть № 00137945323 від 30.05.2018 року) ОСОБА_1 дізнався про смерть останнього.
10.10.2024 року приватний виконавець виніс постанову про скасування вищезазначеної постанови про закінчення виконавчого провадження.
23.10.2024 року представник ОСОБА_1 звернувся до Донецького обласного державного нотаріального архіву з вимогою (претензією) до спадкоємців ОСОБА_2 . Встановивши, що спадкоємцем померлого ОСОБА_2 є донька ОСОБА_3 , що прийнята спадщину та отримала Свідоцтво про право на спадщину за законом від 17.04.2019 року, представник ОСОБА_1 06.11.2024 року звернувся безпосередньо до неї із вимогою (претензією) про сплату заборгованості.
Сума заборгованості за кредитним договором становить 34 438,37 гривень, до складу спадщини увійшов житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 56,2 кв.м., житловою площею 48,8 кв.м., вартістю 82 502,17 гривень.
Вважає, що прийняття спадщини ОСОБА_3 є достатньою та належною підставою для її заміни як сторони боржника у виконавчому провадженні, відповідальність правонаступника обмежується виключно вартістю успадкованого майна, яка перевищую суму заборгованості, тому просить замінити сторону виконавчого провадження.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2025 року головуючою суддею визначено суддю Подкопаєву І.А..
Ухвалою від 23.10.2025 року заява прийнята до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
У судове засідання, призначене на 19.02.2026, учасники справи не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи та/або заяв про оголошення перерви на адресу суду не надходило, про причини неявки суд не повідомили. представник заявника подала заяву про розгляд заяви за її відсутності.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши обґрунтованість заяви, всебічно вивчивши обставини справи, дослідивши письмові докази, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до частини третьої статті 442 ЦПК України суд розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Суд встановив, заочним рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 09.11.2015 року у справі № 235/5604/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Фінростбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором позов задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Фінростбанк» заборгованість за кредитним договором № 1406/П від 17.06.2013 року в сумі 34 438,37 гривень та судовий збір у сумі 334,38 гривень (а.с. 28 - 29).
24.12.2015 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області видав виконавчий лист (а.с. 34).
Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 11.06.2021 року встановлено, що строк, встановлений для пред'явлення виконавчого документа перервався 14.06.2019 року у зв'язку з поверненням виконавчого листа стягувачу та не сплинув на час звернення до суду з відповідною заявою, тому заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження та видачу дубліката виконавчого листа задоволено.
Замінено вибулого стягувача Публічне акціонерне товариство «Фінростбанк» на правонаступника ОСОБА_1 у справі № 235/5604/15-ц, видано ОСОБА_1 дублікат виконавчого листа (а.с. 156 - 157).
Постановою від 14.01.2022 приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Горелик Євген Борисович відкрив виконавче провадження № 68173631 з примусового виконання виконавчого листа № 235/5604/15-ц від 30.06.2021 про стягнення з боржника ОСОБА_2 на користь стягувача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 1406/П від 17.06.2013 року у розмірі 34 438,37 гривень (а.с. 165).
Постановою від 11.06.2024 приватний виконавець виконавчого округу Київської області Говоров Павло Володимирович закінчив виконавче провадження № 68173631 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» в зв'язку зі смертю боржника. Залишок нестягненої суми за виконавчим документом 34 438,37 гривень (а.с. 166).
Постановою від 10.10.2024 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Кудрановський Юрій Володимирович скасував постанову про закінчення виконавчого провадження № 68173631 від 11.06.2024 року, що видав ОСОБА_4 (не діє) (а.с. 167).
Станом на дату подання заяви та розгляду заяви по суті виконавче провадження № 68173631 відкрито, що підтверджується інформацією з Автоматизованої системи виконавчих проваджень.
ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , його спадкоємицею є дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
До складу спадкового майна увійшло наступне майно: житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з А-1 - житловий будинок, загальною площею 56,2 кв.м., житловою площею - 48,8 кв.м., Б - гараж, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом, посвідченим 17.04.2019 року приватним нотаріусом Великоновосілківського районного нотаріального округу Донецької області за реєстровим № 887 (а.с. 172).
Право власності на житловий будинок зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.04.2019 року, номер відомостей про речове право: 31221061, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 394712244 від 12.09.2024 (а.с. 168 - 169).
Вартість житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , становить 82 502,17 гривень, що включає вартість поліпшень - 42 490,27 гривень, вартість земельної ділянки - 40 011,9 гривень, що підтверджується Довідкою про оціночну вартість нерухомості унікальний реєстраційний номер 201-20250729-0010130055 від 29.07.2025 року (а.с. 175 - 176).
23.10.2024 року ОСОБА_1 направив на адресу Донецького обласного державного нотаріального архіву вимогу (претензію) до спадкоємців ОСОБА_2 в порядку статті 1281 Цивільного кодексу України за вих. № 11-10/24 про сплату заборгованості ОСОБА_2 у сумі 34 438,37 гривень (а.с. 168 - 170).
Листом від 23.10.2024 року за вих. № 418/01-12 Донецький обласний державний нотаріальний архів повідомив, що до компетенції нотаріального архіву не відноситься визначення нотаріуса, який здійснює провадження по спадковій справі, розшук спадкоємців, а також доведення змісту претензії до їх відома (а.с. 171).
06.11.2024 року ОСОБА_1 направив на адресу ОСОБА_3 вимогу (претензію) до спадкоємців ОСОБА_2 в порядку статті 1281 Цивільного кодексу України за вих. № 11-10/24 про сплату заборгованості ОСОБА_2 у сумі 34 438,37 гривень на адресу: АДРЕСА_1 , що підтверджується описом у цінний лист та квитанцією АТ «Укрпошта» про прийняття до відправки поштового відправлення (а.с. 173 - 174).
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що дана заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Конституція України визначає, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Основного Закону).
Згідно з положеннями статті 18 Цивільного процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Питання процесуального правонаступництва регламентовані частиною першою статті 55 ЦПК України, відповідно до якої у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Під час виконавчого провадження заміна сторони виконавчого провадження відбувається на підставі статті 442 ЦПК України: у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець (частини перша, друга статті 442 ЦПК України).
Стаття 55 ЦПК України розміщена в розділі І «Загальні положення» глави 4 «Учасники судового процесу» цього Кодексу, якими регламентуються загальні засади відносно кола учасників, сторін, третіх осіб судового провадження, осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, їх прав та обов'язків тощо. Натомість стаття 442 ЦПК України розташована в розділі V «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах», що присвячений врегулюванню відносин, пов'язаних з примусовим виконанням судових рішень. Звідси нормативні приписи статті 55 ЦПК України слід вважати загальними по відношенню до приписів, закріплених статтею 442 цього Кодексу.
Порядок та підстави примусового виконання рішень регулюються Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII (далі - Закон України № 1404-VIII).
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з частиною п'ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.
Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 39 Закону України № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.
З урахуванням наведених вище законодавчих приписів, у разі смерті фізичної особи - сторони виконавчого провадження виконавець повинен перевірити, чи допускають відповідні правовідносини правонаступництво, чи ні.
Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва на стадії виконання рішення суду, є правонаступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв'язку з її вибуттям. При вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні суд перевіряє наявність правонаступництва у цивільних відносинах.
Отже, під час вирішення питання про заміну сторони у виконавчому провадженні потрібно встановити факт вибуття сторони виконавчого провадження та переходу до особи матеріальних прав і обов'язків сторони, яка вибула.
Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13, Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 803/1273/16 (провадження №11-771ас18) та висновками Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09 (провадження № 61-16520сво18).
Статтями 1216, 1218 Цивільного кодексу України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
За частиною першою статті 1296 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Частиною першою статті 1297 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
З системного аналізу вищезазначених норм чинного законодавства, у разі смерті боржника, до якого у кредитора існує грошове зобов'язання, за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов'язанні. Оскільки зі смертю боржника зобов'язання з повернення заборгованості включаються до складу спадщини.
Звідси при вирішенні питання про заміну учасника справи та заміну сторони виконавчого провадження судам необхідно встановити коло всіх спадкоємців померлого боржника, які прийняли спадщину (за законом або за заповітом).
Відповідний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 676/1958/16-ц, постановах Верховного Суду від 05 лютого 2019 року у справі № 49/157-06, від 02 квітня 2020 року у справі № 471/162/14-ц.
Оскільки зі смертю боржника грошові зобов'язання включаються до складу спадщини, строки пред'явлення кредитором вимог до спадкоємців боржника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 Цивільного кодексу України.
Згідно із частиною першою статті 1281 Цивільного кодексу України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.
Кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.
Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину (частини друга та третя статті 1281 Цивільного кодексу України).
Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги (частина четверта вказаної статті 1281 Кодексу).
Відповідно до положень статті 1282 Цивільного кодексу України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
За змістом наведених вище норм права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. Звідси обов'язок спадкоємців боржника перед кредиторами спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 Цивільного кодексу України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов'язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.
Стаття 1281 Цивільного кодексу України, яка визначає преклюзивні строки пред'явлення таких вимог, застосовується і до боргових зобов'язань.
Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред'явлення кредитором вимог до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов'язанням, а також припинення таких зобов'язань (пункти 55-62 постанови від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц, пункт 69.5 постанови від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц, пункт 39 постанови від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17, пункт 99 постанови від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17).
Відтак, сплив строків, визначених частиною четвертою статті 1281 Цивільного кодексу України, має своїм наслідком і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права.
За таких обставин при вирішенні питання заміни учасника справи правонаступником в порядку статті 55 ЦПК України та заміни сторони виконавчого провадження в порядку статті 442 цього ж Кодексу у разі смерті фізичної особи (боржника, відповідача) судам перш за все необхідно з'ясувати коло всіх спадкоємців померлої особи, а також встановити, чи пред'явлено кредитором вимоги до спадкоємців боржника у встановлені строки.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 03.11.2020 у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20), від 09 жовтня 2024 року у справі № 638/1046/14-ц (провадження № 14-12цс24).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 є спадкоємцем померлого ОСОБА_2 щодо майна, зазначеного у Свідоцтві про право на спадщину за законом від 17.04.2019 року за реєстровим № 887, а саме щодо житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Зі змісту вищеназваного Свідоцтва про право на спадщину слідує, що померлий ОСОБА_2 , окрім доньки ОСОБА_3 , мав інших спадкоємців за законом, а саме мати - ОСОБА_5 та дружину - ОСОБА_6 , які відмовились від своїх часток (по 1/3 кожна) у спадщині.
Однак, суд виходить з того, що зі змісту вищезазначеного Свідоцтва неможливо встановити відомості про наявність або відсутність інших спадкоємців ОСОБА_2 , як-то спадкоємців за заповітом або спадкоємців, які мають обов'язкову частку в спадщині, прийняття ними або відмови у прийнятті спадщині, а також загальний обсяг спадкового майна, порядок його розподілу між спадкоємцями.
Позивач доказів на підтвердження відсутності інших спадкоємців померлого суду не надав, матеріали спадкової справи в матеріалах справи відсутні, клопотання про витребування таких матеріалів позивач не заявляв, в результаті чого суд позбавлений можливості визначити коло всіх спадкоємців померлої особи.
Крім того, під час вирішення спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника (у тому числі, якщо смерть боржника настала під час розгляду справи у суді) суди для правильного вирішення справи першочергово повинні встановити, чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1281 ЦК України, тобто чи вчинив кредитор потрібні дії у матеріальних відносинах.
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми), що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, зокрема, претензії кредиторів.
За змістом наведених положень Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України подана кредитором претензія є однією з підстав заведення нотаріусом спадкової справи. Кредитор, скеровуючи претензію до нотаріуса, не зобов'язаний зважати на факт прийняття спадщини, оскільки нотаріус повинен прийняти відповідну заяву незалежно від того, чи прийняв спадщину хоча б один із спадкоємців і чи встановлені особи спадкоємців взагалі.
Відповідно до пункту 3.11.17 розділу 3 «Правила вчинення окремих видів нотаріальних дій» Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України від 27 грудня 2004 року № 142/5/310, консул за місцем відкриття спадщини в строк, установлений статтею 1281 ЦК України, приймає претензії від кредиторів спадкодавця. Претензії мають бути заявлені у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги. Про претензію, що надійшла, консул повідомляє спадкоємців, які прийняли спадщину, або виконавця заповіту.
Отже, кредитор у матеріальних відносинах може пред'явити вимогу до спадкоємців боржника відповідно до вимог статті 1281 ЦК України в один із таких способів: безпосередньо спадкоємцю (спадкоємцям); опосередковано - через нотаріуса за місцем відкриття спадщини (за межами України - через консульські установи) (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 495/1933/15-ц), або шляхом звернення безпосередньо до суду, зокрема, із заявами про процесуальне правонаступництво та (або) про заміну сторони виконавчого провадження, які слід розглядати як пред'явлення кредитором вимог до спадкоємця боржника в порядку статті 1281 Цивільного кодексу України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі 916/617/17 (провадження № 12-48гс20).
Вибір конкретного способу пред'явлення вимоги до спадкоємців боржника є правом кредитора і здійснюється ним на власний розсуд
Кредитор має пред'явити свою вимогу до спадкоємців протягом 6 місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, незалежно від настання строку вимоги, а якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, то не пізніше одного року від настання строку вимоги.
Наслідком пропуску кредитором вказаних строків звернення з вимогою до спадкоємців є позбавлення кредитора права вимоги.
Зі спливом строків, визначених статтею 1281 ЦК України, і непред'явленням кредитором вимог до спадкоємців боржника, такий кредитор позбавляється права вимоги, тобто відповідне цивільне право припиняється, а кредитор втрачає можливість вимагати в суді захисту відповідного права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2024 у справі № 638/1046/14-ц (провадження № 14-12цс24).
Боржник ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , приватним нотаріусом Великоновосілківського районного нотаріального округу Донецької області Кисельовою О.В. спадкоємцю ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за законом за реєстровим № 887 видано 17.04.2019 року.
Тобто встановлений частиною другою статті 1281 ЦК України шестимісячний строк пред'явлення вимог кредитора спадкоємцю з дати видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину за законом сплив 17.10.2019 року.
В матеріалах справи докази пред'явлення вимоги до спадкоємця у встановлений строк відсутні.
Суд бере до уваги, що у заяві про заміну сторони виконавчого провадження заявник зазначив, що дізнався про смерть кредитодавця 11.06.2024 року і у шестимісячний строк з даної дати направив вимогу (претензію) спадкоємцю.
Суд критично оцінює зазначені доводи заявника, з огляду на таке.
Відповідно до частини третьої статті 1281 ЦК України якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.
Тобто чинне законодавство визначає для кредитора можливість подання претензії до спадкоємця боржника протягом 6 місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, у разі якщо він не знав і не міг знати про прийняття спадщини.
Наявність встановлених законом строків пред'явлення кредитором вимог до спадкоємців забезпечує юридичну визначеність та стабільність цивільного обороту.
Встановлення темпоральних обмежень як для подання заяви про прийняття чи відмову від спадщини, так і для пред'явлення вимоги кредитором до спадкоємців боржника збалансовує інтереси учасників спадкових відносин та унеможливлює продовження стану невизначеності у цивільних відносинах, які зазнають змін у зв'язку зі смертю одного з їх учасників.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 замінив вибулого стягувача ПАТ «Фінростбанк» на підставі ухвали Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 11.06.2021 року, виконавче провадження про стягнення на його користь заборгованості з боржника відкрито приватним виконавцем 14.01.2022 року і перебуває на примусовому виконанні дотепер.
Свідоцтво про право на спадщину на законом спадкоємцю видано 17.04.2021 року і того ж дня право власності спадкоємця на спадкове нерухоме майно, яке належало померлому боржнику, зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до частини першої статті 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Заявник доказів на підтвердження дотримання ним порядку та строків пред'явлення своїх вимог до спадкоємця, який прийняв спадщину, суду не надав, матеріали виконавчого провадження у матеріалах справи відсутні, надана заявником постанова про відкриття виконавчого провадження не містить ідентифікатора доступу до виконавчого провадження, в результаті чого суд позбавлений можливості ознайомитись з повними матеріалами виконавчого провадження в Автоматизованій системі виконавчих проваджень та не має змоги встановити обставини обізнаності заявника про смерть боржника та прийняття спадщини спадкоємцем, а також наявності у нього об'єктивної можливості дізнатися про вказані обставини для належного встановлення обставини дотримання строків пред'явлення вимог до спадкоємців.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що за добросовісного здійснення своїх прав та виконання обов'язків стягувача, заявник не був позбавлений можливості дізнатися про смерть боржника 26.10.2018 року та про видачу спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину 17.04.2019 року шляхом реалізації з 14.01.2022 року своїх прав як сторони виконавчого провадження на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, подання приватному виконавцю заяв та клопотань з метою з'ясування майнового стану боржника, самостійного отримання інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо майна боржника, оскільки відомості про державну реєстрацію права власності спадкоємця на спадкове нерухоме майно перебувала у відкритому доступі з 17.04.2019 року.
Пред'явлення кредитором вимог до спадкоємця померлого боржника у строки, що перевищують на понад 5 років, встановлені чинним законодавством преклюзивні строки, за умови наявності об'єктивної можливості у кредитора дізнатися про смерть боржника та отримання свідоцтва про право на спадщину спадкоємцем, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства та виконавчого провадження, порушує принцип верховенства права, призводить до дисбалансу інтересів спадкоємця та кредитора на користь останнього, надмірно продовжує стан невизначеності у цивільних відносинах, які зазнають змін у зв'язку зі смертю одного з їх учасників.
Згідно з частинами першою - четвертою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Беручи до уваги, що суд не встановив, а заявник не довів належними та допустимими доказами, що спадкоємець ОСОБА_3 є єдиним спадкоємцем боржника, матеріали справи доказів щодо відсутності інших спадкоємців боржника не містять, заявник не довів, що ним дотримані встановлені чинним законодавством строки подання претензії спадкоємцю, суд доходить висновку, що у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження шляхом заміни боржника його правонаступником слід відмовити у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 55, 260, 261, 354, 442 ЦПК України, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , поданої через представника -адвоката Теребуху Катерину Іва нівну, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватний виконавець виконавчого округу Київської області Говоров Павло Володимирович, про заміну сторони виконавчого провадження шляхом заміни боржника його правонаступником- відмовити повністю.
Копію ухвали суду надіслати учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту їх підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала суду знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб - адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://zv.dp.court.gov.ua/sud0415/
Повний текст ухвали суду складений 23.02.2026 року.
Суддя І. А. Подкопаєва