11.02.2026 Справа №607/18553/25 Провадження №2/607/1265/2026
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі:
головуючого Ромазана В.В.
за участю секретаря Бойко О.В.
представника відповідача Ярмусь В.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами ,-
І.Описова частина
1. Стислий зміст позовної заяви
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (надалі ТзОВ «ФК ЄАПБ») звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, зокрема: за кредитним договором № 73252374 в розмірі 12540 грн., з яких: 5000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 175,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 6615 грн. - сума заборгованості за пенею; 750 грн. - комісія за надання Кредиту. За кредитним договором № 8583393 в розмірі 13794.9 грн., з яких: 6752,2 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 948,01 грн. - сума заборгованості за відсотками; 6094,69 грн. - сума заборгованості за пенею. За кредитним договором № 38264-10/2024 в розмірі 7500 грн., з яких: 2500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1500 грн. - сума заборгованості за відсотками; 3500 грн. - сума заборгованості за штрафом. Всього позивач просить стягнути заборгованості за вказаними кредитними договорами у загальному розмірі 33 834,90 грн, а також понесені судові витрати.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач вказує на те, що 13.10.2024 між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір надання коштів у кредит № 73252374. 14.06.2021 між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТзОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №14/06/21. Відповідно до Реєстру боржників №44 від 21.02.2025 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 ТзОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 12 540,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою богу; 175,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 6 615,00 грн. - сума заборгованості за пенею; 750,00 грн. - комісія за надання кредиту.Також, 13.10.2024 між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у кредит № 8583393. 27.03.2025 між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТзОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №27/03/25. Відповідно до Реєстру боржників №3 від 23.04.2025 до договору факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025 ТзОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 13 794,90 грн, з яких: 6 752,20 грн - сума заборгованості за основною сумою богу; 948,01 грн - сума заборгованості за відсотками; 6 094,69 грн. - сума заборгованості за пенею. .Крім того, 21.10.2024 між ТзОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №38264-10/2024. 25.04.2025 між ТзОВ «Стар Файненс Груп» та ТзОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №250425. Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 250425 від 25.04.2025 ТзОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 7 500 грн, з яких: 2 500 грн - сума заборгованості за основною сумою богу; 1 500 грн - сума заборгованості за відсотками; 3 500 грн. - сума заборгованості за штрафом. Оскільки, відповідач не виконав свої зобов'язання добровільно за взятими кредитними зобов'язаннями, позивач звернувся за захистом своїх прав.
2.Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень відповіді на відзив.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Ярмусь В.Д. 02.12.2025 подав суду відзив на позовну заяву, у якому сторона відповідача заперечує щодо позовних вимог. Зазначив, спірних кредитних договорів ОСОБА_1 не укладав та не підписував, а також будь-яких повідомлень від позивача про відступлення права вимоги також не отримував. Вважає, що Позивачем не надано підтверджуючих документів квитанцій, платіжних доручень про видачу кредитних коштів ОСОБА_1 . Вказує на те, що згідно умов укладеного 14 червня 2021 року між TOB «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» договору факторингу № 14/06/21, предметом його є лише передача права грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав (пункт 1.1). Як вбачається з матеріалів справи, за цим договором передано право вимоги за кредитним договором, укладеним Відповідачем 13 жовтня 2024 року. Відтак, вважає, що на момент укладення договору факторингу, права грошової вимоги до ОСОБА_1 не існувало, адже не існувало договірного зобов'язання між Відповідачем та TOB «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Вважає, що у Позивача не виникло право вимоги до відповідача за договором №73252374 від 13 жовтня 2024 року, адже таке набуто ним на підставі правочину, за якими таке право не могло бути переданим. Також, вказує на те, що відповідач ОСОБА_1 на даний час проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 , а тому на підставі ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», має право на звільнення від сплати заборгованості за нарахованими відсотками, комісією, штрафу та пені. На підставі наведеного, у задоволенні позову просить відмовити.
Представник ТзОВ «ФК «ЄАПБ» через систему «Електронний суд» 04.12.2025 подав суду відповідь на відзив у якому вказав, що відповідно до умов кредитних договорів, кошти надано Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом при реєстрації на сайті первісного кредитора. Інформація про проведення успішних транзакцій зберігається безпосередньо у Кредитодавця, відтак, позивач не володіє та не може володіти оригіналами первинних документів, в тому числі які підтверджують факт перерахування кредитних коштів на рахунок Позичальника. Звертає увагу суду на те, що Відповідач не визнає і одночасно не заперечує факт отримання ним грошових коштів. Вважає, що Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ», а саме того, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок позичальника, вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить. Вважає, що Позивачем надано суду усі наявні документи за Кредитними договорами, які були передані Первісним кредитором до ТзОВ «ФК ЄАПБ» в рамках укладених договорів Факторингу. Вказує на те, що чинним законодавством не передбачено обов'язкова наявність письмового підтвердження відправлення чи отримання боржником повідомлення про відступлення права вимоги. Зазначає, що відповідачем умови спірних кредитним договорів не виконувались, а тому нарахування відсотків за користування кредитними коштами відповідно до умов кредитних договорів є правомірним, відповідач жодним чином не позбавляється від виконання умов договорів та погашення заборгованості в повному обсязі.
Відповідачем 05.12.2025 подано заперечення на відповідь на відзив, у якому сторона відповідача вважає безпідставні вимоги позивача щодо стягнення заборгованості комісії за кредитними договорами, покликаючись на Закон України «Про споживче кредитування» та Закон України «Про захист прав споживачів». Вважає, що стороною позивача не надано доказів, що комісія пов'язана із наданням послуги, а саме перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, зазначений позивальником, з використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу і погодження її зі споживачем при укладенні кредитного договору. Також вважає, що вимога позивача щодо стягнення неустойки (пені, штрафу) за кредитними договорами суперечить вимогам п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану. Тому, вимогу за кредитними договорами №73252374 від 13.10.2024, №8583393 від 13.10.2024 та №38164-10/2024 від 21.10.2024 у частині стягнення із відповідача неустой ки (пені, штрафу) задоволенню не підлягає. Також, відповідач вважає безпідставну вимогу позивача щодо стягнення нарахованих відсотків за вказаними кредитними договорами, оскільки відповідач згідно військового квитка серії НОМЕР_2 від 15.05.2023 ОСОБА_1 з 17.05.2023 прийнятий на військову службу по мобілізації та із цього часу проходить її, а також звертає увагу, що він є учасником бойових дій, що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_3 від 06.12.2023. Таким чином, просить суд врахувати, що на момент укладення кредитних договорів №73252374 від 13.10.2024, №8583393 від 13.10.2024 та №38264-10/2024 від 21.10.2024 та упродовж усього строку кредитування і по даний час ОСОБА_1 був та є військовослужбовцем. Також вважає, що у позивача не виникло право вимоги до відповідача за кредитним договором №732523374 від 13.10.2024, оскільки за укладеним договором факторингу від 14.06.2021 №14/06/21 таке право не існувало, а тому не могло бути переданим.
3.Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12.09.2025 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи у його відсутності, заявлені вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Ярмуст В.Д. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, у задоволенні позову просить відмовити з підстав зазначених у відзиві на позов, а також у запереченнях на відповідь на відзив.
ІІ. Мотивувальна частина
1.Фактичні обставини встановлені судом.
13.10.2024 між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 73252374, який підписано сторонами електронним підписом одноразовим ідентифікатором, зокрема, відповідачем «56561».
Згідно п. 2.1 вказаного Договору, позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту.
За умовами п. 2.2. вказаного договору ОСОБА_1 надається кредит у розмірі 5 000,00 грн., строком на 30 днів, під фіксовану процентну ставку 0,500 % за день, процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) 2,70% за день, дата повернення позики 11.11.2024.
Згідно п.11.1.10 Кредитного договору, Позичальник попереджений, що у випадку неналежного виконання зобов'язань за Договором Кредитодавець має право без згоди Позичальника передати свої права кредитора (відступити право вимоги) за Договором, залучити колекторську компанію до врегулювання простроченої заборгованості, або звернутися до суду для примусового стягнення заборгованості. При цьому обов'язок Кредитодавця проінформувати Позичальника про залучення колекторської компанії до врегулювання простроченої заборгованості або відступлення права вимоги за Договором здійснюється Кредитодавцем протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги або дати залучення колекторської компанії до врегулювання простроченої заборгованості, у спосіб, визначений ч. 1 ст. 25 Закону України «Про споживче кредитування», що забезпечить доведення до відома Позичальника такого факту, а саме шляхом направлення повідомлення на електронну пошту Позичальника, що зазначена у Договорі та/або шляхом розміщення повідомлення в особистому кабінеті Позичальника.
Із наданого розрахунку заборгованості ОСОБА_1 вбачається, що останній на виконання зобов'язань за вказаним правочином № 73252374 сплатив 3950 грн.
14.06.2021 між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТзОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТзОВ «ФК ЄАПБ» приймає належні ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Згідно п.1.1. договору факторингу, згідно умов цього договору фактор зобов?язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов?язань за якою настав до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов?язання, плату за Позикою, процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить Клієнту.
Перелік Боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно додатку №1 є невід?ємною частиною договору.
Згідно п.1.2 договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
Додатковими угодами №2 від 28.07.2021, №7 від 13.06.2022, №48 від 21.02.2025 до вказаного договору факторингу №14/06/21 сторонами унесено зміни щодо строку дії договору та сум прав вимоги, що відступаються згідно реєстрів боржників.
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників №44 від 21.02.2025 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 12 540 грн., з яких: 5000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 175.00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 6 615 грн. - сума заборгованості за пенею; 750 грн. - комісія за надання Кредиту.
Позивач вважає, що ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТзОВ «ФК«ЄАПБ» за Кредитним договором № 73252374 від 13 жовтня 2024 року, в розмірі 12 540 грн., з яких: 5000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 175.00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 6 615 грн. - сума заборгованості за пенею; 750 грн. - комісія за надання Кредиту.
Крім того, 13.10.2024 між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 8583393, який підписано сторонами електронним підписом одноразовим ідентифікатором, зокрема, відповідачем «832511».
Згідно п. 2.1 вказаного Договору, позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту.
За умовами п. 2.2. вказаного договору ОСОБА_1 надається кредит у розмірі 7 000,00 грн, строком на 14 днів, під фіксовану процентну ставку 0,01 % за день, процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) 5,00% за день, дата повернення позики 26.10.2024.
Згідно п.11.1.10 Кредитного договору, Позичальник попереджений, що у випадку неналежного виконання зобов'язань за Договором Кредитодавець має право без згоди Позичальника передати свої права кредитора (відступити право вимоги) за Договором, залучити колекторську компанію до врегулювання простроченої заборгованості, або звернутися до суду для примусового стягнення заборгованості. При цьому обов'язок Кредитодавця проінформувати Позичальника про залучення колекторської компанії до врегулювання простроченої заборгованості або відступлення права вимоги за Договором здійснюється Кредитодавцем протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги або дати залучення колекторської компанії до врегулювання простроченої заборгованості, у спосіб, визначений ч. 1 ст. 25 Закону України «Про споживче кредитування», що забезпечить доведення до відома Позичальника такого факту, а саме шляхом направлення повідомлення на електронну пошту Позичальника, що зазначена у Договорі та/або шляхом розміщення повідомлення в особистому кабінеті Позичальника.
Із наданого розрахунку заборгованості ОСОБА_1 вбачається, що останній на виконання зобов'язань за вказаним правочином № 8583393 сплатив 8885,31 грн.
27.03.2025 між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 27/03/25, у відповідності до умов якого ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов'язується відступити ТзОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги, зазначекні у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТзОВ «ФК ЄАПБ» зобов'язується прийняти такі Права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (Ціна продажу) за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим Догвоором спосіб.
Перелік Боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно додатку №1 є невід?ємною частиною договору.
Згідно п.1.2 договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
Додатковою угодою №2 від 23.04.2025 до вказаного договору факторингу №27/03/25 сторонами унесено зміни щодо строку дії договору та сум прав вимоги, що відступаються згідно реєстрів боржників.
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників №3 від 23.04.2025 до договору факторингу №27/03/25 від 27.03.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 13 794,9 грн., з яких: 6752.2 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 948.01 грн. - сума заборгованості за відсотками; 6 094.69 грн. - сума заборгованості за пенею.
Позивач вважає, що ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТзОВ «ФК«ЄАПБ» за Кредитним договором № 8583393 від 13 жовтня 2024 року, в розмірі 13 794,9 грн., з яких: 6752.2 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 948.01 грн. - сума заборгованості за відсотками; 6 094.69 грн. - сума заборгованості за пенею.
21 жовтня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту №38264-10/2024.
Кредитний договір підписано електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить п. 8 Кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін.
Відповідно до п.п. 1.1. п. 1 Кредитного договору, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 2 500, 00 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Згідно п. 1.2. Кредитного договору, кредит надається строком на 120 днів. Кінцева дата погашення кредиту 17.02.2025.
За користування кредитом Товариством нараховуються проценти в розмірі 1% в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом.
Згідно з п.п. 3.3. п.3 Кредитного договору, нарахування процентів за цим Договором здійснюється в межах строку кредитування, зазначеного в п. 1.2. Договору, починаючи з дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на рахунок, вказаний Клієнтом). При цьому проценти за користування кредитом нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом, станом на початок кожного календарного дня.
Відповідно до п.п. 2.3. п. 2 Кредитного договору, для отримання кредиту Клієнт відвідує сайт Товариства та ознайомлюється з відповідною інформацією, а саме - Правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту: кредитними продуктами Товариства, документами щодо взаємодії з споживачами, Примірним договором про надання кредиту, інформацією про істотні характеристики послуги з надання мікрокредиту/споживчого кредиту та іншою інформацією про Фінансову послугу, яка позмішується Товариством на сайті Товариства, відповідно до вимог чинного законодавства України та нормативно-правових актів Національного Банку України (Інформація на Сайті Товариства).
Підписанням цього Договору, Клієнт підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства, розміщених на веб-Сайті Товариства. (п.п. 7.6 п.7 Кредитного договору).
25.04.2025 між ТОВ «Стар Файненс груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 250425, у відповідності до умов якого ТОВ «Стар Файненс груп» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Стар Файненс груп» Права Вимоги до Боржників, вказаних у Реєстрі боржників.
Згідно п. 1.1. Договору факторингу Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитор (плату за управління кредитом, плату і за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.
Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід'ємною частиною Договору.
Згідно п. 1.2 Договору факторингу, Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 250425 від 25.04.2025, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 7500 грн., з яких: 2 500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 500 грн. - сума заборгованості за відсотками; 3 500 грн. - сума заборгованості за штрафом.
2.Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права.
Частинами 1, 2, 3, 4 та пунктом 4 ч. 5 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
За правилом ч. 1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України, встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Устатті 526 ЦК України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України, встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України, передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Як вбачається із матеріалів справи Договори надання коштів у кредит №73252374 та №8583393 від 13.10.2024, укладений між ТзОВ ««1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 та Договір про надання фінаесового кредиту №38264-10/2024 від 21.10.2024, укладений між ТзОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 були вчинені сторонами в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно із ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомуст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномуст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про належне укладення вказаних правочинів сторонами, у тому числі відповідачем, за № 73252374, № 8583393, № 38264-10/2024.
Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.
Статтею 1077 ЦК України, передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідност. 1082 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що виконання боржником грошового зобов'язання фінансовому агенту (фактору) звільняє його від виконання зобов'язань перед клієнтом (первісним кредитором) лише у випадку, коли оплата здійснена з дотриманням правил цієї статті, визначених як частиною першою, так і частиною другою.
У відповідності до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав..
Відповідно до вимогстатті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України, свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.
Аналогічний висновок зроблено і Верховним Судом України, в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15.
З огляду на викладене, суд вважає, що позивач підтвердив своє право вимоги за Договором надання коштів у кредит №73252374 від 13.10.2024, на підставі Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 та за Договором надання коштів у кредит №8583393 від 13.10.2024, на підставі Договору факторингу №27/03/25 від 27.03.2025, а також за Договором про надання фінансового кредиту №38264-10/2024 від 21.10.2024 на підставі Договору факторингу №250425 від 25.04.2025. При цьому, суд відкидає твердження представника відповідача з приводу того, що у позивача відсутнє право вимоги за договром №732523374 від 13.10.2024, оскільки у договір факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 сторонами на підставі додаткових угод №2 від 28.07.2021, №7 від 13.06.2022, №48 від 21.02.2025 було унесено зміни щодо строку дії договору та сум прав вимоги, що відступаються згідно реєстрів боржників.
Статтею 525 ЦК України, визначає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ч. 1 ст.526, ч. 1 ст.527, ч. 1 ст.530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексуу строк (термін), встановлений у зобов'язанні. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, враховуючи, вимоги частини другоїстатті 530 ЦК України, кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів в будь-яких час.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється на членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України.
Згідно частиною 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Частина 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає.
Окрім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.
Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі №522/12270/15-ц.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
За приписами ч. 2, 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Визначення «особливого періоду» наведено у Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до ст. 1 якого:
мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;
особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Вирішуючи питання щодо темпоральних меж дії особливого періоду в розумінні Закону № 3543-XII, Велика Палата Верховного Суду у справі № 813/402/17 (постанова від 26.08.2020 року) зауважує, що за змістом наведених визначень, навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов'язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.
Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.
Пунктом 6-2 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» врегульовано питання простроченої заборгованості на період дії воєнного стану в Україні. Так, на період дії воєнного стану та упродовж трьох місяців після його припинення або скасування банки, небанківські фінансові установи та колекторські компанії під час врегулювання простроченої заборгованості зобов'язані дотримуватися додаткових вимог щодо етичної поведінки, зокрема не взаємодіяти за власною ініціативою зі споживачем, що належить до захищеної категорії, та з його близькими особами.
Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України, визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримав у ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» кредит за Кредитним договором №73252374 від 13.10.2024 в сумі 5000 грн., з яких сплатив 3 950 грн.. Відтак, сума яку вчасно не повернув відповідач по тілу кредиту складає 1 050 грн., а тому з нього на користь правонаступника кредитора ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» - ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» належить стягнути заборгованість 1 050 грн. заборгованості за тілом кредиту.
Крім цього, судом із поданих розрахунків позивача та пояснень представника відповідача у судовому засіданні встановлено, що за кредитним договором №8583393 від 13 жовтня 2024 року, сума кредиту, надана відповідачу ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» складала 7 000 грн., ОСОБА_1 сплачено на погашення вказаного кредиту грошові кошти в сумі 8 885,31 грн. Відтак, суд вважає, що у відповідача ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту відсутня.
Також, за кредитним договором №38264-10/2024 від 21 жовтня 2024 р., ОСОБА_1 отримано кредит від ТОВ «Стар Файненс груп» в сумі 2 500 грн., який відповідачем вчасно не повернуто, а тому підлягає стягнення на користь позивача заборгованість по тілу кредиту.
Щодо вимоги позивача у частині сплати відсотків відповідачем, суд приходить до наступних висновків.
Відповідачем, на підтвердження свого статусу військовослужбовця надано копію Військового квитка серії НОМЕР_4 від 15 травня 2023 року; Довідку (форма 5) №1887/485/274 від 21.04.2025, згідно якої солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_5 з 25.06.2023 по даний час.
З огляду на вказані обставини, ОСОБА_1 користується пільгами, передбаченими ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», та має право на звільнення від сплати заборгованості за нарахованими відсотками, оскільки в період їх нарахування за вказаними кредитними правочинами останній перебував на військовій службі по мобілізації, відтак, є особою, на яку поширюється дія Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача у частині стягнення відсотків із відповідача за за договором надання коштів у кредит №73252374 від 13.10.2024, за договором надання коштів у кредит №8583393 від 13.10.2024,а також за договором про надання фінансового кредиту №38264-10/2024 від 21.10.2024не підлягають до задоволення.
Щодо позовних вимог позивача у частині стягнення з відповідача заборгованості по комісії в розмірі 750 грн. за кредитним договором №73253274 гривень суд зазначає наступне
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
За положеннями ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
У постанові Велика Палата Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 зазначила, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону N 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частиною 1 та частиною 2 статті 11, частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 461/2857/20.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частиною 1 та частиною 2статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частини 1 та частини 2 статті11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного в постанові Великої Палати від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
Із договору про надання коштів у кредит №73252374 від 13.10.2024 вбачається, що останній не мітить переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються ОСОБА_1 та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), відтак, суд вважає, що на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за комісією в розмірі 750 гривень за кредитним договором №73252374.
Щодо вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені) суд зазначає наступне
Звертаючись до суду з позовом, представник позивача просить стягнути з відповідача 6 615 грн. 00 коп. пені за кредитним договором №73252374 та 3 500 грн. штрафу за кредитним договором №38264-10/2024.
Проте, положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначають, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Таким чином, суд вважає, що відсутні підстави для стягнення з відповідача 6 615 грн. 00 коп. пені за кредитним договором №73252374 та 3 500 грн. штрафу за кредитним договором №38264-10/2024, оскільки такі нараховані позивачем у період дії в Україні воєнного стану.
Враховуючи вищевикладене, суд оцінивши та дослідивши докази, а також у їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги ТзОВ «ФК ЄАПБ», слід задовольнити частково шляхом стягненняіз ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість:
- за договором про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №73452374 від 13 жовтня 2024 у розмірі 1050 (одна тисяча п'ятдесят) гривень; - за договором про надання фінансового кредиту №38264-10/2024 від 21 жовтня 2024 року у розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн., а всього на загальну суму 3 550 (три тисячі п'ятсот п'ятдесят) гривень. У решті вимог, відмовити за наведених вище підстав.
Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги ТзОВ «ФК «ЕАПБ» задоволені судом частково у розмірі 3 550 грн., що складає 10,49 % від усієї суми заявленою стороною позивача, а тому із відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 317,64 грн. сплаченого судового збору пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 4, 6, 10, 12, 13, 76-81, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд ,-
ПозовТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість:
- за договором про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №73452374 від 13 жовтня 2024 у розмірі 1050 (одна тисяча п'ятдесят) гривень;
- за договором про надання фінансового кредиту №38264-10/2024 від 21 жовтня 2024 року у розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн.,
а всього на загальну суму 3 550 (три тисячі п'ятсот п'ятдесят) гривень.
У решті вимог, відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» сплачений позивачем судовий збір у розмірі 317 (триста сімнадцять) грн.. 64 коп., пропорційно до задоволених позовних вимог.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржене до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Повний зміст рішення складено 16.02.2026.
Реквізити сторін:
позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, р/рахунок IBAN № НОМЕР_6 у АТ «ТАСкомбанк»)
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 .
Головуючий суддя В. В. Ромазан