Справа № 755/9111/25
Провадження № 2-о/466/41/26
27 лютого 2026 року м. Львів
Шевченківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого - судді Свірідової В.В.
при секретарі Солиган М.Р.
за участю заявника ОСОБА_1
представника заявника адвоката Хомич А.М.
заінтересованої особи ОСОБА_2
заінтересованої особи ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в залі суду в м. Львові в режимі відеоконференції цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб: Служби у справах дітей Дніпровської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення,
встановив:
Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить встановити факт перебування на його утриманні неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що він є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Діти перебувають на його утриманні.
Починаючи з 2020 року у заявника склались подружні стосунки з ОСОБА_7 , вони почали проживати разом за зареєстрованим місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
3 цього ж періоду син ОСОБА_2 неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуває на його утриманні.
Рідний батько дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яким є ОСОБА_8 , не приймає участі у вихованні дитини.
Метою встановлення факту, що має юридичне значення є встановлення факту перебування на утриманні ОСОБА_1 трьох дітей, з метою отримання статусу багатодітної сім"ї, з метою отримання пільг, передбачених законом.
Вказані обставини і слугували підставою для звернення заявника до суду з відповідною заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
08.07.2025 з Дніпровського районного суду м. Києва за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Львова надійшли матеріали цивільної справи окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб: Служби у справах дітей Дніпровської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення.
11.07.2025 ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 підтримав свою заяву, дав пояснення аналогічні тим, що викладені у заяві, зазначив, що має достатній рівень заробітної плати для утримання усіх трьох дітей, просив заяву задовольнити.
Представник заявника адвокат Хомич А.М. в судовому засіданні підтримав заяву, просив таку задовольнити.
Заінтересована особа, ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримала заяву заявника, пояснила, що дійсно заявник піклується та утримує її сина від попереднього шлюбу. Шлюб з ОСОБА_8 вони розірвали 13.03.2012 року.
Проживає з заявником ОСОБА_1 у м.Києві, який опікується її дитиною. Біологічного батька дитини не позбавляла батьківських прав, оскільки не вбачає такої потреби. Просила суд заяву задовольнити.
Представник заінтересованої особи - Служби у справах дітей Дніпровської районної державної адміністрації, Дяченко С.О. в судовому засіданні щодо розгляду заяви поклалась на розсуд суду.
Заслухавши пояснення заявника, його представника, пояснення заінтересованих осіб, з'ясувавши обставини та вивчивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Частиною 3 ст. 294 Цивільного процесуального кодексу України, визначено що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції від 21 листопада 2012 року, та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Шевченківським районним у місті Львові відділі державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Львівській області від 06 грудня 2017 року (а.с.12 зворот).
Двоє дітей перебувають на утриманні ОСОБА_1 .
Починаючи з 2020 року в ОСОБА_1 склались подружні стосунки з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , вони почали проживати разом за за адресою: АДРЕСА_1 , яку заявник придбав 11.02.2022 року.
Зареєстрований ОСОБА_1 за адресом АДРЕСА_2 з 03.11.2016 року.
Заявник ОСОБА_1 був одружений з ОСОБА_9 та розлучився з нею 04.10.2019 року, відповідно до рішення Франківського районного суду м.Львова від 04.10.2019 року. Від даного шлюбу має двох дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , з якими заявник на даний час проживає окремо, сплачує аліменти.(а.с.16,15).
З пояснень завника вбачаеться, що він проживає з лютого 2022 року за адресою АДРЕСА_1 , у помешканні, яке придбав у ОСОБА_10 11.02.2022 року ,однак за даною адресою не зареєстрований. (а.с.13-14)
Як вбачається з пояснень заявника син ОСОБА_7 неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на утриманні заявника, що підтверджуються актом ЖЕД №404 (а.с.15). У даному помешканні проживають він(заявник), ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Отже, неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та його мати ОСОБА_7 фактино проживають без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.15).
Однак, відповідно до паспорту громадянина України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , станом на даний час ніде з дитиною не зареєстрована (а.с.9 зв.,10).
Місце перебування біологічного батько дитини ОСОБА_4 - ОСОБА_8 є невідоме. ОСОБА_7 не зверталась до суду про позбавлення останнього батьківських прав.
Відповідно до заяви ОСОБА_9 , посвідченої приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, запис в реєстрі №458 від 19.05.2025р. вбачається, що ОСОБА_1 сплачує аліменти на двох дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в повному обсязі. Претензій щодо утримання дітей та сплати аліментів до заявника немає (а.с.15 зворот).
Окрім того, сам заявник зазначає, що має достатній рівень заробітної плати для утримання усіх трьох дітей.
Відповідно до ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я утворюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Абзацом 4 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» 3543-XII від 21 жовтня 1993 року, передбачено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, зокрема, жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років.
Таким чином, визначальним фактом є не батьківство, а саме утримання трьох і більше дітей.
Частиною 1 статті 121 СК України передбачено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 , актовий запис 2792 від 22.10.2009, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Хмельницькому Хмельницького міськрайонного управління юстиції - ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 та його батьками є ОСОБА_8 та ОСОБА_7 (а.с.11).
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі (ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 15 СК України).
Права та обов'язки батьків щодо виховання дитини передбачені ст.ст. 150-151 СК України.
З цього слідує, що підставою встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини особою, яка не має з нею кровного споріднення (як заявник у цій справі), є доведеність існування обставин, в силу яких обсяг прав матері або біологічного батька дитини обмежується або припиняється.
У даній справі заявник стверджує про те, що з моменту спільного проживання з ОСОБА_7 її неповнолітній син від попереднього шлюбу проживає разом з ними та знаходяться на його утриманні.
Частиною шостою ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Згідно ч.4 ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Пунктом 2 ч.1 ст. 164 СК України передбачено, що ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини є підставою для позбавлення батьків або одного з них батьківських прав.
З врахуванням вищенаведених норм сімейного законодавства слід дійти висновку, що обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися з настанням певних юридичних фактів.
Статтею ст.51 Конституції України гарантовано, а ст.180 СК України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей виникає з моменту їх народження та зберігається до досягнення дітьми повноліття.
Положеннями ст. 268 СК України закріплений обов'язок вітчима утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів, сестер, або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.
Вітчим - це чоловік (нерідний батько) рідної матері дитини, з яким мати й дитина постійно проживають однією сім'єю.
Вітчим має особливий правовий статус, що істотно відрізняється від статусу батька, усиновлювача, опікуна та піклувальника, характеризується мінімально необхідним набором прав та обов'язків щодо пасинка, падчерки.
Як було зазначено вище, сімейне законодавство передбачає права та обов'язки щодо утримання вітчимом падчерки, пасинка (ст.268 Сімейного кодексу України).
Відносини, які виникають між дитиною та особами, у сім'ї яких вона виховувалась, є подібними до стосунків між рідними батьками та дітьми. Але наявність у дитини родичів за походженням при визначенні кола осіб, які мають обов'язки щодо її утримання, відповідно до законодавства підлягає врахуванню.
Тому обов'язок осіб, у сім'ї яких виховувалась дитина, щодо її утримання виникає за умови відсутності у неї батьків, баби, діда, повнолітніх братів і сестер.
Таким чином, у вітчима виникає обов'язок утримувати дітей лише у разі відсутності у них матері та батька, або якщо вони з поважних причин не можуть надавати належного утримання, що відповідає правовій позиції Верховного суду, викладеної в постанові від 14 грудня 2023 року в справі №160/11228/23.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що встановлення вказаного факту породжує для заявника виникнення прав та обов'язків визначених Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про військовий обов'язок і військову службу», оскільки даний факт є підставою для отримання звільнення з військової служби (надання відстрочки від призову на військову службу).
Батьками неповнолітнього ОСОБА_4 є ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , які відповідно до вищезазначених положень Сімейного кодексу зобов'язані утримувати своїх дітей, незалежно від того чи перебувають вони у шлюбі та чи проживають разом з дітьми або окремо від них.
Однак, за встановлених обставин не можна вважати, що заявник є особою, який самостійно утримує малолітню дитину, оскільки суду не було надано доказів, що така допомога надається саме ним, а не батьками малолітньої дитини, на яких такий обов'язок покладений у силу вимог ст.180 СК України.
Зі слів заявника рідний батько ОСОБА_4 не приймає участі у вихованні дитини.
Заявником не надано суду достатніх та переконливих доказів того, що батько неповнолітнього ОСОБА_4 з поважних причин не може надавати дитині належного утримання.
Окрім того, біологічний батько неповнолітнього ОСОБА_4 не позбавлений батьківських прав стосовно свого сина ОСОБА_4 , не визнаний недієздатним та не є безвісти зниклим.
Відповідно до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, суд приходить до висновку, що у заявника відсутні підстави для встановлення судом юридичного факту перебування на утриманні заявника дитини віком 15 рокув, матір'ю якої є його співмешканка ОСОБА_7 .
Керуючись ст. ст.4, 12, 13, 76, 81, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на його утриманні дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення виготовлено та проголошено 27.02.2026р.
Суддя В. В. Свірідова