Справа №442/1565/26
Провадження №2-а/442/32/2026
27 лютого 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі: головуючої судді Гарасимків Л.І.
з участю секретаря судових засідань Петрів В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в особі територіального підрозділу Дрогобицького відділу ЗМУ ДМС до громадянина Республіки Казахстан ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації тазабезпечення примусового видворення за межі території України, -
встановив:
Західне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України в особі територіального підрозділу Дрогобицького відділу ЗМУ ДМС звернулось до суду з позовом до громадянина Республіки Казахстан ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 27.02.2026 року о 09 год. 55 хв. згідно протоколу № МЛВ 000126 про адміністративне затримання за ч. 2 ст. 203 КУпАП працівниками Дрогобицького відділу Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби було затримано громадянина Республіки Казахстан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для забезпечення своєчасного розгляду справи про адміністративне правопорушення.
В ході перевірки та опитування іноземця, встановлено, що громадянин Республіки Казахстан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибув на територію України у 2011 році через кордон з російською федерацією. Під час перебування на території України скоїв злочин проти основ національної безпеки України та дії, спрямовані на насильницьку зміну та повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади, за що був засуджений і відбував покарання в ДУ Дрогобицька ВК №40. Діючий паспортний документ у громадянина Республіки Казахстан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутній, що не дає змоги самостійно залишити територію України. Подальше перебування відповідача на території України містить загрози національній безпеці держави, охороні громадського порядку, а також захисту прав і законних інтересів громадян України.
Відповідач перебуваючи на території України з 2011 року не має постійного місця проживання та місця праці, не має стабільного джерела доходів для свого існування. Відтак, існує ризик втечі відповідача та уникнення ним подальшого примусового видворення за межі території України.
27.02.2026 року ЗМУ ДМС , за результатом розгляду матеріалів щодо громадянина Республіки Казахстан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було прийнято рішення про примусове видворення відповідача згідно ст. 30 Закону № 3773- VI.
У зв'язку з відсутністю у відповідача діючого паспортного документа, який дає право на виїзд з України та у зв'язку з існуванням ризику втечі іноземця, який тривалий період перебуває нелегально на території України та ризиком уникнення ним подальшого примусового видворення, позивач вважає за доцільне просити суд прийняти рішення про затримання громадянина Республіки Казахстан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, терміном на 6 (шість) місяців.
Беручи до уваги той факт, що відповідач був притягнутий до адміністративної відповідальності на території України та проживав без документів та дозволів на правоперебування на території держави Україна, до органів та підрозділів міграційної служби з заявою і документами необхідними для вирішення питання про продовження строку перебування - не звертався, своїми діями грубо порушив вимоги ст. ст. 9, 16, 23, 30 Закону №3773, позивачем відносно відповідача прийнято рішення про примусове видворення, що дає обґрунтовані підстави для прийняття рішення про його затримання з метою ідентифікації та забезпечення подальшого примусового видворення за межі території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства строком на шість місяців.
Ухвалою від 27.02.2026 справу прийнято до розгляду, відкрито спрощене провадження та призначено розгляд справи на 27.02.2026 з викликом учасників справи
Представник позивача долучив заяву про розгляд адімністраптивної справи за його відсутності, позов підтримує та просить його задоволити.
Відповідач ОСОБА_1 долучив заяву про розгляд адімністраптивної справи за його відсутності, позов визнав, зазначив, що перекладача та захисника не потребує.
Оскільки сторони не з"явилися, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положень частини 4 статті 229 КАС України.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов до такого висновку.
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов до такого висновку.
Суд встановив, що 27.02.2026 року о 09 год. 55 хв. згідно протоколу № МЛВ 000126 про адміністративне затримання за ч. 2 ст. 203 КУпАП працівниками Дрогобицького відділу Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби було затримано громадянина Республіки Казахстан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для забезпечення своєчасного розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № ПР МЛВ 003396 від 27.02.2026 встановлено проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні громадянина Республіки Казахстан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Так, під час перебування на території України скоїв злочин проти основ національної безпеки України та дії, спрямовані на насильницьку зміну та повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади, за що був засуджений і відбував покарання в ДУ Дрогобицька ВК №40. Діючий паспортний документ у громадянина Республіки Казахстан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутній, що не дає змоги самостійно залишити територію України. Подальше перебування відповідача на території України містить загрози національній безпеці держави, охороні громадського порядку, а також захисту прав і законних інтересів громадян України.
Відповідач, перебуваючи на території України з 2011 року, не має постійного місця проживання та місця праці, не має стабільного джерела доходів для свого існування. Відтак, існує ризик втечі відповідача та уникнення ним подальшого примусового видворення за межі території України.
Таким чином, громадянин Республіки Казахстан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває в Україні у статусі нелегального мігранта.
Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Встановлено, що громадянин Республіки Казахстан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перевищив дозволений строк свого перебування на території України більше 90 днів протягом 180 днів, чим порушив п.2 Порядку продовження строку перебування та проживання або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою КМУ від 15.02.2012 № 150.
Відповідач ухилився від виїзду з України, не вживав заходів щодо оформлення легального перебування на території України, з заявою про надання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту не звертався, законне джерело існування та підстави для подальшого перебування на території України відсутні.
Відповідно до п.п.2, 5 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року № 150, іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів з дати першого в'їзду з держав з безвізовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Строк перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, паспортні документи або документи, що підтверджують особу без громадянства, яких зареєстровано посадовою особою Держприкордонслужби, продовжується територіальними органами або підрозділами ДМС.
З довідки про звільнення серія ЛЬВ 25017 вбачається, що ОСОБА_1 відбував покарання в ДУ «Дрогобицька виправна колонія (№40)» на підставі вироку Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01.03.2022 за ч. 3 ст. 109 КК України у виді 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Термін відбування покарання з 01.03.2022 по 23.09.2025, звідки звільнений по закінченню терміну відбування покарання.
27.02.2026 ЗМУ ДМС , за результатом розгляду матеріалів щодо громадянина Республіки Казахстан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було прийнято рішення про примусове видворення відповідача згідно ст. 30 Закону № 3773- VI.
Підставою для прийняття зазначеного рішення слугувало те, що громадянин Республіки Казахстан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибув на територію України у 2011 році та до цього часу її межі не залишав, чим перевищив встановлений строк перебування на території нашої держави. Під час перебування на території України вчинив злочин проти основ національної безпеки України та дії, спрямовані на насильницьку зміну та повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади, за що був засуджений і відбував покарання в ДУ Дрогобицька ВК №40. Діючий паспортний документ у громадянина Республіки Казахстан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутній, що не дає змоги самостійно залишити територію України. Подальше перебування відповідача на території України містить загрози національній безпеці держави, охороні громадського порядку, а також захисту прав і законних інтересів громадян України.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що відповідач нелегально перебуває на території України, не має постійного місця проживання та місця праці, не має стабільного джерела доходів для свого існування. Відтак, існує ризик втечі громадянина Республіки Казахстан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та уникнення ним подальшого примусового видворення за межі території України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України, визначає Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року № 3773-VI(далі - Закон № 3773- VI).
У частині 3статті 3 розділу І Закону №3773- VI зазначено, що іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Відповідно до п.6 ч.1ст.1 Закону №3773-VI, іноземець це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
Відповідно до пункту 16 частини першої статті 1 Закону №3773-VI паспортний документ іноземця це документ, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, що підтверджує громадянство іноземця, посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, надає право на в'їзд або виїзд з держави і визнається Україною.
У частині 1 статті 15 Закону № 3773-УІ наведений перелік документів, за якими здійснюється в'їзд в Україну та виїзд з України іноземцями та особами без громадянства. Основними такими документами є паспортний документ за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в'їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України, відповідні посвідки на постійне або тимчасове проживання, посвідченням особи без громадянства для виїзду за кордон, проїзний документом для виїзду за кордон тощо.
Згідно з п. 27 ч.1 ст.1 Закону № 3773-VI, пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, - державна установа, призначена для тимчасового тримання іноземців та осіб без громадянства, затриманих за рішенням суду до завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства.
Окрім того, в абз. 2 ч.4 ст.30 Закону № 3773-VI визначено, що у разі звернення особи під час її перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вона продовжує перебувати в зазначеному пункті до остаточного прийняття рішення за заявою.
Відповідно до Конституції України, а саме ст. 26 - іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України; ст. 33 - кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом; ст. 68 - кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
В Конституції України та Законі №3773-VI вказано, що здійснення іноземцями своїх прав і свобод не повинно завдавати шкоди національним інтересам України, правам, свободам і законним інтересам її громадян та інших осіб, які проживають в Україні.
Іноземці зобов'язані поважати та додержуватися Конституції законів України, шанувати традиції та звичаї народу України.
Іноземці зобов'язані підтверджувати законність свого перебування на території України. Законність перебування іноземця на території України, підтверджується, у тому числі наданим візою дозволом в межах строку дії візи; посвідкою на тимчасове чи постійне проживання; довідкою про звернення за захистом в Україні; дозволом на імміграцію тощо. Недотримання правил законного перебування іноземця або особи без громадянства на території України є прямим наслідком для визнання цих осіб нелегальними мігрантами та вжиття заходів щодо їх притягнення до адміністративної відповідальності з подальшим прийняття органом міграційної служби рішення про їх затримання з поміщенням в ПТПІ та подальшим примусовим видворенням.
У частині 1 ст. 289 КАС Українивизначено, що за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції(імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:
1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України;
2) затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
3) взяття на поруки підприємством, установою чи організацією;
4) зобов'язання внести заставу.
Згідно з частиною 4 статті 30 Закону № 3773-VI, іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення, (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Процедура ідентифікації особи іноземця - нелегального мігранта здійснюється не зарадисамої ідентифікації, а з чіткою правовою метою подальшого видворення за межі території України на підставі документів, які дають право особі перетнути легально кордон України в напрямку виїзду. Організація процедури видворення включає в себе в тому числі ряд заходів з оформлення проїзних документів, пошуку шляхів сполучення з іншими країнами, транспортні витрати тощо.
Відповідно до ч. 11 ст. 289 КАС України визначено, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців.
Положеннями частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 24 травня 2023 року № 296/8455/22 Верховний Суд зазначив: «за наявності певних перелічених умов, існує правова можливість здійснити затримання іноземця або особи без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення як з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України, так і лише для забезпечення видворення за межі території України, як досягнення самостійної мети без необхідності ідентифікації. Але в будь-якому випадку повинна існувати така умова як примусове видворення. Якщо ж відсутнє примусове видворення особи, то затримувати особу та відповідно продовжувати строк її тримання в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, забороняється».
Верховний Суд у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 359/5975/17 дійшов висновку, що при вирішенні справ про примусове видворення суди повинні враховувати положення статей 9, 29 Загальної декларації прав людини 1948 року та статті 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом виключно для забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту..
У статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (із змінами і доповненнями) від 04.11.1950 року, ратифікованою Верховною Радою України 11.09.1997, задекларовано право кожного на свободу та особисту недоторканість, за винятком певних випадків, зокрема, коли здійснюється законний арешт або затримання з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадяться процедури депортації або екстрадиції.
У пункті 103 Рішенні Європейського суду з прав людини від 17 квітня 2014 року «Справа «Анатолій Руденко проти України» (№ 50264/08) вказано, що тримання особи під вартою є таким серйозним заходом, що він є виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі заходи, було розглянуто і визнано недостатніми для гарантування інтересів особи або суспільства, що можуть вимагати того тримання відповідної особи під вартою. Це означає, що відповідність позбавлення волі національному законодавству є недостатньою умовою; воно також має бути необхідним за конкретних обставин.
Враховуючи наведене, зокрема те, що відповідач перебуває на території України без відповідних законних підстав, суд приходить до висновку, що є всі правові підстави для задоволення позову.
У відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 373 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за можливе звернути рішення до негайного виконання.
Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 241-246, 250-251, 289, 295 КАС України,
ухвалив:
Адміністративний позов Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у Львівській області в особі територіального підрозділу Дрогобицького відділу ЗМУ ДМС у Львівській області до громадянина Республіки Казахстан ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, задоволити.
Затримати громадянина Республіки Казахстан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України, терміном на шість місяців, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач: Західне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у Львівській області в особі територіального підрозділу Дрогобицького відділу ЗМУ ДМС у Львівській області, код ЄДРПОУ 45870769, адреса: 79007, м.Львів, вул.Січових Стрільців, 11.
Відповідач: Громадянин Республіки Казахстан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Повний текст рішення оголошено 02.03.2026
Суддя Л.І. Гарасимків