Дата документу 26.02.2026
Справа № 334/8800/24
Провадження № 1-кп/334/229/26
26 лютого 2026 року м. Запоріжжя
Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
потерпілого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 187 КК України,
установив:
у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 заявив відвід захиснику адвокату ОСОБА_7 , який мотивував тим, що в нього існує конфлікт інтересів із цим адвокатом, адже у судовому засіданні, яке відбулось 03.07.2025 року адвокат підтримав позицію прокурора, а не його. Крім того, обвинувачений вказує на те, що адвокат ОСОБА_7 не відвідував його у слідчому ізоляторі та не погоджував із ним позиції захисту. Вважає, що це є порушенням його права на захист і судовому засіданні фактично беруть участь одразу два прокурори.
Захисник ОСОБА_7 зазначив, що в нього немає обов'язку приїжджати до слідчого ізолятора і він може зробити це за потреби, він ознайомлений із матеріалами кримінального провадження і вибудовує стратегію захисту перш за все виходячи з положень процесуального законодавства та інтересів підзахисного. Щодо відводу адвокат ОСОБА_7 вказав на те, що це є правом обвинуваченого і просив задовольнити його.
Прокурор ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання про відвід, зазначивши, що обвинувачений вочевидь зловживає своїм правом на відвід.
Потерпілий ОСОБА_8 не висловив своєї позиції щодо заявленого відводу.
Колегія суддів, заслухавши учасників, дійшла до таких висновків.
Частиною першою статті 52 КПК України визначено, що участь захисника є обов'язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного.
Положеннями частини третьої статті 54 КПК України визначено, що відмова від захисника не приймається у випадку, якщо його участь є обов'язковою. У такому випадку, якщо підозрюваний, обвинувачений відмовляється від захисника і не залучає іншого захисника, захисник повинен бути залучений у порядку, передбаченому статтею 49 цього Кодексу, для здійснення захисту за призначенням.
Дорученням від 21.01.2026 року Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги призначено адвоката ОСОБА_7 для здійснення захисту обвинуваченого ОСОБА_6 . Того ж дня прокурором направлено копію клопотання адвокатові ОСОБА_7 , що підтвердив і сам адвокат.
Частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Особа, яка отримує безоплатну вторинну правову допомогу, не може на власний розсуд вимагати від суду заміни захисника за призначенням з особистих мотивів за відсутності обґрунтованих підстав для цього. Таку позицію висловив Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2024 року по справі №748/1972/19.
В обґрунтування позиції Верховний Суд вказав, що право особи на заміну захисника, передбачене ст. 54 КПК, є похідним від права вільного вибору захисника своїх прав, яке особа реалізує самостійно, укладаючи договір з обраним нею захисником. Це право не поширюється на зміст права на безоплатну вторинну правову допомогу, де особа не обирає собі захисника, а отримує захист, гарантований державою та за державні кошти.
Під час реалізації державної гарантії у вигляді безоплатної вторинної правової допомоги особа позбавлена можливості вільно обирати собі захисника, оскільки на підставі ст. 49 КПК захисник такій особі призначається за постановою слідчого/прокурора або ухвалою судді чи суду.
Тому особа, що отримує безоплатну вторинну правову допомогу, не може на власний розсуд вимагати від суду заміни захисника за призначенням з особистих мотивів за відсутності обґрунтованих підстав для цього.
Європейський суд з прав людини (далі за текстом - ЄСПЛ) розглядає відносини обвинуваченого та захисника як ключовий елемент права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції), де втручання суду неприпустиме, якщо воно не спрямоване на забезпечення реального, а не ілюзорного захисту. Суд має гарантувати ефективну допомогу адвоката, але не повинен диктувати стратегію захисту.
Досліджуючи скаргу у справі «Kamasinski v. Australia» стосовно аргументів заявника про не надання йому ефективної правової допомоги під час підготовки і провадження у справі, наслідком чого стало позбавлення права на справедливий судовий розгляд, ЄСПЛ звернув увагу на те, що держава має реагувати на такі ситуації ? замінити захисника або змусити призначеного захисника ефективно виконувати свої обов'язки. Просте призначення національними органами захисника, водночас, не гарантує ефективної правової допомоги, оскільки право кожного обвинуваченого в кримінальному провадженні на ефективний захист за допомогою адвоката, який за необхідності може бути призначений в офіційному порядку, є одним з основоположних елементів справедливого розгляду, на що неодноразово наголошував і наголошує у своїх рішеннях ЄСПЛ.
При цьому ЄСПЛ зазначає, що держава не може нести відповідальність за кожну помилку адвоката, оскільки здійснення захисту є, по суті, питанням обвинуваченого та його захисника, однак суди не мають пасивно спостерігати за неефективним юридичним представництвом. Тобто, підпункт «с» п. 3 ст. 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод вимагає не просто «призначення» захисника, який би виступав від імені обвинуваченого, а того, щоб право на юридичну допомогу здійснювалось практично та ефективно, щоб забезпечити достатній захист.
У суду відсутні підстави вважати, що захисник ОСОБА_7 здійснює «неефективне юридичне представництво», зважаючи на його процесуальну поведінку та активну участь у судовому розгляді кримінального провадження. Так, захисник гне допускає затягування судового розгляду (жодне судове засідання не зірвалось через його неявку), висловлює свою позицію стосовно усіх клопотань та заяв, які розглядаються судом тощо. Водночас, надання судом вказівок щодо місця, порядку та частоти зустрічей адвоката та підзахисного неможливе, адже це є прямим втручанням у діяльність адвоката та буде порушенням права на справедливий суд.
Керуючись ст. 75, 76, 81, 372, 376 КПК України, суд
ухвалив:
заяву обвинуваченого ОСОБА_6 про відвід захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Резолютивна частина ухвали виготовлена та підписана у нарадчій кімнаті 26.02.2026 року.
Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 27.02.2026 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді ОСОБА_1
ОСОБА_2
ОСОБА_3