Справа № 336/772/26
Провадження № 2-н/331/180/2026
іменем України
27.02.2026
Акціонерного товариства «Оператора газорозподільної системи «Запоріжгаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги,-
До Олександрівського районного суду міста Запоріжжя надійшла заява Акціонерного товариства «Оператора газорозподільної системи «Запоріжгаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги.
Відповідно до частини 1 статті 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 162 ЦПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Разом з тим, статтею 30 ЦПК України передбачені категорії справ, для яких встановлено виключну підсудність.
Виключна підсудність особливий вид територіальної підсудності, який забороняє застосування інших видів територіальної підсудності (загальної, альтернативної або підсудність пов'язаних між собою вимог). Це пояснюється особливостями справ, на які така підсудність поширюється, і направлено на створення сприятливих умов для розгляду справи й виконання судового рішення.
Вимоги щодо виключної підсудності унеможливлюють застосування інших правил підсудності, крім тих, які встановлені процесуальним законом для відповідної категорії справ.
За правилом частини 1 статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст. 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Виходячи з аналізу правових норм, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
У Постанові від 07 липня 2020 року у справа № 910/10647/18 Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок про те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред'являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності (постанова Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17).
Частиною 4 статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Наведене свідчить, що вимоги про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги повинні розглядатись за правилами виключної підсудності за місцезнаходженням нерухомого майна.
Заявленою вимогою у даній справі є стягнення заборгованості надані житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, дана справа не підсудна Олександрівському районному суду міста Запоріжжя та підлягає передачі на розгляд Шевченківському районному суду міста Запоріжжя, як суду за місцезнаходженням нерухомого майна.
Відповідно до ч. 8ст. 165 ЦПК України якщо за результатами розгляду отриманих судом відомостей про місцезнаходження боржника - юридичної особи або фізичної особи - підприємця буде встановлено, що заява про видачу судового наказу не підсудна цьому суду, суд не пізніше десяти днів з дня надходження заяви постановляє ухвалу про передачу заяви про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами за підсудністю.
Відповідно до ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст.32 ЦПК України, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Керуючись ст.ст. 30, 31, 32, ЦПК України, суд, -
Заяву Акціонерного товариства «Оператора газорозподільної системи «Запоріжгаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги передати за підсудністю до Шевченківського районного суду міста Запоріжжя (м.Запоріжжя, вул. Чарівна, 117А).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду, протягом 15 днів з дня її складення.
Повний текст ухвали виготовлено 27 лютого 2026 року.
Суддя Н.В.Фісун