Виноградівський районний суд Закарпатської області
Справа № 299/27/26
27.02.2026 року м.Виноградів
Слідчий суддя Виноградівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора Виноградівського відділу Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів в режимі відеконференцзв'язку клопотання прокурора Виноградівського відділу Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12025071080000429 від 09.07.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого :
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Хуст та мешканця АДРЕСА_1 громадянина України, українця, не одруженого, з середньою освітою, не працюючого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України ,
Прокурор Виноградівського відділу Берегівської окружної прокуратури звернувся до слідчого судді у кримінальному провадженні №12025071080000429 від 09.07.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
Клопотання мотивує тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , проживаючи в м. Хуст Закарпатської області та будучи обізнаним про місце розташування державного кордону України, знаючи про існування явища нелегальної міграції в умовах воєнного стану, чітко усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи наслідки, які можуть настати після їх вчинення, діючи умисно, з корисливих мотивів у невстановлений досудовим розслідуванням час досяг злочинної домовленості з невстановленою досудовим розслідуванням особою щодо прийняття участі за грошову винагороду у невстановленому розмірі, в незаконному переправленні громадян України через державний кордон поза пунктами пропуску, а саме - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешк. АДРЕСА_2 , який достовірно знаючи про Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 про введення воєнного стану в Україні та про загальну мобілізацію, а також про заборону виїзду за кордон громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, окрім виключень вказаних у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з метою уникнення мобілізації мав намір незаконно потрапити через кордон України до країн Європейського Союзу, зокрема Румунії.
Відповідно до заздалегідь розробленого невстановленою досудовим розслідуванням особою плану, у обов'язки ОСОБА_4 , за плату в невстановленому досудовим розслідуванням розмірі, входило зустріч у заздалегідь обумовленому та запланованому місці та в конкретний час, а саме 02 січня 2025 року, в потязі сполученням Ужгород - Хуст, на який, за вказівкою невстановленої особи, ОСОБА_7 придбав квиток та о 15:40 годині цього ж дня, здійснив посадку.
Далі ОСОБА_4 дотримуючись плану, в одному з вагонів зустрівся з ОСОБА_7 , та надав йому чіткі інструкції щодо його подальшого перетину державного кордону України поза пунктом пропуску, зокрема деталі залізничної станції, де останній має зійти, маршрут його подальшого руху, опис автомобіль, який очікуватиме на ОСОБА_7 , місце його зустрічі із невстановленими досудовим розслідуванням особами, які перебуваючи у злочинній змові із ОСОБА_4 продовжать сприяти ОСОБА_7 у його безперешкодному перетині державного кордону України.
Після чого ОСОБА_4 наказав ОСОБА_7 , за отримані ним послуги у виді незаконного переправлення через державний кордон України сплатити частину обумовленої суми, а саме 2500 (дві тисячі п'ятсот) Євро, які ОСОБА_7 у вагоні потягу і передав ОСОБА_4 та останній повідомив, що решту коштів, а саме 2500 (дві тисячі п'ятсот) Євро, той має сплатити невстановленій досудовим розслідуванням особі, яка його зустріне на залізничному вокзалі, та продовжить сприяти йому в незаконному перетині державного кордону України.
Далі з метою контролю ситуації, та недопущення викриття своєї злочинної діяльності прикордонними нарядами Державної прикордонної служби та правоохоронними органами, ОСОБА_4 супроводив ОСОБА_7 на потязі до залізничної станції в селищі Королево Берегівського району, де наказав йому сходити, діяти згідно інструктажу та рухатися згідно маршруту.
ОСОБА_4 в свою чергу залишився в потязі, та разом із грошовими коштами у розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) Євро, які приховав у кишенях свого одягу, зійшов на залізничній станції в м. Хуст по вулиці Івана Франка, 116, де був викритий та затриманий працівниками УСР в Закарпатській області ДСР НПУ та оперативними працівниками ПОРВ 27 Прикордонного загону імені Героїв Карпатської Січі.
ОСОБА_7 в свою чергу, дотримуючись наданих ОСОБА_4 інструктажів перебуваючи в с-щі Королево зустрівся із невстановленою досудовим розслідуванням особою, передав другу частину грошових коштів у сумі 2500 (дві тисячі п'ятсот) Євро, яка діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_4 та іншими на даний час невстановленими особами, здійснюючи свою діяльність з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів.
Далі, невстановлена досудовим розслідуванням особа з метою швидкої доставки до околиці населеного пункту Хижа Берегівського району, що безпосередньо межує з лінією державного кордону України, перебуваючи неподалік магазину «miniMarket» що в селищіКоролево Берегівського району по вул. Володимира Великого, 5, розмістила ОСОБА_7 в заздалегідь підготовленому автомобілі марки «ВАЗ 2107», н.з. НОМЕР_1 , який перебуває в користуванні ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , після чого зникла з вказаного місця з грошовими коштами в сумі 2500 (дві тисячі п'ятсот) Євро, для недопущення бути викритим правоохоронними органами під час вчинення ним злочинної діяльності.
В свою чергу, ОСОБА_7 разом із ОСОБА_8 , який на прохання невстановленої особи, мав доставити ОСОБА_7 до околиці с. Хижа, Берегівського району, було виявлено та затримано оперативними працівниками ПОРВ 27 Прикордонного загону імені Героїв Карпатської Січі, в с-щі Королево Берегівського району, що знаходиться у прикордонній смузі та безпосередній близькості до лінії державного кордону України.
Таким чином, ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто у сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон України порадами, вказівками, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
02 січня 2026 року о 18.15 год. гр. ОСОБА_4 затримано у порядку ст. 208 КПК України.
03 січня 2026 року слідчим СВ відділення поліції №1 Берегівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, капітаном поліції ОСОБА_9 , повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 332 КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженцю та мешканцю АДРЕСА_1 , українцю за національністю, громадянину України, не одруженого, з середньою освітою, не працюючого, раніше не судимого.
05.01.2026 року слідчим суддею Виноградівського районного суду стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обрано запобіжних захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб до 02.03.2026 року включно, з можливістю внесення застави в розмірі 80 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
26.02.2026 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025071080000429 від 09.07.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України відносно ОСОБА_4 направлено для розгляду по суті до Виноградівського районного суду.
Підготовче засідання в даному кримінальному провадженні не проведено і не призначено.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання і зазначив, що обвинувачений ОСОБА_4 , вчинив умисний злочин, передбачений ч. З ст. 332 КК України, який, відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів та за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
Адвокат ОСОБА_5 просила відмовити у задоволенні клопотання, зазначила, що підозра, на якій грунтується обвинувачення є надуманою. Просила суд звернути увагу на той факт, що прокурором порушено строк передбачений ст.199 КПК України. Зазначає, що підстави, якими обґрунтовує клопотання прокурор не відповідають обставинам справи. Обвинувальний акт направлений до суду, свідки допитані.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав свого захисника.
Заслухавши думку учасників судового процесу, вирішуючи питання щодо продовження обвинуваченому строку тримання під вартою суд констатує наступне.
05.01.2026 року слідчим суддею Виноградівського районного суду стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обрано запобіжних захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб до 02.03.2026 року включно, з можливістю внесення застави в розмірі 80 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
26.02.2026 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025071080000429 від 09.07.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України відносно ОСОБА_4 направлено для розгляду по суті до Виноградівського районного суду.
Підготовче засідання в даному кримінальному провадженні не проведено і не призначено.
На даний час ризики, які служили підставою для обрання та продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, своєї актуальності не втратили.
ОСОБА_4 вчинив умисний злочин, передбачений ч. З ст. 332 КК України, який, відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів та за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
Обвинувачений може незаконно впливати на потерпілих, свідків та інших учасників у цьому кримінальному провадженні, що зможе призвести до зміни їх показань або відмови від давання показань, може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Будь-яких підстав, які б унеможливлювали застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено та сторонами не наведено.
Крім того, суд вважає, що не втратив актуальності ризик того, що обвинувачений може переховуватися від суду. Даний ризик залишається актуальним, виходячи з тяжкості злочину, який інкримінується обвинуваченому, та суворості покарання, що загрожує йому у разі визнання його винним, а тому, на думку суду є велика вірогідність того, що під важкістю відповідальності, обвинувачений може переховуватися від суду.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відсутні підстави для зміни запобіжного заходу відносно обвинуваченого з тримання під вартою на більш м'який, оскільки ризики, які слугували підставою для обрання такого запобіжного заходу, на даний час повністю своєї актуальності не втратили.
Застосований до обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними у кримінальному процесуальному законі конкретними підставами і метою запобіжного заходу, а також запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, у зв'язку з чим з плином часу інтереси слідства не втратили актуальності.
Посилання сторони захисту на те, що стороною обвинувачення вже допитані свідки та досліджені усі обставини і справа передана на розгляд до Виноградівського районного суду не приймаються до уваги з огляду на таке.
На переконання слідчого судді при встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України). В свою чергу, частиною 11 ст. 615 КПК України визначено, що показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо у такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Так, відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 7 КПК України, безпосередність дослідження показань є загальною засадою кримінального провадження та повинна застосовуватися за загальним правилом, можливість використання показань, зафіксованих за допомогою технічних засобів відеофіксації, передбачена ч. 11 ст. 615 КПК України, застосовується лише як виключення. При цьому, показання свідків, безпосередньо досліджені в суді, мають пріоритет над показаннями, отриманими у порядку ч. 11 ст. 615 КПК України.
За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Наведені обставини можуть свідчити про те, що ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Щодо обґрунтованості застосування запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, суд також вважає за необхідне зазначити наступне.
Стаття 183 КПК України визначає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст. 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Суд звертає увагу на мотив та спосіб вчинення кримінального правопорушення, яке має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлені наслідками для конкретних осіб, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Тому, враховуючи наведене і зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає обґрунтованим висновок про необхідність продовження до обвинуваченого виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення вищевказаних ризиків.
Згідно Рішення Конституційного Суду України від 08.07.2003 року № 14-рп/2003, тяжкість злочину не є єдиною підставою для обрання виключного запобіжного заходу, як тримання під вартою, а враховується разом з іншими обставинами по справі.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Відтак, виключно у сукупності з усіма наведеними вище обставинами, для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та для запобігання спробам останнього переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні,вчинити інше кримінальне правопорушення,за відсутності доказів щодо неможливості тримання обвинуваченого під вартою, в тому числі за станом здоров'я, із врахуванням вимог щодо наявності наведених вище ризиків в їх сукупності, передбачених ст. 177 КПК України, а також того, що судовий розгляд не може бути закінченим до спливу строку дії попередньої ухвали суду про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, суд робить висновок про необхідність продовження обвинуваченому строку тримання під вартою.
До того ж такий строк перебування обвинуваченого під вартою не можна визнати таким, що є свавільним або таким, що порушує принцип справедливої співрозмірності. Продовжуючи тримання під вартою обвинуваченому, суд застосовує таке обмеження його права на свободу, виходячи з потреб цього судового розгляду, як суворий виняток із загального правила презумпції на користь свободи та гарантій недопущення свавільного затримання і тримання під вартою, які з огляду на практику Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України») для суду залишається домінантним керівним принципом і в цьому випадку, враховуючи мету застосування запобіжного заходу - до провадження обвинуваченого до компетентного судового органу, як того вимагають справжні інтереси суспільства щодо повного, неупередженого та як можливо швидкого у продовж розумного строку проведення цього судового розгляду.
Обставини інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, зокрема, їх тяжкість, ймовірний розмір істотної шкоди за частиною 3 статті 332 КК, разом із встановленими ризиками, на переконання Суду виправдовують втручання у права і свободи обвинуваченого в тій значній мірі, яка обумовлена обранням йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, навіть з урахуванням обставин, на яких акцентує увагу сторона захисту.
Керуючись ст.176-178,181-183,201,290,309,372,376 ч.2 ст.199 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання задовольнити частково.
Продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця за національністю, громадянина України, не одруженого, з середньою освітою, не працюючого, раніше не судимого,-- запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави за ухвалою Виноградівського районного суду від 05.01.2026 року у справі №299/27/26 на строк 30 діб - з 27.02.2026 по 29.03.2026р. включно.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддяОСОБА_1