625/13/26
Провадження № 2/625/48/26
"27" лютого 2026 р. с. Різуненкове
Коломацький районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Скляренка М.О.,
за участю секретаря судового засідання Талавирі С.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селі Різуненкове Богодухівського району Харківської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» в особі його представника Кузьменка М.В. звернулося до Коломацького районного суду Харківської області із позовною заявою, в якій позивач просив суд стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №30.05.2025-100002524, укладеним між його сторонами 30 травня 2025 року, у розмірі 20614 гривень 00 копійок, яка складається із: заборгованості за кредитом у сумі 10000 гривень 00 копійок; заборгованості за процентами у сумі 5614 гривень 00 копійок; неустойки у сумі 5000 гривень 00 копійок.
Крім того позивач просив суд стягнути із відповідача усі понесені судові витрати.
В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначив, що 30 травня 2025 року між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір за №30.05.2025-100002524 в електронній формі у відповідності із Законом України «Про електронну комерцію», який підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису шляхом відтворення одноразового ідентифікатора.
Як вказав представник позивача, за умовами вищезазначеного договору кредитодавець зобов'язався перерахувати на кредитний рахунок позичальника кредитні кошти у сумі 10000 гривень 00 копійок на умовах строковості, платності і поворотності, а відповідач зобов'язався повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, згідно умов та правил, зазначених у договорі.
І, з огляду на те, що відповідач отримані в кредит грошові кошти не повернув, а також не сплатив інші платежі, передбачені умовами договору, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 20614 гривень 00 копійок, яка складається із: заборгованості за кредитом у сумі 10000 гривень 00 копійок; заборгованості за процентами у сумі 5614 гривень 00 копійок; неустойки у сумі 5000 гривень 00 копійок, позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення із нього на користь ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» вищевказаної суми боргу.
05 лютого 2026 року суддею Коломацького районного суду Харківської області відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження за вказаним вище позовом і справу призначено до розгляду у судовому засіданні, про що постановлено відповідну ухвалу.
Будь-які процесуальні дії, як то забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо, не вчинялися.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, водночас у поданій 16 січня 2026 року позовній заяві, яка зареєстрована за вх. ЕС№101/01-51/26 (а.с. 1-12), представник позивача просив суд справу розглядати без участі представника ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» за наявними в матеріалах справи доказами.
Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено право учасника справи заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином в порядку, визначеному ст. 128 ЦПК України, шляхом направлення судової повістки за його зареєстрованим місцем проживання (а.с. 68, 71-72).
Причини неявки відповідач суду не повідомляв, будь-яких заяв та клопотань від нього не надходило, у встановлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк відзиву на позовну заяву не подавав.
За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Водночас згідно частини третьої вказаної статті Кодексу якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
За правилами, визначеними ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не подав, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності відповідача за наявними у справі матеріалами, які містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Матеріали справи свідчать про те, що всім учасникам судового процесу судом створені належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог і заперечень, а також надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того судом вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством України повноважень, спрямованих на всебічне, повне та об'єктивне з'ясування всіх обставин справи.
У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши письмові докази, долучені у якості додатку до позовної заяви, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.
Так, частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Із досліджених у судовому засіданні доказів вбачається, що 30 травня 2025 року між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір за №30.05.2025-100002524 (а.с. 36-48), який складається із пропозиції про укладання кредитного договору (кредитної лінії) (оферти), заявки кредитного договору №30.05.2025-100002524 (кредитної лінії) та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №30.05.2025-100002524 (кредитної лінії).
Кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника шляхом відтворення позичальником одноразового ідентифікатора «Е536» у відповідності із Законом України «Про електронну комерцію», про що зазначено у п. 2 пропозиції про укладання кредитного договору (кредитної лінії) (оферти).
За умовами кредитного договору ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» надало відповідачеві кредит у розмірі 10000 гривень 00 копійок шляхом переказу зазначеної грошової суми на картковий рахунок позичальника № НОМЕР_1 хх-хххх-0519 строком на 70 днів з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту - 07 серпня 2025 року. Процента ставка «Економ» - фіксована незмінна процента ставка у розмірі 0,01% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших чергових періодів користування кредитом. Процента ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процента ставка у розмірі 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Економ».
У п.12 заявки кредитного договору №30.05.2025-100002524 (кредитної лінії) сторонами узгоджений графік розрахунків за кредитом і в ньому міститься розрахунок заборгованості (в тому числі суми кредиту, процентів) із зазначенням дати платежу (повернення кредиту та сплати процентів).
Згідно п.14 та п.15 заявки кредитного договору №30.05.2025-100002524 (кредитної лінії) орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача становить 15614 гривень 00 копійок. Загальні витрати за споживчим кредитом 5614 гривень 00 копійок. Неустойка: 150 гривень 00 копійок, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Умовами п.2.2. пропозиції про укладання кредитного договору (кредитної лінії) (оферти) передбачено, що електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: 1) пропозиція про укладання кредитного договору (оферта), розміщена на веб-сайті кредитодавця у загальному доступі, а також особистому кабінеті позичальника на веб-сайті кредитодавця; 2) заявка, сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем; 3) відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитодовця, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.
Згідно п. 3.1. пропозиції про укладання кредитного договору (оферти) кредитодавець зобов'язався надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію, якщо вона встановлена договором.
У відповідності із п. 3.2. пропозиції про укладання кредитного договору (кредитної лінії) (оферти) кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Умовами п. 4.1. пропозиції про укладання кредитного договору (кредитної лінії) (оферти) визначено, що кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача №4149-62хх-хххх-0519.
Як зазначено у п. 6.1. пропозиції про укладання кредитного договору (кредитної лінії) (оферти) позичальник зобов'язався використати кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України, і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів шляхом внесення в касу кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок кредитодавця в такі терміни: повернення кредиту, сплата процентів, комісії у терміни та строки, вказані у Заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; неустойки, яка може бути нарахована кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов'язань за цим Договором - негайно, з моменту пред'явлення кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.
Згідно п. 7.6. пропозиції про укладання кредитного договору (кредитної лінії) (оферти) у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником будь-яких грошових зобов'язань за Договором кредитодавець залишає за собою право нарахування неустойки, розмір якої встановлюється у Заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти. Максимальний розмір неустойки встановлюється законом.
Пунктом 10.1. пропозиції про укладання кредитного договору (кредитної лінії) (оферти) передбачено, що цей договір набирає чинності з дати отримання кредитодавцем в інформаційній системі кредитодавця від позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної шляхом відтворення одноразового ідентифікатора, отриманого позичальником від кредитодавця на номер телефону позичальника, вказаний ним при реєстрації у інформаційній системі кредитодавця. Цей договір діє протягом одного року.
Із паспорта споживчого кредиту (а.с. 49-52), який також підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису шляхом відтворення одноразового ідентифікатора «А536», вбачається, що в ньому визначені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача: тип кредиту, сума кредиту, строк кредитування, мета отримання кредиту, спосіб та строк надання кредиту; інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача: процентна ставка; тип процентної ставки; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача; реальна річна процентна ставка; порядок повернення кредиту та інше.
З огляду на вищевказані обставини суд вважає, що наданими позивачем доказами повністю підтверджено особисте підписання ОСОБА_1 кредитного договору в електронному вигляді.
Враховуючи вищевикладене, договір №30.05.2025-100002524 є результатом домовленості сторін і відповідає загальним засадам цивільного законодавства, встановленим ст. 3 ЦК України, а також ст. 1054 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», позаяк позичальник був ознайомлений з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасників договору було вільним.
Як вбачається із інформації, наданої ТОВ "Універсальні платіжні рішення", датованої 05 січня 2026 року (а.с. 53), 30 травня 2025 року о 18 годині 38 хвилині за допомогою платіжної системи iPay.ua на виконання кредитного договору №30.05.2025-100002524 на картковий рахунок ОСОБА_1 за № НОМЕР_2 перераховано грошові кошти у сумі 10000 гривень 00 копійок.
Доказів того, що банківська картка з відповідним номером відповідачу не належить, матеріали справи не містять. Не надано відповідачем і доказів того, що на картковий рахунок № НОМЕР_2 не було перераховано грошові кошти у сумі 10000 гривень 00 копійок. Враховуючи умови надання кредитних коштів, суд зазначає, що боржник має доступ до свого рахунку, а тому саме він мав би надати суду виписку зі свого рахунку на підтвердження тієї обставини, що кошти від кредитора на виконання умов укладеного договору не надходили на його кредитний рахунок.
Згідно п. 1 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються у відповідності із Законами України « Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», « Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.
Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових і безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.
У відповідності із п.3 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» продавець (виконавець, постачальник) оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів із зазначенням дати здійснення розрахунку.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором (а.с. 27-32), наданої ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», ОСОБА_1 своєчасно не сплачував кредитору грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими платежами, внаслідок чого за період з 30 травня 2025 року по 23 грудня 2025 року у нього виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 20614 гривень 00 копійок, яка складається із: заборгованості за кредитом у сумі 10000 гривень 00 копійок; заборгованості за процентами у сумі 5614 гривень 00 копійок; неустойки у сумі 5000 гривень 00 копійок.
Згідно із бухгалтерським обліком якість кредиторської заборгованості характеризується показниками, що відбивають своєчасність здійснення розрахунків по зобов'язанням. Приклад цього дає показник частки простроченої кредиторської заборгованості в загальному обсязі. Дані для розрахунку таких показників (саме розрахунку заборгованості) приводяться в розділі «Дебіторська і кредиторська заборгованість» Додатка до бухгалтерського балансу (форма № 5), який складається на підставі первинної бухгалтерської документації в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Водночас у вказаному розділі відображуються дані про рух відповідних показників кредиторської заборгованості.
Аналіз кредиторської заборгованості проводиться на підставі використання фінансової звітності, бухгалтерського балансу і форми № 5. Для того, щоб співвіднести динаміку величини кредиторської заборгованості зі змінами масштабів діяльності установи, при складанні розрахунку заборгованості, використовуються ряд коефіцієнтів оборотності кредиторської заборгованості, як показники фінансових результатів.
Таким чином, розрахунок заборгованості у відповідності із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є похідним від первинної бухгалтерської документації та містить відомості про господарську операцію і підтверджує її здійснення.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ст. 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ст. 3 ЦК України.
Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
За правилами, визначеними ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Згідно п. 5 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
У п.6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» закріплене визначення, згідно якого електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Згідно ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України (п.13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Приписами, закріпленими у ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12 січня 2021 року дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет - магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».
Подібна правова позиція міститься і у постанові Верховного Суду у справі №127/33824/19 від 07 жовтня 2020 року. Проте, у цій справі мова йшла про відсутність відображення електронного підпису на договорі та відсутність доказів отримання такого підпису позичальником: «Без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В ч.1 ст. 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У відповідності з абз. 2 ч.2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За правилами, визначеними ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У ч. 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України). А в ч. 2 ст. 1054 ЦК України закріплене правило, згідно якого до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
У відповідності із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно вимог, закріплених у ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
За правилами, визначеними ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно приписів, закріплених у ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Як з'ясовано судом, кредитний договір №30.05.2025-100002524 від 30 травня 2025 року укладений між його сторонами в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно із вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію", і підписаний особисто відповідачем ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису шляхом відтворення одноразового ідентифікатора. В договорі викладено інформацію про тип кредиту, строк кредитування, спосіб та строк надання кредиту, процентну ставку, платежі за додаткові та супутні послуги, загальні витрати за кредитом, орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом, реальну річну процентну ставку, а тому відповідач був ознайомлений з умовами кредитування.
Підписавши договір про надання споживчого кредиту, позичальник відповідно до ст.ст. 3 та 627 ЦК України добровільно погодив такі умови кредитного договору, взявши на себе відповідні зобов'язання.
Суд констатує, що правочин, укладений між його сторонами, у відповідності із ст. 204 ЦК України є правомірним та укладеним у письмовій формі, а це у свою чергу значить, що сторонами дотримано вимоги щодо форми кредитного договору, закріплені у ст. 1055 ЦК України.
Також у судовому засіданні з'ясовано, що факт отримання кредитних коштів у сумі 10000 гривень 00 копійок за умовами вказаного вище договору №30.05.2025-100002524 від 30 травня 2025 року відповідачем не спростований та підтверджений належними і допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи.
Водночас доказів належного виконання зобов'язання щодо повернення кредитних коштів за вищевказаним договором відповідачем суду не надано, не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів на спростування користування наданими йому коштами, а також не подано будь-яких доказів на спростування наданих позивачем розрахунків заборгованостей, як і не надано контррозрахунку.
Оскільки відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 10000 гривень 00 копійок шляхом перерахування суми кредиту на банківську картку, вказану ним при укладенні договору, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення із ОСОБА_1 суми заборгованості за кредитом у розмірі 10000 гривень 00 копійок та заборгованості за відсотками у розмірі 5614 гривень 00 копійок на користь ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР».
З приводу вимоги ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» про стягнення із ОСОБА_1 неустойки у розмірі 5000 гривень 00 копійок за кредитним договором №30.05.2025-100002524, укладеним між його сторонами 30 травня 2025 року суд зазначає наступне.
Так, у відповідності з ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі закон).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України ( постанови від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).
Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві те перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.
З огляду на це вимога позивача про стягнення із відповідача неустойки у розмірі 5000 гривень 00 копійок задоволенню не підлягає.
Із врахуванням з'ясованих обставин справи на підставі досліджених у судовому засіданні доказів суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову шляхом стягнення із відповідача заборгованості за кредитом та заборгованості за відсотками.
Таким чином, із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №30.05.2025-100002524, укладеним між його сторонами 30 травня 2025 року, у розмірі 15614 гривень 00 копійок, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 10000 гривень 00 копійок, а також заборгованості за відсотками у розмірі 5614 гривень 00 копійок.
За правилами, визначеними п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача слід також стягнути судові витрати (судовий збір) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1989 гривень 88 копійок (15614 гривні 00 копійок (розмір задоволених вимог) х 100% : 20614 гривні 00 копійок (розмір заявлених вимог) = 74,74 % (відсоток задоволених вимог); 2662 гривні 40 копійок (сума сплачених позивачем судових витрат) х 74,74% (відсоток задоволених вимог) : 100% = 1989 гривень 88 копійок (розмір судових витрат пропорційно до розміру задоволених вимог).
Керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 133, 141, 259, 264, 265, 267, 274-279 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , індивідуальний податковий номер: НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (ідентифікаційний код юридичної особи 37356833) заборгованість кредитним договором №30.05.2025-100002524, укладеним між його сторонами 30 травня 2025 року, у розмірі 15614 (п'ятнадцять тисяч шістсот чотирнадцять) гривень 00 копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 , індивідуальний податковий номер: НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (ідентифікаційний код юридичної особи 37356833) судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, сплачений позивачем, у розмірі 1989 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят дев'ять) гривень 88 (вісімдесят вісім) копійок.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлений 27 лютого 2026 року.
Суддя М.О. Скляренко