27 лютого 2026 року справа №320/48932/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний Суд» звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач-2), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 20.06.2024 про відмову ОСОБА_2 у перерахунку пенсії з урахуванням довідки від 09.05.2024 № 60-0042/36194, виданої Національним банком України за період роботи ОСОБА_1 з червня 1986 року по січень 1999 року в Рокитнянському відділенні Київської дирекції Банку «Україна»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії з урахуванням довідки від 09.05.2024 № 60-0042/36194, виданої Національним банком України за період роботи ОСОБА_1 з червня 1986 року по січень 1999 року в Рокитнянському відділенні Київської дирекції Банку «Україна», з урахуванням раніше проведених виплат, починаючи з дати призначення пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, 15.06.2024 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про перерахунок пенсії відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вказана заява за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та прийнято рішення № 104250013287 від 20.06.2024 про відмову в проведенні перерахунку пенсії. З даним рішенням позивач не погоджується, вважає його таким, що порушує право позивача на отримання пенсії у повному обсязі, у зв'язку з чим звернулась з даним позовом до суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.11.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач-1 подав до суду відзив в якому просить в адміністративному позові відмовити повністю, посилаючись на те, що за принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії у зв'язку з наданими додатковими документами розглядало Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області та приймало рішення № № 104250013287 від 20.06.2024. Крім того, зазначає, що довідки про заробітну плату потребують підтвердження первинними документами, а тому в перерахунку пенсії ОСОБА_2 відмовлено.
Відповідач-2 подав до суду відзив, в якому просить в адміністративному позові відмовити повністю, посилаючись на те, що довідки про заробітну плату потребують підтвердження первинними документами, внаслідок чого довідки, надані позивачем, не можуть бути прийнятими до уваги при визначенні розміру пенсії.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області, отримує пенсію за віком та є працюючим пенсіонером. Пенсію призначено з 31.08.2022 зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
15.06.2024 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про перерахунок пенсії відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - допризначення у зв'язку із наданням додаткових документів, із врахуванням довідки про заробітну плату від 09.05.2024 № 60-0042/36194, виданої Національним банком України за період роботи ОСОБА_1 з червня 1986 року по січень 1999 року в Рокитнянському відділенні Київської дирекції Банку «Україна».
Вказана заява за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області. За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення № 104250013287 від 20.06.2024 про відмову у перерахунку пенсії. В обґрунтування вказаної відмови відповідач-2 зазначив, що довідки про заробітну плату потребують підтвердження первинними документами, а тому в перерахунку пенсії ОСОБА_2 слід відмовити.
Вважаючи рішення відповідача-2 № 104250013287 від 20.06.2024 про відмову у перерахунку пенсії протиправним, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Правовідносини, що виникають у сфері реалізації особами, які мають право на пенсію, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення, у випадках, передбачених Конституцією України, регулюються нормами Конституції України, Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ), Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Статтею 1 Закону № 1058-IV передбачено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Як зазначено у статті 1 цього Закону, мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.
Положенням частини 2 статті 5 Закону № 1058-IV від 09.07.2003 визначено, що виключно цим Законом визначаються мінімальний розмір пенсії за віком.
Статтею 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Умови призначення та розмір пенсії за віком визначено статтями 26, 27 Закону № 1058-IV. В свою чергу, статтею 28 Закону № 1058-IV врегульовано мінімальний розмір пенсії за віком.
Відповідно до частини 1 статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 р. становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Згідно частини 1 статті 44 Закону № 1058-ІV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-ІV врегульовано Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до п.2.1 Порядку № 22-1 до заяви про призначення (перерахунок) пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж та довідка про заробітну плату особи за період страхового стажу до 1 липня 2000 року, а, починаючи з 1 липня 2000 року, індивідуальні відомості про застраховану особу надаються відділом персоніфікованого обліку.
Розділом ІІ Порядку № 22-1 передбачено види документів, необхідних для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший.
Згідно з абзацом 2 підпункту 3 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1 за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Відповідно абзацу 3 підпункту 3 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 у разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 5).
Довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами (пункт 2.10 розділу ІІ Порядку №22-1).
Зміст зазначених норм права свідчить, що роботодавець має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у відповідних первинних документах за відповідний період. При цьому, єдиною і обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у врахуванні заробітної плати при перерахунку пенсії.
Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21.02.2020 у справі № 291/99/17, від 12.04.2021 у справі № 219/4550/17, від 03.06.2021 у справі № 127/8001/17.
Верховним Судом у постанові від 26.10.2022 у справі № 808/1735/18 викладено наступний правовий висновок: «обов'язковою умовою для обчислення пенсії, з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами.
Порядком визначення заробітної плати (доходу) для призначення пенсії у разі втрати документів про її нарахування та виплату, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №919 від 05 липня 2006 року (далі - Порядок №919), запроваджено механізм визначення заробітної плати для обчислення пенсії у разі втрати первинних документів про нарахування та підприємствами заробітної плати за основним місцем роботи застрахованої особи та страхового стажу.
Так, відповідно до Порядку № 919 за період роботи до 01 січня 1998 року заробітна плата (дохід) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні, визначається за наявності підприємства, де працювала особа, або його правонаступника - виходячи з розміру середньої заробітної плати за відповідною професією (посадою) на такому підприємстві, що склалася у кожному місяці роботи, за який втрачено документи про нарахування та виплату заробітної плати (доходу).
За відсутності на підприємстві або в його правонаступника відповідної професії (посади) заробітна плата визначається, виходячи з розміру середньої заробітної плати за аналогічною професією (посадою) на такому підприємстві або в його правонаступника. Довідка про середню заробітну плату за відповідною або аналогічною їй професією (посадою) надається підприємством, де працює (працювала) особа, або його правонаступником.
Із системного аналізу наведених вище норм слідує, що обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами. Іншого чинним законодавством не передбачено. При цьому визначальним критерієм для включення відповідного заробітку до суми доходу, з якого обчислюється пенсія, є нарахування внесків на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 липня 2020 року у справі № 341/1132/17.
Судом встановлено, що листами від 05.04.2024 та 09.05.2024 Національний банк України повідомив позивача, що документи (особові рахунки або розрахункові відомості із заробітної плати) ОСОБА_1 за періоди її роботи з 1986 року по 1997 рік та з 1999 по 2000 рік у Рокитнянському відділенні Київської дирекції Банку «Україна» на архівне зберігання до Національного банку України не передавалися. Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів від 05.07.2006 № 919 «Про затвердження Порядку визначення заробітної плати (доходу) для призначення пенсії у разі втрати документів про її нарахування та виплату» надав довідки, які сформовані за період роботи з 03.06.1986 до 28.01.1999 за аналогічними посадами економіста Сосницького відділення Чернігівської дирекції Банку «Україна», Глухівського відділення Сумської дирекції Банку «Україна», Межівського відділення Дніпропетровської дирекції Банку «Україна», Таращанського, Миронівського та Переяслав-Хмельницького відділення Київської дирекції Банку «Україна».
Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 104250013287 від 20.06.2024 відмовлено у перерахунку пенсії. В обґрунтування вказаної відмови відповідач зазначив, що вказана довідка підтвердження первинними документами.
Так, відповідно до частини 3 статті 44 Закону № 1058, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
При цьому суд враховує, що ні Порядком № 22-1, ні іншим нормативним документом не визначено вичерпного переліку тих первинних документів, якими повинна підтверджуватись довідка про заробітну плату для обчислення пенсії.
У постанові від 21.02.2020 у справі № 291/99/17 Верховний Суд дійшов висновку, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.
Таким чином, у разі сумнівів щодо розміру заробітної плати позивача за періоди роботи у Рокитнянському відділенні Київської дирекції Банку «Україна», пенсійний орган мав право та можливість вимагати відповідні документи шляхом надсилання запитів про отримання необхідних відомостей, а також здійснити перевірку обґрунтованості видачі довідок, за результатами якої скласти акт перевірки, оскільки вчинення таких дій належить до виключних повноважень пенсійного органу.
При цьому суд зазначає, що виключно встановлення факту подання недостовірних відомостей, а не виникнення сумнівів і проведення перевірки, є підставою для неврахування довідок та не може нівелювати відомості довідок про заробітну плату, оформлених належним чином, та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу та одержаної заробітної плати.
Варто зауважити, що пенсійним органом прийнято рішення про відмову у здійсненні перерахунку пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату для обчислення пенсії без належного дослідження поданих позивачем документів, а тому, суд дійшов висновку, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 104250013287 від 20.06.2024 позивачу безпідставно відмовлено у перерахунку пенсії, тому таке рішення слід визнати протиправним та скасувати.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд виходить з того, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Європейський суд з прав людини у пункті 75 рішення від квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02) зазначив, що обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Для ефективного поновлення порушеного права необхідною умовою є існування чіткого зв'язку між правопорушенням та способом захисту права, тобто метою заявлених позовних вимог має бути усунення перешкод у здійсненні права, а її досягненням - визначений спосіб захисту права, який би вичерпував себе. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
За змістом пунктів 1-4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, крім іншого, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
Відповідно до частини 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
За змістом частини 4 цієї норми, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Судом встановлено, що подана позивачем для перерахунку пенсії довідка про заробітну плату, видана Національним банком України, відповідала вимогам Порядку № 22-1, а тому відповідач-2 безпідставно відмовив позивачу в перерахунку пенсії на підставі такої довідки.
За наведених умов, за результатами розгляду заяви позивача, відповідачем-2 могло бути прийнято лише одне допустиме рішення - про проведення перерахунку пенсії позивача на підставі такої довідки.
Відповідно до частини 4 статті 45 Закону № 1058-IV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35 (стосується пенсії по інвалідності), частиною другою статті 38 (стосується пенсії у зв'язку з втратою годувальника), частиною третьою статті 42 (стосується індексації пенсії) і частиною п'ятою статті 48 цього Закону (стосується виплати пенсії особам, які перебувають на повному державному утриманні), провадиться в такі строки:
у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Оскільки заяву про перерахунок пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату подано позивачем 15.06.2024, суд дійшов висновку, що пенсія позивача у спірному випадку підлягає перерахунку з 01.06.2024, а не з дати призначення пенсії, як просить у позовній заяві позивач.
Доказів того, що позивачем при зверненні до органу пенсійного фонду за призначенням пенсії вперше було додано довідки від 09.05.2024 № 60-0042/36194, виданої Національним банком України, матеріали справи не містять.
Крім того, у позовній заяві позивач просить суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести перерахунок та виплату позивачу пенсії з урахуванням довідки від 09.05.2024 № 60-0042/36194, виданої Національним банком України за період її роботи з червня 1986 року по січень 1999 року в Рокитнянському відділенні Київської дирекції Банку «Україна».
Суд враховує, що у силу абзацу чотирнадцятого пункту 4.2 Порядку №22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 № 25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
А відповідно до абзацу першого пункту 4.10 Порядку №22-1, після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви ОСОБА_1 від 15.06.2024 визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, то саме останній має завершити процедуру перерахунку та виплати пенсії позивача - допризначення у зв'язку із наданням додаткових документів, із врахуванням довідки про заробітну плату від 09.05.2024 № 60-0042/36194, виданої Національним банком України за період роботи ОСОБА_1 з червня 1986 року по січень 1999 року в Рокитнянському відділенні Київської дирекції Банку «Україна».
Отже, у спірному випадку належним способом захисту порушеного права є зобов'язання відповідача-2 здійснити з 01.06.2024 перерахунок та виплату пенсії позивача відповідно до довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 06.02.2023 № 60-0052-79, виданої Національним банком України за період з 01.07.1994 по 31.07.1995, з урахуванням раніше виплачених сум.
Враховуючи, що позовні вимоги про визнання протиправним рішення № 104250013287 від 20.06.2024 про відмову у перерахунку пенсії та зобов'язання перерахувати та виплачувати позивачу пенсію за віком стосуються лише відповідача-2 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, суд дійшов висновку про відсутність позовних вимог, звернутих до відповідача-1 - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області. Тому у задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області належить відмовити.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 ст. 139 КАС).
Разом з тим суд звертає увагу на те, що принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовної вимоги немайнового характеру не застосовується.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, рішення якого призвело до виникнення спірних правовідносин.
Керуючись статями 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 104250013287 від 20.06.2024 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код 14099344, місцезнаходження: 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов.) здійснити з 01.06.2024 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 відповідно до довідки про заробітну плату від 09.05.2024 № 60-0042/36194, виданої Національним банком України за період роботи ОСОБА_1 з червня 1986 року по січень 1999 року в Рокитнянському відділенні Київської дирекції Банку «Україна», з урахуванням раніше виплачених сум.
4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код 14099344, місцезнаходження: 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.