Україна
Донецький окружний адміністративний суд
27 лютого 2026 року Справа№200/10107/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Духневича О.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
22.12.2025 до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації щодо виключення ОСОБА_1 , з військового обліку у зв'язку з досягненням граничного віку перебування в запасі, з урахуванням інформації, яка 25.03.2011 внесена до військового квитка серії НОМЕР_3 ;
- зобов'язати відповідача внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та виключити ОСОБА_1 , з військового обліку у зв'язку з досягненням граничного віку перебування в запасі, з урахуванням інформації, яка 25.03.2011 внесена до військового квитка серії НОМЕР_3 ;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невнесенні змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо відсутності порушення правил військового обліку та оголошення в розшук ТЦК та СП;
- зобов'язати відповідача внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та виключити інформацію про порушення правил військового обліку та оголошення в розшук ТЦК та СП.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що згідно відомостей, що містяться у військовому квитку серія НОМЕР_3 , він з 25.03.2011 є виключеним з військового обліку на підставі п. 4 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військову службу та військовий обов'язок», а саме у зв'язку з досягненням граничного віку перебування на військовому обліку.
Позивач наголошує на тому, що оскільки він з 25.03.2011 був виключений з військового обліку у зв'язку з досягненням граничного віку перебування в запасі, то він більше не є військовозобов'язаним та, відповідно, не може бути призваний на військову службу.
Також позивач зазначає, що оскільки він з 25.03.2011 був виключений з військового обліку у зв'язку з досягненням граничного віку перебування в запасі, то він не був зобов'язаний проходити військово-лікарську комісію, а відтак внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про порушення ним правил військового обліку та оголошення в розшук з підстави «не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК» є протиправним і таким, що не має правових підстав.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29.12.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії документів, а саме: докази на підставі яких до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів внесено дані про порушення правил військового обліку позивачем.
26.01.2026 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю, однак докази надіслання його позивачу не надано.
Відповідно до ч. 3 ст. 162 КАС України, копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.
При цьому документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи повинен додаватися до відзиву (п. 2 ч. 4 ст. 162 КАС України).
Враховуючи, що відповідачем вказаної норми процесуального закону не дотримано і доказів надіслання відзиву позивачу не надано, суд не бере до уваги відзив, оскільки відзив поданий із порушенням встановленого КАС України порядку подання.
Крім того, у відзиві зазначений інший позивач та інші обставини справи.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Відповідно до відомостей військового квитка серія НОМЕР_3 від 25.06.1993 позивача у військовому званні рядовий з 25.03.2011 було виключено з військового обліку у зв'язку із досягненням граничного віку перебування на військовому обліку.
Згідно військово-облікового документа сформованого 17.12.2025 в «Резерв+» позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 та є непридатним в мирний час, обмежено придатний у воєнний час. Також зазначено про порушення правил військового обліку, а саме «Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК».
06.10.2025 у зв'язку із виявленими розбіжностями між паперовим та електронним військово-обліковими документами, представником позивача було подано до відповідача адвокатський запит № 00111 у якому представник позивача просив, зокрема: повідомити причини невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів («Резерв +») інформації про виключення 25.03.2011 ОСОБА_1 з військового обліку по досягненню граничного строку перебування у запасі (п. 4 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»); повідомити причини внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів («Резерв +») інформації про порушення військового обліку ОСОБА_1 , якого було виключено 25.03.2011 з військового обліку по досягненню граничного строку перебування у запасі (п. 4 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»), а також оголошення його у розшук з 25.08.2025, із наданням копій відповідних документів, що підтверджують дані обставини (повісток, направлень, листів, розпоряджень, протоколів, постанов, звернень тощо).
Листом відповідача від 13.10.2025 № 06/9054 представника позивача повідомлено, що відповідно до ст. 28 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» граничний вік перебування у запасі другого розряду становить 60 років для рядового, сержантського і старшинського складу та молодших і старших офіцерів. Оскільки ОСОБА_1 виповнилося 55 років, а тому він перебуває на військовому обліку. Також зазначено, що ОСОБА_1 відповідно до Закону України від 21.03.2024 № 3621-ІХ не пройшов повторно ВЛК, як особа, яка є обмежено придатною.
01.12.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив, зокрема: внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію стосовно виключення його з військового обліку у зв'язку з досягненням граничного віку перебування в запасі, з урахуванням інформації, яка 25.03.2011 внесена до військового квитка серія НОМЕР_3 ; виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про порушення ним правил військового обліку та оголошення його в розшук з причини «Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК».
Листом відповідача від 03.12.2025 № 06/10069 позивача повідомлено, що відповідно до ст. 28 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» граничний вік перебування у запасі другого розряду становить 60 років для рядового, сержантського і старшинського складу та молодших і старших офіцерів. Оскільки ОСОБА_1 виповнилося 55 років, а тому він перебуває на військовому обліку. Також зазначено, що ОСОБА_1 відповідно до Закону України від 21.03.2024 № 3621-ІХ не пройшов повторно ВЛК, як особа, яка є обмежено придатною.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення його з військового обліку у зв'язку з досягненням граничного віку перебування в запасі, а також щодо невиключення з цього Реєстру інформації про порушення ним правил військового обліку та оголошення його в розшук, протиправною та такою, що порушує його права й законні інтереси, позивач з метою їх захисту звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст. 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб.
У подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався і триває дотепер.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 65/2022 "Про загальну мобілізацію", затвердженим Законом України від 03.03.2022 року № 2105-IX, оголошено проведення загальної мобілізації. Згідно з цим Указом призову на військову службу за мобілізацією підлягають військовозобов'язані та резервісти.
У відповідності з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232-XII), захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону № 2232-XII, військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону № 2232-XII, військовий обов'язок включає, зокрема, проходження військової служби, дотримання правил військового обліку.
Статтею 3 Закону № 2232-XII передбачено, що правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.93 № 3543-XII (далі Закон № 3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Так, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано (ст. 1 Закону № 3543-XII).
Відповідно до ч. 8 ст. 4 Закону № 3543-XII, з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 року № 389-VIII, воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно з ч. 5 ст. 22 Закону № 3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
За приписами ч. 3 ст. 33 Закону № 2232-XII військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок № 1487).
Відповідно до п. 3 Порядку № 1487 військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період
Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно п. 14 Порядку № 1487 військовий облік забезпечується з урахуванням вимог законодавства у сфері декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб, організовується і безпосередньо ведеться державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, в яких призовники, військовозобов'язані та резервісти працюють (навчаються).
За приписами п. 22 Порядку № 1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до п. 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов'язані та резервісти) визначені в Законі України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі Закон № 1951-VIII).
Статтею 1 Закону № 1951-VIII визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону № 1951-VIII передбачено, що призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право, зокрема, звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
За приписами ст. 14 Закону № 1951-VIII ведення Реєстру включає:
1) внесення запису про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів існуючим обліковим даним;
2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов'язаними, резервістами;
3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.
Положеннями ч. 3 ст. 14 Закону № 1951-VIII визначено, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього визначені в статті 37 Закону № 2232-XII.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивача 25.03.2011 виключено з військового обліку у зв'язку із досягненням граничного віку (40 років) перебування на військовому обліку.
Згідно ч. 1 ст. 27 Закону № 2232-XII (в редакції, чинній станом на 25.03.2011) у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, придатні за станом здоров'я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і які не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в районних (міських) військових комісаріатах та відповідних органах інших військових формувань
Відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону № 2232-XII (в редакції, чинній станом на 25.03.2011) військовозобов'язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: 1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд: рядовий склад - до 40 років; сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини - до 45 років; прапорщики і мічмани - до 50 років.
Частиною 4 статті 28 Закону № 2232-XII (в редакції, чинній станом на 25.03.2011) передбачено, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.
За приписами п. 4 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-XII (в редакції, чинній станом на 25.03.2011) Виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов'язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України) підлягають громадяни України, які досягли граничного віку перебування в запасі.
У подальшому, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації" від 27.03.2014 № 1169-VII внесено зміни до статті 28 Закону № 2232-XII та змінено граничний вік перебування в запасі другого розряду до 50 років, а Законом України "Про внесення змін до статті 28 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу"" від 22.07.2014 № 1604-VII до 60 років.
Водночас, приписи Закону № 2232-XII про те, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві, змін не зазнали.
Як встановлено судом, позивач ІНФОРМАЦІЯ_3 , отже ще не набув граничного віку перебування в запасі - 60 років.
Відтак, суд зазначає, що з набранням чинності вказаних змін до Закону № 2232-XII позивач є таким, що підпадає під його дію як особа, яка не досягла встановленого законом граничного віку перебування у запасі військовозобов'язаних другого розряду.
Отже, у зв'язку із продовженням граничного віку перебування у запасі позивач підлягає поновленню в запасі, оскільки не досягнув 60-річного віку, тобто повинен згідно з чинним законодавством України перебувати на військовому обліку військовозобов'язаних.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 17.02.2020 у справі № 820/3113/17.
Аналогічного висновку дійшов Перший апеляційний адміністративний суд в постановах від 19.02.2026 у справі № 200/8548/25, від 28.01.2026 у справі № 200/4298/25.
Враховуючи, що станом, як на дату звернення позивача із заявою, так і на дату розгляду справи в суді, позивач не досяг граничного віку перебування у запасі військовозобов'язаних другого розряду, суд вважає безпідставними доводи позивача щодо наявності у відповідача зобов'язання виключити його з військового обліку на підставі п. 4 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військову службу та військовий обов'язок", а саме у зв'язку з досягненням граничного віку перебування на військовому обліку.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 17.02.2020 у справі № 820/3113/17 щодо приписів частини першої статті 58 Конституції України, на необхідність застосування яких посилається позивач, зазначає таке: "У Рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 (справа № 1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов'язується із вступом його в силу і з моментом втрати ним юридичної сили.
За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).
На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб'єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров'я.
Так, у зв'язку із внесенням змін до Закону № 2232-XII було підвищено граничний вік перебування військовозобов'язаних у запасі. Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов'язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.
З часу набрання чинності змін до Закону № 2232-XII він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі.
Частиною 5 статті 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації щодо виключення з військового обліку у зв'язку з досягненням граничного віку перебування в запасі, з урахуванням інформації, яка 25.03.2011 внесена до військового квитка серії НОМЕР_3 та зобов'язання внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та виключити з військового обліку у зв'язку з досягненням граничного віку перебування в запасі, з урахуванням інформації, яка 25.03.2011 внесена до військового квитка серії НОМЕР_3 не підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невнесенні змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо відсутності порушення правил військового обліку та оголошення в розшук ТЦК та СП та зобов'язання внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та виключити інформацію про порушення правил військового обліку та оголошення в розшук ТЦК та СП, суд зазначає наступне.
Як встановлено під час розгляду справи, позивач згідно військово-облікового документа сформованого 17.12.2025 в «Резерв+» перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 . Таким чином позивач є військовозобов'язаною особою.
Також зазначено про порушення правил військового обліку, а саме «Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК».
Згідно абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону № 3543-XII, під час мобілізації громадяни зобов'язані: проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Згідно пункт 2 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 № 3621-IX, установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.
Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Відповідно до пункту 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію.
У разі проходження резервістами та військовозобов'язаними медичного огляду під час мобілізації та/або воєнного стану строк дії довідки з висновком щодо придатності до військової служби становить один рік.
Суд зазначає, що позивачем не надано до суду рішення ВЛК та доказів проходження повторного медичного огляду (пункт 3.2 розлілу 3 глави ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом МОУ від 14.08.2008 № 402 (зі змінами)).
Суд зазначає, що позивачем фактично допущено порушення правил військового обліку, внаслідок такого порушення у військово-обліковому документі позивача наявні відомості про таке порушення.
Таким чином, позивач відповідно до вимог абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону № 3543-XII під час мобілізації зобов'язаний проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби.
Аналогічного висновку дійшов Перший апеляційний адміністративний суд в постанові від 19.02.2026 у справі № 200/7290/25.
Суд звертає увагу позивача, що самі по собі відомості про порушення правил військового обліку не є тотожними відомостями про притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210 та 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Позивачем не надано до суду доказів, що відповідачем вносилися відомості про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210 та 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Крім цього суд звертає увагу, що самі відомості про порушення правил військового обліку, які відображаються у військово-обліковому документі позивача та на які посилається позивач у позові, не свідчать про вчинення відповідачем протиправних дій щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про притягнення до адміністративної відповідальності позивача та складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно позивача.
Наявність в Реєстрі відомостей про порушення правил військового обліку (оголошення в розшук) не суперечить вимогам Закону.
Таким чином позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невнесенні змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо відсутності порушення правил військового обліку та оголошення в розшук ТЦК та СП та зобов'язання внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та виключити інформацію про порушення правил військового обліку та оголошення в розшук ТЦК та СП не підлягають задоволенню.
Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно із статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Розподіл судового збору не здійснюється у зв'язку із відмовою у задоволенні позову.
Керуючись ст. 2, 77, 78, 94, 139, 241-246, 257-258, 262 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя О.С. Духневич