27 лютого 2026 р.Справа №160/24832/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Гусакової Оксани Борисівни про забезпечення позову в адміністративній справі №160/24832/25 за позовною заявою ОСОБА_2 до Комунального некомерційного підприємства «МІСЬКА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ № 16» Дніпровської міської ради, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Комунального некомерційного підприємства «МІСЬКА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ № 16» Дніпровської міської ради (далі - відповідач), в якій позивач, з урахування зміни предмету позову відповідно до заяви від 06.10.2025, просить:
-визнати дії відповідача щодо анулювання бронювання ОСОБА_2 за заявою №20250807-92272 незаконними;
-зобов'язати відповідача поновити бронювання ОСОБА_2 .
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позовна заява подана без додержання вимог, встановлених ст.ст.160, 161 КАС України.
Ухвалою суду від 03.09.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві строк для усунення недоліків позову.
08.09.2025 від представника позивача адвоката Гусакової О.Б. надійшла заява про виконання ухвали суду, до якої було долучено ордер серії АЕ №141404, копію паспорта позивача, платіжну інструкцію про сплату судового збору у розмірі 968,96 грн. №0400-778С-62В8-В793 від 04.09.2025.
Ухвалою суду від 15.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/24832/25; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Цією ж ухвалою витребувано у Комунального некомерційного підприємства «МІСЬКА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ № 16» Дніпровської міської ради: усі докази з їх документальним підтвердженням на обґрунтування правових підстав щодо анулювання бронювання ОСОБА_2 .
Сторони належним чином повідомлені про судовий розгляд справи, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.
29.09.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
02.10.2025 представником позивача подано відповідь на відзив.
06.10.2025 від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів та заява про зміну предмету позову.
Ухвалою суду від 13.10.2025 прийнято до розгляду заяву представника позивача адвоката Гусакової Оксани Борисівни про зміну предмету позову у справі №160/24832/25.
Цією ухвалою витребувано у Комунального некомерційного підприємства «МІСЬКА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ № 16» Дніпровської міської ради: заяву про анулювання бронювання №20250807-92272 від 07.08.2025.
22.10.2025 відповідачем подано відзив на позовну заяву з урахуванням зміни предмету позову.
24.10.2025 від представника позивача надійшли додаткові пояснення.
19.02.2026 представником позивача - адвокатом Гусаковою Оксаною Борисівною подана заява про забезпечення позову, в якій просить суд:
-заборонити відповідачу сприяти ІНФОРМАЦІЯ_1 у повідомленні ОСОБА_2 про його виклик та призов на військову службу під час мобілізації на особливий період, у т.ч. повідомляти йому про надходження будь-яких мобілізаційних розпоряджень, вручати повістки, видавати накази;
- заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо призову ОСОБА_2 на військову службу під час мобілізації на особливий період, у т.ч. видавати відносно нього мобілізаційні розпорядження, вручати повістки, видавати накази, направляти для проходження військово-лікарської комісії, здійснювати відправку до військової частини для проходження військової служби, інші дії, спрямовані на призов на військову службу до набрання судовим рішенням у справі № 160/24832/25 законної сили.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову представником позивача зазначено, що ОСОБА_1 з серпня 2023 року працює в КНП «МКЛ №16» ДМР лікарем-анестезіологом у відділенні анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії. У зв'язку з тим, що КНП «МКЛ №16» ДМР має статус об'єкту критичної інфраструктури, позивач як працівник підприємства з 26 березня 2025 року був заброньованим за поданням керівника підприємства відповідно до постанови КМУ від 27.01.2023 №76. Позивач вказує, що умови праці не змінював, продовжував працювати і підприємство-роботодавець не виключалося з переліку критично-важливих підприємств. Однак, його бронювання було анульовано 07.08.2025, тоді як жодних змін умов праці, які б могли послугувати правовою підставою для зазначеного не відбувалося. Вважаючи дії відповідача щодо анулювання бронювання за заявою №20250807-92272 незаконними, позивач звернувся до суду із цим позовом. По адміністративній справі 160/24832/25 судового рішення ще не прийнято. Натомість, 16.02.2026 на адресу до КНП «МКЛ №16» ДМР надійшло розпорядження керівника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 6621189 від 13.02.2026 про зобов'язання ОСОБА_2 прибути до ТЦК та СП 02.03.2026 о 09:00. В свою чергу, відповідач одразу видав наказ від 17.02.2026 про повідомлення позивача про його виклик до ТЦК та СП на 02.03.2026 о 09:00. За таких обставин, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам позивача, оскільки у разі призову його на військову службу, виконання можливого позитивного судового рішення про незаконність анулювання бронювання, відновлення прав позивача буде ускладнено або стане фактично неможливим. Невжиття заходів забезпечення унеможливить ефективний судовий захист, оскільки мобілізація має незворотній характер. Крім того, наявні ознаки протиправності дій відповідача, оскільки бронювання анульовано без зміни умов праці, підприємство не втратило статусу критично важливого, спір щодо законності анулювання броні перебуває на розгляді суду, до того ж раніше суд вже встановлював протиправність мобілізаційних дій щодо позивача в аналогічній ситуації. Зважаючи на викладене, існують передбачені ст.ст. 15-151 КАС України підстави для забезпечення позову.
Положенням частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Зважаючи на викладене, а також ураховуючи те, що у періоді з 18.02.2026 по 20.02.2026 та з 23.02.2026 по 26.02.2026 включно суддя Бухтіярова М.М. перебувала у відпустці, заяву про забезпечення позову розглянуто з першого робочого дня в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши подану представником позивача заяву про забезпечення позову, суд доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно із частиною другою статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (частина четверта статті 150 КАС України).
З огляду на приписи наведеної статті, небезпека заподіяння шкоди до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.
Частиною першою статті 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).
При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Аналогічна правова позиція неодноразово виснувалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, від 25.04.2019 у справі №826/10936/18.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В силу статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову обов'язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання.
У спірному випадку, ОСОБА_2 звернувся до суду із цим позовом до Комунального некомерційного підприємства «МІСЬКА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ № 16» Дніпровської міської ради.
Суд зазначає, що предметом заявленого позову у справі №160/24832/25 є визнання незаконними дій КНП «МІСЬКА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ № 16» Дніпровської міської ради щодо анулювання бронювання ОСОБА_2 за заявою №20250807-92272.
За змістом заяви про застосування заходів забезпечення позову, підставою для звернення до суду із цим позовом є, на переконання позивача, протиправні дії відповідача щодо анулювання бронювання, оскільки він, як працівник цього підприємства з 26 березня 2025 року був заброньованим за поданням керівника відповідно до постанови КМУ від 27.01.2023 №76, умови праці не змінював, продовжував працювати на тій самій посаді і КНП «МІСЬКА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ № 16» Дніпровської міської ради не виключалося з переліку критично-важливих підприємств, тож правових підстав для анулювання бронювання не було.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач наголошує, що відповідач сприяє ТЦК та СП у його призові на військову службу, оскільки з отриманням 16.02.2026 від керівника ІНФОРМАЦІЯ_2 розпорядження № 6621189 від 13.02.2026 про зобов'язання ОСОБА_2 прибути до ТЦК та СП, видав наказ від 17.02.2026 про повідомлення позивача про його виклик до ТЦК та СП. За таких обставин, невжиття заходів забезпечення позову створює реальну, безпосередню та невідворотну загрозу порушення прав позивача, унеможливить ефективний судовий захист та виконання майбутнього рішення суду.
Надаючи правову оцінку вказаним аргументам, суд зазначає, що відповідно до частини дев'ятої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України щодо військового обов'язку поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік;
призовники - особи, які взяті на військовий облік;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 2 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560) на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов'язані, які придатні до військової служби за станом здоров'я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», для комплектування (доукомплектування) з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному Законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов'язок і військову службу» та цим Порядком.
Пунктом 6 Порядку №560 передбачено, що призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає:
оповіщення резервістів та військовозобов'язаних про виклик до районного (об'єднаного районного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу, міського (районного у містах, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів України;
прибуття резервістів та військовозобов'язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
проходження резервістами та військовозобов'язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби;
перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення;
документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації;
відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.
Тобто, документальному оформлення призову на військову службу під час мобілізації та відправленню призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби, передує, зокрема, прибуття військовозобов'язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, проходження військовозобов'язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби, перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення.
Отже, до завершення процедури уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, перевірки підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення, документального оформлення призову на військову службу під час мобілізації та подальшого зарахування до особового складу військової частини на підставі відповідного наказу, військовозобов'язаний не набуває нового статусу військовослужбовця.
При цьому, доказів на підтвердження обставин проходження позивачем медичного огляду для визначення придатності до військової служби чи наявності документального оформлення призову на військову службу під час мобілізації до заяви про забезпечення позову не надано.
Таким чином, твердження представника позивача про унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав позивача неприйнятні.
При цьому, докази на підтвердження здійснення відповідачем дій щодо сприяння призову ОСОБА_2 на військову службу під час мобілізації в матеріалах справи відсутні, а видання наказу від 17.02.2026 №226 «Про оповіщення працівника щодо виклику до ІНФОРМАЦІЯ_3 у АДРЕСА_1 » не може бути сприйняте як таке, оскільки зумовлено вимогами частини першої статті 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», відповідно до якої центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та заклади освіти незалежно від підпорядкування і форми власності зобов'язані на вимогу територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України сповістити призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України.
Щодо «очевидності» ознак протиправності дій відповідача щодо анулювання бронювання та порушення прав позивача, суд зазначає, що попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони (рішення, дії чи бездіяльність) повинні свідчити про протиправність поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності рішень, дій/бездіяльності у спірних правовідносинах, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що таке рішення, дії (бездіяльність) явно суперечать вимогам закону за критеріями, передбаченими ч.2 ст.2 КАС України, порушують права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.
При цьому, твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед, тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Безумовно, рішення чи дії/бездіяльність суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
В даному випадку позивачем не надано належних та допустимих доказів очевидності ознак протиправності дій відповідача щодо анулювання бронювання поза розумним сумнівом, що в свою чергу, має бути досліджено судом при вирішенні справи під час судового розгляду.
При цьому, доводи позивача про непогодження з діями відповідача щодо анулювання бронювання не вказують на очевидність ознак протиправності такого рішення суб'єкта владних повноважень, а судження позивача щодо цього мають оціночний, тобто суб'єктивний характер.
Не надано і доказів унеможливлення захисту порушених прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або доказів, що в майбутньому для відновлення цих прав, свобод та інтересів необхідно буде докласти значних зусиль та витрат
Крім того, суд зазначає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами. Суд повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Оскільки в оскаржуваних діях КНП «МІСЬКА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ № 16» Дніпровської міської ради йдеться про безпідставне анулювання бронювання, а позивач у якості забезпечення позову просить заборонити органам ІНФОРМАЦІЯ_4 вчиняти дії щодо призову ОСОБА_2 на військову службу під час мобілізації на особливий період, у т.ч. видавати відносно нього мобілізаційні розпорядження, вручати повістки, видавати накази, направляти для проходження військово-лікарської комісії, здійснювати відправку до військової частини для проходження військової служби, інші дії, спрямовані на призов на військову службу до набрання судовим рішенням у справі № 160/24832/25, то фактично йдеться про зупинення реалізації можливих рішень ІНФОРМАЦІЯ_4 по відношенню до позивача, що виходить за межі предмету спору у цій справі.
Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.
Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (пункт 5 частини третьої статті 151 КАС України).
Посилання представника позивача в обґрунтування заяви про забезпечення позову на те, що «суд вже встановлював протиправність мобілізаційних дій щодо позивача в аналогічній ситуації», не враховуються судом, оскільки такі не свідчать про наявність правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову у цій справі.
За таких обставин, наведені доводи у межах поданої заяви про забезпечення позову не є достатніми та обґрунтованими, у зв'язку із чим суд доходить висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
З огляду на викладене, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Гусакової Оксани Борисівни про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та у строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.М. Бухтіярова