вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
26.02.2026м. ДніпроСправа № 904/3440/25
За позовом Керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі
Позивача-1: Дніпровської міської ради, м. Дніпро
Позивача-2: Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, м. Дніпро
до Фізичної особи-підприємця Вуйчак Олени Юріївни, м. Дніпро
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Позивача - Комунальне підприємство "Міські активи" Дніпровської міської ради, м. Дніпро
про стягнення заборгованості, зобов'язання повернути об'єкт нерухомого майна
Суддя Красота О.І.
за участю секретаря судового засідання Куц І.І.
Представники:
від Прокуратури: Дидюк Н.О., посв. № 069922 від 01.03.2023;
від Позивача-1: Марінеско А.В., виписка з ЄДРПОУ;
від Позивача-2: Салькова І.А., виписка з ЄДРПОУ;
від Відповідача: не з'явився;
від Третьої особи: Сочнева А.В. дов. №8 від 05.01.2026;
Керівник Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Позивача-1: Дніпровської міської ради, Позивача-2: Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради з позовом до Фізичної особи-підприємця Вуйчак Олени Юріївни і просив суд:
- стягнути з Відповідача на користь Позивача-2 заборгованість з орендної плати у розмірі 158 712,40 грн., пеню у розмірі 3 237,87 грн.;
- розірвати договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Дніпра № 906-ДРА/19 від 25.11.2019, укладений між Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Вуйчак Оленою Юріївною щодо нежитлового приміщення загальною площею 56,3 кв.м, розташованого за адресою м. Дніпро, вул. Іларіонівська, 29 нежитлове приміщення 27;
- зобов'язати Відповідача повернути територіальній громаді міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 56,3 кв.м, розташоване за адресою м. Дніпро, вул. Іларіонівська, 29, нежитлове приміщення 27, у стані не гіршому порівняно з тим, у якому воно одержало його в оренду, шляхом підписання акту приймання-передачі.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста № 906-ДРА/19 від 25.11.2019 в частині повної та своєчасної оплати орендованого майна.
Ухвалою суду від 27.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 10.07.2025 о 15:00 год.
30.06.2025 від Прокурора надійшла заява про уточнення місцезнаходження Позивача-2.
02.07.2025 від Прокурора надійшла заява про долучення документів.
Прокурор у підготовчому засіданні 10.07.2025 надав пояснення щодо позовних вимог.
Позивач-1 у підготовче засідання 10.07.2025 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Позивач-2 у підготовче засідання 10.07.2025 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідач у підготовче засідання 10.07.2025 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, докази його належного повідомлення про дату, час та місце судового засідання матеріали справи не містять.
Ухвалою суду від 10.07.2025 продовжено строк розгляду справи у підготовчому провадженні на 30 днів; відкладено підготовче засідання на 04.09.2025 о 14:00 год.; залучено до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Позивача - Комунальне підприємство "Міські активи" Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, вул. Мечникова, 6, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 03341763); зобов'язано Прокурора до наступного підготовчого засідання направити Третій особі копії позовної заяви з додатками, докази направлення надати до суду; зобов'язано Позивача-1, 2 та Відповідача до наступного підготовчого засідання направити Третій особі пояснення і відзив на позов, докази направлення надати до суду; до підготовчого засідання надати: Прокурору, Позивачу-1, 2 - лист від 27.01.2021 № 8/7-29, яким Орендаря було повідомлено стосовно закінчення терміну дії Договору оренди з доказами відправки та отримання Відповідачем, а також пояснення стосовно реагування / нереагування Відповідача на вказаний лист; явку у засідання повноважних представників учасників справи визнано обов'язковою.
19.08.2025 від Прокурора надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів направлення Третій особі копії позовної заяви з додатками.
22.08.2025 від Позивача-1 надійшли додаткові пояснення у справі, в яких він просив суд позов задовольнити у повному обсязі.
28.08.2025 від Прокурора надійшли додаткові пояснення у справі, в яких він просив суд позов задовольнити у повному обсязі.
04.09.2025 від Позивача-1 надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
Позивач-2 у підготовче засідання 04.09.2025 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідач у підготовче засідання 04.09.2025 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується конвертом АТ "Укрпошта", повернутим відділенням поштового зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Третя особа у підготовче засідання 04.09.2025 не з'явилась, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляла, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 610269845034.
Ухвалою суду від 04.09.2025 відкладено підготовче засідання на 25.09.2025 о 14:30 год.; явку у засідання повноважних представників учасників справи визнано обов'язковою.
25.09.2025 від Прокурора надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій він просив суд зменшити розмір позовних вимог, виклавши позовні вимоги у такій редакції:
- стягнути з Відповідача на користь Позивача-2 основну суму боргу за договором оренди у розмірі 158 712,40 грн., пеню у розмірі 3 237,87 грн.;
- зобов'язати Відповідача повернути територіальній громаді міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 56,3 кв.м, розташоване за адресою м. Дніпро, вул. Іларіонівська, 29, нежитлове приміщення 27, у стані не гіршому порівняно з тим, у якому воно одержало його в оренду, шляхом підписання акту приймання-передачі.
Прокурор та представник Позивача-1 у підготовчому засіданні 25.09.2025 підтримали позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.
Позивач-2 у підготовче засідання 25.09.2025 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідач у підготовче засідання 25.09.2025 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується конвертом АТ "Укрпошта", повернутим відділенням поштового зв'язку з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Третя особа у підготовче засідання 25.09.2025 не з'явилась, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляла, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Ухвалою суду від 25.09.2025 закрито підготовче провадження; призначено справу до судового розгляду по суті на 13.11.2025 об 11:00 год.; до судового засідання надати: Позивачу-2 - належним чином завірену виписку з журналу вихідної кореспонденції за 2021 рік стосовно направлення листа від 27.01.2021 № 8/7-29 на адресу Відповідача в особі Вуйчак Олени Юріївни за період з 27.01.2021 - 28.02.2021; явку у засідання повноважних представників учасників справи визнано обов'язковою; попереджено Позивача-2 про наслідки невиконання цієї ухвали, а саме про те, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у випадках, передбачених ст. 135 ГПК України.
Позивач-2 у судове засідання 13.11.2025 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідач у судове засідання 13.11.2025 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується конвертом АТ "Укрпошта", повернутим відділенням поштового зв'язку з відміткою "адресат відсутній".
Третя особа у судове засідання 13.11.2025 не з'явилась, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляла, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Ухвалою суду від 13.11.2025 відкладено розгляд справи по суті на 11.12.2025 о 14:00 год.; зобов'язано Прокурора, Позивача-1, повторно Позивача-2 надати до наступного судового засідання належним чином завірену виписку з журналу вихідної кореспонденції за 2021 рік стосовно направлення листа від 27.01.2021 № 8/7-29 на адресу Відповідача в особі Вуйчак Олени Юріївни за період з 27.01.2021 - 28.02.2021; явку у засідання повноважних представників учасників справи визнано обов'язковою; попереджено Прокурора, Позивача-1, Позивача-2 про наслідки невиконання цієї ухвали, а саме про те, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у випадках, передбачених ст. 135 ГПК України.
11.12.2025 від Прокурора надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
Прокурор та представники Позивача-1, 2 у судовому засіданні 11.12.2025 надали пояснення щодо позовних вимог.
Відповідач у судове засідання 11.12.2025 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується конвертом АТ "Укрпошта", повернутим відділенням поштового зв'язку з відміткою "адресат відсутній".
Третя особа у судове засідання 11.12.2025 не з'явилась, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляла, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Ухвалою суду від 11.12.2025 відкладено розгляд справи по суті на 22.01.2026 о 10:00 год.; повторно зобов'язано Прокурора, Позивача-1, Позивача-2 надати до наступного судового засідання належним чином завірену виписку з журналу вихідної кореспонденції за 2021 рік стосовно направлення листа від 27.01.2021 № 8/7-29 на адресу Відповідача в особі Вуйчак Олени Юріївни за період з 27.01.2021 - 28.02.2021; явку у засідання повноважних представників учасників справи визнано обов'язковою; попереджено Прокурора, Позивача-1, Позивача-2 про наслідки невиконання цієї ухвали, а саме про те, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у випадках, передбачених ст. 135 ГПК України.
11.12.2025 від Прокурора надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
11.12.2025 від Позивача-2 надійшли письмові пояснення у справі.
16.12.2025 від Позивача-1 надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
14.01.2026 від Позивача-2 надійшли письмові пояснення у справі.
21.01.2026 від Позивача-1 надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
22.01.2026 від Позивача-2 надійшли письмові пояснення у справі.
22.01.2026 від Позивача-2 надійшли письмові пояснення у справі.
У судовому засіданні 22.01.2026 оголошено перерву до 26.02.2026 о 12:00 год.
Ухвалою суду від 26.01.2026 повідомлено Фізичну особу-підприємця Вуйчак Олену Юріївну та Комунальне підприємство "Міські активи" Дніпровської міської ради про судове засідання у справі, яке відбудеться 26.02.2026 о 12:00 год. у приміщенні Господарського суду Дніпропетровської області в залі судових засідань № 3-402, за адресою: м. Дніпро, вул. Володимира Винниченка, 1.
Прокурор у судовому засіданні 26.02.2026 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представник Позивача-1 у судовому засіданні 26.02.2026 позовні вимоги Прокурора підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представник Позивача-2 у судовому засіданні 26.02.2026 позовні вимоги Прокурора підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання 26.02.2026 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Третя особа у судовому засіданні 26.02.2026 позовні вимоги Прокурора підтримала у повному обсязі та просила суд їх задовольнити.
У порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 26.02.2026 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення Прокурора, представників Позивача-1 та Позивача-2, а також Третьої особи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд
25.11.2019 між Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради (далі - Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Вуйчак Оленою Юріївною (далі - Відповідач, Орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Дніпра № 906-ДРА/19 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору, з метою ефективного використання комунального майна, Орендодавець на підставі рішення міської ради від 21.03.07 № 41/11 зі змінами та доповненнями, передає, а Орендар приймає в строкове платне користування комунальне нерухоме майно - нежитлове приміщення (далі - об'єкт оренди), загальною площею 56,3 кв.м, розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Іларіонівська, 29, н.п. № 27, розміщене на першому поверсі 3-х поверхового будинку, вартість якого згідно з незалежною оцінкою становить 284 687,00 грн., без ПДВ, що перебуває на балансі Комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради (далі - Балансоутримувач) під використання для розміщення торговельного об'єкту з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи - 48,3 кв.м; торговельного об'єкту з продажу підакцизної групи товарів - 8,0 кв.м.
Згідно з п. 2.2 Договору Орендар вступає у строкове платне користування об'єктом оренди з дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі об'єкта оренди.
Відповідно до п. 2.3 Договору передача об'єкта оренди в оренду здійснюється за вартістю згідно з незалежною оцінкою, проведеною станом на 11.11.2019 на підставі акта приймання-передачі об'єкта оренди, підписаного Балансоутримувачем, Орендодавцем та Орендарем.
За умовами п. 2.5 Договору у разі припинення Договору об'єкт оренди повертається протягом 5 календарних днів з дати припинення Договору.
Відповідно до п. 2.6 Договору Орендар зобов'язаний повернути об'єкт оренди за актом приймання-передачі об'єкта оренди, підписаним Балансоутримувачем, Орендодавцем та Орендарем. Майно вважається поверненим з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі об'єкта оренди.
Згідно з п. 2.7 Договору обов'язок щодо складання акта приймання-передачі при передачі об'єкта в оренду покладається на Балансоутримувача, а при поверненні об'єкта з оренди - на Орендаря.
Відповідно до п. 3.1 Договору розрахунок орендної плати здійснюється за Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального нерухомого майна, затвердженою міською радою.
За умовами п. 3.2 Договору розмір орендної плати відповідно до розрахунку орендної плати, що є невід'ємною частиною Договору, становить 2 015,87 грн., без ПДВ базова за лютий 2018 рік.
Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється згідно з чинним законодавством та в повному обсязі спрямовується Орендарем на рахунок Балансоутримувача.
Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди, починаючи з березня 2018 року.
У платіжному дорученні обов'язково зазначити номер Договору оренди, дату укладення та назву Орендаря.
Згідно з п. 3.3 Договору за користування об'єктом оренди Орендар сплачує орендну плату, яку спрямовує:
- 70% від загальної суми орендної плати у розмірі 1 411,11 грн. до загального фонду міського бюджету;
- 30% від загальної суми орендної плати у розмірі 604,76 грн. на рахунок Балансоутримувача об'єкта оренди.
Згідно з п. 3.4 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.
Відповідно до п. 3.5 Договору орендна плата сплачується Орендарем щомісяця у термін не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, і не залежить від наслідків господарської діяльності Орендаря. Орендна плата сплачується Орендарем за весь час фактичного використання об'єкта оренди до дати підписання акта приймання-передачі об'єкта оренди, включно.
Згідно з п. 3.8 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі, підлягає індексації і стягується відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням штрафних санкцій, у співвідношенні, визначеному п. 3.3 Договору.
Орендар зобов'язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату за весь час фактичного використання об'єкта оренди до дати підписання акта приймання-передачі об'єкта оренди, включно (п. 5.2 Договору).
За умовами п. 5.5 Договору Орендар зобов'язаний у разі припинення Договору протягом 5 календарних днів з дати припинення повернути об'єкт оренди за актом приймання-передачі, підписаним Балансоутримувачем, Орендодавцем та Орендарем, у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Балансоутримувачу збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди з вини Орендаря. Один екземпляр такого акту приймання-передачі надається Орендодавцю.
Пунктом 7.1 Договору передбачено, що Орендодавець зобов'язаний передати Орендарю в оренду об'єкт оренди згідно з Договором за актом приймання-передачі, який підписується Балансоутримувачем, Орендодавцем та Орендарем одночасно з цим Договором.
Відповідно до п. 7.2 Договору Орендодавець зобов'язаний здійснювати контроль за своєчасним і повним надходженням платежів до міського бюджету за оренду нерухомого майна.
Пунктом 7.3 Договору передбачено, що Орендодавець зобов'язаний письмово повідомити Орендаря, не пізніше ніж за 30 діб про свій намір щодо припинення Договору.
Згідно з п. 9.2 Договору за несвоєчасну сплату суми орендної плати Орендар зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від несплаченої суми орендної плати за кожен день прострочення платежу у співвідношенні, визначеному у п. 3.3 Договору.
Пунктом 9.4 Договору передбачено, що у разі дострокового припинення Договору у зв'язку з неналежним виконанням Орендарем своїх зобов'язань, несвоєчасного звільнення та повернення Орендарем об'єкта оренди Орендар сплачує Орендодавцю неустойку у розмірі орендної плати за останній місяць оренди, незалежно від сплати інших штрафних санкцій.
Згідно з п. 10.1 Договору на підставі ст. 631 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України сторони домовились, що умови Договору застосовуються до відносин, які виникли між сторонами з 01.03.2018.
Договір діє до 28.02.2021 включно (п. 10.2 Договору).
Згідно з п. 10.3 Договору після закінчення терміну дії Договору оренди Орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на переукладання Договору оренди на новий термін. Умови Договору оренди на новий термін встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо умов Договору, переважне право Орендаря на переукладання Договору припиняється.
За умовами п. 10.4 Договору у разі відсутності протягом одного місяця заяви від Орендаря про переукладення Договору оренди на новий термін після отримання листа від Орендодавця про закінчення терміну дії Договору Договір оренди вважається припиненим з наслідками, передбаченими п. 5.5 Договору.
Згідно з п. 11.1 Договору дія Договору припиняється внаслідок, зокрема:
- закінчення терміну, на який його було укладено;
- дострокового розірвання Договору за взаємною згодою сторін або за рішенням суду;
- невнесення Орендарем орендної плати протягом трьох місяців підряд.
Відповідно до п. 12.5 Договору у випадку припинення дії Договору орендна плата сплачується Орендарем до дати фактичного повернення об'єкта оренди за актом приймання-передачі.
Як вбачається з матеріалів справи, об'єкт оренди був переданий Відповідачу за актом приймання-передачі від 01.03.2018.
При цьому, відповідно до рішення Дніпровської міської ради від 24.04.2024 № 82/49 "Про внесення змін до рішення міської ради від 23.02.2022 № 84/16 "Про затвердження Положення про департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради" затверджено вказане Положення.
Відповідно до п. 1.1 Положення Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради є самостійним виконавчим органом Дніпровської міської ради, який утворюється Дніпровською міською радою. Департамент є органом приватизації Дніпровської міської ради та орендодавцем нерухомого майна комунальної власності Дніпровської міської територіальної громади.
Договором чітко визначено, що власником майна (об'єкта оренди) є територіальна громада міста Дніпра (в особі міської ради); за користування об'єктом оренди Орендар сплачує орендну плату, 70% якої спрямовується до загального фонду міського бюджету.
Враховуючи викладене, Дніпровська міська рада (далі - Позивач-1) та Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (далі - Позивач-2) є органами, чиї інтереси порушено та до компетенції яких віднесено відповідні повноваження у спірних правовідносинах.
Листом за № 6/5-1155 від 03.06.2025 Позивач-2 повідомив Прокурора (на запит за № 52-3218вих-25 від 17.04.2025) про те, що за адресою: вул. Іларіонівська, 29, укладено Договір з Відповідачем, загальною площею 56,3 кв.м. Станом на 30.05.2025 Відповідач користується спірним приміщенням.
02.07.2025 Лівобережна окружна прокуратура міста Дніпра надіслала Відповідачу копію листа Позивача-2 за № 6/5-1265 від 26.06.2025, в якому останній повідомив прокуратурі, що станом на 24.06.2025 Договір є чинним; листом від 27.01.2021 № 8/7-29 Відповідача було повідомлено стосовно закінчення терміну дії цього Договору.
Листом за № 2/5-1895 від 04.08.2025 Позивач-2 надав Позивачу-1 копію листа за № 8/7-29 від 27.01.2021 про закінчення Договору, а також зазначив, що докази відправки та отримання Відповідачем листа про припинення Договору відсутні.
Листом за № 6/5-1421 від 05.08.2025 Позивач-2 надав Прокурору копію листа за № 8/7-29 від 27.01.2021 про закінчення Договору, а також зазначив, що докази відправки та отримання Відповідачем листа про припинення Договору відсутні.
Листами за № 12/1-253 від 11.12.2025 та за № 4/1-746 від 11.12.2025 Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради повідомив, що за період з 21.01.2021 по 28.02.2021 у Базі за запитуваними у вищезазначеному листі параметрами записи відсутні, лист за № 8/7-29 від 27.01.2021 не виявлено.
Відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати орендованого майна до загального фонду міського бюджету за період з 01.03.2018 по 31.05.2025 у розмірі 158 712,40 грн., об'єкт оренди за актом приймання-передачі не повернув.
Прокурор, звертаючись з позовом до суду, вважав, що на момент подання позову Договір є чинним, у зв'язку з чим просив суд:
- стягнути з Відповідача на користь Позивача-2 заборгованість з орендної плати у розмірі 158 712,40 грн., пеню у розмірі 3 237,87 грн.;
- розірвати договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Дніпра № 906-ДРА/19 від 25.11.2019, укладений між Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Вуйчак Оленою Юріївною щодо нежитлового приміщення загальною площею 56,3 кв.м, розташованого за адресою м. Дніпро, вул. Іларіонівська, 29 нежитлове приміщення 27;
- зобов'язати Відповідача повернути територіальній громаді міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 56,3 кв.м, розташоване за адресою м. Дніпро, вул. Іларіонівська, 29, нежитлове приміщення 27, у стані не гіршому порівняно з тим, у якому воно одержало його в оренду, шляхом підписання акту приймання-передачі.
Надалі, 25.09.2025 від Прокурора надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій він просив суд зменшити розмір позовних вимог, виклавши позовні вимоги у такій редакції:
- стягнути з Відповідача на користь Позивача-2 основну суму боргу за договором оренди у розмірі 158 712,40 грн., пеню у розмірі 3 237,87 грн.;
- зобов'язати Відповідача повернути територіальній громаді міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 56,3 кв.м, розташоване за адресою м. Дніпро, вул. Іларіонівська, 29, нежитлове приміщення 27, у стані не гіршому порівняно з тим, у якому воно одержало його в оренду, шляхом підписання акту приймання-передачі.
Вказана заява обґрунтована тим, що Договір було укладено до 28.02.2021 включно, тобто строк дії Договору закінчився.
У зв'язку з цим Прокурор виключив з прохальної частини позову позовну вимогу про розірвання Договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Дніпра № 906-ДРА/19 від 25.11.2019.
Ухвалюючи рішення, господарський суд виходив з таких підстав.
Згідно зі ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.
За приписами ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Згідно з ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України).
За приписами ч. 1 ст. 733 Цивільного кодексу України на наймача покладений обов'язок користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.
Частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Аналогічні за змістом положення містить ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України, відповідно до якої строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (ч. 4 ст. 291 Господарського кодексу України).
Виняток з наведеного правила передбачено ч. 1 ст. 764 Цивільного кодексу України, відповідно до якої в разі якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-XII (який був чинним станом на момент укладення Договору) у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Така заява може бути направлена однією із сторін у формі листа, телеграми, факсограми тощо. Істотне значення у цьому випадку має зміст такої заяви, оскільки вона обов'язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, та факт її отримання іншою стороною.
Якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.
Аналогічні норми містяться у ст. 764 Цивільного кодексу України.
Відсутність такого заперечення як у силу статті 764 Цивільного кодексу України, так і за приписами ч. 2 ст. 17 Закону № 2269-XII, може мати прояв у "мовчазній згоді" і в такому випадку орендар саме в силу закону (а не за власною ініціативою в порядку частини третьої статті 17 Закону № 2269-XII) може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19.
Наведені норми законодавства є імперативними та не можуть бути змінені сторонами у договорі.
Крім цього, 03.10.2019 прийнято Закон України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-ІХ, у розділі "Прикінцеві та перехідні положення" якого передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 01 лютого 2020 року (за виключенням окремих зазначених норм).
Пунктом 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-ХІІ з дня введення в дію цього Закону.
Враховуючи опублікування тексту Закону № 157-ІХ в офіційному друкованому виданні "Голос України" 26.12.2019, останній набрав чинності 27.12.2019 і введений в дію з 01.02.2020, отже, з цієї дати підлягають застосуванню його норми (за винятком норм, наведених у розділі "Прикінцеві та перехідні положення").
При цьому за загальним правилом, якщо прийнятим нормативним актом порівняно з попереднім змінюється правове регулювання відносин в тій чи іншій сфері, то нові норми застосовуються з дати набрання ними чинності, якщо інше не визначено в самому нормативному акті (ч. 1 ст. 5 Цивільного кодексу України).
Відповідно до пункту 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 157-IX договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом 5 частини 2 статті 18 цього Закону.
Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно з ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
За змістом наведених норм із закінченням строку договору найму (оренди), на який його було укладено, за наявності заперечень наймодавця щодо подальшого користування наймачем майном, договір є припиненим, що означає припинення дії (чинності) для сторін всіх його умов, а їх невиконання (невиконання окремих його умов) протягом дії договору оренди є невиконанням зобов'язання за цим договором, що має відповідні наслідки (настання відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов'язків під час дії договору тощо), однак не зумовлює продовження дії (чинність) договору в цілому або тих його умов, що не були виконані (неналежно виконані) стороною (сторонами).
Зміст наведених норм свідчить, що договір оренди є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку його дії зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення такого договору є підставою виникнення обов'язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Користування майном за договором оренди є правомірним, якщо воно відповідає його умовам та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб'єктів договірних правовідносин.
Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов'язання у сфері орендних відносин.
Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм ст.ст. 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, ст.ст. 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов'язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов'язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
Після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
Таким чином, користування майном після припинення договору оренди є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв'язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) і регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ст. 762 Цивільного кодексу України (“Плата за користування майном») і охоронна норма ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України (“Обов'язки наймача у разі припинення договору найму») не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов'язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.
Отже, положення п. 3 ч. 1 ст. 3 та ст. 627 Цивільного кодексу України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (ст. 6 Цивільного кодексу України).
Неврахування таких висновків щодо застосування положень цивільного та господарського законодавства на практиці призводить до того, що з орендаря, який після припинення строку дії договору оренди не повернув майно орендодавцю на його вимогу, фактично стягується потрійний розмір орендної плати, а саме: безпосередньо орендна плата, а також неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Наведений підхід у регулюванні орендних правовідносин, вочевидь, не узгоджується з такими загальними засадами цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України).
З наведеного вбачається, що обов'язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору оренди (до спливу строку його дії), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об'єктом оренди на платній основі.
Водночас, неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору оренди - якщо наймач не виконує обов'язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення вказаного договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов'язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог ст. 614 Цивільного кодексу України.
А отже, в який би спосіб в договорі оренди не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов'язку повернути річ з найму (оренди) з подальшим користуванням нею після припинення такого договору, ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено ч. 2 ст. 785 ЦК України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов'язання, окрім того, що передбачений вказаною нормою).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.
Як вказувалось вище, Договір діє до 28.02.2021 включно (п. 10.2 Договору).
При цьому, пунктом 7.3 Договору передбачено, що Орендодавець зобов'язаний письмово повідомити Орендаря, не пізніше ніж за 30 діб про свій намір щодо припинення Договору.
Згідно з п. 10.3 Договору після закінчення терміну дії Договору оренди Орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на переукладання Договору оренди на новий термін. Умови Договору оренди на новий термін встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо умов Договору, переважне право Орендаря на переукладання Договору припиняється.
За умовами п. 10.4 Договору у разі відсутності протягом одного місяця заяви від Орендаря про переукладення Договору оренди на новий термін після отримання листа від Орендодавця про закінчення терміну дії Договору Договір оренди вважається припиненим з наслідками, передбаченими п. 5.5 Договору.
Згідно з п. 11.1 Договору дія Договору припиняється внаслідок, зокрема:
- закінчення терміну, на який його було укладено;
- дострокового розірвання Договору за взаємною згодою сторін або за рішенням суду;
- невнесення Орендарем орендної плати протягом трьох місяців підряд.
У листі за № 6/5-1265 від 26.06.2025 Позивач-2 повідомив прокуратурі, що станом на 24.06.2025 Договір є чинним; листом від 27.01.2021 № 8/7-29 Відповідача було повідомлено стосовно закінчення терміну дії цього Договору.
При цьому, доказів відправки та отримання Відповідачем листа за № 8/7-29 від 27.01.2021 матеріали справи не містять.
Водночас, листом за № 6/5-1265 від 26.06.2025 Позивач-2 підтвердив факт повідомлення Відповідача листом від 27.01.2021 № 8/7-29 стосовно закінчення терміну дії Договору.
Отже, Договір оренди діяв до 28.02.2021 включно.
Однак Відповідач у встановленому п. 5.5 Договору порядку майно не повернув.
За таких обставин після закінчення дії Договору у Позивача-2 були наявні правові підстави для стягнення з Відповідача неустойки відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.
Водночас, підстави для сплати Відповідачем Позивачу-2 орендної плати після закінчення дії Договору відсутні, оскільки, як зазначалось вище, у цьому випадку має місце спеціальне правове регулювання, відповідно до якого з орендаря, що не повертає майно після припинення строку дії договору оренди, стягується неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України), але не допускається стягнення за той самий період орендної плати за користування нею.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.
За приписів ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З урахуванням положень п. 3.5 Договору, строк оплати орендної плати є таким, що настав.
Отже, період, за який Позивач-2 може стягнути заборгованість з орендної плати з Відповідача перед загальним фондом міського бюджету, є період з 01.03.2018 по 28.02.2021 у сумі 47 962,63 грн., яка вказана Позивачем-2 у розрахунку, з яким погоджується суд.
Таким чином, сума, яка підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача-2, складає суму у розмірі 47 962,63 грн. В решті позовних вимог в частині стягнення орендної плати у розмірі 110 749,77 грн. слід відмовити.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
За приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вказувалось вище, згідно з п. 9.2 Договору за несвоєчасну сплату суми орендної плати Орендар зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від несплаченої суми орендної плати за кожен день прострочення платежу у співвідношенні, визначеному у п. 3.3 Договору.
За умовами п. 3.8 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі, підлягає індексації і стягується відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням штрафних санкцій, у співвідношенні, визначеному п. 3.3 Договору.
Позивач просить суд стягнути з Відповідача пеню за загальний період з 16.07.2024 по 20.06.2025 до загального фонду міського бюджету у розмірі 3 237,87 грн.
Суд, перевіривши наданий Позивачем розрахунок пені, дійшов висновку, що вказаний розрахунок зроблено невірно, оскільки вказане нарахування не може бути здійснено з підстав відсутності такого боргу з 01.03.2021 (Договір оренди припинив дію 01.03.2021).
З огляду на викладене, позовна вимога про стягнення пені у розмірі 3 237,87 грн. не підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Відповідача повернути територіальній громаді міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради об'єкт нерухомого майна.
Пунктом 10.2 Договору визначено, що Договір діє до 28.02.2021 включно.
Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
Як вказувалось вище, за умовами п. 2.5 Договору у разі припинення Договору об'єкт оренди повертається протягом 5 календарних днів з дати припинення Договору.
Відповідно до п. 2.6 Договору Орендар зобов'язаний повернути об'єкт оренди за актом приймання-передачі об'єкта оренди, підписаним Балансоутримувачем, Орендодавцем та Орендарем. Майно вважається поверненим з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі об'єкта оренди.
Згідно з п. 2.7 Договору обов'язок щодо складання акта приймання-передачі при передачі об'єкта в оренду покладається на Балансоутримувача, а при поверненні об'єкта з оренди - на Орендаря.
За умовами п. 5.5 Договору Орендар зобов'язаний у разі припинення Договору протягом 5 календарних днів з дати припинення повернути об'єкт оренди за актом приймання-передачі, підписаним Балансоутримувачем, Орендодавцем та Орендарем, у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Балансоутримувачу збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди з вини Орендаря. Один екземпляр такого акту приймання-передачі надається Орендодавцю.
Отже, у зв'язку із припиненням Договору та відсутністю в матеріалах справи акту приймання-передачі (повернення) об'єкта оренди Позивачу-1, підлягає задоволенню позовна вимога щодо зобов'язання Відповідача повернути територіальній громаді міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради об'єкт нерухомого майна.
Щодо наявності підстав для представництва Прокурором інтересів держави у справі суд зазначає таке.
Згідно зі ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження процесуальної дії (відповідні функції). Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.
Аналіз положень ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв'язку зі змістом ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Невжиття органами державної влади, до компетенції яких віднесено відповідні повноваження, заходів щодо захисту інтересів держави, свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
При цьому, відповідно до п. 5.6 постанови від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 Верховним Судом встановлено, що прокурор не повинен встановлювати причини невиконання уповноваженими державою органами відповідних функцій у спірних відносинах.
Розглядаючи питання обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави у суді, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наголошено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
У постанові Верховного Суду у складі колегії об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, зокрема зазначено, що обчислення розумного строку для реагування відповідного органу на повідомлення прокурора повинно враховувати не лише останнє повідомлення прокурора про подання позову до суду, а й попередні листи, направлені прокурором органу, якщо в них міститься інформація про стверджувані порушення (а не просто направлено запит на надання інформації).
Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Поняття "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99).
Верховний Суд неодноразово зазначав (зокрема, у постанові від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17 та від 06.02.2019 у справі № 927/246/18), що надмірна формалізація "інтересів держави" може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав всіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві якість їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не підлягають точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 05.11.2019 у справі № 804/4585/18).
Згідно з ст. 142 Конституції України та ч. 3 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Внаслідок неналежного виконання Відповідачем умов Договору порушуються, насамперед, економічні інтереси територіальної громади міста Дніпра.
Як зазначено у п. 29 ч.1 ст. 64 Бюджетного кодексу України, до доходів загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад належать надходження від орендної плати за користування майновим комплексом та іншим майном, що перебуває в комунальній власності, засновником яких є сільські, селищні, міські ради.
Систематичне невнесення плати за користування комунальним майном суттєво ослаблює дохідну частину місцевого бюджету та порушує державний інтерес, а уповноважений орган не вживає заходів щодо захисту порушеного права держави.
Крім того, Відповідач своїми діями позбавляє територіальну громаду міста Дніпра гарантованого їй державою права вільно володіти та управляти своїм майном, як безпосередньо, так і через Позивача-1, що призвело до не надходження до місцевого бюджету грошових коштів від оренди та іншого використання такого майна.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 587/430/16-ц від 26.06.2019 наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абз. 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під "нездійсненням або неналежним здійсненням суб'єктом владних повноважень своїх функцій", у зв'язку із чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи. При цьому враховуються висновки Верховного Суду, зроблені при розгляді інших справ за участю прокурора (ухвали від 07.05.2018 у справі № 910/18283/17, від 10.07.2018 у справі № 812/1689/16, постанови від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 13.06.2018 у справі № 687/379/17-ц, № 924/1256/17, від 04.04.2019 у справі № 924/349/18, від 18.04.2019 у справі № 906/506/18).
Розглядаючи питання обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави у суді, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наголошено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
При цьому, як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 сам факт незвернення до суду уповноваженим органом з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
01.04.2025 Лівобережною окружною прокуратурою міста Дніпра надіслано Позивачу-2 запит за № 52-2721вих-25 від 01.04.2025 про надання інформації щодо договору оренди нерухомого майна за адресою: м. Дніпро, вул. Іларіонівська, 29.
З відповіді Позивача-2 за № 6/5-910 від 14.04.2025 вбачається, що звернень орендаря щодо продовження або розірвання договору не надходило, звернень щодо реструктуризації заборгованості не надходило, заходи претензійно-позовної роботи не вживались.
Листом за № 6/5-1155 від 03.06.2025 Позивач-2 повідомив Прокурора (на запит за № 52-3218вих-25 від 17.04.2025) про те, що станом на 30.05.2025 Відповідач користується спірним приміщенням.
Невжиття заходів, спрямованих на стягнення заборгованості з орендної плати та повернення комунального майна протягом тривалого часу утворює собою передбачений вимогами Конституції України та Закону України "Про прокуратуру" винятковий випадок, за якого порушення Відповідачем інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженими органами функцій із їх захисту, що призводить до виникнення у органів прокуратури не лише права, а й обов'язку вжити заходів з представництва інтересів держави в суді.
З огляду на викладене, на даний момент інтереси держави залишаються незахищеними.
Інтереси держави повинні захищати насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, у тому числі шляхом подання відповідних позовних заяв, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Проте для того, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, постановах Верховного Суду від 10.08.2021 у справі № 923/833/20, від 20.07.2021 у справі № 908/2153/20.
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного королівства» суд проголосив, що засіб захисту повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Крім того, є категорія справ, де ЄСПЛ зазначив, що підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» ЄСПЛ у рішенні висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».
Звернення Керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра до суду з позовом, у даному випадку, є єдиним ефективним засобом захисту порушених інтересів держави, враховуючи, що уповноважений орган самостійно не звернувся до суду з позовною заявою, оскільки лише орган прокуратури є тим суб'єктом, що має процесуальну можливість звернення до суду для відновлення порушених інтересів держави.
Таким чином, окружною прокуратурою встановлено достатні підстави для представництва в суді інтересів держави, оскільки Відповідачем порушуються економічні інтереси територіальної громади, внаслідок бездіяльності вказаного органу місцевого самоврядування.
Управління майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад, в межах визначених радою, належить до компетенції Позивача-1, однак, незважаючи на викладене, Відповідач не вчинив відповідних дій щодо повернення комунального майна.
23.06.2025 Лівобережна окружна прокуратура міста Дніпра надіслала Позивачу-1 та Позивачу-2 повідомлення за № 52-5252вих-25 від 23.06.2025 про звернення з позовом до суду.
У зв'язку із частковим задоволенням позову судовий збір за подання позовної заяви відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, за приписами ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пп. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" з 1 січня 2025 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3 028,00 грн.
За приписами ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (п. 8.23).
Враховуючи, що позов містив одну вимогу майнового характеру та дві вимоги немайнового характеру, а також те, що позовну заяву подано через підсистему "Електронний суд", Прокурор повинен був сплатити судовий збір у загальному розмірі 7 267,20 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, Дніпропетровська обласна прокуратура при поданні позову сплатила судовий збір у розмірі 7 267,20 грн., згідно з платіжною інструкцією № 1787 від 24.06.2025.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю (ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").
Оскільки 25.09.2025 Прокурор подав заяву про зменшення позовних вимог, Дніпропетровській обласній прокуратурі може бути повернута сума переплаченого судового збору у розмірі 2 422,40 грн. з Державного бюджету України за умови відповідного клопотання з цього приводу на підставі ухвали суду.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ст.ст. 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Вуйчак Олени Юріївни ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 75, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 40392181) основну суму боргу за договором оренди у розмірі 47 962,63 грн.
Зобов'язати Фізичну особу-підприємця Вуйчак Олену Юріївну ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) повернути територіальній громаді міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 75, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 26510514) об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 56,3 кв.м, розташоване за адресою м. Дніпро, вул. Іларіонівська, 29, нежитлове приміщення 27, у стані не гіршому порівняно з тим, у якому воно одержало його в оренду, шляхом підписання акту приймання-передачі.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Вуйчак Олени Юріївни ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 38, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 02909938) судовий збір у розмірі 3 139,81 грн.
В решті позову відмовити.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.
Суддя О.І. Красота
Повне рішення складено
26.02.2026