Рішення від 17.02.2026 по справі 902/1714/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2026 р. Cправа № 902/1714/25

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни за участю секретаря судового засідання Багулової Є.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Керівника Хмільницької окружної прокуратури (22000, Вінницька область, Хмільницький район, місто Хмільник, вулиця Чорновола В'ячеслава, будинок 34, ідентифікаційний код юридичної особи 02909909)

в інтересах держави в особі:

позивача - Управління освіти, молоді та спорту Хмільницької міської ради (22000, Вінницька обл., Хмільницький р-н, місто Хмільник, вулиця Столярчука, будинок 5 ідентифікаційний код юридичної особи 04544464)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" (21037, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Пирогова, будинок 131, ідентифікаційний код юридичної особи 41835359)

про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії та стягнення безпідставно сплачених коштів у розмірі 23 685,59 гривень

за участю:

прокурора - Суходоля М.В. згідно посвідчення

представник позивача - не з'явився

представник відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Вінницької області 16.12.2025 року надійшла позовна заява № 56-367-25 від 15.12.2025 (вх. № 1833/25 від 16.12.2025) керівника Хмільницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління освіти, молоді та спорту Хмільницької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" про визнання недійсними додаткових угод № 2 від 16.07.2024, № 4 від 23.07.2024 до договору про постачання електричної енергії № ХМ-150300/103 від 15.02.2024 року, укладеного між Управлінням освіти, молоді та спорту Хмільницької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" на користь Управління освіти, молоді та спорту Хмільницької міської ради безпідставно сплачених за додатковими угодами коштів у сумі 23 685,59 гривень.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2025 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 22.12.2025 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 902/1714/25, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 20.01.2026 року о 09:30 год.

02.01.2026 до суду від відповідача ТОВ "Енера Вінниця" надійшов відзив на позовну заяву від 02.01.2026 (вх. № 01-34/14/26 від 02.01.2026) у якому відповідач заперечив щодо заявлених позовних вимог з підстав зазначених у відзиві, у задоволенні позову просив відмовити.

02.01.2026 до суду від відповідача ТОВ "Енера Вінниця" надійшла заява про проведення судового засідання без участі представника відповідача від 02.01.2026 (вх. № 01-34/15/26 від 02.01.2026).

07.01.2026 до суду від прокурора надійшла відповідь на відзив відповідача № 56-92 вих-26 від 06.01.2026 (вх. № 01-34/132/26 від 07.01.2026) із запереченнями щодо викладеного у відзиві.

Ухвалою від 20.01.2026 судом закрито підготовче провадження у справі № 902/1714/25, призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні 17.02.2026 о 10:00 год.

16.02.2026 до суду від відповідача ТОВ "Енера Вінниця" надійшла заява про проведення судового засідання без участі представника відповідача № б/н від 16.02.2026 (вх. № 01-34/1599/26 від 16.02.2026).

17.02.2026 від прокурора надійшло клопотання про долучення додатку до договору до матеріалів справи № б/н від 17.02.2026 (вх. № 01-34/1627/25 від 17.02.2026).

На визначену судом дату у судове засідання з'явився прокурор. Позивач, відповідач правом участі уповноважених представників у судовому засіданні не скористалися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені завчасно та належним чином ухвалою від 20.01.2026 про що свідчать відповідні довідки про доставку електронного листа.

Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Приймаючи до уваги, що відповідно до вимог статті 242 ГПК України учасників справи було належним чином повідомлено про судове засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу учасникам справи створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а сторони у свою чергу не скористалися наданим їм правом участі у розгляді справи і їх неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача та відповідача.

Судом враховано також заяву відповідача про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Прокурор у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

За наслідками розгляду справи, суд оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення та час проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду.

На оголошення вступної та резолютивної частин рішення сторони не з'явилися, у зв'язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Суть спору:

Керівник Хмільницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління освіти, молоді та спорту Хмільницької міської ради звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" про визнання недійсними додаткових угод № 2 від 16.07.2024, № 4 від 23.07.2024 до договору про постачання електричної енергії № ХМ-150300/103 від 15.02.2024 року, укладеного між Управлінням освіти, молоді та спорту Хмільницької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" на користь Управління освіти, молоді та спорту Хмільницької міської ради безпідставно сплачених за додатковими угодами коштів у сумі 23 685,59 гривень.

На обгрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що Управлінням освіти, молоді та спорту Хмільницької міської ради проведено закупівлю (UA-2023-12-22-011019-а) шляхом застосування процедури відкритих торгів щодо предмету закупівлі «Електрична енергія (Активна електрична енергія)» з очікуваною вартістю 5 624 400 гривень на придбання 860 000,00 кВт-год електричної енергії.

За результатами проведеної закупівлі, переможцем закупівлі визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця", з яким 15.02.2024 укладено договір № ХМ-150300/103 про постачання електричної енергії.

За цим договором ТОВ "Енера Вінниця" взяло на себе зобов'язання продавати електричну енергію Управлінню освіти, молоді та спорту Хмільницької міської ради загальним обсягом 860 000 кВт*год.; ціна за одиницю товару - за 1 кВт*год електричної енергії за цим договором складає 3,78996 грн. з урахуванням вартості передачі такої електричної енергії до точки розподілу 0,52857, крім того ПДВ 0,863713 гривень, всього з ПДВ 5,182279 гривень; загальна ціна договору становить 4 456 760,00 гривень з ПДВ.

Під час дії цього договору до нього були внесені зміни шляхом укладення сторонами додаткових угод, зокрема додаткових угод № 2 від 16.07.2024, № 4 від 23.07.2024 до договору в частині збільшення ціни електричної енергії.

Прокурор зазначив, що внаслідок укладання додаткових угод № 2, № 4 збільшено ціну за одиницю товару з 5,182279 за 1 кВт/год до 8,134284 грн за 1 кВт/год. (на 56,96 % більше від первинної ціни).

Підставою для збільшення ціни на електричну енергію згідно з умовами додаткових угод № 2, 4 є листи ТОВ "Енера Вінниця" у яких констатовано обставину збільшення ціни електричної енергії, експертні висновки Вінницької торгово-промислової палати, які на переконання прокурора не підтверджують коливання ціни на електричну енергію на ринку, зміни регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед" після укладення договору.

За твердженням прокурора, належного обґрунтування та документального підтвердження факту підвищення (коливання) ціни за період дії договору відповідачем не надано, а тому укладання додаткових угод № 2, № 4 до договору постачання електричної енергії, якими збільшено ціну електричної енергії здійснено безпідставно.

Прокурор вважає, що спірні додаткові угоди укладені безпідставно, у порушення вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", якими збільшено ціну за одиницю товару без наявності та підтвердження факту коливання ціни на ринку за одиницю товару з моменту укладання договору.

За твердженням прокурора унаслідок укладення спірних додаткових угод відповідачем фактично не отримано електричної енергії на суму 23 685,59 гривень, тому відповідачем безпідставно отримано кошти у сумі 23 685,59 гривень за недопоставлений товар, чим порушено інтереси держави.

З огляду на викладене, прокурор просить визнати недійсними спірні додаткові угоди до договору внаслідок недотримання сторонами вимог чинного законодавства під час їх укладення, а також стягнути з відповідача безпідставно отримані кошти внаслідок збільшення ціни за додатковими угодами у сумі 23 685,59 гривень.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив, зауважив що за результатами проведення процедури закупівлі між позивачем і відповідачем було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №ХМ-150300/103 від 15.02.2024. Водночас, починаючи з 01.01.2019, для забезпечення постачання електричної енергії споживачам, електропостачальники здійснюють закупівлю електричної енергії за двосторонніми договорами та/або на ринку "на добу наперед", внутрішньодобовому ринку і на балансуючому ринку, а також шляхом імпорту. Таким чином, ціна електричної енергії як товару формується залежно від сегменту ринку, на якому електропостачальник здійснює її закупівлю.

Відповідач зазначив, що відповідно до листів Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (Мінекономрозвитку) від 14.08.2019 №3304-04/33869-06 "Щодо зміни ціни у договорах постачання електричної енергії" щодо надання відповіді Мінекономрозвитку про надання інформації для визначення порядку зміни ціни у договорах про закупівлю електричної енергії з 01.07.2019 року, зазначено про ціноутворення електричної енергії як товару на різних сегментах ринку, на якому електропостачальники здійснюють її закупівлю.

Відповідач стверджує, що коливання ціни на ринку відбувається постійно (почасово, щодобово, і т.д.), тому товариство при здійсненні діяльності з постачання електричної енергії, має право укласти додаткові угоди на збільшення, або зменшення ціни товару та у зв'язку із коливанням ціни електричної енергії на ринку, керуючись ст. 651 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України, п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" товариством було запропоновано позивачу підписати додаткові угоди в частині збільшення тарифу на постачання електричної енергії, що передбачено договором.

Відповідачем зауважено, що станом на час укладення договору ціна 1 кВт/год. електричної енергії становила 3,789996 гривень.

За додатковою угодою №2 від 16.07.2024 сторони дійшли згоди щодо зменшення кількості товару з 743 950 кВт.год. до 388 026кВт.год. та зміни ціни за одиницю товару у бік збільшення від попередньої ціни, без збільшення загальної вартості договору за рахунок зменшення обсягів закупівлі з 3,789996 грн. до 6,502284грн. за 1 кВт.год.

Додатковою угодою №4 від 23.07.2024 сторони погодили зменшити обсяги постачання електричної енергії до 289 931 кВт.год. та ціни за одиницю товару у бік збільшення від попередньої ціни, без збільшення загальної вартості договору за рахунок зменшення обсягів закупівлі з 6,502284грн. до 8,134284грн. за 1кВт.год.

За твердженням відповідача, у червні 2024 року по відношенню до травня 2024 року відбулось коливання середньозваженої ціни на ринку на добу наперед (РДН) в бік збільшення на 27,98%, що підтверджується експертним висновком Вінницької торгово-промислової палати В-298 від 02.07.2024 року.

На переконання відповідача, досліджувані по справі експертні висновки є результатом проведених експертами досліджень внутрішнього енергетичного ринку України і оформлені відповідно до Положення про загальний порядок надання послуг з цінової інформації в Україні, затвердженого 30.01.2020р. №52(4). При проведенні дослідження були використані відкриті джерела цінової інформації в мережі Інтернет на офіційному сайті ДП "Оператор ринку", що створене на базі ДП "Енергоринок" (оптового покупця і продавця електроенергії). Частиною 2 статті 11 ЗУ "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.

З урахуванням наведеного, відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

Прокурор у відповіді на відзив відповідача зазначив, що внаслідок укладення додаткових угод №№ 2, 4 збільшено ціну за одиницю товару з 5,182279 грн за 1 кВт* год з ПДВ до 8,134284 грн за 1 кВт*год з ПДВ (на 56,96 % більше від первинної ціни), при цьому кількість кВт*год. електричної енергії зменшено, водночас відповідно до умов договору та норм законодавства, відповідач був зобов'язаний поставити саме той обсяг електричної енергії і за тієї ціною, що передбачено договором.

Прокурор зауважив, що неухильним аспектом при застосуванні пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (далі - Особливості) при збільшенні ціни за одиницю товару є підтвердження (наявність) факту коливання ціни товару на ринку. Отже, сторони у випадку коливання цін на ринку наділені правом вносити зміни до договору щодо ціни товару декілька разів, але кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Також, за твердженням позивача Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 41 Закону, зокрема, - у випадку коливання цін товару на ринку чи то у бік збільшення, чи у бік зменшення, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару, при цьому пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку, не більше ніж на 10% та не збільшуючи загальну суму договору. Тобто, неухильним аспектом при застосуванні п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону при збільшенні ціни за одиницю товару є підтвердження (наявність) факту коливання ціни такого товару на ринку та встановлення саме пропорції такого коливання.

Прокурор зауважив, що на момент підписання договору ТОВ "Енера Вінниця" погодилося з усіма істотними умовами договору, тобто такі умови для товариства, як постачальника товару, були прийнятними, можливими та економічно вигідними. Існування різниці між ціною на закуповуваний товар, запропонованою учасником відкритих торгів та середньою ринковою ціною на цей товар на переконання прокурора не свідчить про наявність коливання ціни на ринку, а лише про подання останнім тендерної пропозиції за ціною, що не відповідає ринковій.

Прокурор зазначив, що у листі постачальником констатовано факт збільшення ціни електричної енергії на ринку "на добу наперед (РДН)" за лютий 2024 року у порівнянні з середньозваженими цінами РДН які склались за травень 2024 року, що підтверджується експертним висновком Вінницької ТПП № В-259 від 10.06.2024, натомість подані ТОВ "Енера Вінниця" лист та експертний висновок не можуть слугувати підставою для внесення змін до істотних умов договору.

Прокурором зауважено, що додаткова угода № 2 до договору підписана 16.07.2024, а відповідно до листа ТОВ "Енера Вінниця" від 11.06.2024 № 1.05-3037 та експертного висновку Вінницької ТПП № В-259 від 10.06.2024 до уваги взято ціну станом на лютий 2024 року в цілому та травень 2024 року в цілому, тобто на час підписання додаткової угоди № 2 відсутня будь-яка інформація щодо коливання ціни з 01.06.2024 по 16.07.2024 (моменту підписання додаткової угоди № 2).

У довідці для порівняння враховано ціну на електроенергію за травень 2024 року в цілому, тобто за дати до підписання договору (договір підписано 15.02.2024). Водночас, коливання ціни має відбуватись саме у період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

За твердженням прокурора, у експертному висновку Вінницької ТПП № В-259 від 10.06.2024 надана інформація про коливання ціни електричної енергії за конкретні місяці в цілому та для встановлення наявності або відсутності коливання ціни на електроенергію взято до уваги не весь період від укладання договору до укладання додаткової угоди № 2 до договору, а вибіркові місяці. З висновку неможливо встановити наявність чи відсутність коливання ціни на ринку, оскільки в ній констатовано ціни станом на конкретні місяці в цілому та не відображено інформацію, яка надає можливість прослідкувати динаміку цін, а отже встановити її рух у бік збільшення чи зменшення та встановити факт наявності коливання ціни.

Також, за твердженням прокурора укладаючи додаткову угоду № 2 від 16.07.2024 та зазначаючи, що вона застосовується до відносин, що виникли з 01.07.2024, тобто до дати укладання додаткової угоди, сторони змінили ціну вже спожитої споживачем з 01.07.2024 (початок розрахункового місяця) до 16.07.2024 (дата укладання додаткової угоди) електричної енергії.

З урахуванням наведеного, на переконання прокурора додаткова угода № 2 від 16.07.2024 до договору за № ХМ-150300/103 від 15.02.2024 укладена сторонами з порушенням вимог законодавства у сфері публічних закупівель та підлягає визнанню недійсною.

Крім того, прокурор зауважив, що додаткова угода № 4 до договору підписана 23.07.2024, а відповідно до листа ТОВ "Енера Вінниця" та експертного висновку взято до уваги ціни за червень 2024 року в цілому та травень 2024 року в цілому, тобто на час підписання додаткової угоди № 4 відсутня інформація щодо коливання ціни з 01.07.2024 по 23.07.2024 (моменту підписання додаткової угоди № 4). У довідці для порівняння взято ціну на електроенергію за травень 2024 року в цілому, тобто включено показники, які вже було взято до уваги при збільшені ціни додатковою угодою № 2.

На переконання прокурора, із зазначеної цінової довідки неможливо встановити наявність чи відсутність коливання ціни на ринку, оскільки в довідці констатовано ціни станом на конкретні місяці в цілому та не відображено інформацію, яка надає можливість прослідкувати динаміку цін, а отже встановити її рух у бік збільшення чи зменшення та встановити факт наявності коливання ціни.

Прокурор також зазначив, що Закон України "Про торгово-промислову палату" не містить положень щодо наявності повноважень у торгово-промислової палати на експертних висновків щодо коливання ціни на товар на ринку. Натомість вказаним Законом визначено право торгово-промислової палати проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість.

З урахуванням наведеного, на думку прокурора надана постачальником довідка не підтверджує коливання ціни на електроенергію в сторону збільшення, а лише зазначає середню ринкову ціну на конкретні місяці в цілому та різницю між ними. Крім того, вказана довідка не відображає інформацію, яка надає можливість прослідкувати динаміку цін, а отже встановити її рух у бік збільшення чи зменшення та встановити факт наявності коливання ціни та по суті є лише документом довідково-інформаційного характеру.

Таким чином, на переконання прокурора додаткова угода за № 4 від 23.07.2024 до договору за № ХМ-150300/103 укладена сторонами з порушенням вимог законодавства у сфері публічних закупівель та підлягає визнанню недійсною.

Також, за твердженням прокурора внаслідок укладення додаткових угод №№ 2, 4 збільшено ціну за одиницю товару з 5,182279 грн за 1 кВт* год з ПДВ до 8,134284 грн за 1 кВт*год з ПДВ, тобто на 56,96 % більше від первинної ціни, що є порушенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Управлінням освіти, молоді та спорту Хмільницької міської ради проведено закупівлю UA-2023-12-22-011019-а за предметом закупівлі: "Електрична енергія (Активна електрична енергія)" зі строком поставки до 31 грудня 2024 року (т.1 а.с. 32-41).

За результатами проведеної закупівлі 15.02.2024 року між Управлінням освіти, молоді та спорту Хмільницької міської ради (далі - позивач, споживач) та переможцем закупівлі Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" (далі - відповідач, постачальник) укладено договір про постачання електричної енергії № ХМ-150300/103 (далі - договір) (т.1 а.с. 42-52).

Згідно пункту 1.1 договору цей договір про постачання електричної енергії (далі - договір) є господарським договором, за яким передбачається постачання замовленого обсягу споживання електричної енергії споживачу постачальником за вільними цінами.

Відповідно до пункту 2.1. договору за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

За умовами пункту 2.3. договору найменуванням товару є: код ДК 021:2015 - 09310000-5 - Електрична енергія (Електрична енергія), кількість товару - 860000 кВт/год.

Пунктом 5.1. договору визначено, що розрахунки за поставлену споживачеві електроенергію здійснюються за цінами, що встановлюються за підсумками проведеної процедури закупівлі, передбаченої законом.

Згідно з пунктом 5.2. договору ціна електроенергії становить 3,789996 грн. за 1 кВт*год, з урахуванням вартості передачі такої електроенергії до точки розподілу 0,52857грн., крім того ПДВ 0,863713 грн., всього з ПДВ - 5,182279 грн.

Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії та актах приймання-передачі електроенергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.

Відповідно до пункту 5.3. договору ціна, зазначена в п. 5.2. договору, не може змінюватись протягом дії договору крім випадків, передбачених пунктом 12.6 даного договору. Зміна ціни узгоджується сторонами шляхом підписання додаткової угоди до цього договору.

За умовами пункту 5.4. договору місячна вартість електроенергії визначається як добуток ціни та загального обсягу фактично поставленої (спожитої) електроенергії, визначеного згідно з розділом 3 цього договору.

Згідно з пунктом 5.5. договору загальна сума договору складається із місячних сум вартості електроенергії, поставленої споживачеві за даним договором, але в будь якому випадку не може перевищувати суму, яка визначена за підсумками тендерної процедури.

За змістом пункту 5.6. договору загальна сума цього договору становить 4456760,00 грн. (чотири мільйони чотириста п'ятдесят шість тисяч сімсот шістдесят гривень 00 копійок), у тому числі ПДВ 742793,33 грн.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2024 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 12.1. договору).

Відповідно до пункту 12.4. договору усі зміни та доповнення до договору здійснюються шляхом укладення додаткових угод, оформлюються письмово, підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються їх печатками (за наявності).

Згідно з пунктом 12.5. договору істотні умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі та не повинні змінюватися після підписання договору про закупівлю до повного виконання зобов'язань сторонами, крім п. 19 постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, а саме:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення;

3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку з зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також у зв'язку із зміною системи оподаткування пропорційно до зміни податкового навантаження внаслідок зміни системи оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до розділу 13 договору невід'ємною частиною цього договору є: заява - приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток № 1 до договору - формується на етапі підписання договору); персональна комерційна пропозиція (додаток № 2 до договору - формується на етапі підписання договору); обсяги постачання електричної енергії споживачу (додаток №3 формується на етапі підписання договору).

У заяві - приєднання (додаток № 1) зазначено, що початок постачання з 01.02.2024 року (т. 1 а.с. 49-52).

Згідно з абзацом 1 Комерційної пропозиції ціна за 1 кВт*год електричної енергії, без урахування тарифів на її розподіл, становить 5,182279 грн. з урахуванням ПДВ (т. 2 а.с. 16).

Відповідно до абзацу 9 Комерційної пропозиції цей договір набуває чинності з моменту його підписання (або з 01.01.2024) та діє до 31 грудня 2024 включно, але до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Судом установлено, що під час дії договору до нього сторонами внесено зміни шляхом укладення низки додаткових угод.

15.02.2024 між Управлінням освіти, молоді та спорту Хмільницької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" укладено додаткову угоду № 1 від 15.02.2024 до договору №ХМ-150600/103 від 15.02.2024 (т. 1 а.с. 53).

Згідно з преамбулою та пунктами 1, 2 додаткової угоди № 1 сторони, керуючись ст. 654, ч.1 ст. 651 Цивільного кодексу України, підпунктом 1 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, та умовами договору, дійшли згоди зменшити обсяг закупівлі, відповідно зменшити суму договору на 601403,54 грн. та ув'язку із цим внести наступні зміни до договору, а саме: викласти пункт 2.3. договору у новій редакції: "2.3. Найменування товару: код ДК 021:2015 - 09310000-5 - Електрична енергія (Електрична енергія). Кількість товару 743950 кВт/год." та викласти пункт 5.6. Договору у новій редакції: "5.6. Загальна сума цього договору становить 3 855 356,46 грн. (три мільйони вісімсот п'ятдесят п'ять тисяч триста п'ятдесят шість гривень сорок шість копійок), у тому числі ПДВ 642559,41 грн.".

16.07.2024 між Управлінням освіти, молоді та спорту Хмільницької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" укладено додаткову угоду № 2 від 16.07.2024 до договору №ХМ-150600/103 від 15.02.2024 (т. 1 а.с. 54).

Відповідно до преамбули та пункту 1 додаткової угоди № 2 сторонами визначено, що на підставі експертного висновку Вінницької ТПП № В-259 від 10.06.2024 року, у зв'язку з коливанням середньозваженої ціни на РДН в торговій зоні ОЕС України за лютий 2024 року по відношенню до травня 2024 року в бік збільшення, що становить 29,17%. Подібна тенденція спостерігається і в червні місяці. Так, середньозважена ціна на РДН в торговій зоні ОЕС України за 13 діб червня місяця становить 5171,15 грн./МВт*год. В зв'язку із коливанням ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення, керуючись ст. 651 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України, підпункту 2 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою КМУ від 12.10.2022 року № 1178 cторони домовились внести зміни до договору від 15.02.2024 №ХМ-150300/103 (далі - договір) про наступне: сторони домовились зменшити обсяги постачання електричної енергії, відповідно п. 2.3. договору викласти в новій редакції - "Кількість товару: 388026 кВт/год.".

Згідно з пунктом 2 додаткової угоди № 2 сторони домовились внести зміни до п.п. 5.2 розділу 5 договору, та викласти його у такій редакції: "Ціна за 1 кВт*год електричної енергії за цим договором, з урахуванням тарифу на послуги з передачі, становить 6,502284 грн., у тому числі: ціна електричної енергії - 4,89 грн.; регульований тариф на послуги з передачі електричної енергії, у розмірі, встановленому НКРЕКП - 0,52857 грн.; податок на додану вартість у розмірі 20% до ціни електричної енергії -1,083714 грн.

У пунктах 4, 5 додаткової угоди № 2 зазначено, що сторони домовились, що умови додаткової угоди застосовуються до відносин, що виникли між сторонами з 01.07.2024 року. Ця додаткова угода складена у двох примірниках, по одному для кожної сторони, які мають однакову юридичну силу та є невід'ємною частиною договору.

17.07.2024 між сторонами підписано додаткову угоду № 3 до договору №ХМ-150600/103 від 15.02.2024 за умовами преамбули, пункту 1 якої сторони враховуючи рішення 58 сесії Хмільницької міської ради 8 скликання від 29.03.2024 року №252 7 "Про переведення установ і закладів освіти Хмільницької міської ради на самостійне ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності", керуючись ст. 654, ч.І ст. 651 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України, підпунктом 1 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, та умовами Договору, дійшли згоди зменшити обсяг закупівлі, відповідно зменшити суму Договору на 2 141 367,84 грн. та ув'язку із цим внести наступні зміни до договору, а саме: викласти пункт 5.6. договору у новій редакції: "5.6. Загальна сума цього договору становить 2 315 392,16 грн. (два мільйони триста п'ятнадцять тисяч триста дев'яносто дві гривні 16 копійок) у тому числі ПДВ 385898,68 грн." (т. 1 а.с. 55).

23.07.2024 між Управлінням освіти, молоді та спорту Хмільницької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" укладено додаткову угоду № 4 до договору №ХМ-150600/103 від 15.02.2024 (т. 1 а.с. 56, 57).

Відповідно до преамбули та пункту 1 додаткової угоди № 4 сторонами визначено, що на підставі експертного висновку Вінницької ТПП № В-298 від 02.07.2024 року, у зв'язку з коливанням середньозваженої ціни на РДН в торговій зоні ОЕС України за травень 2024 року по відношенню до червня 2024 року в бік збільшення що становить 27,98%, Подібна тенденція спостерігається і в липні місяці. Так, середньозважена ціна на РДН в торговій зоні ОЕС України за 10 діб липня місяця становить 5946.15 грн/МВт*год. В зв'язку із коливанням ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення, керуючись ст.651 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України, підпункту 2 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою КМУ від 12.10.2022 року № 1178. Сторони домовились внести зміни до договору від 15.02.2024 №ХМ-150300/103 (далі - договір) про наступне: сторони домовились зменшити обсяги постачання електричної енергії, відповідно п. 2.3. Договору викласти в новій редакції: "Кількість товару: 289931 кВт/год.".

Згідно з пунктом 2 додаткової угоди № 4 сторони домовились внести зміни до п.п. 5.2 розділу 5 договору, та викласти його у такій редакції: "Ціна за 1 кВт*год електричної енергії за цим договором, з урахуванням тарифу на послуги з передачі, становить 8,134284 грн., у тому числі: ціна електричної енергії - 6,25 грн.; регульований тариф на послуги з передачі електричної енергії, у розмірі, встановленому НКРЕКП - 0,52857 грн.; податок на додану вартість у розмірі 20% до ціни електричної енергії -1,355714 грн.

У пунктах 4, 5 додаткової угоди № 2 зазначено, що сторони домовились, що умови додаткової угоди застосовуються до відносин, що виникли між сторонами з 01.08.2024 року. Ця додаткова угода складена у двох примірниках, по одному для кожної сторони, які мають однакову юридичну силу та є невід'ємною частиною договору.

У матеріалах справи містяться листи відповідача адресовані позивачу № 1.05-3037 від 11.06.2024, № 1.05-3429 від 02.07.2024 в яких викладалася пропозиція щодо зміни договірної ціни електроенергії у зв'язку із коливанням ціни на електричну енергію в бік збільшення та додані до них експертні висновки Вінницької торгово-промислової палати №В-259 від 10.06.2024, № В-298 від 02.07.2024, на підставі яких постачальник обгрунтовував необхідність перегляду та зміни ціни електричної енергію за договором (т. 1 а.с. 58, 59, 63, 64).

Судом установлено, що на підставі договору про постачання електричної енергії №ХМ-150600/103 від 15.02.2024 року та відповідно до актів прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії відповідачем за період з лютого по грудень 2024 року передано, а позивачем прийнято та спожито 316 340 кВт*год. електричної енергії (т. 1 а.с. 66-81).

Із досліджених судом актів прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії вбачається, що за лютий-червень 2024 року поставка електричної енергії та її оплата були здійснені за ціною, визначеною у договорі, за липень 2024 року поставка електричної енергії та оплата здійснені сторонами за ціною, визначеною у додатковій угоді № 2 від 16.07.2024 року, за серпень-грудень 2024 року за ціною, визначеною у додатковій угоді № 4 від 23.07.2024 року

На підставі підписаних сторонами актів прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії позивачем сплачено відповідачу визначену у актах вартість електричної енергії у загальному розмірі 1 663 047,73 гривень, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями (т.1 а.с. 82-140).

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Предметом позову в цій справі є матеріально - правові вимоги прокурора про визнання недійсними додаткових угод № 2 від 16.07.2024, № 4 від 23.07.2024 до договору про постачання електричної енергії № ХМ-150300/103 від 15.02.2024 року, укладеного між Управлінням освіти, молоді та спорту Хмільницької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" на користь Управління освіти, молоді та спорту Хмільницької міської ради безпідставно сплачених за додатковими угодами коштів у сумі 23 685,59 гривень.

Відповідно до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.

Частиною 4 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави.

Згідно зі статтею 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави". Враховуючи, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Відповідно до статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Частиною 4 статті 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року по справі № 912/2385/18, відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої).

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема (але не виключно): повідомленням прокурора на адресу відповідного компетентного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від такого органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

У категорії спорів щодо визнання недійсними договорів, укладених у межах публічних закупівель, пред'явлення прокурором позову в інтересах осіб, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, має ґрунтуватися на визначенні того, яка саме особа є суб'єктом, що має безпосередній інтерес у захисті державних фінансових ресурсів та в належному виконанні договірних зобов'язань відповідно до положень Закону України "Про публічні закупівлі" (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 березня 2025 року у справі № 924/524/24).

Прокурор, обґрунтовуючи звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Управління освіти, молоді та спорту Хмільницької міської ради у цій справі зазначив, що проведення процедури публічних закупівель та укладення додаткових угод, які суперечать вимогам законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

За твердженням прокурора Управління освіти, молоді та спорту Хмільницької міської ради є стороною недійсних правочинів, та особою, за рахунок якої відповідачем безпідставно набуто грошові кошти за непоставлений товар - електричну енергію.

Прокурор обґрунтовує порушення інтересів держави укладенням Управлінням освіти, молоді та спорту Хмільницької міської ради оспорюваних додаткових угод усупереч вимогам чинного законодавства та інтересам держави, що призвело до безпідставної зміни істотних умов договору, зростання ціни за одиницю товару і зменшення обсягу постачання та відповідно надмірної сплати бюджетних коштів.

Із матеріалів справи вбачається, що прокурор звертався до Управління освіти, молоді та спорту Хмільницької міської ради з повідомленням про те, що оспорювані додаткові угоди були укладенні з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі" та інформував позивача про необхідність усунення виявлених порушень.

Листом від 11.12.2025 року № 01-16/1190 Управління освіти, молоді та спорту Хмільницької міської ради надало пояснення щодо фактичних та правових підстав укладення спірних додаткових угод до договору, повідомило, зокрема, що додаткові угоди укладено правомірно та зазначило, що правові та економічні підстави для звернення до суду відсутні.

Суд зауважує, що звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, Управління освіти, молоді та спорту Хмільницької міської ради не було самостійно вжито заходів щодо захисту інтересів держави. Такі дії обгрунтовано оцінені прокурором як бездіяльність компетентного органу.

Листом від 15.12.2025 № 56-3509вих-25 у порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" Хмільницька окружна прокуратура повідомила Управління освіти, молоді та спорту Хмільницької міської ради про намір звернутися до Господарського суду Вінницької області з позовом в інтересах держави в особі Управління освіти, молоді та спорту Хмільницької міської ради про визнання недійсними додаткових угод до договору та повернення безпідставно сплачених коштів у розмірі 23 685,59 гривень.

Зважаючи на докази, подані прокурором щодо підстав звернення з позовом в інтересах держави в особі визначеного прокурором позивача, суд вважає обґрунтованими підстави представництва прокурором інтересів держави в особі Управління освіти, молоді та спорту Хмільницької міської ради у цій справі.

Щодо правового регулювання спірних правовідносин судом враховано таке.

Причиною виникнення спору у цій справі стало питання щодо наявності або відсутності підстав для визнання недійсними додаткових угод до договору закупівлі електричної енергії та стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 23 685,59 гривень.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад врегульовані Законом України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року № 922-VIII (тут і надалі - у редакції, чинній станом на час укладення договору про закупівлю та оспорюваних додаткових угод до нього).

Відповідно до частини 4 статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі" відносини, пов'язані зі сферою публічних закупівель, регулюються виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.

Згідно пункту 25 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" публічна закупівля - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.

Приписами пункту 6 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

За змістом пункту 15 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" найбільш економічно вигідна тендерна пропозиція/пропозиція - тендерна пропозиція/пропозиція, що визнана найкращою за результатами оцінки тендерних пропозицій/пропозицій відповідно до статті 29 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" одними із принципів здійснення публічних закупівель є максимальна економія, ефективність та пропорційність.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1 статті 41 Закону).

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина 1 статті 638 ЦК України).

Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

За своєю правовою природою укладений між cторонами договір є договором постачання енергетичного ресурсу (електричної енергії) через приєднану мережу.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами частини 1, 3 статті 691 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Приписами статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1-3 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За змістом частини 1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частинами 3, 4 статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 4 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю.

Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові по справі № 922/2321/22 від 24.01.2024 року відступила від висновку Касаційного адміністративного суду, наведеного в постанові від 05.04.2023 року у справі № 420/17618/21 про те, що норми пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII дають можливість сторонам на внесення необмеженої кількості разів (не частіше одного разу на 90 днів, а у випадку закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії - у будь-який час) змін до договору про закупівлю в частині збільшення ціни за одиницю товару за умови дотримання обмеження щодо збільшення такої ціни до 10 % за кожний раз такого збільшення пропорційно збільшенню ціни відповідного товару на ринку і за умови, що наведена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

За висновком Великої Палати Верховного Суду норми пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII не дозволяють збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Також у постанові від 24 січня 2024 року в справі №922/232/22 Велика Палата Верховного суду зазначила, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається відповідно до частини третьої статті 632 Цивільного кодексу України.

У спірних правовідносинах договір про закупівлю та оспорювані додаткові угоди до нього були укладені у період дії положень пункту 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII у редакції Закону № 1530-ІХ.

Внесеними Законом № 1530-IX змінами у першому реченні пункту 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII слова "підписання договору про закупівлю" замінені словами "підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару", а друге речення після слів "дизельного пального" доповнено словом "природного". Ці зміни полягали, зокрема, у корегуванні обмеження щодо мінімального 90-денного строку змін до ціни за одиницю товару після підписання договору про закупівлю. Водночас порогове значення у 10 % залишилося незмінним і застосовується й надалі.

У постанові від 21 листопада 2025 року у справі № 920/19/24 Велика Палата Верховного Суду зазначила, "Так, що на відміну від норм пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII у редакції Закону № 114-ІХ, який урегульовував можливість збільшення ціни за одиницю товару не частіше ніж один раз на 90 днів лише з моменту підписання договору про закупівлю, положеннями цього пункту в редакції Закону № 1530-IX визначено, що строк зміни умов договору може відраховуватись як з моменту підписання договору, так і з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Тобто редакцією цієї норми законодавець передбачив лише можливість внесення зміни до ціни договору неодноразово: вперше - один раз у перші 90 днів з дня підписання договору; другий і подальші рази - один раз на 90 днів, які починаються з моменту останньої зміни ціни.

Додатково на підтвердження зазначеного свідчить зміст пояснювальної записки до проєкту Закону № 1530-IX (див. https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/pubFile/634356), згідно з якою метою його прийняття було завершити реформу органу оскарження у сфері публічних закупівель, що відповідно дозволяє стверджувати, що подібні зміни вочевидь не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель (виконавцям) після підписання договору збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю.

Іншими словами, зміни та доповнення до пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, внесені Законом № 1530-IX, стосуються лише встановлення альтернативного варіанта визначення моменту початку обчислення строку для зміни ціни за одиницю товару - 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю або 90 днів з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.

Проте пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIIIяк у редакції, викладеній Законом №114-ІХ, так і в редакції, викладеній Законом № 1530-ХІ, однаково передбачено, що такі обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовуються у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Водночас положення пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII у редакції Закону № 1530-ХІ не містять змін щодо максимально можливого збільшення розміру ціни за одиницю товару, погодженої сторонами договору закупівлі, визначеної попередньою редакцією цієї норми на рівні не більше 10 %. У будь-якому випадку загальний розмір збільшення ціни не може перевищувати 10 % ціни, встановленої в договорі закупівлі.

Філологічне тлумачення пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII свідчить, що зміна істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі допускається лише у випадках, прямо передбачених цією нормою. Одним із цих випадків є збільшення ціни товару, але за умови, що таке збільшення не може перевищувати нормативно визначеного відсоткового значення суми, встановленої в договорі про закупівлю, яке у пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII унормовано на рівні не більше 10 %.

До того ж визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10 % значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю (пункти 134-140)».

У постанові від 21 листопада 2025 року у справі № 920/19/24 Велика Палата Верховного Суду щодо застосування пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII виснувала, що "норми пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII визначають правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі, зокрема, надаючи можливість внесення цих змін у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договоруне повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухиляння від виконання положень цієї норми Закону № 922-VIII.

Інший підхід до розуміння положень пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, який передбачає щоразу з кожним внесення змін можливість збільшення ціни договору до 10 %, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10 % ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, може призвести до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій, внаслідок чого відкривається можливість під час процедури усунути конкурентів, запропонувавши найнижчу ціну, та після укладення договору підвищити ціну до рівня економічно обґрунтованої.

Укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону № 922-VIII.

Окрім того, збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі.

До того ж застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників.

Велика Палата Верховного Суду з урахуванням наведеного вище аналізу нормативного припису пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, беручи до уваги усталену та послідовну судову практику, вважає, що зміна тлумачення зазначеної норми та запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10 % при кожному внесенні змін до договору про закупівлю більше нагадує власне зміну цієї норми та, як наслідок, порушуватиме принцип правової визначеності (пункти 150-156)."

У постанові від 21 листопада 2025 року у справі № 920/19/24 Велика Палата Верховного Суду також виснувала, що зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % не допускається, зокрема, у випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Внесені зміни Законом № 1530-ІХ до пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII не стосуються встановленої первісною редакцією цього Закону заборони збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 %, в тому числі і при здійсненні закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Виняток з обмежень, викладений в останньому реченні пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, повинен тлумачитися суто буквально, а тому він стосується лише строків зміни ціни за одиницю товару у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (дотримання умови про зміну лише раз на 90 днів в цьому випадку не діє) і не визначає верхньої межі збільшення (зміни) ціни за одиницю товару (пункти 158-159).

У постанові від 21 листопада 2025 року у справі № 920/19/24 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що внесені Законом № 1530-IX зміни до пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, якими у першому реченні слова "підписання договору про закупівлю" замінено словами "підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару", друге речення після слів "дизельного пального" доповнено словом "природного", не можуть бути підставою для іншого висновку про застосування цієї норми щодо максимально можливого збільшення розміру ціни за одиницю товару погодженого сторонами договору про закупівлю, порівняно з тим, який викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2025 року у справі № 922/2321/22.

З огляду на викладене та з урахуванням наведених вище у цій постанові висновків, Велика Палата Верховного Суду не вбачає відступу від висновку про застосування норми права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22 (пункти 197,198 ).

За змістом позовних вимог прокурор стверджує, що спірні додаткові угоди до договору закупівлі укладені з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки за їх умовами ціна за одиницю товару (кВт/годину) перевищила 10 % граничну межу, а ціна договору фактично збільшилась на 56,96 % порівняно з погодженою ціною під час закупівлі.

З огляду на викладене прокурор просить оспорювані додаткові угоди визнати недійсними та стягнути на користь позивача безпідставно сплачені за цими угодами кошти.

Згідно з пунктом 7 Порядку змін умов договору на закупівлю, що міститься у додатку № 2 до договору істотні умови договору закупівлі не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, що передбачені ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Як убачається з інформації щодо ціни тендерної пропозиції ТОВ "Енера Вінниця", відповідач брав на себе зобов'язання здійснити поставку електричної енергії за ціною 5,182279 гривень за 1 кВТ/год з ПДВ (т. 1 а.с. 36-38).

Судом установлено, що станом на момент підписання договору сторони погодили всі істотні умови - предмет, ціну, обсяг поставки та строк виконання зобов'язань.

Ціна електричної енергії, яка зазначена у договорі від 15.02.2024 року та комерційній пропозиції (додаток № 2 до договору) становить 5,182279 гривень з ПДВ та вказана ціна відповідала ціні електричної енергії, що була зазначена у пропозиції відповідача під час участі у закупівлі.

Відповідач зазначив, що необхідність укладення оспорюваних додаткових угод до договору обґрунтована коливанням ціни на ринку електричної енергії у бік збільшення.

Верховний Суд у постановах від 09.06.2022 у справі № 927/636/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22, від 16.02.2023 у справі № 903/383/22 наголосив, що системний аналіз положень частини першої статті 525, статті 526, частини першої статті 651 Цивільного кодексу України та положень частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Верховний Суд у постанові від 28.08.2024 у справі № 918/694/23 зазначав, що механізм (методика, спосіб) визначення відсотку коливання ціни товару на ринку, формування критерія, ознаки значного/незначного коливання ціни на товар оцінюються судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням всіх обставин справи, специфіки товару, терміну дії договору про закупівлю тощо і не може ставитися у залежність від висновку суду у одній окремо взятій справі чи обмежуватися будь-якими порівняннями з іншими справами.

Судом установлено, що листом від 11.06.2024 № 1.05-3037 «Щодо збільшення ціни на електричну енергію у травні 2024» ТОВ "Енера Вінниця" звернулося до Управління освіти, молоді та спорту Хмільницької міської ради із пропозицією укласти додаткову угоду в частині збільшення тарифу на постачання електричної енергії з 01.06.2024 у зв'язку із коливанням ціни електричної енергії на ринку у бік збільшення та на підтвердження підстав для збільшення ціни за одиницю товару надало експертний висновок Вінницької торгово-промислової палати від 10.06.2024 №В-259 (т. 1 а.с. 58, 59).

У листі ТОВ "Енера Вінниця" зазначило, що у травні місяці відбулось коливання середньозваженої ціни на РДН (ринок доба наперед) у торговій зоні ОЕС України за лютий 2024 року по відношенню до травня 2024 року в бік збільшення з 3268,58 грн./МВт*тод. до 4221,92 грн./МВт*год., що становить 29,17%, можливо перевірити на вказаному у листі сайті та підтверджується експертним висновком Вінницької ТПП № В-259 від 11.06.2024 року.

Також, листом від 02.07.2024 № 1.05-3429 «Щодо збільшення ціни на електричну енергію у червні 2024» ТОВ "Енера Вінниця" звернулося до Управління освіти, молоді та спорту Хмільницької міської ради із пропозицією укласти додаткову угоду в частині збільшення тарифу на постачання електричної енергії з 01.08.2024 у зв'язку із коливанням ціни електричної енергії на ринку у бік збільшення та на підтвердження підстав для збільшення ціни за одиницю товару надало експертний висновок Вінницької торгово-промислової палати від 02.07.2024 №В-298 (т. 1 а.с. 63-65).

У листі ТОВ "Енера Вінниця" зазначило, що у червні місяці відбулось коливання середньозваженої ціни на РДН (ринок доба наперед) у торговій зоні ОЕС України за червень 2024 року по відношенню до травня 2024 року в бік збільшення з 4221,92 грн./МВт*тод. до 5403,38 грн./МВт*год., що становить 27,98%, можливо перевірити на вказаному у листі сайті та підтверджується експертним висновком Вінницької ТПП № В-298 від 02.07.2024 року.

Судом установлено, що між сторонами 16.07.2024 року було укладено додаткову угоду № 2, 23.07.2024 року було укладено додаткову угоду № 4.

Із преамбули спірних додаткових угод слідує, що останні укладені у зв'язку із коливанням середньозваженої ціни на ринку, що підтверджується експертними висновками Вінницької ТПП №В-259 від 10.06.2024 та № В-298 від 02.07.2024.

Як убачається із експертного висновку Вінницької торгово-промислової палати від 10.06.2024 №В-259 завданням експертизи визначено надання інформації щодо зміни вартості (у відсотках) середньозваженої ціни електричної енергії на РДН ОЕС України з порівнянням травня місяця 2024 року в цілому відносно лютого 2024 року в цілому, в торговій зоні - ОЕС України згідно інформації ДП «Оператор ринку» по результатам торгів на РДН (ринок доба наперед).

За результатом проведеної експертизи експертом зазначено наступні результати дослідження: згідно з завданням експертизи та на підставі інформації офіційного сайту АТ «Оператор ринку», https://www.oree.com.ua встановлено:

1. Середньозважена ціна електричної енергії за травень місяць (в цілому) 2024 року на РДН ОЕС України склала 4221,92 (грн/МВт.год);

2. Середньозважена ціна електричної енергії за лютий місяць (в цілому) 2024 року на РДН ОЕС України склала 3268,58 (грн/МВт.год);

3. Відсоток зміни вартості електричної енергії + 29,17%.

Відповідно до пункту 1 приміток експертного висновку всі дані в експертному висновку наведені виходячи з результатів пошуку інформації, отриманої на дату складання висновку та носять інформаційний характер.

Пошук інформації на ринку електричної енергії проводився за допомогою ГМ Інтернет на офіційному сайті ДП «Оператор ринку» https://www.oree.com.ua згідно постановленої задачі замовником експертизи (розділ «Джерела інформації» експертного висновку) (т. 1 а.с. 59).

Згідно додаткової угоди № 2 від 16.07.2024 року сторони погодили, що ціна електричної енергії становить 6,502284 грн. з ПДВ за 1 кВт/год.

Відповідно до експертного висновку Вінницької торгово-промислової палати від 02.07.2024 №В-298 завданням експертизи визначено надання інформації щодо зміни вартості (у відсотках) середньозваженої ціни електричної енергії на РДН ОЕС України з порівнянням червня місяця 2024 року в цілому відносно травня 2024 року в цілому, в торговій зоні - ОЕС України згідно інформації ДП «Оператор ринку» по результатам торгів на РДН (ринок доба наперед).

1. Середньозважена ціна електричної енергії за червень місяць (в цілому) 2024 року на РДН ОЕС України склала 5403,38 (грн/МВт.год);

2. Середньозважена ціна електричної енергії за травень місяць (в цілому) 2024 року на РДН ОЕС України склала 4221,92 (грн/МВт.год);

3. Відсоток зміни вартості електричної енергії + 27,98%.

Згідно додаткової угоди № 4 від 23.07.2024 року ціна електричної енергії становить 8,134284 грн. з ПДВ за 1 кВт/год.

Таким чином, зміна умови договору щодо ціни електричної енергії була здійснена сторонами шляхом укладення спірних додаткових угод №№ 2, 4.

Враховуючи ціну електричної енергії визначену сторонами у договорі та остаточну ціну електричної енергії за наслідком укладення спірних додаткових угод, ціна електричної енергії за підрахунком суду збільшилася на 56,96 % від ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі (8,134284 гривень (остаточну ціна електричної енергії за наслідком укладення спірних додаткових угод) х 100 : 5,182279 гривень (ціна електричної енергії за договором) = 156,96 %; 156,96 - 100 = 56,96 %).

З наведеного слідує, що під час укладення додаткової угоди № 2 від 16.07.2024, додаткової угоди № 4 від 23.07.2024 сторонами договору було порушено вимоги пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в частині збільшення ціни за одиницю товару понад 10 % від первісно визначеної ціни за договором.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що частина п'ята статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" дає можливість змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 % та має на меті запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Разом з тим ця норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, та/або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним (подібна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі N 915/346/18, від 12 лютого 2020 року у справі N 913/166/19, від 21 березня 2019 року у справі N 912/898/18, від 25 червня 2019 року у справі N 913/308/18, від 12 вересня 2019 року у справі N 915/1868/18).

Постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є не прогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (постанова Верховного суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі N 927/491/19 від 18 червня 2021 року).

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 924/1240/18 з подібних правовідносин вказав, що у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (п. 8.10 постанови).

Верховним Судом у постанові від 27.07.2021 у справі № 922/2030/20 зауважено, що чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Такі органи і такі документи можуть визначатися замовником при формуванні тендерної документації, а сторонами - при укладенні договору (відповідно до тендерної документації).

У постанові від 21 листопада 2025 року у справі № 920/19/24 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що довідки, експертні висновки ТПП України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім судам у порядку статті 86 ГПК України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2023 року у справі № 926/3244/22).

Судом установлено, що наданий відповідачем експертний висновок Вінницької торгово-промислової палати від 10.06.2024 №В-259 та від 02.07.2024 №В-298 не підтверджує обставину коливання ціни на дату укладення спірних додаткових угод, оскільки висновок від 10.06.2024 №В-259 містить порівняння середньозважених цін на РДН за лютий 2024 і травень 2024, фактично не містить інформації про коливання ціни на електричну енергію на ринку за відповідні періоди між укладенням договору (15.02.2024) та додаткової угоди № 2 (16.07.2024), а лише відображає інформацію електронних торгів станом на певні періоди, додаткову угоду № 4 укладено у липні 2024 року, як і додаткову угоду № 2 від 16.07.2024 та вказані угоди укладені на підставі різних експертних висновків.

Суд також зауважує, що за результатом проведених експертиз експертом Вінницької торгово-промислової палати у експертних висновках зазначено середньозважену ціну на РДН у одиницях виміру - грн/МВт.год, тоді як згідно умов договору ціна за одиницю електричної енергії встановлена у грн/кВт.год.

Судом взято до уваги, що у наданому відповідачем висновку торгово-промислової палати на підтвердження підстав для укладення спірних додаткових угод відсутній аналіз ціни електричної енергії на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами дати укладання договору, дати укладення попередньої додаткової угоди чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни електричної енергії на ринку у бік збільшення у зв'язку з чим не містить належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

При кваліфікації спірних правовідносин судом також враховано, що наданий відповідачем висновок Вінницької торгово-промислової палати містить результати дослідження за завданням замовника (відповідача) щодо зміни вартості у відсотках середньозважених цін на РДН (ринок доба наперед) за порівняльні періоди, однак у преамбулі договору про постачання електричної енергії від 15.02.2024 року та заяві - приєднання сторони зазначили, що керуються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про ринок електричної енергії", Правилами роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312 та Законом України "Про публічні закупівлі".

Разом з тим, згідно підпункту 1.1.1 Правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, затверджених Постановою НКРЕКП 14.03.2018 № 308 (у редакції постанови НКРЕКП від 24.06.2019 № 1169) ці Правила визначають взаємовідносини, що виникають між учасниками ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку (далі - учасник РДН/ВДР) та оператором ринку (далі - ОР), а також визначають порядок реєстрації учасників РДН/ВДР, порядок та вимоги до забезпечення виконання зобов'язань за договорами купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу наперед" (далі - РДН) і внутрішньодобовому ринку (далі - ВДР), порядок організації та проведення торгів РДН і торгів ВДР, порядок визначення ціни на електричну енергію, проведення розрахунків на РДН і ВДР, визначення вартості послуг ОР та порядок їх оплати, розкриття інформації та оприлюднення інформації, порядок врегулювання спорів між ОР та учасниками РДН/ВДР, порядок внесення змін до цих Правил.

Згідно пункту 1.1.2. дія цих Правил поширюється на ОР, учасників РДН/ВДР, суб'єктів господарювання та осіб, що мають намір стати учасниками РДН/ВДР.

За змістом пункту 1.7.3. правил кожний учасник РДН/ВДР використовує інформацію, отриману в ході підготовки та проведення торгів, виключно для участі на торгах та для власних потреб.

Водночас, договір про постачання електричної енергії від 15.02.2024 року, укладений між сторонами не містить порядку зміни ціни у разі зміни середньозважених цін на ринку "на добу наперед" та не містить застережень, що постачальник є учасником ринку РДН/ВДР та, що Правила ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку поширюються на правовідносини сторін.

У постановах Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18, від 23.01.2020 у справі № 907/788/18, від 13.10.2019 у справі № 912/1580/18, від 02.12.2020 у справі №913/368/19, від 16.02.2019 у справі № 910/6790/18 зазначено, що внесення змін до договору про закупівлю можливе лише у випадку коливання ціни товару на ринку, при цьому таке коливання повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

Верховний Суд у постановах від 15.06.2022 у справі N 924/674/21, від 22.06.2022 у справі N 917/1062/21 вказував, що використання для змін істотних умов договору закупівлі довідок із відсутністю відомостей щодо динаміки ціни на предмет закупівлі, відсутністю аналізу вартості товару на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами дати укладання договору є неправомірним.

При цьому, згідно правової позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 11.05.2023 у справі № 910/17520/21 виключно коливання цін на ринку електроенергії не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару.

Судом установлено, що пропозиція відповідача про зміну ціни договору не містила документального підтвердження, що відсоток збільшення ціни за одиницю товару не перевищує відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку.

Відповідач не обгрунтував розміру ринкової ціни електричної енергії на дату укладення договору, що нівелює його посилання на значне збільшення такої ціни.

Інших документів, які би підтверджували коливання ціни на ринку у бік збільшення, як документально-обгрунтованої підстави для укладення спірних додаткових угод відповідачем під час укладення спірних додаткових угод не надано.

Судом також враховано, що під час звернення відповідача до позивача із пропозицією щодо внесення змін до договору в частині збільшення ціни на електричну енергію, відповідач лише зазначив про коливання ціни на ринку, проте не надав доказів та не обгрунтував належним чином тієї обставини, що підвищення ціни на ринку об'єктивно унеможливлювало виконання договору за ціною запропонованою у комерційній пропозиції під час процедури закупівлі та визначеної у договорі про постачання електричної енергії та не повідомив жодних причин, через які виконання укладеного договору стало для постачальника надалі вочевидь невигідним.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що необхідність внесення змін до договору в частині зміни ціни електричної енергії у бік збільшення не можна вважати обґрунтованою та такою, що підтверджена документально.

Зважаючи на викладене, доводи відповідача, з посиланням на норми постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених ЗУ «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» та наказу Міністерства економіки України №11712 від 07.05.2024р. «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо особливостей здійснення публічних закупівель у сфері електроенергетики на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» про те, що зміна ціни у разі коливання ціни товару на ринку могла у період дії відповідної норми Закону України «Про публічні закупівлі» відбуватися не обмежуючись періодичністю та відсотковою межею, пропорційно до такого коливання, яке фактично відбувається і є документально підтвердженим, судом відхиляються.

Суд звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово викладав правовий висновок у подібних правовідносинах щодо застосування положення пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" як імперативної норми, яка визначає верхню межу дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 % від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю, про що у тому числі зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 з посиланням на відповідну практику Верховного Суду з цього питання.

При укладенні оспорюваних додаткових угод сторонами належним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено коливання ціни електричної енергії в період виконання умов договору та ціна за одиницю товару загалом була збільшена на 56,96%, що становить більше 10 % від тієї ціни, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що під час укладення додаткової угоди № 2 від 16.07.2024, додаткової угоди № 4 від 23.07.2024 сторонами договору було порушено вимоги пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" в частині належного підтвердження коливання ціни на ринку у бік збільшення та збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10%.

Положеннями частини 5 статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що замовники, учасники процедур закупівлі повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом. Забороняється зловживання правами, у тому числі правом на оскарження рішень, дії чи бездіяльності замовника.

Суд зауважує, що беручи участь у процедурі публічних закупівель, відповідач самостійно запропонував ціну на предмет закупівлі, з урахуванням власного економічного обґрунтування рентабельності і можливості виконати взяті зобов'язання упродовж дії договору, усвідомлював свої комерційні ризики щодо поставки товару за заявленими цінами протягом дії договору.

Укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності обгрунтованих підстав для цього, визначених Законом, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано замовником під час визначення переможця закупівлі та підписання договору.

Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону України "Про публічні закупівлі". Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.02.2020 у справі № 913/166/19.

Положеннями частини 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною 2 статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З урахуванням встановлених судом обставин справи, суд погоджується з доводами прокурора щодо наявності підстав для визнання оспорюваних додаткових угод № 2, 4 до договору недійсними, оскільки внаслідок їх укладення внесено зміни до договору в частині підвищення ціни на електричну енергію на 56,96%, тобто з перевищенням максимального ліміту у 10 % та за відсутності належного документального обґрунтування коливання ціни, що не відповідає вимогам пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Оскільки, додаткова угода № 2 від 16.07.2024 та додаткова угода № 4 від 23.07.2024 року до договору № ХМ-150300/103 від 15.02.2024 про постачання електричної енергії укладені з порушенням вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", суд дійшов висновку про наявність правових та фактичних підстав для визнання вказаних додаткових угод недійсними на підставі частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання недійсними додаткової угоди № 2 від 16.07.2024 та додаткової угоди № 4 від 23.07.2024 року до договору № ХМ-150300/103 від 15.02.2024 про постачання електричної енергії, укладеного між Управлінням освіти, молоді та спорту Хмільницької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно сплачених коштів суд враховує таке.

Положеннями частини 1 статті 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Застосування реституції спрямоване на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину. Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права учасників цього правочину.

Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно із пунктом 1 частини 3 статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Недійсність спірних додаткових угод означає, що зобов'язання сторін регулюються виключно договором, тобто і поставка електроенергії, і її оплата мають здійснюватися сторонами відповідно до умов первісної редакції договору.

Згідно із комерційною пропозицією (додаток № 3 до договору) ціна за 1 кВт/год становить 5,182279 грн. з ПДВ.

Як убачається із підписаних сторонами актів прийняття - передавання товарної продукції - активної електричної енергії, платіжних доручень, які містяться у матеріалах справи та не спростовано сторонами за період лютий-грудень 2024 року постачальником поставлено, а Управлінням освіти, молоді та спорту Хмільницької міської ради прийнято 316 340 кВт/год. електричної енергії та сплачено 1 663 047,73 гривень з ПДВ, тоді як з урахуванням ціни електричної енергії погодженої сторонами під час укладення договору позивач за спожитий обсяг електричної енергії повинен був сплатити 1 639 362,14 гривень з ПДВ (5,182279 грн за 1 кВт/год з ПДВ за 316340 кВт/год).

Таким чином, за договором про постачання електричної енергії Управлінням освіти, молоді та спорту Хмільницької міської ради безпідставно сплачено на користь ТОВ "Енера Вінниця" 23 685,59 гривень (1 663 047,73 грн. - 1 639 362,14 грн. = 23 685,59 грн.), ніж визначено сторонами у договорі без урахування додаткових угод.

Враховуючи визнання судом недійсними додаткових угод № 2, № 4, підстава для отримання відповідачем коштів в сумі 23 685,59 гривень відпала, отже зазначені кошти є такими, що були безпідставно отримані відповідачем, а тому у відповідності до статей 216, 1212 ЦК України підлягають поверненню позивачу.

Судом установлено, що доказів повернення вказаних коштів позивачу матеріали справи не містять.

Судом враховано висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 24.01.2024 року у справі № 922/2321/22 у подібних правовідносинах щодо наявності підстав для визнання додаткових угод недійсними в результаті необґрунтованого збільшення ціни в період виконання умов договору про публічні закупівлі, та як наслідок - для стягнення безпідставно отриманих за такими додатковими угодами коштів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.03.2024 у справі № 918/323/23, від 03.07.2024 у справі № 910/13579/23, від 12.03.2025 у справі № 924/524/24.

Суд вважає обґрунтованою вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно отриманих коштів за додатковими угодами, які визнано судом недійсними, в частині різниці вартості поставленої електричної енергії за ціною, визначеною під час укладення договору та вартості електричної енергії за додатковими угодами, які визнано судом недійсними пропорційно до обсягу спожитої електричної енергії та здійснених позивачем платежів.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь Управлінням освіти, молоді та спорту Хмільницької міської ради безпідставно отриманих коштів у сумі 23 685,59 гривень є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Під час розгляду справи, судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, у тому числі подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи викладене, суд не надає детальної відповіді на кожний аргумент та довід учасників справи, оскільки такі доводи та аргументи не впливають на висновки суду у цій справі.

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат суд враховує таке.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду Вінницькою обласною прокуратурою згідно платіжної інструкції № 2744 від 10.12.2025 сплачено судовий збір у розмірі 9 084,00 гривень.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, витрати на сплату судового збору покладаються на відповідача та підлягають стягненню на користь платника Вінницької обласної прокуратури.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 16.07.2024 до договору про постачання електричної енергії № ХМ-150300/103 від 15.02.2024 року, укладеного між Управлінням освіти, молоді та спорту Хмільницької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця".

3. Визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 23.07.2024 до договору про постачання електричної енергії № ХМ-150300/103 від 15.02.2024 року, укладеного між Управлінням освіти, молоді та спорту Хмільницької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця".

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" (21037, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Пирогова, будинок 131, ідентифікаційний код юридичної особи 41835359) на користь Управління освіти, молоді та спорту Хмільницької міської ради (22000, Вінницька обл., Хмільницький р-н, місто Хмільник, вулиця Столярчука, будинок 5, ідентифікаційний код юридичної особи 04544464) 23 685,59 гривень безпідставно отриманих коштів.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" (21037, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Пирогова, будинок 131, ідентифікаційний код юридичної особи 41835359) на користь на користь Вінницької обласної прокуратури (21050, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Монастирська, будинок 33, код ЄДРПОУ: 02909909, Державна казначейська служба України, м. Київ, р/р UA568201720343110002000003988, МФО 820172, отримувач Вінницька обласна прокуратура) 9 084,00 гривень судових витрат зі сплати судового збору.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

7. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

8. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

9. Примірник судового рішення надіслати учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.

Повне рішення складено 27 лютого 2026 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - Хмільницькій окружній прокуратурі; khmilnyk@vin.gp.gov.ua;

3, 4, 5- Вінницькій обласній прокуратурі, позивачу, відповідачу, до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.

Попередній документ

134442800

Наступний документ

134442802

Інформація про рішення:

№ рішення:	134442801
№ справи:	902/1714/25
Дата рішення:	17.02.2026
Дата публікації:	02.03.2026
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Вінницької області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них; енергоносіїв

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (26.03.2026)
Дата надходження:	16.12.2025
Предмет позову:	про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 23685,59 грн

Розклад засідань:

Минулі засідання (4)

20.01.2026 09:30	Господарський суд Вінницької області
17.02.2026 10:00	Господарський суд Вінницької області
17.02.2026 14:00	Господарський суд Вінницької області
02.04.2026 14:30	Господарський суд Вінницької області

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

суддя-доповідач:

ШАМШУРІНА М В

відповідач (боржник):

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця"

заявник:

Обертюх Тетяна Степанівна

молоді та спорту хмельницької міської ради, позивач (заявник):

Хмільницька окружна прокуратура

позивач (заявник):

Управління освіти, молоді та спорту Хмельницької міської ради

Хмільницька окружна прокуратура