24 лютого 2026 року м. Харків Справа № 913/297/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Шутенко І.А.
за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.
за участю представників сторін:
прокурор - Полякова С.О.
представники інших учасників справи не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх. № 296Л/1) на рішення господарського суду Луганської області від 25.12.2023 у справі № 913/297/23 (повний текст складено 08.01.2024 у приміщенні господарського суду Луганської області суддею Драгневіч О.)
за позовом виконувача обов'язків керівника Сєвєродонецької окружної прокуратури Луганської області (вул.8 Березня, 2, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404) в інтересах держави в особі позивача Північно-східного офісу Держаудитслужби України (майдан Свободи, буд.5, Держпром, 4 під'їзд, 10 поверх, м. Харків, 61022)
до відповідача-1 Сєвєродонецької районної державної адміністрації - районної військової адміністрації Луганської області (бульв. Дружби Народів, будинок 32А, місто Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400)
відповідача-2 громадянина Спесивцева Дмитра Олеговича ( АДРЕСА_1 )
про визнання недійсним рішення тендерного комітету та договору про закупівлю за державні кошти, стягнення 168 000 грн.
Виконувач обов'язків керівника Сєвєродонецької окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом в інтересах держави в особі Північно-східного офісу Держаудитслужби України до відповідачів - 1) Сєвєродонецької районної державної адміністрації - районної військової адміністрації Луганської області та 2)громадянина Спесивцева Дмитра Олеговича (з урахуванням заяви від 13.10.2023 №52/1-1330вих-23 про заміну у справі відповідача-1 на його правонаступника та клопотання від 14.11.2023 про зміну прохальної частини позову, які ухвалами суду від 27.10.2023 та від 15.11.2023 були прийняті та задоволені), в якому просив:
1) визнати недійсним рішення тендерного комітету Відділу освіти Кремінської районної державної адміністрації Луганської області, оформлене протоколом його засідання від 19.07.2018, про визначення фізичної особи-підприємця Спесивцева Дмитра Олеговича переможцем тендеру на закупівлю згідно державного класифікатора продукції та послуг ДК 021:2015:30210000-4-Машини для обробки даних (апаратна частина) (комп'ютери);
2) визнати недійсним договір про закупівлю №116 від 06.08.2018, укладений між Відділом освіти Кремінської районної державної адміністрації Луганської області та фізичною особою-підприємцем Спесивцевим Дмитром Олеговичем;
3) стягнути зі Спесивцева Дмитра Олеговича на користь Сєвєродонецької районної державної адміністрації - районної військової адміністрації Луганської області 168000 грн., а з Сєвєродонецької районної державної адміністрації - районної військової адміністрації Луганської області одержані нею за рішенням суду 168 000 грн стягнути в дохід держави.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
06.08.2018 за результатами проведення відкритих торгів між Відділом освіти Кремінської районної державної адміністрації Луганської області, як замовником, та ФОП Спесивцевим Дмитром Олеговичем, як постачальником/учасником, укладено договір про закупівлю №116, за умовами якого учасник зобов'язаний у 2018 році поставити замовнику товар “ДК 021:2015: 30210000-4 - Машини для обробки даних (апаратна частина)» (комп'ютери). Згідно умов з п.п. 3.1 договору ціна договору становить 168 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 0,00 грн.
В електронній системі закупівель “Ргоzоrrо» опубліковано звіт про виконання вищезазначеного договору, відповідно до якого замовником сплачено постачальнику 168 000,00 грн.
В подальшому рішенням Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.08.2020 №70/83-р/к у справі № 3/01-84-19 визнано, що ФОП Спесивцев Д.О. та ФОП Телінкевич В.О. вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України “Про захист економічної конкуренції, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю “ДК 021:2015: 30210000-4 - Машини для обробки даних (апаратна частина) (портативні комп'ютери (ноутбуки) з ліцензованим і програмним забезпеченням)», проведених Відділом освіти Кремінської РДА (ідентифікатор закупівлі в системі “Ргоzоrrо» - UА-2018-06-23-000017-b).
За твердженням прокурора, придбання Відділом освіти Кремінської РДА машин для обробки даних (комп'ютерів) здійснено у переможця торгів, який лише формально створював видимість конкуренції під час проведення торгів. Обставини вчинення ФОП Спесивцевим Д.О. порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів публічної закупівлі призвело до уникнення встановлених Законом України “Про публічні закупівлі» обмежень, протиправно усунуло конкуренцію, нівелювало ефективність результатів та призвело до отримання права у незаконний спосіб на укладення спірного договору не на конкурентних засадах.
На думку прокурора, рішення тендерного комітету Відділу освіти Кремінської районної державної адміністрації Луганської області, оформлене протоколом від 19.07.2018 про визнання переможцем закупівлі, завідомо суперечить інтересам держави і суспільства з умислу однієї сторони - ФОП Спесивцева Д.О., тому воно підлягає визнанню недійсним на підставі ч.1.ст.203, ч.1 ст.215, ч.3 ст.228 ЦК України, ст.208 ГК України.
Оскільки договір про закупівлю № 116 від 06.08.2018 укладено за підсумками тендеру, результати якого були спотворені антиконкурентними узгодженими діями його учасників, на підставі недійсного рішення, укладений договір також підлягає визнанню недійсним із зазначених вище підстав.
Рішення тендерного комітету і укладений за результатами вказаної закупівлі договір оспорюється прокурором з підстав їх невідповідності вимогам ч.1 ст.203 ЦК України, а саме у зв'язку з їх невідповідністю інтересам держави та суспільства за наявності умислу ФОП Спесивцева Д.О. За вказаних обставин підлягають застосуванню правові наслідки такої недійсності правочинів, передбачені ч.3 ст.228 ЦК України, ч.1 ст.208 ГК України.
Рішенням господарського суду Луганської області від 25.12.2023 у справі № 913/297/23 в задоволенні позову відмовлено повністю. Витрати зі сплати судового збору в сумі 8 052 грн 00 коп. віднесено на Луганську обласну прокуратуру.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимога прокурора про визнання недійсним рішення тендерного комітету Відділу освіти Кремінської районної державної адміністрації Луганської області, оформлене протоколом від 19.07.2018 про визначення ФОП Спесивцева Д.О. переможцем проведеної процедури відкритих торгів, є неефективним способом захисту порушеного права, адже само по собі визнання недійсним рішення тендерного комітету про визначення переможця відкритих торгів, яке вже було реалізоване та вичерпало свою дію виконанням, не призведе до захисту інтересів держави і повернення отриманих на виконання договору коштів.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що прокурором належними та допустимими доказами доведено наявність підстав для визнання договору про закупівлю № 116 від 06.08.2018 недійсним, однак з огляду на сплив строку для застосування адміністративно-господарських санкцій та повного виконання умов договору сторонами, визнання вказаного договору недійсним не призведе до відновлення прав держави, в інтересах якої прокурором подано позов.
Також місцевим господарським судом зазначено про те, що обраний прокурором спосіб захисту порушеного права про визнання оспорюваного договору недійсним без застосування наслідків його недійсності не є ефективним, не призводить до поновлення майнових прав держави.
Не погодившись із вищевказаним рішенням, заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 25.12.2023 у справі № 913/297/23 та ухвалити нове рішення, яким позов виконувача обов'язків керівника Сєвєродонецької окружної прокуратури Луганської області задовольнити у повному обсязі. Судові витрати просить відшкодувати на користь Харківської обласної прокуратури за рахунок відповідачів.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор, зокрема, вказує про наступне:
- застосовуючи до спірних правовідносин положення ст. ст. 238, 250 Господарського кодексу України судом безпідставно та необґрунтовано ототожнено поняття адміністративно-господарських санкцій та наслідків недійсності правочину;
- правові наслідки визнання недійсним правочину, вчиненого з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, не є адміністративно-господарськими санкціями, які згідно з ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України застосовуються за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, та до них не може бути застосовано положення ч. 1 ст. 250 Господарського кодексу України щодо річного строку застосування адміністративно-господарських санкцій;
- в даному випадку прокурором заявлено не тільки вимогу про визнання недійсним рішення тендерного комітету, але й визнання недійсним договору за результатами закупівлі, а також застосування наслідків такої недійсності.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 у справі № 913/297/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх. № 296Л/1) на рішення господарського суду Луганської області від 25.12.2023 у справі № 913/297/23; призначено справу до розгляду на 26.03.2024.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх. № 296Л/1) на рішення господарського суду Луганської області від 25.12.2023 у справі № 913/297/23 до закінчення перегляду в касаційному порядку справи № 918/1043/21. Ухвалено сторонам повідомити Східний апеляційний господарський суд про усунення обставин, що спричинили зупинення провадження у справі.
Судом апеляційної інстанції під час підготовки справи до судового розгляду встановлено, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.06.2023 у справі №918/1043/21 вказану справу разом із касаційною скаргою ПП "Фірма "ДАН"" на рішення господарського суду Рівненської області від 26.04.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.08.2022 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Обґрунтовуючи підстави для передачі вказаної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд вказав на наявність виключної правової проблеми у застосуванні частини 3 статті 228 ЦК України з урахуванням ст.ст. 203, 216 цього Кодексу та статті 208 ГК України, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 у справі №913/297/23 зупинено провадження у справі №913/297/23 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №918/1043/21 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 поновлено апеляційне провадження у справі №913/297/23, призначено справу до розгляду на 26.11.2024.
22.10.2024 від представника Сєвєродонецької окружної прокуратури надійшли пояснення по справі, в якій зазначає, що рішення господарського суду Луганської області від 25.12.2023 у справі № 913/297/23 підлягає скасуванню, як таке, що постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.
Судом апеляційної інстанції під час розгляду даної справи встановлено, що ухвалою Верховного Суду від 13.11.2024 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду передано справу №922/3456/23 з огляду на необхідність відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 17.10.2024 у справі №914/1507/23, про те, що встановлене в установленому порядку порушення законодавства про захист економічної конкуренції є підставою для визнання недійсним договору, укладеного з переможцем закупівлі, відповідно до частини третьої статті 228 ЦК України", а також про наявність підстав для застосування правових наслідків, передбачених частиною третьою статті 228 ЦК України, у разі визнання недійсним правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 зупинено апеляційне провадження у справі №913/297/23 до закінчення розгляду Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3456/23 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 поновлено апеляційне провадження у справі № 913/297/23. Запропоновано учасникам справи у строк до 09.02.2026 надати апеляційному суду письмові пояснення із викладенням своєї правової позиції у справі з урахуванням висновків Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025 у справі №922/3456/23. Розгляд справи призначено на 24.02.2026.
06.02.2026 від прокурора надійшли додаткові пояснення, в яких він зазначає, що дії Спесивцева Д.О. спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору про закупівлю за державні кошти № 116 від 06.08.2018 не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже, суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяє, а навпаки, обмежує розвиток конкуренції у державі.
Як зазначає прокурор, правові наслідки визнання недійсним правочину, вчиненого з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, не є адміністративно-господарськими санкціями, які згідно з частиною 1 статті 238 Господарського кодексу України застосовуються за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності та до них не можу бути застосовано положення частини 1 статті 250 ГК України щодо річного строку застосування адміністративно-господарських санкцій.
Прокурор посилається на те, що з огляду на наявність вини у діях ОСОБА_1 не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці Європейського суду з прав людини. Таким чином, вважає, що позовні вимоги щодо визнання недійсним договору про закупівлю за бюджетні кошти та застосування наслідків недійсності правочину, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України, підлягають задоволенню.
10.02.2026 від Спесивцева Д.О. надійшли додаткові пояснення у справі, в яких він зазначає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні вимог прокурора, але в той же час судом першої інстанції у своєму рішенні з урахуванням висновків Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23 не надано повну і всебічну правову оцінку вини 2-го відповідача, а прийнято позицію прокурора, який прирівняв вину до порушення антимонопольного законодавства, що прямо суперечить висновкам Об'єднаної палати. Крім того, на його думку, прокурор не довів та й не доводив протиправність та спрямованість на порушення інтересів держави та суспільства самого правочину. Отже, вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора не вбачається в той же час, рішення суду першої інстанції підлягає зміни в частині визначення вини 2-го відповідача.
В судове засідання, призначене на 24.02.2026, з'явився прокурор, представники інших учасників справи не з'явились, хоча були належим чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, сформованими в програмі Діловодство спеціалізованого суду.
Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників в судове засідання судом обов'язковою не визнавалась, у справі достатньо матеріалів для розгляду справи по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за відсутністю зазначених представників.
Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, неявка представників сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду скарги, про що учасники справи були повідомлені ухвалами Східного апеляційного господарського суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як встановлено місцевим господарським судом, Відділом освіти Кремінської районної державної адміністрації Луганської області 23.06.2018 на сайті публічних закупівель “Prozorro» опубліковано оголошення UA-2018-06-23-000017-b про проведення відкритих торгів із закупівлі комп'ютерів ДК 021:2015: 30210000-4 - Машини для обробки даних (апаратна частина)» 14 шт., очікуваною вартістю предмета закупівлі 218 860 грн 00 коп.
Згідно реєстру отриманих пропозицій тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах подали п'ять суб'єктів господарювання: 1)ТОВ «ДІАВЕСТЕНД КОМПЛЕКСНІ РІШЕННЯ» з остаточною пропозицією 167 999 грн з ПДВ; 2) ФОП Спесивцев Дмитро Олегович з остаточною пропозицією 168 000 грн з ПДВ; 3) ФОП Підопригора Дмитро Геннадійович з остаточною пропозицією 169 000 грн з ПДВ; 4) ФОП Богатіщева Алла Вікторівна з остаточною пропозицією 218 700 грн з ПДВ; 5) ФОП Телінкевич Володимир Олександрович з остаточною пропозицією 218 000 грн з ПДВ.
Ураховуючи, що найбільш економічно вигідною виявилася тендерна пропозиція ФОП Спесивцева Д.О., яка відповідала вимогам тендерної документації замовника та мала найменшу ціну 168 000,00 грн., тендерним комітетом Відділу освіти Кремінської РДА, прийнято рішення про визнання переможцем саме ФОП Спесивцева Д.О., оформлене протоколом засідання тендерного комітету від 19.07.2018, яке розміщено в електронній системі закупівель.
Надалі, 06.08.2018 між Відділом освіти Кремінської районної державної адміністрації Луганської області, як замовником, та ФОП Спесивцевим Дмитром Олеговичем, як учасником/ постачальником, укладено договір про закупівлю №116, за умовами якого учасник зобов'язаний у 2018 році поставити замовнику товари “ДК 021:2015: 30210000-4 - Машини для обробки даних (апаратна частина)» (комп'ютери), а замовник - прийняти і оплатити такі товари.
Згідно умов з п.п. 3.1 договору ціна договору становить 168 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 0,00 грн.
Цього ж дня між сторонами підписано специфікацію до договору (додаток №1), у якій сторони визначили найменування товару, одиницю виміру, кількість, ціну за одиницю та загальну вартість товару, а сааме: персональний ком'ютер у комплекті у кількості 12 штук за ціною 12000, 00 грн. за одиницю, загальна сума без ПДВ - 144 000, 00 грн., ноутбук Dell Inspiron 3552 у кількості 2 шт., за ціною 12 000,00 грн. за одиницю, загальна сума без ПДВ - 24 000, 00 грн., разом без ПДВ всього - 168 000, 00 грн.
У подальшому замовником в електронній системі закупівель 31.12.2018 опубліковано звіт про виконання договору №116 від 06.08.2018, згідно якого договір виконано у повному обсязі, сума оплати становить 168 000,00 грн., в т.ч. ПДВ.
Прокурор уважає, що рішення тендерного комітету Відділу освіти Кремінської районної державної адміністрації Луганської області, оформлене протоколом від 19.07.2018 про визнання переможцем закупівлі ФОП Спесивцева Д.О. завідомо суперечить інтересам держави і суспільства з умислу однієї сторони - цього учасника, договір від 06.08.2018 про закупівлю №116 укладений без додержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та порушує правові та економічні засади здійснення закупівель робіт і послуг, а тому підлягає визнанню недійсним на підставі ч.1.ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України. Також з посиланням на приписи ч.3 ст.228 ЦК України, ч.1 ст.208 ГК України, просить застосувати наслідки недійсності вказаного правочину.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені статтею 16 Цивільного кодексу України.
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 Цивільного кодексу України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі №469/1044/17).
За наслідками задоволення позову має відбуватися поновлення (захист) майнових прав позивача або ж його інтереси можуть бути реалізовані, внаслідок чого він здатний буде набути прав.
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.
Така правова позиція викладена, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.04 2021 в справі № 910/10011/19.
У постанові від 05.06.2018 у справі №338/180/17 Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.
Велика Палата Верховного Суду в пункті 104 постанови від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 виснувала про те, що торги є правочином. Якщо вони завершуються оформленням договору купівлі-продажу, то оскаржити можна договір, а вимоги про визнання недійсними торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту.
Отже, саме по собі визнання недійсним рішення тендерного комітету про визначення переможця відкритих торгів, яке вже було реалізоване та вичерпало свою дію виконанням, не призведе до захисту інтересів держави і повернення отриманих на виконання договору коштів, а тому є неефективним способом захист порушеного права.
Відтак, вимога прокурора про визнання недійсним рішення тендерного комітету Відділу освіти Кремінської районної державної адміністрації Луганської області, оформлене протоколом його засідання від 19.07.2018, про визначення ФОП Спесивцева Д.М. переможцем проведеної процедури відкритих тогів є неефективним способом захисту порушеного права, а тому є підставою для відмови у її задоволенні.
Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Отже, наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов'язань, що виникли на підставі укладеного договору.
Такі висновки Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 215 Цивільного кодексу України викладені у численних постановах, зокрема у постанові від 24 квітня 2020 року у справі № 522/25151/14-ц, а також у постановах від 22 червня 2020 року у справі № 177/1942/16-ц, від 25 березня 2024 року у справі № 336/6023/20, та є усталеними.
Згідно з частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Підставою недійсності спірного у цій справі договору прокурор визначив положення частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України та зазначив про те, що договір суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки був укладений за результатом закупівлі, проведення якої відбулося з порушенням її учасниками законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів закупівлі, з порушенням встановленого Законом України "Про публічні закупівлі" принципу добросовісної конкуренції серед учасників, які проявили недобросовісну поведінку, що підтверджується рішенням Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.08.2020 №70/83-р/к у справі №3-01-84-19.
Відповідно до частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Норми чинного законодавства не містять визначення понять "інтерес" загалом та "інтерес держави і суспільства" зокрема. Законодавство України не містить ні орієнтовного переліку сфер, у яких існують державні інтереси, ні критеріїв чи способів їх визначення.
Суд виходить з того, що державні інтереси - це інтереси, пов'язані з потребою у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (див. рішення Конституційного Суду України у рішенні № 3-рп/99 від 08 квітня 1999 року).
Поняття "інтереси держави" має невизначений зміст, і в кожному конкретному випадку необхідно встановити, порушені чи ні інтереси окремої особи або держави. Інтереси держави - це закріплена Конституцією та законами України, міжнародними договорами (іншими правовими актами) система фундаментальних цінностей у найбільш важливих сферах життєдіяльності українського народу і суспільства.
Відповідно до висновку Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, викладеного у постанові від 20 березня 2019 року у справі №922/1391/18, та який був підтверджений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 грудня 2025 року у справі №922/3456/23, аналіз частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України свідчить про те, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, суд першої інстанції при розгляді цієї справи дійшов висновку, що положення частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України за своїм змістом є аналогічними положенням частини 1 статті 208 Господарського кодексу України, а тому підлягають однаковому застосуванню до спірних правовідносин. Встановлені частиною 1 статті 208 ГК України санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, тобто з дня виконання правочину. Застосовуючи викладене до правовідносин сторін у справі, місцевий господарський суд дійшов висновку, що, виходячи із встановленої обставини щодо виконання сторонами спірного правочину 23.08.2018 (проведена остаточна оплата Відділом освіти поставлених ФОП Спесивцевим Д.О. комп'ютерів) початком перебігу, зазначених у ст.250 ГК України строків, є 24.08.2018, а тому на момент звернення прокурора в інтересах держави з цим позовом до суду - 22.08.2023 (дата оформлення відповідного поштового відправлення), встановлений вказаною статтею строк застосування адміністративно-господарських санкцій сплинув ще 24.08.2019, що виключає можливість задоволення позовних вимог прокурора в цій частині.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що для правильного вирішення спору у цій справі при застосуванні частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення спірного договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов'язання, а також наявність наміру (умислу) у кожної із сторін.
При цьому, суд зазначає, що не будь-які порушення актів цивільного законодавства, вчинені під час укладення договору, мають своїм наслідком невідповідність правочину інтересам держави і суспільства.
Наявність у сторін (сторони) правочину такого наміру (умислу) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
Отже, для застосування положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, прокурор мав довести, що спірний правочин за своєю суттю є протиправним, спрямованим на порушення інтересів держави та суспільства.
Однак, як встановив суд першої інстанції, прокурор у позовній заяві в обґрунтування недійсності спірного договору на підставі частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України послався на те, що спірний договір був укладений з порушенням принципу добросовісної конкуренції серед учасників.
Тобто, фактично доводи прокурора зводяться до обставин порушення учасниками закупівлі правил конкуренції, які були допущені під час проведення процедур закупівлі, а не до того, що безпосередньо сам укладений договір порушує інтереси держави та суспільства.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19 грудня 2025 року у справі № 922/3456/23 уточнила попередні висновки Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, які, зокрема містилися у постановах від 13 листопада 2024 року у справі № 911/934/23, від 17 жовтня 2024 року у справі №914/1507/23 та в інших постановах. Згідно з уточненими висновками Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України ця норма права передбачає санкції конфіскаційного характеру, які передбачають стягнення усього отриманого за правочином на користь держави. Ці санкції спрямовані не на відновлення правового стану, який існував до порушення, а на покарання осіб, які порушили законодавчу заборону вчиняти правочин, який не відповідає інтересам держави і суспільства.
Конфіскація без вироку суду розглядається Європейським судом з прав людини як втручання у право власності, захищене статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Застосування наслідків, передбачених частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України, є втручанням держави у право власності приватних осіб. Тому підлягає застосуванню стаття 1 Першого протоколу до Конвенції, відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
З огляду на конфіскаційний характер санкції, передбаченої частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України, який суд не може змінити, як і зменшити розмір, ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб'єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції.
Дослідивши доводи, наведені прокурором в обґрунтування підстав недійсності спірного у цій справі договору, суд апеляційної інстанції встановив, що прокурор не надав доказів, які б підтвердили завідомо суперечливу інтересам держави і суспільства мету укладення спірного правочину, наявність його протиправних наслідків, а також умисел сторін на укладення договору, що суперечить зазначеним інтересам, зокрема, не довів спрямованість і відповідність спірного правочину ознакам, які б свідчили про посягання на суспільні, економічні чи соціальні основи держави і суспільства. При цьому, обвинувальний вирок у кримінальному провадженні, який би мав преюдиційне значення для цієї господарської справи, не виносився та прокурором суду не надавався.
Прокурор в обґрунтування позову послався лише на рішення Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.08.2020 №70/83-р/к у справі №3/01-84-19.
Однак, як уже зазначалося вище, відповідно до висновку Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України у випадку порушення суб'єктом господарювання законодавства про захист конкуренції, викладеного у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 грудня 2025 року у справі № 922/3456/23, антиконкурентна поведінка учасника закупівлі не завжди має за мету завдати шкоди державі чи підірвати її інтереси і сама по собі не трансформує правочин у такий, що суперечить інтересам держави та суспільства у розумінні частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України. Ця норма права не може бути застосована у випадку порушення суб'єктом господарювання законодавства про захист конкуренції.
З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що обставини допущення учасниками спірної закупівлі і, зокрема 2-м відповідачем, при її проведенні порушення законодавства про захист економічної конкуренції, принципу добросовісної конкуренції, вчинення антиконкурентних узгоджених дій, на які послався прокурор в обґрунтування позову, не є підставами для визнання недійсним спірного договору з підстав його суперечності інтересам держави та суспільства.
Крім того, 2-й відповідач за порушення законодавства про захист економічної конкуренції вже поніс відповідальність у вигляді покладеного на нього рішенням Антимонопольного комітету штрафу.
Прокурор не надав доказів наявності на ринку на час проведення спірної закупівлі більш вигідних для замовника цінових пропозицій, доказів того, що товар за спірним договором був поставлений за завищеними цінами або того, що аналогічні товари могли бути поставлені з використанням менших ресурсів, а також доказів невідповідності кількості, вартості або якості поставленого 2-м відповідачем товару розміру завданих замовнику збитків, наявності інших порушень при виконанні умов договору про закупівлю. Суд враховує те, що прокурор не посилався на ці обставини та на обставини того, що внаслідок укладення спірного у цій справі договору держава понесла майнову шкоду, переплатила кошти, не доводив ці обставини.
Предметом закупівлі були товари “ДК 021:2015: 30210000-4 - Машини для обробки даних (апаратна частина)» (комп'ютери), тобто за рахунок виконання 2-м відповідачем спірного договору 1-ий відповідач задовольнив свої потреби у поставці товару. Спірний договір є виконаним його сторонами у повному обсязі, що підтверджується звітом про виконання договору про закупівлю, сформованим 31.12.2018.
Враховуючи викладене, судова колегія доходить висновку про відсутність підстав для визнання недійсним спірного договору за статтею 228 Цивільного кодексу України, а також і для застосування особливого виду наслідків недійсності такого правочину, визначених частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України, оскільки прокурор не довів наявності суперечності спірного договору інтересам держави та суспільства.
Доводи апелянта, що з огляду на наявність вини у діях ФОП Спесивцева Д.О. не вбачається невідповідності заходу втручання держави у право власності відповідача критеріям правомірного втручання у право на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці Європейського суду з прав людини, не базуються на нормах законодавства, не відповідають зазначеному вище і свідчать про довільне тлумачення апелянтом норм права на свою користь.
Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, дійшов правильного висновку щодо відсутності достатніх правових підстав для задоволення позову.
Разом з цим, як на підставу для відмови в позові місцевим господарським судом було вказано лише те, що вимога прокурора про визнання недійсним рішення тендерного комітету Відділу освіти Кремінської районної державної адміністрації Луганської області, оформленого протоколом від 19.07.2018 про визначення ФОП Спесивцева Д.О. переможцем проведеної процедури відкритих торгів, є неефективним способом захисту порушеного права, адже само по собі визнання недійсним рішення тендерного комітету про визначення переможця відкритих торгів, яке вже було реалізоване та вичерпало свою дію виконанням, не призведе до захисту інтересів держави і повернення отриманих на виконання договору коштів.
При цьому судом першої інстанції не було враховано, що антиконкурентна поведінка учасника закупівлі не завжди має за мету завдати шкоди державі чи підірвати її інтереси і сама по собі не трансформує правочин у такий, що суперечить інтересам держави та суспільства у розумінні частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України. Ця норма права не може бути застосована у випадку порушення суб'єктом господарювання законодавства про захист конкуренції.
Зазначене наводить дана колегія суддів, опираючись на висновки, викладені у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/3456/23, про що вказано в мотивувальній частині цієї постанови.
Зважаючи на викладене, апеляційна скарга прокурора підлягає залишенню без задоволення, а рішення місцевого господарського суду підлягає зміні із викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови, тоді як решту рішення слід залишити без змін.
З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається на скаржника.
Керуючись статтями 129, 256, 269-270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 4 ч. 1 ст. 277, ст.ст. 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх. № 296Л/1) на рішення господарського суду Луганської області від 25.12.2023 у справі № 913/297/23 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Луганської області від 25.12.2023 у справі № 913/297/23 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення господарського суду Луганської області від 25.12.2023 у справі № 913/297/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України
Повна постанова складена 27.02.2026.
Головуючий суддя М.М. Слободін
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя І.А. Шутенко