17 лютого 2026 року м. Харків Справа № 917/14/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Шутенко І.А.
за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.
за участю представників сторін:
прокурор - Кадацька Д.М.
1-го відповідача - Сухорукова О.А.
представники інших учасників справи не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури (2679П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 07.08.2025 у справі № 917/14/24 (ухвалене в приміщенні господарського суду Полтавської області суддею Солодюк О.В., дата ЕЦП повного рішення 23.11.2025)
за позовною заявою виконуючого обов'язки керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області, вул. Незалежності, 64 А, смт. Диканька, Полтавська область, 38500 в інтересах держави в особі Скороходівської територіальної громади
до 1. ОСОБА_1 АДРЕСА_1
2. Скороходівської селищної ради Полтавського району Полтавської області, вул. Софіївська, 15, смт. Скороходове, Полтавський район, Полтавська область, 38813
3. Фермерського господарства "Флорівське", с. Флорівка, Полтавський район, Полтавська область, 38834
про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсними договорів оренди землі та повернення земельних ділянок
Виконуючий обов'язків керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області звернувся в інтересах держави в особі Скороходівської територіальної громади до господарського суду Полтавської області із позовом до : 1) ОСОБА_1 ; 2) Скороходівської селищної ради Полтавського району Полтавської області; 3) Фермерського господарства "Флорівське" в якій, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, яка була прийнята місцевим господарським судом до розгляду, просив суд:
- зобов'язати ОСОБА_1 та Фермерське господарство “Флорівське» шляхом підписання акту приймання-передачі земельної ділянки, повернути Скороходівській селищній раді земельну ділянку площею 6,8600 га, кадастровий номер 5325480701:01:001:0196, що розташована в с. Вільниця, Чутівського району, Полтавської області на території Скороходівської селищної ради Полтавського району Полтавської області;
- зобов'язати ОСОБА_1 та Фермерське господарство “Флорівське» шляхом підписання акту приймання-передачі земельної ділянки, повернути Скороходівській селищній раді земельну ділянку площею 18,0037 га, кадастровий номер 5325480703:03:001:0230, що розташована в с. Флорівка, Чутівського району, Полтавської області на території Скороходівської селищної ради Полтавського району Полтавської області;
- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 6,8600 га, кадастровий номер 5325480701:01:001:0196, що розташована в с. Вільниця, Чутівського району, Полтавської області (зареєстрована у Державному реєстрі речових прав 09.06.2016 за № 14900085) та припинити право оренди на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 ;
- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 18,0037 га, кадастровий номер 5325480703:03:001:0230, що розташована в с. Флорівка, Чутівського району, Полтавської області (зареєстрована у Державному реєстрі речових прав 09.06.2016 за № 14899924) та припинити право оренди на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що, реалізувавши у 2007 році своє право на безоплатне отримання в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства та створивши його, ОСОБА_1 додатково земельні ділянки могла отримати виключно на конкурсних засадах через участь у торгах, оскільки право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах. Проте ОСОБА_1 в порушення вимог законодавства отримала спірну землю без дотримання конкурентної процедури.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 07.08.2025 у справі № 917/14/24 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд керувався тим, що :
- звертаючись до суду із цим позовом, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді та визначив у чому саме полягає порушення інтересів держави
- ОСОБА_1 звернулася до Вільницької сільської ради Чутівського району Полтавської області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства та отримала такий дозвіл до набрання чинності Законом України від 18.02.2016 №1012-VIII "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів", тобто у період, коли законодавством допускалося надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів;
- обставини отримання заявником земельних ділянок за пільговою процедурою (без дотримання конкурентних засад) один раз чи більше не є очевидними і встановити це можливо лише під час перевірки заяви громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, водночас, заяву громадянки ОСОБА_1 про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, на підставі якої останній Вільницькою сільською радою Чутівського району Полтавської області було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою на відповідні земельні ділянки в оренду, прокурор суду не надав, а в матеріалах справи така заява відсутня;
- матеріали справи не містять доказів того, яка саме земельна ділянки (площа та/або кадастровий номер) була надана громадянці ОСОБА_1 як фізичній особі для створення та ведення фермерського господарства на підставі розпорядження голови Чутівської районної державної адміністрації № 29 від 25.01.2007 року, правовстановлюючий документ (договір оренди) на право користування ОСОБА_1 земельною ділянкою в матеріалах справи відсутній, відтак, доводи прокурора щодо реалізації ОСОБА_1 свого права на безоплатне отримання земельної ділянки (поза конкурсом) для ведення фермерського господарства ще в 2007 році не підтверджуються матеріалами справи, отже, договори оренди земельних ділянок від 01 червня 2016 року площею 6,8600 га, кадастровий номер 5325480701:01:001:0196 та площею 18,0037 га, кадастровий номер земельної ділянки 5325480703:03:001:0230, є оспорюваними.
Заступник керівника Полтавської обласної прокуратури із зазначеним рішенням господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 07.08.2025 у справі № 917/14/24 та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. Також просить стягнути на користь Полтавської обласної прокуратури судові витрати.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що:
- суд першої інстанції, посилаючись на Закон № 1012-УІІІ від 18,02.2016, дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_2 отримала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства до набрання чинності вказаним Законом, то договори від 01.06.2016 не можуть вважатися нікчемними, проте такі висновки суду не заслуговують на увагу, тому що положення вказаного Закону застосовуються щодо земельних ділянок, які надаються для ведення фермерського господарства без аукціону саме вперше, а в даному випадку ОСОБА_3 отримала земельні ділянки повторно;
- висновок суду першої інстанції про відсутність конкретної площі земельної ділянки, а також мети передачі в оренду земельної ділянки ОСОБА_1 у 2007 році, та реалізація нею свого права на отримання земельних ділянок із конкретною метою - для ведення фермерського господарства, не відповідає дійсності і суперечить наявним матеріалам справи;
- реалізувавши у 2007 році своє право на безоплатне отримання в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства та створивши його, ОСОБА_1 додатково земельні ділянки могла отримати виключно на конкурсних засадах через участь у торгах, оскільки право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах;
- звертаючись до спеціально уповноваженого органу - Вільницької сільської ради Чутівського району із заявою про надання в оренду спірних земельних ділянок, ОСОБА_1 , ввівши в оману відповідний орган місцевого самоврядування, не повідомила, що з 2007 року вона є засновником та головою ФГ «Флорівське», яке вже має в користуванні земельні ділянки державної форми власності на умовах оренди, таким чином цілеспрямовано приховала факт створення нею фермерського господарства з метою уникнення відмови у наданні їй земельних ділянок.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Полтавської обласної прокуратури (2679П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 07.08.2025 у справі № 917/14/24 .
21.01.2026 від першого відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти вимог та доводів заперечував, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, проситть залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Свої заперечення обґрунтовує тим, що :
- відповідач, ОСОБА_1 звернулася до Вільницької сільської ради Чутівського району Полтавської області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства та отримала такий дозвіл до набрання чинності Законом України від 18.02.2016 №1012-VIII "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів", тобто у період, коли законодавством допускалося надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів;
- обставини отримання заявником земельних ділянок за пільговою процедурою (без дотримання конкурентних засад) один раз чи більше не є очевидними і встановити їх можливо лише під час перевірки заяви громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, водночас, заяву громадянки ОСОБА_1 про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, на підставі якої останній Вільницькою сільською радою Чутівського району Полтавської області було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою на відповідні земельні ділянки в оренду, прокурором суду не надано як під час звернення з позовною заявою, так і під час розгляду справи в суді першої інстанції;
- апелянт посилається на реалізацію ОСОБА_1 у 2007 році свого права на безоплатне отримання в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства та створивши його, остання додатково землі могла отримати виключно на конкурсних засадах через участь у торгах, проте прокурором не зазначається яка саме земельна ділянки (площа та/або кадастровий номер) була надана громадянці ОСОБА_1 як фізичній особі для створення та ведення фермерського господарства на підставі розпорядження голови Чутівської районної державної адміністрації № 29 від 25.01.2007 року. Прокурором не надано і правовстановлюючий документ (договір оренди) на право користування ОСОБА_1 земельною ділянкою;
- отже, договори оренди земельних ділянок від 01 червня 2016 року площею 6,8600 га, кадастровий номер 5325480701:01:001:0196 та площею 18,0037 га, кадастровий номер земельної ділянки 5325480703:03:001:0230, є оспорюваними. А відтак, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог прокурора про зобов'язання ОСОБА_1 та Фермерського господарства “Флорівське» шляхом підписання акту приймання-передачі земельної ділянки, повернути Скороходівській селищній раді зазначені земельні ділянки, скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди ОСОБА_1 та припинення права оренди на земельні ділянки за ОСОБА_1 , які заявлені як застосування наслідків виконання недійсного правочину, обґрунтовуючи вимоги його нікчемністю, -оскільки таку нікчемність не доведено.
29.01.2025 від прокурора надійшли додаткові пояснення, в яких він зазначив, що:
- реалізувавши у 2007 році своє право на безоплатне отримання в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства та створивши його, ОСОБА_1 додатково земельні ділянки могла отримати виключно на конкурсних засадах через участь у торгах, оскільки право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах;
- звертаючись до спеціально уповноваженого органу - Вільницької сільської ради Чутівського району - із заявою про надання в оренду спірних земельних ділянок, ОСОБА_1 , ввівши в оману відповідний орган місцевого самоврядування, не повідомила, що з 2007 року вона є засновником ФГ «Флорівське» та є головою ФГ «Флорівське», яке вже має в користуванні земельні ділянки державної форми власності на умовах оренди, таким чином цілеспрямовано приховала факт створення нею фермерського господарства з метою уникнення відмови у наданні їй земельних ділянок.
Також прокурор на підтвердження викладених у вказаних поясненнях обставин додав до цих пояснень такі документи :
1) копію інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №461204929;
2) копію розпорядження виконувача обов'язків голови Чутівської райдержадмінітсрації від 25.01.2007 №29;
3) копію Договору оренди земельної ділянки від 02.02.2007.pdf.
4) копію розпорядження виконувача обовязків Чутівської райдержадміністрації №590 від 27.12.2012.
5) копію Додаткової угоди від 29.12.2012 до Договору оренди земельної ділянки від 02.07.2007;
6) Додаткову угоду від 10.02.2021 до Договору оренди земельної ділянки від 02.07.2007;
7) копію наказу про призначення на посаду заступника керівника Диканської окружної прокуратури.pdf.
Прокурор просив суд апеляційної інстанції долучити зазначені документи разом письмовими поясненнями до матеріалів справи та врахувати їх під час розгляду апеляційної скарги заступника керівника Полтавської обласної прокуратури.
Розглянувши клопотання прокурора про долучення до матеріалів справи додаткових документів, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання, керуючись таким.
Частиною 3 статті 269 ГПК України встановлено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Верховний Суд у постанові від 13.04.2021 у справі № 909/722/14 вказував на обов'язковість для господарського суду апеляційної інстанції при розгляді питання щодо прийняття докази, які не були предметом розгляду місцевим господарським судом, встановлення винятковості випадку, що є підставою для прийняття таких доказів у розумінні положень статей 80 та 269 ГПК України із підтвердженням цього документально.
Поряд з цим, Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (подібні за змістом висновки щодо застосування статті 269 ГПК України викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 13.01.2021 у справі № 10/Б-921/1442/2013, від 12.12.2024 у справі № 907/439/22).
Однак прокурор, заявляючи у письмових поясненнях клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, не навів ніяких доводів та не надав жодних доказів в обґрунтування неможливості надання зазначених доказів суду першої інстанції.
Зважаючи на наведене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення вказаного клопотання прокурора, у зв'язку з чим додані прокурором до письмових пояснень додаткові докази не можуть братися до уваги при апеляційному перегляді даної справи.
16.02.2026 від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення у справі, в яких зазначений учасник справи вказує на те, що позивачу стало відомо про укладення оскаржуваних договорів відповідачем 1 ще в 2017 році, тоді як позов у цій справі поданий у грудні 2023 року, отже, прокурором пропущений встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України строк позовної давності, тоді як доказів поважності пропуску строку звернення до суду не надано.
В судове засідання 17.02.2026 з'явився прокурор, який підтримав апеляційну скаргу та представник першого відповідача, який заперечував проти апеляційної скарги прокурора з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях у справі.
Представники другого та третього відповідачів в судове засідання 17.02.2026 не з'явились, про дату, час та місце його проведення повідомлені належним чином.
Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників в судове засідання 17.02.2026 судом обов'язковою не визнавалась, у справі достатньо матеріалів для розгляду справи по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу третього відповідача в даному судовому засіданні за відсутністю представників першого та другого відповідачів.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
Як свідчать матеріали справи та було правильно встановлено місцевим господарським судом, рішенням Вільницької сільської ради Чутівського району Полтавської області від 15 жовтня 2015 року “Про внесення змін до рішення 45 сесії УI скликання від 12.12.2014 року та про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на земельні ділянки для ведення фермерського господарства», надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення:
- розташованої в межах с. Флорівка орієнтовною площею 18,00 га в т.ч. рілля - 18,00 га для ведення фермерського господарства;
- розташованої в межах с.Флорівка орієнтовною площею 6,86 га в т.ч. рілля - 6,86 га для ведення фермерського господарства.
Рішенням 7 сесії VІІ скликання Вільницької сільської ради № 21 від 18 травня 2016 “Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства»:
1) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду кадастровий номер 5325480703:03:001:0230 - для ведення фермерського господарства розмішеної в межах с. Флорівка, загальною площею 18,0037 га;
2) зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку кадастровий номер 5325480703:03:001:0230 - для ведення фермерського господарства, загальною площею 18,0037 га, розмішеної в межах с. Флорівка;
3) передано земельну ділянку в користування на умовах оренди гр. ОСОБА_1 терміном на 10 (десять) років з орендною платою 7 (сім) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Рішенням 7 сесії VІІ скликання Вільницької сільської ради № 23 від 18 травня 2016 “Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства»:
1) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду кадастровий номер 5325480701:01:001:0196 - для ведення фермерського господарства, розміщеної в межах с. Вільниця, загальною плошею 6,8600 га;
2) зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку кадастровий номер 5325480701:01:001:0196 - для ведення фермерського господарства, загальною площею 6,86 га, розміщеної в межах с, Вільниця;
3) передано земельну ділянку в користування на умовах оренди гр. ОСОБА_1 терміном на 10 (десять) років з орендною платою 7 (сім) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
В подальшому, між Вільницькою сільською радою (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки від 01 червня 2016 року.
Відповідно до умов вказаного договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення фермерського господарства, яка знаходиться Полтавська область, Чутівський район, с.Вільниця.
В оренду передається земельна ділянка загальною площею - 6,8600 га, у тому числі: землі сільськогосподарського призначення - 6,8600 га.
Кадастровий номер земельної ділянки 5325480701:01:001:0196.
Договір укладається строком на 10 років (п.7 Договору оренди земельної ділянки).
Земельна ділянка передається в оренду для вирощування сільськогосподарських культур (п.15 Договору оренди земельної ділянки).
Цільове призначення земельної ділянки для ведення фермерського господарства (п.16 Договору оренди земельної ділянки).
В той же день, між Вільницькою сільською радою (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено інший договір оренди земельної ділянки від 01 червня 2016 року.
Відповідно до умов вказаного договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення фермерського господарства, яка знаходиться Полтавська область, Чутівський район, с.Флорівка.
В оренду передається земельна ділянка загальною площею - 18,0037 га, у тому числі: землі сільськогосподарського призначення - 18,0037 га.
Кадастровий номер земельної ділянки 5325480703:03:001:0230.
Договір укладається строком на 10 років (п.7 Договору оренди земельної ділянки).
Земельна ділянка передається в оренду для вирощування сільськогосподарських культур (п.15 Договору оренди земельної ділянки).
Цільове призначення земельної ділянки для ведення фермерського господарства (п.16 Договору оренди земельної ділянки).
Вищевказані договори оренди землі пройшли державну реєстрацію із внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (записи № 14900085 від 09.06.2016 та № 14899924 від 09.06.2016 відповідно).
Рішенням Скороходівської селищної ради Полтавського району Полтавської області № 1794 від 17 листопада 2021 року надано дозвіл на передачу орендованої земельної ділянки для ведення фермерського господарства (договір оренди від 01.06.2016), розташованої в межах с.Вільниця на території Скороходівської селищної ради площею 6,86 га, кадастровий номер 5325480701:01:001:0196 в суборенду ФГ “Флорівське», без зміни цільового призначення.
Рішенням Скороходівської селищної ради Полтавського району Полтавської області № 1795 від 17 листопада 2021 року надано дозвіл на передачу орендованої земельної ділянки для ведення фермерського господарства (договір оренди від 01.06.2016), розташованої в межах с.Вільниця на території Скороходівської селищної ради площею 18,0037 га, кадастровий номер 5325480703:03:001:0230 в суборенду ФГ “Флорівське», без зміни цільового призначення.
Разом з тим, 20.10.2021 між ОСОБА_1 та Скороходівською селищною радою Полтавського району Полтавської області укладено додаткові угоди до договорів оренди, якими змінено строк дії договорів (з 10 на 35 років), а також доповнено права орендаря в частині надання дозволу на передачу в суборенду земельних ділянок (“орендар має право передавати право оренди в суборенду за письмовою згодою орендодавця»), встановлено орендну плату у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки землі.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 22 жовтня 2021 між ОСОБА_1 та ФГ “Флорівське» укладено два договори суборенди на вказані земельні ділянки.
Крім того, розпорядженням голови Чутівської районної державної адміністрації від25.01.2007 № 29 ОСОБА_1 виділено на умовах оренди земельну ділянку площею 27,0 га (ріллі) із земель державної власності за межами населеного пункту на території Вільницької сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства терміном на 25 років.
Розпорядженням голови Чутівської районної державної адміністрації від 27.12.2012 № 590 внесено зміни до розпорядження голови районної державної адміністрації від 25.01.2007 №29, а саме: в пункті 1 змінено площу земельної ділянки “27,0 га» на “86,37 га: 27,0 га; 36,0 га; 23,37 га» (ріллі) із земель державної власності за межами населеного пункту на території Вільницької сільської ради для ведення фермерського господарства терміном на 25 років.
Фермерське господарство “Флорівське» (код ЄДРПОУ 34369390) зареєстровано 23.03.2007.
Посилаючись у позовній заяві та у заяві про зміну предмету позову на те, що спірні договори оренди землі від 01.06.2016, укладені між ОСОБА_1 та Вільницькою сільською радою Чутівського району Полтавської області без дотримання конкурентних засад за відсутності для цього підстав, визначених частиною другою статті 134 ЗК України, тобто спрямовані на незаконне заволодіння земельною ділянкою комунальної власності, прокурор зазначає, що такі договори згідно з частинами першою та другою статті 228 ЦК України є нікчемним.
За твердженням прокурора, ОСОБА_1 вже реалізувало у 2007 році своє право на безоплатне отримання в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства , а тому додатково земельні ділянки вона могла отримати виключно на конкурсних засадах через участь у торгах, оскільки право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах.
А отже, з посиланням на ст. 391 ЦК України, прокурор просить суд зобов'язати ОСОБА_1 та Фермерське господарство “Флорівське» шляхом підписання акту приймання-передачі земельної ділянки, повернути Скороходівській селищній раді спірні земельні ділянки та скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди ОСОБА_1 на земельні ділянки.
Здійснюючи апеляційний перегляд справи, колегія суддів керується таким.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про фермерське господарство» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відносини, пов'язані із створенням, діяльністю та припинення діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.
Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.
Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.
Частиною 1 статті 116 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до частини 4 статті 122 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Згідно з приписами частин 1, 2, 3 статті 124 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.123 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і технікоекономічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративнотериторіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Як свідчать матеріали справи, рішенням Вільницької сільської ради Чутівського району Полтавської області від 15 жовтня 2015 року “Про внесення змін до рішення 45 сесії УI скликання від 12.12.2014 року та про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на земельні ділянки для ведення фермерського господарства», надано дозвіл Іванець Наталії Іванівні на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих в межах с. Флорівка орієнтовною площею 18,00 га в т.ч. рілля - 18,00 га та орієнтовною площею 6,86 га в т.ч. рілля - 6,86 га для ведення фермерського господарства.
В подальшому Рішеннями 7 сесії VІІ скликання Вільницької сільської ради № 21 та № 23 від 18 травня 2016 “Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства», затверджено проекти землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок в оренду та передано їх в оренду ОСОБА_1 терміном на 10 років.
На підставі зазначених рішень, між Вільницькою сільською радою (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено два договори оренди земельних ділянок від 01 червня 2016 року.
Законом України від 18.02.2016 №1012-VIII "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів", який набув чинності з 03.04.2016, було внесено зміни до частини 2 статті 134 Земельного кодексу України шляхом викладення абзацу 16 в такій редакції: "передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва". Отже, з 03.04.2016 земельні ділянки для ведення фермерського господарства було виключено з переліку земель, які не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).
Положеннями пункту 2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1012-VIII передбачено, що фізичні та юридичні особи, які до дня набрання чинності цим Законом одержали в установленому порядку дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі у власність або користування земельних ділянок державної та комунальної власності, мають право на отримання таких земельних ділянок без проведення земельних торгів у випадках, визначених положеннями частини 2 статті 134 ЗК України, що виключаються цим Законом.
ОСОБА_1 звернулася до Вільницької сільської ради Чутівського району Полтавської області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства та отримала такий дозвіл до набрання чинності Законом України від 18.02.2016 №1012-VIII "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів", тобто у період, коли законодавством допускалося надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів.
На вказаній обставині наполягає перший відповідач, заперечуючи проти позову.
Верховним Судом в постанові від 29.01.2025 року у справі № 922/2380/19 зазначено, що відповідно до встановлених судами попередніх фактичних обставин у справі № 922/2380/19, що розглядається, ОСОБА_1 отримав дозвіл на розробку проекту землеустрою до набрання чинності Законом № 1012-VIII, тобто у період, коли законодавством допускалося надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів. Однак обставини отримання заявником земельних ділянок за пільговою процедурою (без дотримання конкурентних засад) один раз чи більше не є очевидними і встановити їх можливо лише під час перевірки заяви громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Таким чином, договори оренди землі від 03.06.2016 є оспорюваними правочинами.
Водночас, прокурор не надавав суду першої інстанції заяви громадянки ОСОБА_1 про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, на підставі якої останній Вільницькою сільською радою Чутівського району Полтавської області було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою на відповідні земельні ділянки в оренду підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.
Велика Палата Верховного Суду в пунктах 71 - 73 постанови від 10.04.2019 у справі №463/5896/14-ц дійшла таких висновків: недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України); якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтepecy позивача; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
У пунктах 74, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 сформульовано висновки про те, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов'язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення як обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 469/3134/19.
З огляду на викладене, Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 16.02.2024 у справі № 917/1173/22 з метою визначення судами нікчемних правочинів, які порушують публічний порядок (в контексті заволодіння майном фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади), наголосив на необхідності достеменного встановлення судом того, чи існують певні законодавчо визначені обставини, за наявності яких такий правочин загалом може бути укладено, але з порушеннями такого законодавства (недійсний правочин) чи укладення такого правочину неможливе за будь-яких обставин (нікчемний правочин) як такого, що порушує публічний порядок.
Отже, оскільки прокурором жодними доказами не доведено обставини отримання ОСОБА_1 земельних ділянок за пільговою процедурою (без дотримання конкурентних засад) один раз чи більше, то твердження прокурора про те, що договори оренди земельних ділянок від 01.06.2026 є нікчемними, є безпідставними.
Крім того, відповідно до приписів статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство" після укладення договору користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов'язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, на конкурентних засадах через участь у торгах, а не як фізична особа - громадянин України із метою створення фермерського господарства. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц та постановах Верховного Суду від 16.01.2024 у справі № 908/1445/20, від 05.12.2023 у справі № 927/84/19, від 21.11.2023 у справі № 908/423/20.
Прокурор, стверджує про реалізацію ОСОБА_1 у 2007 році свого права на безоплатне отримання в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства, а тому, на думку прокурора, після створення ОСОБА_1 фермерського господарства остання могла отримати землі додатково виключно на конкурсних засадах через участь у торгах.
Проте, прокурором не наведені ідентифікуючі ознаки земельної ділянки (площа та/або кадастровий номер), яка була надана громадянці ОСОБА_1 як фізичній особі для створення та ведення фермерського господарства на підставі розпорядження голови Чутівської районної державної адміністрації № 29 від 25.01.2007 року.
Окрім цього, прокурором не наданий і правовстановлюючий документ (договір оренди) на право користування ОСОБА_1 земельною ділянкою, який би був укладений на підставі вищезазначеного розпорядження.
Також прокурор у позовній заяві вказує на реалізацію ОСОБА_1 у 2007 році права на безоплатне отримання земельної ділянки в користування.
Проте розпорядження голови Чутівської районної державної адміністрації від25.01.2007 № 29 передбачає виділення ОСОБА_1 земельної ділянки на умовах оренди, водночас, виходячи з положень статті 1 Закону України «Про оренду землі» та частини 1 статті 93 Земельного кодексу України , оренда передбачає користування землею саме на платній основі.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Отже тягар доведення обставин, на які посилається сторона в обґрунтування своїх вимог та заперечень, лежить саме на неї.
Разом з цим, довести зазначені обставини сторона має доказами, наділеними такими обов'язковими ознаками, як: допустимість, относимість, достовірність та імовірність.
Так, відповідно до статі 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини справи, які входять до предмету доказування.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України визначене поняття «допустимість доказів», яке полягає в тому, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Як вказано у статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Верховний Суд у постанові від 12.12.2024 у справі № 910/3206/24 зазначив, що під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов?язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.
Однак прокурор, стверджуючи про додаткове отримання ОСОБА_1 спірної землі для ведення фермерського господарства вже після реалізації нею у 2007 році свого права на безоплатне отримання в оренду земельної ділянки, не надав належних, допустимими, достовірних та достатньо вірогідних доказів на підтвердження зазначеної обставини, а тому стверджувана прокурором обставина протиправного отримання ОСОБА_1 спірної землі носить характер припущення (гіпотези).
Надані прокурором в суді апеляційної інстанції разом з письмовими поясненнями від 29.01.2026 докази в обґрунтування позову в суді апеляційної інстанції не можуть братися до уваги, оскільки вони подані з порушенням вимог, встановлених статтею 269 ГПК України, про що вже зазначалося колегією суддів.
Оцінюючи зазначені вище обставини в сукупності, колегія суддів при винесенні рішення керується практикою ЄСПЛ та принципом розумності.
Так, відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, прийнятого у Парижі 20 березня 1952 p., встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Концепція “майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися “правом власності», а відтак, і “майном», До таких активів може відноситися право оренди (рішення у справі “Іатрідіс проти Греції» від 25.03.1999, заява № 311107/96, п. 54).
В цій частині колегія суддів не вбачає необхідності в черговий раз викладати критерії правомірності втручання держави у право мирного володіння майном (вони широковідомі), а опирається на очевидне міркування: втручання держави у право мирного володіння майном не може відбуватись на підставі припущень або гіпотез.
Враховуючи важливість зазначеного права, сталі і уніфіковані підходи до його захисту ЄСПЛ, є очевидним, що нездатність прокурора довести юридичний склад позову у повному обсязі унеможливлює втручання держави у право мирного володіння майном.
У спірних правовідносинах суд не повинен розглядати припущення чи гіпотези, а повинен констатувати недоведення окремих підстав позову і зазначити про неможливість втручання у право мирного володіння майном на підставі припущень.
Зважаючи на наведене, колегія суддів погоджується із висновками місцевого господарського суду про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позову.
Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для скасування чи зміни вказаного рішення відсутні.
Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на заявника апеляційної скарги.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури (2679П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 07.08.2025 у справі № 917/14/24 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 07.08.2025 у справі № 917/14/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 27.02.2026.
Головуючий суддя М.М. Слободін
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя І.А. Шутенко