20 лютого 2026 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 750/6388/25
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/792/26
Чернігівський апеляційний суд у складі судді Скрипки А.А., розглянувши в порядку статті 359 ЦПК України питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 вересня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк »ПриватБанк » до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Не погоджуючись із рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 23.09.2025 року, ОСОБА_1 20.01.2026 року подала на нього апеляційну скаргу безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду .
Матеріали цивільної справи №750/6388/25, які були 22.01.2026 року витребувані Чернігівським апеляційним судом із Деснянського районного суду м.Чернігова, в подальшому надійшли на адресу Чернігівського апеляційного суду.
Частиною 1 статті 354 ЦПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до п.1 ч.2 статті 354 ЦПК України, учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Згідно ч.3 статті 354 ЦПК України, строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
До поданої апеляційної скарги додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 23.09.2025 року, яке обґрунтовано тим, що у листопаді 2025 року ОСОБА_1 отримала копію повного тексту оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 23.09.2025 року. Оскільки відповідач немає достатніх знань у галузі права, їй був необхідний час на пошуки адвоката та фінансові можливості для залучення адвоката. Таким чином, апелянт пропустила строк на апеляційне оскарження рішення суду з поважних причин, і тому просить даний строк поновити.
Відповідно до статті 17 ЦПК України, статті 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Частиною 1 статті 127 ЦПК України, яка регламентує поновлення та продовження процесуальних строків визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
У поданому клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 23.09.2025 року апелянт ОСОБА_1 зазначає, що вона отримала копію повного тексту оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 23.09.2025 року у листопаді 2025 року. Оскільки відповідач немає достатніх знань у галузі права, їй був необхідний час на пошуки адвоката та фінансові можливості для залучення адвоката. Таким чином, апелянт стверджує, що вона пропустила строк на апеляційне оскарження рішення суду від 23.09.2025 року з поважних причин, і тому просить даний цей строк поновити.
Проте, необхідно зазначити, що вказані твердження апелянта не є поважними підставами для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 23.09.2025 року.
При вирішенні питання про поновлення строку, в межах конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку: із тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які стороною вчинялися, і чи пов'язані вони із готуванням до звернення до суду та проводить оцінку вказаних обстави у їх сукупності.
Дотримання строків на апеляційне оскарження закладено у принцип юридичної визначеності, який є фундаментальним аспектом верховенства права, про який в черговий раз було наголошено у рішенні Європейського Суду з прав людини від 03.04.2008 у справі »Пономарьов проти України».
Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволено за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте, такі обмеження повинні застосовуватись із легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою («Volovik v. Ukraine», № 15123/03, § 53, 55, від 06 грудня 2007 року).
Європейський Суд з прав людини зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу; заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати наданих процесуальним законом заходів для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського Суду з прав людини від 07 липня 1989 року у справі «Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» («Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» № 11681/85).
При цьому, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначена конвенційна норма зобов'язує до того, щоб судові процедури були справедливі для обох сторін справи.
Згідно із ч.1 статті 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Виходячи зі змісту статті 354 ЦПК України, клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. При цьому, поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ЦПК України не пов'язує право суду відносити пропущений процесуальний строк лише із певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його понолвення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Тобто, поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження є правом суду, яке він реалізує, лише встановивши об'єктивну неможливість дотримання особою, яка подає апеляційну скаргу, відповідних вимог процесуального закону щодо строків оскарження судового рішення. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.04.2023 року у справі № 576/2488/21, провадження № 61-2078св23.
Приписами ч.3 статті 357 ЦПК України регламентовано, що апеляційна скарга залишається без руху, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Наведені апелянтом обставини пропуску строку не можуть бути визнані поважними, оскільки не доводять, що з моменту отримання апелянтом копії оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 23.09.2025 року, а саме, 13.11.2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.97), і до дати подання апеляційної скарги - 20.01.2026 року, тобто, протягом більше, ніж 2 місяців у ОСОБА_1 існували суттєві перешкоди для можливості у визначений Законом місячний строк на апеляційне оскарження, який є цілком достатнім, скористатися послугами адвоката, зважаючи на розгалужену мережу послуг із правничої допомоги, в тому числі, і безоплатної, в м. Чернігові.
Таким чином, передбачений п.1 ч.2 статті 354 ЦПК України строк, протягом якого апелянт мала право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 23.09.2025 року сплинув, а апеляційна скарга разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 подана 20.01.2026 року, тобто, поза межами даного строку, і поважних підстав пропуску цього строку апелянтом не зазначено.
Дотримання строків на апеляційне оскарження закладено у принцип юридичної визначеності, який є фундаментальним аспектом верховенства права, про який в черговий раз було наголошено у рішенні Європейського Суду з прав людини від 03.04.2008 у справі »Пономарьов проти України».
Приписами ч.3 статті 357 ЦПК України регламентовано, що апеляційна скарга залишається без руху, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
За даних обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху, із наданням апелянту десятиденного строку, з дня вручення копії цієї ухвали, для подання Чернігівському апеляційному суду заяви про поновлення строку, в якій необхідно вказати інші поважні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 23.09.2025 року.
Керуючись статтями: 185, 354, 357 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 вересня 2025 року у даній цивільній справі №750/6388/25 - залишити без руху, надавши ОСОБА_1 десятиденний строк, з дня вручення копії даної ухвали, для усунення вказаного вище недоліку.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що у разі неподання у встановлений в ухвалі строк заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 23.09.2025 року, або якщо вказані в заяві підстави для поновлення строку будуть визнані неповажними, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції від 23.09.2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк »ПриватБанк » до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя А. А. Скрипка