125/1635/25
2/125/603/2025
20.02.2026 м. Бар Вінницької області
Барський районний суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Питель О.В.,
секретар судового засідання Войтюк В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 125/1635/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позивач мотивував свої вимоги тим, що 18.04.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 252190105 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV2Z8P7. Згідно з умовами кредитного договору, первісний кредитор виконав свій обов'язок та перерахував відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдера, грошові кошти у розмірі 10000 грн на банківську картку № НОМЕР_1 відповідача, яку він вказав у заявці під час укладення кредитного договору. 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладалися додаткові угоди, якими продовжено строк дії договору. Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання договору факторингу 1 підписали реєстр прав вимоги № 136 від 01.06.2021, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному у реєстрі прав вимоги. 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01. ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на виконання договору факторингу 2 підписали реєстр прав вимоги № 11 від 31.08.2023 до договору факторингу 2, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у реєстрі прав вимоги. 08.07.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» уклали договір факторингу № 08/07/2025-Е, відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором на загальну суму 31830 грн. Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 252190105 від 18.04.2021 у розмірі 31830 грн та судові витрати, які складаються з судового збору сумі 2422,40 грн, та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн.
10.02.2025 представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Жунку Д.С. подав до суду відзив на позовну заяву, у якому вказав, що відповідач позов не визнає, заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з таких підстав. Відповідач, починаючи з 15.07.2016 фактично проживає у м. Познань Республіки Польща. 12.06.2021 знайома відповідача - ОСОБА_2 , яка проживає у м. Бар Вінницької області, повідомила відповідачу за допомогою месенджера про те, що його розшукує ТОВ «Таліон Плюс» з приводу грошового зобов'язання. Оскільки відповідач постійно проживає поза межами території України і не користується послугами кредитних компаній, відповідач звернувся до ТОВ «Таліон Плюс» за номером телефону та за їх електронною адресою, з метою з'ясування з якого приводу його розшукують. 14.06.2021 у відповідь на звернення відповідача ТОВ «Таліон Плюс» повідомило, що на ім'я відповідача оформлено кредит на суму 10000 грн, надали копію договору № 252190105 від 18.04.2021, паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт» до договору № 252190105 від 18.04.2021, укладеного від імені відповідача з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Також усно було повідомлено, що кошти за вказаним кредитним договором було перераховано на рахунок, відкритий в Укрсиббанку. Проте, відповідач не звертався за отриманням кредиту, кредитних коштів не отримував, нікому не надавав своїх особистих даних для отримання кредиту, про даний кредит йому взагалі нічого відомо не було. Також відповідач намагався з'ясувати у ТОВ «Таліон Плюс», з якої ай пі адреси направлялися звернення про отримання кредитних коштів, на чиє ім'я та на який номер рахунку перераховувалися кредитні кошти, проте у наданні вказаної інформації відповідачу було відмовлено. ТОВ «Таліон Плюс» порадили відповідачу, що у разі, якщо вказаний кредит оформлений третіми особами шахрайським методом, йому необхідно звернутися до поліції з заявою про вчинення злочину. 18.07.2021 відповідач приїхав до України. Зареєструвавшись на сайті українського бюро кредитних історій, відповідачу стало відомо про те, що на його ім'я оформлено: 18.04.2021 кредитний договір на інші споживчі цілі у розмірі 1500 грн, ТОВ «Качай гроші»; 18.04.2021 кредитний договір на інші споживчі цілі у розмірі 12000 грн, ТОВ «Укр кредит фінанс»; 18.04.2021 кредитний договір на інші споживчі цілі у розмірі 8000 грн, ТОВ «Мілоан»; 18.04.2021 кредитний договір на інші споживчі цілі у розмірі 10000 грн, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»; 20.04.2021 договір позики на суму 5000 грн з ТОВ «Лінеура Україна». Також, на сайті українського бюро кредитних історій відповідач дізнався про те, що від його імені було направлено заявки на отримання кредитів: 30.03.2021 до компанії «Інстафінанс»; 30.03.2021 до компанії КІФ; 30.03.2021 до компанії «Маніфою»; 30.03.2021 до компанії «Кредитні рішення моней 24»; 18.04.2021 до компанії «Манівео швидка фінансова допомога»; 18.04.2021 до компанії «Мілоан»; 18.04.2021 до компанії «Лінеура»; 18.04.2021 до компанії «Служба миттєвого кредитування»; 18.04.2021 до компанії «Є гроші ком»; 18.04.2021 до компанії «Глобал кредит»; 18.04.2021 до компанії «Качай гроші»; 18.04.2021 до компанії «Авентус Україна»; 18.04.2021 до компанії «Укр кредит фінанси»; 03.05.2021до компанії «Фінанс інновація»; 14.05.2021 до компанії «Манівео швидка фінансова допомога»; 28.05.2021 до АТ КБ «Приватбанк»; 11.06.2021 до компанії «Манівео швидка фінансова допомога»; 12.06.2021 до компанії «Манівео швидка фінансова допомога»; 17.06.2021 до компанії «Манівео швидка фінансова допомога»; 02.07.2021 до компанії «Манівео швидка фінансова допомога». Проте, ОСОБА_1 не звертався до зазначених вище компаній з заявками для отримання кредитних коштів. Таким чином, невідомі відповідачу особи, шахрайським шляхом неодноразово зверталися до кредитних установ від імені відповідача з метою отримання кредитних коштів та оформили на його ім'я договори кредитування від 18.04.2021 у ТОВ «Качай гроші», ТОВ «Укр кредит фінанс», ТОВ «Мілоан», ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ТОВ «Лінеура Україна». Усі зазначені обставини підтверджуються копією заяви ОСОБА_1 про вчинення злочину від 19.07.2021, яку було подано до Відділу поліції № 1 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області. За даними витягу з ЄРДР від 03.02.2026, 19.07.2021 до ч/ч ВП № 1 Жмеринського РВП Жмеринського ГУНП у Вінницькій області з письмовою заявою звернувся ОСОБА_1 про те, що 18.04.2021 невідома особа шахрайським шляхом, оформила кредитний договір із ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на його ім'я на суму 10000 грн. За заявою ОСОБА_1 19.07.2021 було відкрито кримінальне провадження № 12021025140000141 за ч. 1 ст. 190 КК України. 31.08.2021 начальником сектору дізнання ВП №1 Жмеринського РВП Жмеринського ГУНП у Вінницькій області було винесено постанову про закриття кримінального провадження, за даними якої, у результаті проведення оперативно-профілактичних заходів встановити можливих причетних осіб до даної події не представилось можливим, кримінальне провадження закрито у зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України. У якості доказу отримання коштів за кредитним договором відповідачем, позивач надав платіжне доручення № b642b83f-0fbd-4са7-а0е7-9с056сb86f80 від 18.04.2021, у якому зазначені такі відомості: платник: ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», банк платника: АТ «Альфа-Банк», код банку: 300346, дебет рах. № НОМЕР_2 , отримувач: ОСОБА_1 , код: НОМЕР_3 , кредит. рах. № НОМЕР_1 , сума: 10000; призначення платежу: переказ коштів згідно договору № 252190105 від 18.04.2021, ОСОБА_1 , код НОМЕР_3 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 , без ПДВ безготівкове зарахування Мопеууео SFD Visa. Разом з тим, на виконання ухвали Барського районного суду Вінницької області від 15.12.2025, АТ «Укрсиббанк» надано відповідь, за даними якої у АТ «Укрсиббанк» платіжна картка № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , не емітувалась. У період з 18.04.2021 по 23.04.2021 було зараховано грошові кошти у сумі 10000 UАН на платіжну картку № НОМЕР_1 (повний номер НОМЕР_4 ), яка емітована на ім'я ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , до рахунку НОМЕР_6 у валюті UАН. На підтвердження факту зарахування зазначеної в ухвалі суми грошових коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 надано витяг з виписки за картковим рахунком НОМЕР_6 у валюті UАН, до якого була емітована вказана платіжна картка, за період з 18.04.2021 по 23.04.2021 у Таблиці 1 цього листа. ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 рахунки у банку не відкривав, відповідно, будь-які платіжні картки на його ім'я у банку не емітувались. Номер телефону НОМЕР_7 не являється фінансовим номером телефону за платіжною карткою № НОМЕР_1 та відсутній у анкетних даних ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 . Вказаний номер телефону НОМЕР_7 у облікових системах банку не знайдено. Повідомлено, що інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_1 відправлялась на номер телефону НОМЕР_8 . У анкетних даних ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , наявний номер телефону: НОМЕР_9 . Відповідач, ОСОБА_1 , не мав волевиявлення на укладання договору № 252190105 від 18.04.2021, не мав наміру отримати кредитні кошти, не підписував кредитні договори та не отримував кредитні кошти. Ураховуючи викладене, вважає, що у зв'язку з тим, що кошти за кредитним договором № 252190105 від 18.04.2021 перераховані позивачем не відповідачу, ОСОБА_1 , а на картку ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , кредитний договір № 252190105 від 18.04.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 з огляду на норми ст. 1046, 1051, 1054 ЦК України є неукладеним, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Крім того, як вбачається із розрахунку заборгованості, проведеного первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», який подано разом із позовною заявою, відповідач, ОСОБА_1 , зобов'язання щодо оплати нарахованих відсотків за користування кредитом і повернення тіла кредиту не виконав, у зв'язку з чим утворилася заборгованість за тілом кредиту у розмірі 10000 грн, заборгованість за процентами 9640 грн. Відсотки нараховано за період з 18.04.2021 по 01.06.2021. За даними розрахунку заборгованості, проведеного ТОВ «Таліон Плюс», відповідач свої зобов'язання щодо оплати нарахованих відсотків за користування кредитом і повернення тіла кредиту не виконав, у зв'язку з чим утворилася заборгованість за кредитом у розмірі 10000 грн, заборгованість за процентами 21830 грн. Відсотки нараховано за період з 01.06.2021 по 31.08.2023. Разом з тим, п. 1.6 договору № 252190105 від 18.04.2021 визначено, що кредит надається строком на 8 (вісім) днів від дати отримання кредиту позичальником, а тому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» нараховано відсотки за договором поза межами строку кредитування. Крім того, кредитний договір між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено 18.04.2021, а договір факторингу № 28/1118-01, за яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги ТОВ «Таліон Плюс», був укладений 28.11.2018, тобто, на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 , та у первісного кредитора не виникло право вимоги за неіснуючим зобов'язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28.11.2018. Таким чином, право вимоги щодо даного кредитного договору не існувало як на момент укладення договору факторингу від 28.11.2018, так і на час укладення додаткової угоди № 26 до нього від 31.12.2020. При цьому, обсяг прав та обов'язків сторін з договору факторингу від 28.11.2018 додатковою угодою № 26 не змінено, по своїй суті вона не є новим договором факторингу, і не свідчить жодним чином про перехід до ТОВ «Таліон Плюс» від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 252190105 від 18.04.2021. Отже, оскільки ТОВ «Таліон Плюс» не набуло право вимоги відносно ОСОБА_1 , як боржника у зобов'язанні, таке право не було передано ним на підставі наступних договорів факторингу ні ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», ні ТОВ «ФК «ЕЙС». Ураховуючи викладене, вважає, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів щодо наявності у нього права вимоги за кредитним договором, укладеним 18.04.2021 від імені ОСОБА_1 із ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», що є ще однією підставою для відмови у задоволенні позову.
10.02.2026 представник позивача подав до суду додаткові пояснення у справі, у яких вказав щодо процесу створення та підписання кредитного договору № 252190105 від 18.04.2021. Зазначив, що відповідач особисто сформував заявку на отримання кредиту, у якій самостійно зазначив номер платіжної картки та підписав кредитний договір № 252190105 від 18.04.2021 шляхом використання одноразового ідентифікатора, що відповідно до вимог чинного законодавства є належним електронним підписом. Крім того, кредитні кошти у розмірі 10000 грн були фактично перераховані на платіжну картку, яку вказав відповідач у заявці, це підтверджується відповіддю банку. При цьому, звертають увагу суду на те, що відповідач не надавав жодних заперечень ані щодо факту укладення кредитного договору, ані щодо факту перерахування кредитних коштів, що додатково свідчить про укладання договору та прийняття умов кредитування.
У судове засідання 10.02.2026 представник позивача не з'явився, у позовній заяві зазначив, що позов підтримує та просить розглянути справу за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує.
У судове засідання 10.02.2026 відповідач, представник відповідача не з'явилися, представник відповідача подав до суду заяву про розгляд справи без його участі та відповідача, позовні вимоги не визнають, заперечують проти задоволення позову у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, ураховуючи відзив на позовну заяву представника відповідача, додаткові пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що у позові слід відмовити повністю, з таких підстав.
Згідно з даними кредитного договору, 18.04.2021 ОСОБА_1 уклав кредитний договір № 252190105 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та отримав кредит у сумі 10000 грн строком на 8 днів (з можливістю продовження строку).
За умовами кредитного договору за користування кредитом протягом дисконтного періоду позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом.
За вказаним договором згідно з додатком до нього (графік розрахунків) ОСОБА_1 зобов'язався повернути кошти у загальній сумі 11248 гривень, з яких: 10000 гривень - це сума кредиту, 1248 гривень - нараховані проценти.
Договір підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV2Z8P7.
Переказ коштів у сумі 10000 грн згідно з договором № 252190105 від 18.04.2021 підтверджується даними копії платіжного доручення № b642b83f-0fbd-4са7-а0е7-9с056сb86f80 від 18.04.2021.
28.11.2018 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» набуло право вимоги за кредитними договорами, укладеними між фізичними особами та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Відповідно до п. 1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, у тому числі, права грошових вимог до боржників зі сплати суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому. Пунктом 1.2. даного договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме, у реєстрах прав вимог. Відповідно до п. 1.4. договору факторингу від 28.11.2018, «Борг» - означає суми грошових коштів, належні до сплати клієнту боржниками за кредитними договорами, включаючи суми кредиту, процентів за користування кредитом, та будь-які інші суми, що належать до сплати клієнту за кредитними договорами, які нараховані або можуть бути нараховані клієнтом на день набуття цим договором зобов'язальної сили. Згідно з п. 1.5. вказаного договору факторингу, «Реєстр прав вимог» - означає перелік прав вимог до боржників, що відступається за договором. Форма реєстру прав наведена у додатку № 1 до цього договору.
28.11.2019 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020.
31.12.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої сторони дійшли згоди та виклали текст договору факторингу у новій редакції.
Відповідно до п. 1.3. вказаної додаткової угоди № 26 від 31.12.2020, під терміном «Право вимоги» слід розуміти права грошових вимог клієнта до боржників зі сплати суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому. Згідно із п. 1.4. угоди «Борг» - означає суми грошових коштів, які підлягають оплаті клієнту боржниками за умовами кредитних договорів, строк оплати яких настав на момент переходу прав вимоги до фактора (наявна вимога), а також строк оплати яких настане в майбутньому (майбутня вимога), включаючи зобов'язання боржників повернути суму наданого кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, сплатити неустойку (у разі прострочення умов кредитних договорів), а також будь-які інші зобов'язання по оплаті клієнту грошових коштів за кредитними договорами. При цьому, обсяг прав та обов'язків сторін за договором факторингу від 28.11.2018 додатковою угодою № 26 від 31.12.2020 не змінений, за своєю суттю вона не є новим договором факторингу.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 136 від 01.06.2021 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» набуло право вимоги до відповідача на загальну суму 19640 грн.
05.08.2020 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (фактор) та ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) укладено договір факторингу № 05/0820-01, за умовами якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти у розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Строк дії договору закінчується 04.08.2021.
03.08.2021 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» уклали додаткову угоду № 2, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2022, інші умови договору залишилися без змін. 30.12.2022 між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 3 від 30.12.2022 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, що продовжила строк договору до 30.12.2024, інші умови договору залишилися без змін. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 31830 грн.
08.07.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 08/07/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» набуло право грошової вимоги до боржників, перелік яких визначено реєстром боржників. У додатку № 1 до вказаного договору факторингу «Реєстр боржників» від 08.07.2025 зазначено, що ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» відступила право вимоги ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС», у т.ч. до ОСОБА_1 заборгованість за тілом кредиту складає 10000 грн, заборгованість за процентами - 21830 грн, загальна заборгованість - 31830 грн, сума фінансування 220 грн.
На підтвердження своїх вимог ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» надано суду виписку з особового рахунку за кредитним договором № 252190105, згідно з якою заборгованість відповідача перед позивачем становить 31830 грн та складається з: простроченої заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10000 грн; простроченої заборгованості за відсотками у розмірі 21830 грн.
Згідно з письмовими доказами, витребуваними судом за клопотанням позивача у АТ «Укрсиббанк», встановлено, що платіжна картка № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , не емітувалася. У період з 18.04.2021 по 23.04.2021 було зараховано грошові кошти у сумі 10000 UАН на платіжну картку № НОМЕР_1 (повний номер НОМЕР_4 ), яка емітована на ім'я ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , до рахунку НОМЕР_6 у валюті UАН. На підтвердження факту зарахування зазначеної в ухвалі суми грошових коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 надано витяг з виписки за картковим рахунком НОМЕР_6 у валюті UАН, до якого була емітована вказана платіжна картка, за період з 18.04.2021 по 23.04.2021 у Таблиці 1 цього листа.
На підтвердження обставин, що викладені у відзиві, а саме, що відповідач не звертався за отриманням кредиту, кредитних коштів не отримував, нікому не надавав свої особисті дані для отримання кредиту, представник відповідача долучив копію повідомлення на адвокатський запит № 27601-2026 від 03.02.2026. Згідно з даними якого СД ВП № 1 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області повідомляє, що 19.07.2021 до ВП № 1 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області надійшла заява ОСОБА_1 з приводу шахрайства. На підставі вказаного звернення відкрито кримінальне провадження, яке внесено до ЄРДР за № 12021025140000141 від 19.07.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України. ОСОБА_1 визнано потерпілим та проведено його допит. Під час проведення дізнання не встановлено особу, на рахунок якої перераховано кошти за кредитним договором № 252190105 від 18.04.2021. 31.08.2021 кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12021025140000141 від 18.07.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України закрито. До повідомлення долучено копію: витягу з ЄРДР № 12021025140000141 від 18.07.2021, заяви ОСОБА_1 про вчинення злочину від 19.07.2021 (ЖЕО № 2498), пам'ятки про процесуальні права та обов'язки потерпілого, постанови про закриття кримінального провадження від 31.08.2021.
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюють такі норми права.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Водночас одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
У іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги», платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки, платіжний інструмент це персоналізований засіб, пристрій та/або набір процедур, що відповідають вимогам законодавства та погоджені користувачем і надавачем платіжних послуг для надання платіжної інструкції; Держателем такого платіжного інструменту є фізична особа, яка на законних підставах використовує платіжний інструмент для ініціювання платіжної операції з відповідного рахунку для виконання платіжних операцій або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного платіжного інструменту.
Неналежною платіжною операцією для цілей цього Закону вважається платіжна операція, внаслідок якої з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі, неналежним платником є особа, з рахунку якої списано кошти без законних підстав (помилково або неправомірно); неналежним отримувачем є особа, на рахунок якої без законних підстав зарахована сума платіжної операції або яка отримала суму платіжної операції в готівковій формі.
На виконання ухвали суду від 15.12.2025 АТ «Укрсиббанк» надало відповідь, що платіжна картка № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , не емітувалась. У період з 18.04.2021 по 23.04.2021 було зараховано грошові кошти у сумі 10000 UАН на платіжну картку № НОМЕР_1 (повний номер НОМЕР_4 ), яка емітована на ім'я ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , до рахунку НОМЕР_6 у валюті UАН.
Отже, як вбачається із вказаної відповіді, карту не було емітовано на ім'я ОСОБА_1 , тобто кредитні кошти не були зараховані на рахунок відповідача, відповідач грошові кошти за кредитним договором № 252190105 від 18.04.2021 у сумі 10000 грн не отримував.
Верховний Суд у справі № 757/22453/20 (постанова від 03.02.2023) дійшов висновку про те, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про недійсність кредитного договору внаслідок встановлення обставин про перерахування банком коштів не на рахунок особи, яка нібито укладала кредитний договір, а на рахунок іншої особи. Також Верховний Суд зазначив, що у такому випадку надавачем кредиту під час верифікації клієнта не до кінця проведена ідентифікація особи, з якою укладається договір.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (позика) глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).
Згідно з положеннями ст. 1046 Цивільного кодексу України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно зі ст. 1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
З огляду на вказані положення закону, договір позики є реальним та вважається укладеним із моменту передання грошей. Навіть сам по собі факт підписання сторонами тексту договору без передання грошових коштів не породжує обов'язку позичальника повернути грошові кошти. Якщо судом буде встановлено, що позикодавець не передав кошти позичальнику, договір позики вважається неукладеним.
Однак неукладеність і недійсність договору тягнуть за собою різні правові наслідки, оскільки договір є неукладеним, то і не потребує визнання недійсним.
У пункті 8 постанови від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.
За змістом ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. 2 ст. 5 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц дійшла висновку про те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.
Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.
Визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом; судам слід відмовляти у задоволенні позову з такою вимогою.
Однак, якщо під час розгляду судового спору суд виявить ознаки, за якими договір можна визначити як неукладений, а, отже, таким, що не породжує правових наслідків (ухвала ВССУ від 30.09.2015 у справі № 6-22599св15), і тому не потребує визнання недійсним, то суд має вказувати про це у мотивувальній частині судового рішення.
Встановлені судом обставини не є підставою для визнання договору недійсним, а можуть лише бути підставою для відмови в задоволення вимог щодо стягнення коштів як за неукладеним договором.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц вказує, що якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов'язання.
Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора. Тому для захисту права відповідача у ситуації, коли кредитор вже звернувся з вказаним позовом про стягнення коштів, не потрібно заявляти зустрічний позов, і останній не може бути задоволений.
Суд дійшов висновку про те, що у зв'язку з тим, що кошти за кредитним договором договором № 252190105 від 18.04.2021, перераховані позивачем не відповідачу ОСОБА_1 , а на картку НОМЕР_1 , що була емітована на ім'я ОСОБА_3 , згідно з наданою відповіддю банку, кредитний договір № 252190105 від 18.04.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 з огляду на норми ст. 1046, 1051, 1054 Цивільного кодексу України є неукладеним, а тому у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості слід відмовити.
Крім того, суд вважає слушними заперечення представника відповідача щодо нарахування відсотків за договором поза межами строку кредитування, з огляду на таке.
Відповідно до розрахунку, сформованого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», заборгованість ОСОБА_1 за договором № 252190105 від 18.04.2021 становила 19640 грн, з яких: 10000 грн заборгованість за тілом кредиту, 9640 грн заборгованість за процентами за користування кредитом. При цьому, проценти нараховані за період з 18.04.2021 по 01.06.2021.
Відповідно до розрахунку, сформованого ТОВ «Таліон Плюс», заборгованість ОСОБА_1 за договором № 252190105 від 18.04.2021 становила 31830 грн, з яких: 10000 грн заборгованість за тілом кредиту, 21830 грн заборгованість за процентами за користування кредитом. При цьому, проценти нараховані за період з 01.06.2021 по 31.08.2023.
Разом з тим, п. 1.6 договору № 252190105 від 18.04.2021 визначено, що кредит надається строком на 8 днів від дати отримання кредиту позичальником, а тому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» нараховано відсотки за договором поза межами строку кредитування.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.
Відповідно до умов договору № 252190105 від 18.04.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» строк кредитування становить 8 днів.
Отже, первісний кредитор мав право нараховувати проценти за користування кредитом за вказаним договором по 26.04.2021.
Крім того, суд вважає слушними заперечення представника відповідача щодо переходу права вимоги відносно боржника за договором № 252190105 від 18.04.2021 від первісного кредитора до нових за договорами фаторингу, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема, пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами ч. 1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).
Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Зокрема, у справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу (правова позиція, викладена Верховним Судом України у постанові від 05.07.2017 у справі № 752/8842/14-ц).
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно із положеннями ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Предметом відступлення може бути лише зобов'язальна вимога, яка є дійсною, належним чином індивідуалізованою та правомірною та доводить, що вказані ознаки предмета є сутнісними, а відсутність хоча б одного з них позбавляє певну вимогу можливості бути предметом відступлення.
Отже, під існуючою грошовою вимогою слід розуміти грошову вимогу, строк платежу за якою на момент укладення договору фінансування під відступлення грошової вимоги уже настав. Майбутньою вимогою, як предмета відступлення, під яке надається фінансування, може бути грошова вимога, яка ґрунтується на договорі, уже укладеному до моменту відступлення, строк платежу за яким настав.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 вказала, що положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. У тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України, у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі, й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 24.04.2018 у справі № 914/868/17, від 18.10.2018 у справі № 910/11965/16.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги фінансова компанія, як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 № 231», до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Відповідно до змісту копії кредитного договору між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено 18.04.2021, а договір факторингу № 28/1118-01, за яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги ТОВ «Таліон Плюс», був укладений 28.11.2018, тобто, на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором та боржником, який вказаний у кредитному договорі, - ОСОБА_1 , та у первісного кредитора не виникло право вимоги за неіснуючим зобов'язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28.11.2018.
Таким чином, право вимоги щодо даного кредитного договору не існувало як на момент укладення договору факторингу від 28.11.2018, так і на час укладення додаткової угоди № 26 до нього від 31.12.2020.
При цьому, як зазначено вище, обсяг прав та обов'язків сторін за договором факторингу від 28.11.2018 додатковою угодою № 26 не змінено, за своєю суттю вона не є новим договором факторингу, і не свідчить жодним чином про перехід до ТОВ «Таліон Плюс» від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 252190105 від 18.04.2021.
Отже, оскільки ТОВ «Таліон Плюс» не набуло право вимоги відносно ОСОБА_1 , як боржника у зобов'язанні, таке право не було передано ним на підставі наступних договорів факторингу ні ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», ні ТОВ «ФК «ЕЙС».
Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову у позові, то судові витрати позивача слід залишити за позивачем, а судові витрати відповідача - покласти на позивача.
Документально підтверджені судові витрати відповідача складаються з витрат на правничу допомогу у розмірі 10000 гривень. Вказане підтверджується даними договору про надання правничої допомоги № 21-01 від 12.01.2026, який укладений між відповідачем та адвокатом Жунку Д.С.; додаткової угоди № 1 від 12.01.2026 до договору про надання правничої допомоги № 21-01 від 12.01.2026, за якою сторони домовилися, що вартість послуг (гонорар) адвоката за договором про надання правової допомоги становить фіксовану суму 10000 грн, що сплачується клієнтом на умовах 100 % попередньої оплати; квитанції до прибуткового касового ордеру б/н від 12.01.2026, згідно з даними якої ОСОБА_1 сплатив адвокату Жунку Д.С. гонорар у розмірі 10000 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд
У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити повністю.
Судові витрати позивача залишити за позивачем.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн (десять тисяч гривень).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складання до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (вул. Алматинська, 8, офіс 310а, м. Київ, 02090, код ЄДРПОУ 42986956).
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ).
Згідно з частиною п'ятою статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення, у зв'язку з відключеннями електроенергії, - 20.02.2026.
Суддя