Житомирський апеляційний суд
Справа №279/4230/25 Головуючий у 1-й інст. Недашківська Л. А.
Категорія 44 Доповідач Борисюк Р. М.
26 лютого 2026 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Павицької Т.М., Шевчук А.М.,
розглянувши у письмовому провадженні у місті Житомирі цивільну справу № 279/4230/25 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська Страхова компанія» Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування матеріальної шкоди,
за апеляційною скаргою представника Приватного акціонерного товариства «Українська Страхова компанія» Княжа Вієнна Іншуранс Груп» - адвоката Пилипця А.Ю. на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 09 вересня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Недашківської В.В. у місті Коростені,
У липні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Дубенчук М.В. звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська Страхова компанія» Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (далі ПрАТ «Українська Страхова компанія» Княжа Вієнна Іншуранс Груп», Товариство, відповідач) на користь позивача 47 783,46 грн матеріальної шкоди, яка виникла внаслідок пошкодження транспортного засобу, 1 211,20 грн судового збору, 6 000 грн витрат за проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи та 3000 грн витрат на професійну правову допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 15 березня 2025 року о 09 годині 45 хвилин в місті Коростені ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки " Мердедес Бенс Е 220 " д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не дотримався безпечного інтервалу, у результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем марки "ВАЗ 21099" д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 15 квітня 2025 року, у справі №279/1822/25, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн.
Представник позивача вказував, що цивільна страхова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована в страховій компанії «Оранта», тому після настання дороньо-транспортної пригоди, він у встановленому порядку повідомив страхову компанію про настання страхового випадку.
Страхова відповідальність ОСОБА_2 , була застрахована ПрАТ «Українська Страхова компанія» Княжа Вієнна Іншуранс Груп».
Також зазначав, що висновком № 37 судової транспортно-товарознавчої експертизи автомобіля ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_2 , складеної судовим експертом Костюченко А.П., визначено вартість матеріального збитку, завданого представнику власника автомобіля «ВАЗ 21099» д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , внаслідок ДТП 15 березня 2025 року становить 47 783,46 грн.
Позивачу у відшкодуванні страхової виплати відповідачем - ПрАТ «Українська Страхова компанія» Княжа Вієнна Іншуранс Груп» було відмовлено, про що повідомлено листом від 07 травня 2025 року. Причиною відмови послугувало наявність того факту, що він не є власником транспортного засобу - автомобіля марки «ВАЗ 21099» д.н.з. НОМЕР_2 , тому не є потерпілою особою. Тому він змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 09 вересня 2025 року позов задоволено.
Не погоджуючись із цим рішенням, представник ПрАТ «Українська Страхова компанія» Княжа Вієнна Іншуранс Груп» - адвокат Пилипець А.Ю. подав апеляційну скаргу, де просить його скасувати частково та ухвалити нове рішення про стягнення із відповідача на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 29 882,90 грн. Крім того, вирішити питання розподілу судових витрат та врахувати наявність у страховому полісі 3200,00 грн франшизи. В іншій частині рішення залишити без змін.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення щодо ПрАТ «Українська Страхова компанія» Княжа Вієнна Іншуранс Груп» є незаконним, необґрунтованим, таким, що не відповідає обставинам справи та прийнято із неправильним застосуванням норм матеріального права, без врахування висновків Верховного Суду у аналогічних правовідносинах.
Представник зазначає, що задовольняючи позовні вимоги місцевий суд здійснював розрахунок за статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі Закону).
Згідно висновку № 37, ринкова вартість транспортного засобу ВАЗ 21099 складає 47 783,46 грн, а вартість відновлювального ремонту становить 77 826, 23 грн. Таким чином, вартість відновлювального ремонту значно перевищує ринкову вартість транспортного засобу - отже проведення відновлювального ремонту транспортного засобу є економічно недоцільним, і такий транспортний засіб вважається економічно знищеним. Тому розрахунок страхового відшкодування має здійснюватися за правилами статті 30 Закону.
Крім того зазначає, що суд першої інстанції не врахував франшизу у розмірі 3 200,00 грн. За правилами статті 30 Закону, для розрахунку суми страхового відшкодування необхідно належним чином визначити ринкову вартість транспортного засобу, як до так і після ДТП. Згідно висновку №37 ринкова вартість транспортного засобу після ДТП склала 14 700,56 грн.
Представник відповідача зазначає розрахунок страхового відшкодування: 47 783,46 грн - 14 700,56 грн - 3 200,00 грн (франшиза) = 29 882,90 грн.
Також, представник Товариства вважає, що ОСОБА_1 є неналежним позивачем у справі, оскільки він не надав докази права власності на пошкоджений транспортний засіб.
Крім того, на думку представника відповідача, заявлена сума витрат позивачем у розмірі 3000 грн на правову допомогу не відповідає критеріям реальності, з огляду на те, що даний спір є спором незначної складності, а спірні правовідносини не передбачають дослідження і застосування адвокатом великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів.
Зазначає, що відповідач не згоден із нормо-годиною роботи адвоката, оскільки визначення такого тарифу не обґрунтовується належними та допустимими доказами.
Вважає, що за фактичних обставин справи, враховуючи нормативно-правове обґрунтування щодо ПрАТ «Українська Страхова компанія» Княжа Вієнна Іншуранс Груп», яке ґрунтується на двох статтях Закону та беручи до уваги затверджену вартість-годину, відповідач бажає надати свій контр розрахунок, де, норма-години складає 1000,00 грн, а загальна кількість витраченого часу на написання 2,5 години, що разом складає 2 500,00 грн витрат на правову допомогу, яка є співмірною щодо позовних вимог до відповідача.
Також представник відповідача вказує, що попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат на правову допомогу, які відповідач очікує понести в зв'язку із розглядом справи становить 10000,00 грн та можливі додаткові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної та/або касаційної скарги.
Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 03 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та справу призначено до розгляду.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України ( частина 1 статті 368 ЦПК України).
Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, наявні правові підстави для розгляду справи у порядку письмового провадження без участі сторін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що дорожньо-транспортна пригода сталася за участю транспортного засобу під керуванням ОСОБА_2 , який визнаний винним у ДТП. Відповідальність останнього за спричинену майнову шкоду винним була застрахована у ПрАТ «Українська Страхова компанія» Княжа Вієнна Іншуранс Груп». Відтак, у цього Товариства виникло зобов'язання сплатити позивачеві страхове відшкодування, передбачене умовами договору про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності № 222262444 від 22 липня 2024 року, розмір відшкодування становить 47 783,46 грн, тобто у межах заявлених позовних вимог.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновком місцевого суду, мотивуючи наступним.
Судом встановлено, що 15 березня 2025 року о 09 годині 45 хвилин в місті Коростені ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки " Мердедес Бенс Е 220 " д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не дотримався безпечного інтервалу, у результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом з автомобілем марки "ВАЗ 21099" д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 15 квітня 2025 року, у справі №279/1822/25 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушенння, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн.
Згідно висновку №37 судової транспортно-товарознавчої експертизи автомобіля «ВАЗ 21099», реєстраційний номер НОМЕР_2 від 16.06.2025, проведеного судовим експертом Костюченком А.П., розмір матеріального збитку завданого, внаслідок пошкодження транспортного засобу «ВАЗ 21099" за наслідками ДТП складає 47 783,46 грн (а.с.13-17).
Згідно полісу №ЕП-220329305 цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Мердедес Бенс Е 220« д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 застрахована в ПрАТ "Українська страхова компанія " Княжа Вієнна Іншуранс Груп ". Ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю складає 320 000 грн, за шкоду заподіяну майну 160 000 грн, розмір франшизи становить 3 200 грн (а.с. 57).
Також встановлено, що страхова відповідальність позивача застрахована в страховій компанії «Оранта», про що свідчить Поліс № 222262444 обов'язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 22 липня 2024 року на транспортний засіб - автомобіль марки «ВАЗ 21099» державний номерний знак НОМЕР_2 (а.с. 32).
Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтями 1 та 5 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів та доходів від розміщення коштів цих фондів. Страхування може бути добровільним або обов'язковим.
Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов'язковим видом страхування, що здійснюється в Україні (стаття 7 Закону України «Про страхування»).
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон України «ОСЦПВ»).
Відповідно до статті 3 Закону України «ОСЦПВ» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно зі статтею 6 Закону «ОСЦПВ» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону України «ОСЦПВ»).
Статтею 29 вказаного Закону України передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Статтею 30 Закону України «ОСЦПВ» врегульовано порядок відшкодування шкоди, завданої власнику (володільцю) транспортного засобу, цивільно-правова відповідальність якого застрахована, та яка пов'язана з фізичним знищенням транспортного засобу.
Відповідно до п. 30.1 статті 30 Закону України «ОСЦПВ», транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди (пункт 30.2 статті 30 Закону).
Установивши, що ремонт належного позивачу автомобіля вважається економічно необґрунтованим, оскільки вартість відновлювального ремонту перевищує його ринкову вартість на момент ДТП, колегія суддів дійшла висновку, що розмір завданого позивачу матеріального збитку має становити різницю між вартістю транспортного засобу до та після ДТП.
Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі №203/2064/19 (провадження № 61-8363св22).
Відповідно до експертного висновку № 37 від 16 червня 2025 року про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «ВАЗ 21099», д.н.з. НОМЕР_2 , вартість відновлювального ремонту КТЗ становить 77 826,23 грн; ринкова вартість ТЗ - 14 700,56 грн, у зв'язку з чим вартість матеріального збитку становить 47 783,46 грн.
Тобто, в силу пункту 30.1 статті 30 Закону України «ОСЦПВ» транспортний засіб «ВАЗ 21099», д.н.з. НОМЕР_2 вважається фізично знищеним, а тому позивачу має бути відшкодована різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП.
Пункт 12.1 статті 12 Закону «ОСЦПВ» передбачає, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
ПрАТ «Українська Страхова компанія» Княжа Вієнна Іншуранс Груп» не було сплачено потерпілому ОСОБА_1 вартість матеріального збитку, що є порушенням вимог Закону.
Таким чином, позивачу як володільцю пошкодженого автомобіля повинна бути відшкодована сума майнової шкоди у розмірі 29 882, 90 грн, що дорівнює різниці між вартістю транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди - 47 783, 46 грн, і вартістю транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди - 14 700, 56 грн, а також відраховується із цієї суми 3 200, 00 грн франшизи(17 783, 46 - 14 700, 56 - 3 200, 00 = 29 882, 90).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення із відповідача страхового відшкодування, проте невірно визначив його розмір, тому судове рішення у цій частині підлягає зміні.
Щодо витрат на правничу допомогу колегія суддів зазначає наступне.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 4 статті 137 ЦПК України також передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони або публічним інтересом до справи.
Судові витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 3 000, 00 грн.
Як убачається із матеріалів справи на підтвердження цих витрат представником позивача адвокатом Дубенчуком М.В. надано місцевому суду наступні документи: копію договору від 21 червня 2025 року про надання правової (правничої) допомоги, укладеного між адвокатом Дубенчук М.В. та ОСОБА_1 (а.с.34-35); ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АМ № 1078453 від 19 липня 2025 року (а.с. 38); копію попереднього розрахунку витрат за надання правової допомоги (а.с. 35 зворот, 36); копію квитанції до прибуткового касового ордеру №4 від 21 червня 2025 року на 3000 грн (а.с. 37); копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 39).
Суд першої інстанції провів належну правову оцінку наданих на підтвердження понесення таких витрат, доказів у їх сукупності, врахував визначений договором порядок визначення оплати наданих послуг, оцінив обсяг наданих послуг та їх реальність, а також співмірність вартості послуг із складністю справи і змістом цих послуг та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відшкодування на користь позивача судових витрат на правничу допомогу у розмірі 3 000, 00 грн.
Отже, доводи апеляційної скарги щодо необгрунтованості витрат на професійну правничу допомогу, які понесені позивачем, є безпідставними і відхиляються колегією суддів.
За приписами частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно підпунктів «б», «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції у постанові, зокрема вирішує питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Враховуючи те, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково (29 882, 90 задоволенні вимоги х 100) : 47 783, 46 грн позовні вимоги = 62,54 %, а отже судовий збір необхідно стягувати пропорційно до розміру задоволених вимог.
ОСОБА_1 сплачено 1 211,20 судового збору за подання позовної заяви.
Представником відповідача за подання апеляційної скарги сплачено 1816,80 грн судового збору.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, що становить 62,54 % від заявлених вимог, то із ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь позивача необхідно стягнути 757, 48 грн судового збору за подання позовної заяви (із розрахунку 1211, 20 х 62, 54 %), а із ОСОБА_1 на користь відповідача відповідно - 1 136, 23 грн за подання апеляційної скарги (із розрахунку 1816, 80 х 62, 54 %).
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини 6 статті 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника відповідача Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» - адвоката Пилипець Антона Юрійовича задовольнити частково.
Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 09 вересня 2025 року в частині стягнення із Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 страхового відшкодування змінити, зменшивши суму страхового відшкодування із 47 783, 46 грн до 29 882, 90 грн.
Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 09 вересня 2025 року в частині судового збору змінити.
Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 757, 48 грн судового збору за подання позовної заяви.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» 1 136, 23 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
У решті рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Судді