Провадження № 22-ц/803/2242/26 Справа № 932/5731/23 Суддя у 1-й інстанції - Кудрявцева Т.О. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
Категорія 32
17 лютого 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,
суддів - Городничої В.С., Макарова М.О.,
при секретарі - Карпенко М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі»
на додаткове рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2024 року у складі судді Кудрявцевої Т.О.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» про скасування рішення комісії про визначення обсягу, не донарахованої електричної енергії та її вартості та за зустрічним позовом Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, -
Рішенням Бабушкінського районного суд м. Дніпропетровська від 29 липня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Рішення комісії Нікопольського ОРЕМ АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», оформлене протоколом №32 від 20 квітня 2023 року про нарахування вартості не облікованої електроенергії в сумі 107421,64 грн. по акту про порушення №Дн 002504 від 09 грудня 2022 року, визнано протиправним та скасовано.
В задоволенні зустрічного позову АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» відмовлено.
Додатковим рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2024 року заяву ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30000,00 грн., сплачений судовий збір в сумі 1073,60 грн., а всього 31073,60 грн.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю підстав для стягнення з АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн., які підтверджені належними та допустимими доказами у справі, з урахуванням складності справи, критерію реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру та виходячи з конкретних обставин справи та задоволення первісного позову.
Не погодившись з таким рішенням суду в частині вирішення питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» звернулося з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, просило рішення в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи. Вказує, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу не надано належних та допустимих доказів, що такі витрати були не минучі, а їх розмір є обґрунтованим.
З огляду на те, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення лише в частині, яка оскаржується. В іншій частині рішення суду не оскаржується, а відповідно й апеляційним судом не перевіряється.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішень суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з таких підстав.
Судом встановлено, що 31 січня 2024 року між адвокатом Марченко В.В. та ОСОБА_1 був укладений договір про надання правничої допомоги.
Відповідно до п.1.1. договору, предметом договору є: клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Адвокат відповідно до вимог чинного законодавства України та доручення Клієнта приймає на себе зобов'язання з надання правової допомоги: представництво інтересів клієнта в будь-яких органах державної, законодавчої та виконавчої влади, органах прокуратури, податкових органах, МВС, судових органах всіх рівнів, органах місцевого самоврядування, органах управління установ, лорганізацій, підприємств та їх об'єднань, керівних органах об'єднань громадян; збирання відомостей про факти, які можуть бути використані як докази у зв'язку з виконанням доручення; використання засобів захисту, передбачених КПК України, ЦПК України та іншими Законами та Кодексами України; виконання інших дій, передбачених законодавством.
На підтвердження надання ОСОБА_1 правничої допомоги в зв'язку з розглядом даної цивільної справи суду надано Акт прийому наданих послуг за договором від 31 січня 2024, датований 29 квітня 2024 року, копії квитанції № 654051 від 29 квітня 2024 року про сплату ОСОБА_1 за вказаним Договором 30000,00 грн.; розрахунок витрат ОСОБА_1 .
За Актом прийому наданих послуг за договором від 31 січня 2024, датованим 29 квітня 2024 року, адвокатом Марченко В.В. надано ОСОБА_1 наступні послуги: 1. Договір з адвокатом - 5000,00 грн. (ознайомлення з матеріалами справи, консультації без обмеження часу, подача позовної заяви до суду, поштові витрати, транспортні витрати, канцелярія, витрати на судовий збір; 2. Витрати на підготовку позовної заяви - 8000,00 грн. (12 годин); 3. Витрати на підготовку запиту адвоката - 3000,00 грн. (підготовка запиту - 2 години, витрати часу на відправлення через поштове відділення, 1-3 години з урахуванням можливого перериву під час сирени, логістика); 4. Відповідь на відзив - 5000,00 грн. (7 годин робочого часу); 5. Відповідь на зустрічну позовну заяву - 5000,00 грн. (7 годин робочого часу); 6. Витрати часу на підготовку до судових засідань (клопотання, ознайомлення з матеріалами справи перед судовим засіданням, витрати за паркування автотранспорту адвоката та інш.) та участь у двох судових засіданнях - 4000,00 грн.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно із ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з положеннями ч.3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Положеннями ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Витрати на правову допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, апеляційної скарги, надання консультацій тощо).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Зазначена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі №922/1964/21 зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц; п.19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 у справі № 910/12876/19).
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Подібний висновок викладений у п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.
У разі недотримання вимог ч.4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 (провадження № 61-16723св20) зазначено, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч.5,6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
У постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі № 143/173/19 (провадження № 61-16088св19) зроблено висновок про те, що згідно з ч.5,6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч.4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що з аналізу ч.3 ст. 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях ч. 5,6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц.
Розподіляючи витрати, понесені на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку з яким погоджується колегія суддів про те, що наявні у матеріалах справи та надані суду документи є підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір є доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат й не спростований скаржником належними та допустимими доказами в розумінні норм цивільно - процесуального законодавства.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи, колегія суддів відхиляє як безпідставні, оскільки з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, складності справи, ціни позову, критерію реальності адвокатських витрат, необхідних процесуальних дій сторони та часу, витраченого адвокатом на надання професійної правничої допомоги, виходячи з конкретних обставин справи та результату її розгляду, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку визначивши витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн.
Посилання скаржника на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, як і доказів, що такі витрати були не минучі, а їх розмір є обґрунтованим, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказані доводи спростовуються матеріалами справи й скаржником не надано заперечень щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, оскільки саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду, в апеляційній скарзі не наведено, а тому додаткове рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 17 лютого 2026 року
Повний текст судового рішення складено 27 лютого 2026 року.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Судді: В.С. Городнича
М.О. Макаров