Провадження № 22-ц/803/1876/26 Справа № 185/9558/25 Головуючий у першій інстанції: Головін В.О. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.
18 лютого 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Городничої В.С., Гапонова А.В.,
за участю секретаря Сахарова Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі судді Головіна В.О. від 02 жовтня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди,-
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» обґрунтовуючи це тим, що він працював на підприємствах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», внаслідок роботи на підприємстві він втратив професійну працездатність. Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 01 лютого 2006 року серії ДНА-02 №04915 позивачу первинно безстроково визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 80% на підставі акту форми Н-1 № 89 від 08.12.1993 року. Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 01 лютого 2006 року серії МСЕ-ДНА-01 № 503731 позивачу первинно безстроково встановлено другу групу інвалідності підставі акту форми Н-1 № 89 від 08.12.1993 року. Позивач має постійні скарги на стан свого здоров'я, змушений проходити лікування, що підтверджується епікризом від 14.11.2016 року, епікризом від 12.11.2018 року, епікризом від 17.05.2023, епікризом від 23.09.2024 року. Відповідно до епікризу від 23.09.2024 позивач має постійні скарги на головний біль, запаморочення, шум в голові, відчуття тривоги, страху. Кошмарні сновидіння пов'язані з травмою, які супроводжуються онімінням кінцівок. Поодинокі судомні напади з втратою свідомості та прикусом язика. Частота нападів до 3-х разів на місяць. Початок нападу не передчуває, про напади дізнається від оточуючих. Зниження пам'яті та кмітливості. У зв'язку з вказаною травмою порушено та порушуються нормальні життєві зв'язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання травми, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманої травми, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Тому позивач просить стягнути з відповідача на свою користь в якості відшкодування моральної шкоди у зв'язку з нещасним випадком, пов'язаного з виробництвом суму грошових коштів у розмірі 1000000,00 грн.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 жовтня 2025 року задоволено частково позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 160 000.00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь держави судовий збір у розмірі 1211.20 грн.
В апеляційній скарзі ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», посилаючись порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про зміну оскаржуваного рішення шляхом стягнення моральної шкоди у меншому розмірі, ніж стягнув суд першої інстанції з утриманням податків та інших обов'язкових платежів.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.
Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_2 протягом тривалого часу з 31 липня 1975 року по 03 травня 1976 року; з 21 червня 1978 року по 26 лютого 2006 року працював у різних структурних підрозділах на різних посадах у ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». 26 лютого 2006 року його було звільнено, що підтверджується копією трудової книжки, заповненої на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За час роботи на підприємстві відповідача з позивачем стався нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, що підтверджується актом розслідування нещасного випадку №89 форми Н-1 від 08.12.1993 року.
Відповідно до п. 14 акту форми Н-1 обставинами, за яких стався нещасний випадок: 05.12.1993 року в 1 зміну ОСОБА_1 був наданий наряд на виготовлення торцевих ключів. При роботі на токарному станку, не закріплений кінець анкеру стійкою балкою вдарив ОСОБА_1 в ділянку шиї. В результаті удару потерпілий втратив свідомість і вдарився головою об підлогу.
ОСОБА_1 встановлено діагноз - струс головного мозку, забій м'яких тканин шиї праворуч.
Відповідно до копії довідки МСЕК серії ДНА-02 №04915 від 01 лютого 2006 року ОСОБА_1 первинно визначено ступінь втрати працездатності на рівні 80% безстроково.
Згідно копії довідки МСЕК серії МСЕ-ДНА-01 №503731 від 01 лютого 2006 року, позивачу первинно встановлено другу групу інвалідності безстроково.
Згідно зі ст. 3 Конституцією України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно з ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Згідно ст. 237-1КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.
Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України» Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Згідно з пунктом 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши тяжкість ушкодження здоров'я, пов'язаного з нещасним випадком на підприємстві, у зв'язку з чим довідками МСЕК серії ДНА-02 №04915 та серії МСЕ-ДНА-01 №53731 від 01 лютого 2006 року ОСОБА_1 первинно визначено ступінь втрати працездатності на рівні 80% та встановлено другу групу інвалідності безстроково; приймаючи до уваги стан здоров'я позивача, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у повсякденному житті, необхідність реабілітації, глибину, інтенсивність, тривалість фізичних та душевних страждань; враховуючи дотримання засад розумності і справедливості, - місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 160000,00 грн, яка спричинена втратою здоров'я, у зв'язку з нещасними випадком під час перебування у трудових стосунках з відповідачем.
Разом з тим, суд першої інстанції, роблячи в мотивувальній частині оскаржуваного рішення висновок щодо стягнення коштів без утримання податків та інших обов'язкових платежів помилково послався на висновки Верховного Суду, що викладені у постановах від 21 червня 2022 року у справі №599/645/21 та від 25 липня 2018 року у справі №180/683/13-ц. Оскільки, правовідносини з нарахування, утримання та перерахування податків, зборів чи інших обов'язкових платежів знаходяться у площині публічних (податкових) відносин, а тому суд при вирішенні позову про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України не вирішує питання про податки, збори чи інші обов'язкові платежі. У статті 265 ЦПК України немає імперативної вказівки на необхідність додаткової деталізації у рішенні суду грошової компенсації моральної шкоди із розміром сплати податків, зборів чи інших обов'язкових платежів. Зазначені висновки містяться також у постанові Верховного Суду від 21 травня 2025 року у справі №235/3143/24 (провадження №61-14246св24).
Однак, зазначене місцевим судом обґрунтування не вплинуло на правильність ухваленого рішення щодо стягнення з відповідача на користь позивача відшкодування моральної шкоди без визначення в резолютивній частині рішення порядку його виконання про стягнення цієї суми без урахування утримання податку з доходів і зборів.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди є безпідставними, оскільки місцевий суд, на підставі медичних документів правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв'язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки відчуває складності, внаслідок чого відчуває моральні страждання. Сам факт стійкої втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров'я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди.
Твердження апелянта про стягнення у аналогічних справах моральної шкоди у іншому розмірі не заслуговують на увагу, враховуючи, що місцевим судом при ухваленні оскаржуваного судового рішення належним чином встановлені фактичні обставини справи, надано належної правової оцінки представленим доказам, у їх сукупності.
Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»- залишити без задоволення.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 жовтня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 27 лютого 2026 року.
Головуючий Т.П. Красвітна
Судді В.С. Городнича
А.В. Гапонов