Провадження № 11-кп/803/377/26 Справа № 202/13244/23
10 лютого 2026 року м. Кривий Ріг
10 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривий Ріг в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження № 12023052390000518 відносно ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 309 КК України, за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_8 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 жовтня 2023 року, -
Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 жовтня 2023 року
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Краматорську Донецької області, громадянина України, не одруженого, який має середньо - спеціальну освіту, офіційно не працює, раніше не судимий, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України та призначено йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі. Відповідно до ст.ст. 75, 76 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з встановленням 3 (трьох) років іспитового строку.
Згідно до вироку суду, ОСОБА_7 не пізніше 09.05.2023 року (точна дата та час не встановлені) за допомогою свого мобільного телефону замовив через інтернет-канал мережі «Telegram», у невстановленої в ході досудового розслідування особи особливо небезпечну психотропну речовину обіг якої заборонено - PVP (1-?феніл-?2-??піролідин-?1-?іл-пентан-?1-?он), для особистого вживання без мети збуту. В подальшому, ОСОБА_7 не пізніше 16:37 год. 09.05.2023 року отримав раніше замовлену психотропну речовину на території парку Ювілейний у м. Краматорськ на ділянці місцевості, яка розташована неподалік будівлі кафе «Молодіжне» за адресою м. Краматорськ, вул. Паркова, буд. 10, у вигляді «закладки» у полімерному пакуванні, який поклав до лівої кишені одягнених на нього штанів та направився в бік будинку № 49 по вул. Парковій у м. Краматорську, де 09.05.2023 року о 16.37 годині був зупинений працівниками поліції Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області відповідно до положень п.7 ст. 8 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» та постанови КМУ від 29.12.2021 року №1456 «Про затвердження порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму венного стану», з метою перевірки документів, та на запитання про зберігання заборонених речей в обігу, ОСОБА_7 заявив, що зберігає при собі особливо небезпечну психотропну речовину.
09.05.2023 року в період час у з 17.19 години по 17.40 годину в ході проведення ОМП, а саме ділянки місцевості, яка розташована біля будинку № 49 по вул. Парковій у м. Краматорську, ОСОБА_7 з лівої кишені одягнутих на ньому штанів видав ПЄТ пакування в якому знаходилась речовина масою 317, 9161 яка містять особливо небезпечну психотропну речовину обіг якої заборонено - PVP (1-?феніл-?2-??піролідин-?1-?іл-пентан-?1-?он), маса PVP (1-?феніл-?2-??піролідин-?1-?іл-пентан-?1-?он) становить 247,9110 г, що є особливо великим розміром, який ОСОБА_7 , умисно, незаконно, всупереч вимогам Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори» від 15.02.1995 року, Порядку провадження діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовини і прекурсорів та контролю за їх обігом, затвердженого постановою КМУ № 770 від 06.05.2000 придбав та зберігав для особистого вживання без мети збуту.
На вказаний вирок суду прокурором ОСОБА_8 було подано апеляційну скаргу, в якій вона просить вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 жовтня 2023 року скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання за ч. 3 ст. 309 КК України у виді 5 років позбавлення волі. Вважає, що судом першої інстанції не враховано, що предметом злочинних посягань ОСОБА_7 за даним кримінальним правопорушенням була психотропна речовина, яка відноситься до категорії особливо небезпечних, а її розмір становить близько 300 г. На думку прокурора, суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновку про наявність обставин, що пом'якшують покарання у вигляді щирого каяття, не зазначив, у чому конкретно вони полягають, а також і не врахував, що в даному випадку визнання вини обвинуваченим було обумовлене наявністю беззаперечних доказів його винуватості, а тому визнання ОСОБА_7 вини свідчить про його намагання уникнути справедливого покарання. Зазначає, що усі факти та обставини вчиненого злочину були встановлені самостійно правоохоронними органами, жодних нових фактів у справі, ніж ті, що були встановлені слідством, самостійно обвинувачений не повідомив.
Апеляційний суд не бере до уваги заперечення захисника ОСОБА_6 на апеляційну скаргу прокурора, оскільки вони подані поза строком, встановленим ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора ОСОБА_5 , який підтримав доводи своєї апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні, думку обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які заперечували проти доводів апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто, його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії суддів, вказані вимоги судом І інстанції виконанні в повному обсязі.
Обвинувачений ОСОБА_7 як в суді І інстанції, так і під час апеляційного розгляду, свою вину у пред'явленому обвинуваченні визнав у повному обсязі, щиро розкаявся у скоєному та надав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним в обвинувальному акті обставинам вчинення кримінального правопорушення. Просив суд суворо його не карати, оскільки повною мірю усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння і залишити призначене судом І інстанції покарання, із застосуванням ст. 75 КК України.
Оскільки фактичні обставини справи та доведеність вини ОСОБА_7 у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення ніким не оскаржується, в тому числі і обвинуваченим, колегія суддів перевіряє законність вироку тільки в межах апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого і за змістом ст. 65 КК України, таке покарання повинно бути необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
На думку колегії суддів міра покарання ОСОБА_7 призначена у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, з урахуванням тяжкості злочину, який відноситься до тяжких злочинів, конкретних обставин справи, даних про його особу, який провину визнав в повному обсязі, щиро розкаявся у скоєному, раніше не судимий, характеризується задовільно, на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, має на утримані бабу, яка потребує постійного догляду, став на шлях виправлення, а саме офіційно працевлаштувався та веде нормальний спосіб життя.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_7 визнано його щире каяття та сприяння розкриттю злочину, обставин, що обтяжують її покарання, - не встановлено.
Оскільки за вимогами ст. 65 КК України покарання повинно бути необхідним та достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів, колегія суддів вважає, що призначене судом І інстанції покарання у виді 5 років позбавлення волі із звільненням його на підставі ст.ст. 75, 76 КК України від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком на 3 роки, є саме таким.
Доводи апеляційної скарги прокурора, що ОСОБА_7 , нібито, не щиро розкаялась у скоєному, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, оскільки обвинувачений ОСОБА_9 як в суді І інстанції, так і під час апеляційного розгляду, свою вину у пред'явленому обвинуваченні визнав у повному обсязі, щиро розкаявся у скоєному та надав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним в обвинувальному акті обставинам вчинення кримінального правопорушення.
Більш того, колегія суддів зазначає, що наявність пом'якшуючої покарання обставини у виді щирого каяття, яка була встановлена стороною обвинувачення і зазначена в обвинувальному акті, не оспорював ніхто з учасників судового розгляду під час розгляду справи в суді І інстанції, зокрема й прокурор, що стало підставою для здійснення судового розгляду в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги прокурора, що судом І інстанції при призначенні покарання, нібито, не взято до уваги підвищену суспільне небезпеку за скоєне ОСОБА_7 кримінальне правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, а також їх розмір, не є слушними, оскільки законодавець в диспозиції ч. 3 ст. 309 КК України врахував вже всю небезпечність даного діяння та розмір, відповідно і судом І інстанції враховано зазначене.
На думку колегії суддів, доводи апеляційної скарги прокурора, що усі факти та обставини вчиненого злочину, нібито, були встановлені самостійно правоохоронними органами, жодних нових фактів у справі, ніж ті, що були встановлені слідством, самостійно обвинувачений не повідомив, не є слушними, оскільки ОСОБА_7 , надавши правоохоронцям номер телефону та месенджер, за допомогою яких він придбав психотропні речовини, активно сприяв розкриттю злочину.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що справу відносно ОСОБА_7 в суді І інстанції розглянуто в порядку ст. 349 КПК України, оскільки обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють обставини справи щодо події кримінального правопорушення та винуватості обвинуваченого, а тому, суд І інстанції визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин провадження, які ніким не оскаржуються.
Колегія суддів погоджується з висновками суду І інстанції, що мета покарання, зазначена в ст. 50 КК України, може бути досягнута призначенням ОСОБА_7 покарання, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 309 КК України, у виді позбавлення волі із застосуванням вимог ст. 75 КК України, оскільки, з урахуванням суспільної небезпечності обвинуваченого, його виправлення можливе без відбування покарання та саме таке покарання буде відповідати вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо (постанова Верховного Суду від 01.02.2018 року у справі № 634/609/15-к).
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено таких порушень КПК або КК України, які б тяглі за собою скасування вироку або зміни міри покарання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 жовтня 2023 року відносно ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді: