Провадження № 22-ц/803/2100/26 Справа № 207/3127/24 Суддя у 1-й інстанції - Подобєд О. К. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
27 лютого 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді- Пищиди М.М.
суддів : Свистунової О.В., Ткаченко І.Ю.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Південного районного суду міста Кам'янського від 13 жовтня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У травні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачка 27 листопада 2017 року приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачці надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з Умовами та Правилами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. У порушення умов договору відповідачка зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала. Таким чином, станом на 28 квітня 2024 року заборгованість відповідачки за кредитним договором перед банком складає 46 185,88 грн.
Враховуючи зазначене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №б/н від 27 листопада 2017 року в сумі 46 185,88 грн., яка складається: заборгованість за кредитом - 26 943,01грн; заборгованість за відсотками - 19 242,87 грн, а також судових витрат у справі.
Рішенням Південного районного суду міста Кам'янського від 13 жовтня 2025 року у задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що при винесенні рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що 27 листопада 2017 року відповідачкою підписана анкета-заява, яка підтверджує її згоду з тим, що дана заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг. Вона ознайомилась з договором про надання банківських послуг до його укладення і згодна з його умовами, примірники договору про надання банківських послуг згодна отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www.a-bank.com.ua. Вона зобов'язується виконувати вимог умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно знайомитися з їх змінами на сайті А-Банку (а.с.10).
Відповідно до довідки за картами ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано картки: № НОМЕР_2 , строком дії до серпня місяця 2021 року; № НОМЕР_3 , строком дії до квітня місяця 2027 року.
Згідно довідки за лімітами, відповідно до кредитного договору б/н від 27.11.2017 року за період з 27.11.2017 року по 28.04.2024 року ОСОБА_1 було встановлено кредитний ліміт у розмірі 500,00 грн., який в подальшому неодноразово змінювався, зокрема 23.11.2023 кредитний ліміт збільшено до 27000,00 грн.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 28.04.2024 року ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором від 27.11.2017 року у загальному розмірі 46 185,88 грн., з яких: 26 943,01 грн. - заборгованість за кредитом; 19 242,87 грн. - заборгованість по відсоткам.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ «Акцент-Банк», суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку позивач не довів обставин та підстав, за яких суд може стягнути грошові кошти.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Згідно з частинами першою та другою статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частинами 1, 2 ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Згідно із ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За приписами ч.1 ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Як вбачається з матеріалів справи, підписана відповідачкою анкета-заява від 27.11.2017 року містить лише анкетні дані ОСОБА_1 , її контактну інформацію. Вказана анкета-заява не містить домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами.
Тобто, відповідачка не знала і не могла знати про нарахування відсотків за користування кредитними коштами.
Також, до кредитного договору позивачем додано Витяг з умов та правил надання банківських послуг у АТ "Акцент-Банк", розміщеного на сайті https://a-bank.com.ua//terms в розділі "Умови та правила", які відповідачкою не підписані.
Пунктами 2.1.1.5.5, 2.1.1.5.6 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що клієнт зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором, а у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі, простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.
Відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг у разі порушення клієнтом термінів платежів по будь якому з грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів клієнт зобов'язаний сплатити банку судовий штраф у відповідності до встановлених тарифів з урахуванням нарахованих та прострочених відсотків і комісій.
Пунктом 2.1.1.2.1 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що для надання послуг банк видає клієнту картку, її вид визначений у пам'ятці клієнта і заяві, підписанням якої клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладання договору є дата одержання картки, зазначена у заяві.
Відповідно до п.2.1.1.2.3 після одержання банком від клієнта необхідних документів, а також заяви банк виконує перевірку наданих документів і приймає рішення щодо можливості встановлення кредитного ліміту на кредитну картку. Клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт надає право банку у будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт.
Підписання цього договору є прямою і безумовною згодою клієнта щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком (п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг).
Відповідно до Витягу з умов та правил надання банківських послуг у АТ "Акцент-Банк" визначено: пільговий період - до 55 днів (діє за умови погашення до 25-го числа місяця, наступного за датою заборгованості); розмір обов'язкового щомісячного платежу - 5% від заборгованості; базова процентна ставка на залишок заборгованості в місяць (після закінчення пільгового періоду) - 3,9% - "Універсальна", 3,7% "Універсальна GOLD"; ефективна процентна ставка - 58,23 % - "Універсальна", 56,44% - "Універсальна GOLD".
Водночас, матеріали справи не містять, а позивачем не надано належних та допустимих доказів, що саме з цими умовами та правилами надання банківських послуг була ознайомлена відповідачка і з ними погодилася, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та правил надання банківських послуг банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірі і порядку нарахування.
Роздруківка із сайту позивача не є належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.a-bank.com.ua) неодноразово змінювалися самим банком в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом (аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палата Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17-ц (провадження №14-131цс19).
Надані позивачем правила надання банківських послуг банку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Колегія суддів зазначає, що наявний в матеріалах справи витяг з умов та правил надання банківських послуг не містить підпису відповідачки, тому, з огляду на невизнання цих умов відповідачкою, їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 27.11.2017 року шляхом підписання заяви-анкети. Тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Отже, з урахуванням наведеного, приймаючи до уваги відсутність належних та допустимих доказів узгодження сторонами у письмовому вигляді розміру та порядку сплати відсотків за користування кредитними коштами, колегія суддів погоджується з висновком першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача відсотків у розмірі 19242,87 грн.
Також, АТ “Акцент -Банк» зазначає, що відповідачка ознайомлена з умовами кредитування, оскільки цей факт підтверджується підписом на паспорті споживчого кредиту.
Колегія суддів вказує, що паспорт споживчого кредиту від 27 листопада 2017 року не доводить правових підстав для нарахування відсотків за користування кредитними коштами. Оскільки у вказаному паспорті споживчого кредиту вказано, зокрема, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту.
Більше того, потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, яка викладена у постанові від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог в частині стягнення з відповідачки заборгованості за відсотками.
Оскільки, відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 28.04.2024 ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором від 27.11.2017 у загальному розмірі 46185,88 грн., з яких: 26943,01 грн. - заборгованість за кредитом; 19242,87 грн. - заборгованість по відсоткам. Виписка по картці за період з 27.11.2017 по 28.04.2024 свідчить про те, що ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами та неодноразово вносила кошти у рахунок погашення кредитної заборгованості, однак сплачені нею кошти розподілялись банком на погашення процентів, які передбачені умовами та правилами надання банківських послуг, що відповідачем не підписані, тобто не спрямовувались на погашення тіла кредиту, у зв'язку з чим заборгованість зростала. Банком з рахунку відповідача самостійно списувалися відсотки за використання кредитного ліміту у загальному розмірі 129 735,74 грн. тому якщо відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача відсотків у розмірі 19242,87 грн., то списані позивачем відсотки за використання кредитного ліміту у загальному розмірі 129735,74 грн. підлягають зарахуванню в рахунок погашення заборгованості за кредитом, яка становить 26943,01 грн.
Таким чином, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення і, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги є ідентичними доводам, які були наведені у позовній заяві та які були враховані та оцінені судом першої інстанції.
Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.
Щодо судових витрат.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Акцент-Банк» - залишити без задоволення.
Рішення Південного районного суду міста Кам'янського від 13 жовтня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.
Повний текст судового рішення складено 27 лютого 2026 року.
Судді