Провадження № 22-ц/803/3885/26 Справа № 199/958/24 Суддя у 1-й інстанції - Якименко Л.Г. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
25 лютого 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Красвітної Т.П., Халаджи О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кирилішиної В.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу №199/958/24 за заявою ОСОБА_1 , боржник ОСОБА_2 , в особі законного представника - опікуна ОСОБА_3 , стягувач: ОСОБА_4 , третя особа: Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про заміну стягувача у виконавчих провадженнях №77676287 та №77676324 із примусового виконання виконавчих листів, виданих 19 березня 2025 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпра у справі №199/958/24, за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - адвоката Перепечина Володимира Леонідовича на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра від 05 січня 2026 року, хвалене у складі судді Якименко Л.Г., -
У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про заміну стягувача у виконавчих провадженнях №77676287 та №77676324 із примусового виконання виконавчих листів, виданих 19 березня 2025 року Амур-Нижньодніпровським районним судом міста Дніпра у справі №199/958/24, за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних, із ОСОБА_4 , на його правонаступника - ОСОБА_1 .
Заяву мотивовано тим, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 24 жовтня 2024 року у справі №199/958/24 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат і 3% річних за договором позики, позивачу ОСОБА_4 у задоволенні позову до було відмовлено.
У подальшому, постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2025 року, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 24 жовтня 2024 року скасовано та стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 інфляційні витрати в розмірі 704 066,34 грн. та 3% річних в розмірі 194 605,40 грн., а всього 898 671,74 грн..
На виконання зазначеної постанови Дніпровського апеляційного суду, 19 березня 2025 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська ОСОБА_4 було видано виконавчий лист про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 інфляційні витрати в розмірі 704 066,34 грн. та 3% річних в розмірі 194 605,40 грн., а всього 898 671,74 грн..
Постановою головного державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Вонсовіч О.В. від 02 квітня 2025 року, відкрито виконавче провадження ВП №77676287 про стягнення із ОСОБА_2 в особі законного представника - опікуна ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 інфляційних витрат у розмірі 704 066,34 грн. та 3% річних у розмірі 194 605,40 грн., а всього 898 671,74 грн.
Також постановою головного державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Вонсовіч О.В. від 02 квітня 2025 року було відкрито виконавче провадження ВП №77676324 про стягнення з ОСОБА_2 в особі законного представника - опікуна ОСОБА_3 судового збору у справі №199/958/24, у розмірі 10 620,34 грн.
Крім цього, постановою головного державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Вонсовіч О.В. від 02 квітня 2025 року у виконавчому провадженні №77676287 накладено арешт на майно, належне боржнику ОСОБА_2 .
Серед майна, на яке було накладено арешт в рамках зазначеного виконавчого провадження, була земельна ділянка із кадастровим номером: 1225681300:02:003:0377, площею 28.7819 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована - Дніпропетровська область, Царичанський район, Могилівська сільська рада та перебуває на підставі Договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), виданий 05 квітня 2016 року, видавник: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Суслов М.С., у користуванні - ОСОБА_1 .
Постановою головного державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Вонсовіч О.В. від 15 травня 2025 року у виконавчому провадженні ВП №77676287 було призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_5 для надання письмового висновку у вигляді звіту про оцінку майна, а саме: земельної ділянки з кадастровим номером: 1225681300:02:003:0377, площа (га):28.7819. цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Дніпропетровська обл., Царичанський р., с/рада., Могилівська.
Таким чином, третя особа - ОСОБА_1 на підставі належно оформленого договору емфітемзису є землекористувачем зазначеної земельної ділянки, яка належать на праві власності боржнику у виконавчому провадженні ОСОБА_2 та на які в рамках зазначеного виконавчого провадження було накладено арешт, а отже з урахуванням стадії виконавчого провадження для ОСОБА_1 існував ризик втратити права на майно боржника внаслідок продажу зазначеного майна на прилюдних торгах.
Тому, 24 грудня 2025 року вся сума заборгованості боржника ОСОБА_2 у виконавчих провадженнях №77676287 та №77676324 була в повному обсязі погашена третьою особою ОСОБА_1 , шляхом сплати сум у виконавчих провадженнях на депозитний (казначейський) рахунок державної виконавчої служби, що підтверджується платіжною інструкцією №35 від 24 грудня 2025 року та №36 від 24 грудня 2025 року.
У зв'язку з цим, посилаючись на вказані обставини, заявник просив суд замінити стягувача у ВП №77676287 та №77676324 із примусового виконання виконавчих листів, виданих 19 березня 2025 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпра у справі №199/958/24.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 05 січня 2026 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Замінено стягувача у виконавчих провадженнях №77676287 та №77676324 із примусового виконання виконавчих листів, виданих 19 березня 2025 року Амур-Нижньодніпровським районним судом міста Дніпра у справі №199/958/24, за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних, із ОСОБА_4 , на його правонаступника - ОСОБА_1 .
Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_4 - адвокат Перепечин В.Л. подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що оскаржувана ухвала є незаконною, оскільки постановлена з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, при неправильному визначенні правової природи спірних правовідносин, а також з ігноруванням обов'язкових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 12 листопада 2025 року.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції, встановивши факт повного добровільного виконання грошового зобов'язання третьою особою ОСОБА_1 , дійшов помилкового висновку про наявність підстав для заміни стягувача у виконавчому провадженні. Зазначає, що такий висновок суперечить самій природі виконання зобов'язання, оскільки повне виконання судового рішення означає припинення зобов'язання, а не вибуття сторони з нього з можливістю її заміни.
Вказує, що суд першої інстанції неправильно застосував ст.442 ЦПК України, оскільки процесуальне правонаступництво можливе виключно за наявності належних матеріально-правових підстав та з урахуванням фактичних обставин справи. Також, на момент розгляду заяви про заміну стягувача, судове рішення вже було виконано в повному обсязі, відсутній не лише предмет матеріального правонаступництва, але й предмет виконавчого провадження як такого.
Зауважує, що можливість переходу прав кредитора у разі виконання обов'язку боржника третьою особою, застосовується лише за умови наявності реальної небезпеки втрати третьою особою права на майно боржника. У цій справі заявник ОСОБА_1 не довів існування такої небезпеки, оскільки відповідно до норм земельного законодавства перехід права власності на земельну ділянку, у тому числі внаслідок її примусової реалізації, не припиняє та не обмежує права користування земельною ділянкою, а отже не створює жодних негативних правових наслідків для землекористувача.
Зазначає, що виконання боргу третьою особою породжує внутрішні регресні або кондикційні правовідносини між боржником та третьою особою.
Суд у мотивувальній частині не встановив жодної з передбачених законом матеріально-правових підстав переходу права вимоги до заявника, не навів обґрунтування застосування ст.ст.512-519 ЦК України, не з'ясував юридичних умов, за яких виконання зобов'язання третьою особою породжує правонаступництво.
У зв'язку з чим просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 05 січня 2026 року - скасувати повністю та справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Веснін С.О. скориставшись своїм правом подав відзив на апеляційну скаргу в якому вважає скаргу необґрунтованою.
Зазначає, що кошти у виконавчих провадженнях №77676287 та №77676324 були повністю отримані ОСОБА_4 від державної виконавчої служби.
Отримавши у повному обсязі задоволення своїх вимог ОСОБА_4 втратив свій процесуальний статус сторони стягувача.
Зауважує, що матеріально-правовий статус особи як кредитора також припиняється, оскільки зобов'язання боржника вважається виконаним належним чином, що згідно з цивільним законодавством веде до припинення зобов'язання перед кредитором.
Поданням апеляції ОСОБА_4 не довів яким саме чином порушуються його права та законні інтереси заміною сторони стягувача у виконавчих провадженнях на іншу особу, яка сплатила йому борг за боржника.
Вказує, що виходячи зі змісту статей 512, 514 та 528 ЦК України, ст.442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов'язанні можлива, зокрема, з підстав виконання обов'язку боржника третьою особою і до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача (правова позиція Верховного Суду України у постанові від 20 листопада 2013 року (справа № 6-122 цс 13).
Зазначає, що суд першої інстанції постановив законне та обґрунтоване рішення (ухвалу) та замінив у виконавчих провадженнях №77676287 та №77676324 стягувача з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .
У зв'язку з чим просить, апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 05 січня 2026 року залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Також, скориставшись своїм правом представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Венгер С.А. подала відзив на апеляційну скаргу та вважає її необґрунтованою.
Зазначає, що ч.3 ст.528 ЦК України передбачено, що інша особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно. У цьому разі до іншої особи переходять права кредитора у зобов'язанні і застосовуються положення статей 512-519 цього Кодексу.
Зауважує, що в матеріалах виконавчого провадження №77676287 постановою державного виконавця від 15 травня 2025 було призначено суб'єкта оціночної діяльності для надання письмового висновку - звіту про оцінку майна, а саме: земельної ділянки з кадастровим номером: 1225681300:02:003:0377, площа 28.7819 га, яка належить на праві власності боржнику ОСОБА_2 та перебуває у користуванні на праві емфітевзису у гр. ОСОБА_1 .
Також, 19 травня 2025 року суб'єктом оціночної діяльності у виконавчому провадженні ВП №77676287 був наданий звіт про ринкову вартість земельної ділянки з кадастровим номером: 1225681300:02:003:0377 26 травня 2025 через Prozorro (посилання: https://smarttender.biz/auktsionyna-prodazh-aktyviv-derzhpidpryemstv/PS-385364 ) виставлено на продаж земельну ділянку з кадастровим номером: 1225681300:02:003:0377.
04 грудня 2025 року суб'єктом оціночної діяльності у виконавчому провадженні ВП №77676287 був наданий новий звіт про ринкову вартість земельної ділянки з кадастровим номером: 1225681300:02:003:0377.
Отже, зазначена земельна ділянка із кадастровим номером вже виставлялась на торги в цьому виконавчому провадженні і, з врахуванням проведення нової оцінки, планувалась вдруге виставлятись на торги для задоволення вимог ОСОБА_4 , що свідчить саме про ризик для землекористувача ОСОБА_1 втратити своє право користування після заміни власника цієї земельної ділянки в результаті її продажу через можливі судові позиви про визнання недійсним чи дострокове розірвання договору емфітевзису тощо.
Зазначає, що оскільки зобов'язання боржника ОСОБА_2 на підставі виконавчих листів виданих 19 березня 2025 року у справі №199/958/24 про стягнення заборгованості були повністю виконані (погашені) третьою особою ОСОБА_1 , суд першої інстанції виніс законне та обґрунтоване рішення по заміні сторони стягувача у виконавчих провадженнях №77676287 та №77676324.
Вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_4 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 05 січня 2026 року - є необґрунтованою, оскільки ОСОБА_4 не навів порушення цією ухвалою свого права чи матеріально-правового інтересу, а викладені вище обставини справи були законною підставою для суду першої інстанції здійснити заміну стягувача у виконавчих провадженнях №77676287 та №77676324.
У зв'язку з чим, просила суд апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 05 січня 2026 року у справі №199/958/24 - без змін.
Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з'явились в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.
Так, судом першої інстанції встановлено, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 24 жовтня 2024 року у справі №199/958/24 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат і 3% річних за договором позики, позивачу ОСОБА_4 у задоволенні позову до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних було відмовлено.
У подальшому, постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2025 року, рішення Амур - Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 24 жовтня 2024 року - скасовано та стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 інфляційні витрати в розмірі 704 066,34 грн. та 3% річних в розмірі 194 605,40 грн., а всього 898 671,74 грн.
На виконання зазначеної постанови Дніпровського апеляційного суду, 19 березня 2025 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровськ ОСОБА_4 було видано виконавчий лист про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 інфляційні витрати в розмірі 704 066,34 грн. та 3% річних в розмірі 194 605,40 грн., а всього 898 671,74 грн.
Постановою головного державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Вонсовіч О.В. від 02 квітня 2025 року, відкрито виконавче провадження ВП №77676287 про стягнення із ОСОБА_2 в особі законного представника - опікуна ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 інфляційних витрат у розмірі 704 066,34 грн. та 3% річних у розмірі 194 605,40 грн., а всього 898 671,74 грн.
Постановою головного державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Вонсовіч О.В. від 02 квітня 2025 року було відкрито виконавче провадження ВП №77676324 про стягнення з ОСОБА_2 в особі законного представника - опікуна ОСОБА_3 судового збору у справі №199/958/24, у розмірі 10 620,34 грн..
Постановою головного державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Вонсовіч О.В. від 02 квітня 2025 року у виконавчому провадженні №77676287, накладено арешт на майно, належне боржнику ОСОБА_2 .
Серед майна, на яке було накладено арешт в рамках зазначеного виконавчого провадження була земельна ділянка із кадастровим номером: 1225681300:02:003:0377, площею 28.7819 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована - Дніпропетровська область, Царичанський район, Могилівська сільська рада та перебуває на підставі Договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), виданий 05 квітня 2016 року, видавник: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Суслов М.С., у користуванні - ОСОБА_1 .
Постановою головного державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Вонсовіч О.В. від 15 травня 2025 року у виконавчому провадженні ВП №77676287 було призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_5 для надання письмового висновку у вигляді звіту про оцінку майна, а саме: земельної ділянки з кадастровим номером: 1225681300:02:003:0377, площа 28.7819 га. Цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Дніпропетровська обл., Царичанський р., с/рада., Могилівська.
Судом встановлено, що третя особа - ОСОБА_1 на підставі ноторіально оформленого договору емфітевзису є землекористувачем зазначеної земельної ділянки, яка належать на праві власності боржнику у виконавчому провадженні ОСОБА_2 та на які в рамках зазначеного виконавчого провадження було накладено арешт, а отже з урахуванням стадії виконавчого провадження для ОСОБА_1 існував ризик втратити права на майно боржника внаслідок продажу зазначеного майна на прилюдних торгах.
24 грудня 2025 року вся сума заборгованості боржника ОСОБА_2 у виконавчих провадженнях №77676287 та №77676324 була у повному обсязі погашена третьою особою ОСОБА_1 , шляхом сплати сум у виконавчих провадженнях на депозитний (казначейський) рахунок державної виконавчої служби, що підтверджується платіжною інструкцією №35 від 24 грудня 2025 року та №36 від 24 грудня 2025 року.
Задовольняючи заяву суд першої інстанції виходив з тих підстав, що у відповідності до ч.ч.1, 2, 5 ст.442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником, а зобов'язання боржника ОСОБА_2 на підставі виконавчих листів були повністю виконані (погашені) третьою особою - ОСОБА_1 .
Колегія суддів погоджується з висновком суду, з огляду на наступне.
Згідно із статтею 129 Конституції України та статтею 2 ЦПК України однією з основних засад здійснення судочинства в Україні є обов'язковість судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.
Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у Законі України «Про виконавче провадження» органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII)). Близьке за змістом визначення виконавчого провадження було і у статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, що був чинним до 05 січня 2017 року (далі - Закон № 606-XIV).
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частин першої, другої статті 15 Закону сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.
Згідно з частиною п'ятою статті 15 Закону у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Під час виконавчого провадження заміна сторони виконавчого провадження відбувається на підставі статті 442 ЦПК України.
Частинами першою та другою статті 442 ЦПК України визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. За змістом пункту 5 частини першої статті 34 Закону №1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п'ятою статті 15 цього Закону.
Під процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні необхідно розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов'язків від правопопередників до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні.
Підставами правонаступництва є смерть громадянина, що був стороною виконавчого провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу (глава 47 ЦК України).
Отже, під час вирішення питання про заміну сторони у виконавчому провадженні потрібно встановити факт вибуття сторони виконавчого провадження та переходу до особи матеріальних прав і обов'язків сторони, яка вибула.
Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв'язку з її вибуттям, тобто підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов'язки або безпосередня вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.
При вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні суд перевіряє наявність правонаступництва у цивільних відносинах.
У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження та її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України саме за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник у таких правовідносинах, який набув від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, зокрема й право бути стороною виконавчого провадження.
Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13, Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 803/1273/16 (провадження №11-771ас18) та висновками Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09 (провадження № 61-16520сво18).
Згідно зі статтею 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Статтею 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема: виконання обов'язку боржника третьою особою.
Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до приписів статті 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.
За змістом зазначеної норми зобов'язання боржника може бути ним покладено на іншу особу, передоручення виконання не тягне за собою заміну боржника у зобов'язанні. При цьому боржник зберігає свій правовий статус, покладаючи на третю особу тільки обов'язок виконати фактичні дії. Підставою для такого покладення можуть бути як положення закону, так і певні відносини між боржником та третьою особою, наприклад, внаслідок особистих або родинних чи дружніх відносин.
Таке покладення виконання зобов'язань, відповідно до ч.1 ст.528 ЦК України, є обов'язковим для прийняття кредитором як належного виконання зобов'язань.
Якщо зобов'язання покладається боржником на третю особу, кредитор не вправі відмовитися від його прийняття, оскільки презюмується, що кредиторові байдуже, хто виконає зобов'язання на його користь.
Саме таким чином застосовуються положення ст.528 ЦК України, виходячи з того, що підставою для виконання третьою особою зобов'язань за боржника є покладення на цю особу такого зобов'язання боржником як за власною ініціативою, так і за попередньою домовленістю цієї особи з боржником.
Виконання зобов'язання третьою особою без згоди боржника, передбачені ч.3 ст.528 ЦК України, а саме у разі небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно. Таке виконання є одним із випадків суброгації. При виконанні обов'язку іншою особою без згоди боржника відбувається перехід прав кредитора у зобов'язанні.
Виходячи зі змісту статей 512, 514 та 528 ЦК України, ст.442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав, зокрема, виконання обов'язку боржника третьою особою, і до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача (правова позиція Верховного Суду України у постанові від 20 листопада 2013 року (справа № 6-122 цс 13).
У справі, що переглядається, постановою головного державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Вонсовіч О.В. від 02 квітня 2025 року, відкрито виконавче провадження ВП № 77676287 про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 інфляційних витрат у розмірі 704 066,34 грн. та 3 % річних у розмірі 194 605,40 грн., а всього 898 671,74 грн. та було відкрито виконавче провадження ВП № 77676324 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судового збору у справі №199/958/24, у розмірі 10 620,34 грн.
24 грудня 2025 року вся сума заборгованості боржника ОСОБА_2 у виконавчих провадженнях № 77676287 та №77676324 була у повному обсязі погашена ОСОБА_1 , шляхом сплати сум у виконавчих провадженнях на депозитний (казначейський) рахунок державної виконавчої служби, що підтверджується платіжною інструкцією №35 від 24 грудня 2025 року та №36 від 24 грудня 2025 року.
Зазначені кошти були виплачені на надані державному виконавцю реквізити стягувача ОСОБА_4 , отже сума заборгованості по двом виконавчим провадженням №77676287 та №77676324 була у повному обсязі переведена державною виконавчою службою ОСОБА_4 .
В матеріалах виконавчого провадження №77676287 постановою державного виконавця від 15 травня 2025 року було призначено суб'єкта оціночної діяльності для надання письмового висновку - звіту про оцінку майна, а саме: земельної ділянки з кадастровим номером: 1225681300:02:003:0377, площа 28,7819 га, яка належить на праві власності боржнику - ОСОБА_2 та перебуває у користуванні на праві емфітевзису у ОСОБА_1 (заявника) згідно наданої копії нотаріально посвідченого договору емфітевзису від 5 квітня 2016 року.
Повідомленням начальника Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Анни Перелигіної, засвідченого приватним нотаріусом Верховецькою В.Е. 21.05.2025р., на адресу ТОВ «ТЕРАЗЕМ» як суб'єкта переважного права (орендаря) про проведення земельних торгів з реалізації земельної ділянки з кадастровим номером: 1225681300:02:003:0377, площа 28,7819 га, яка належить на праві власності боржнику - ОСОБА_2 .
Таким чином, ОСОБА_1 на підставі належно оформленого договору емфітемзису є землекористувачем зазначеної земельної ділянки, яка належать на праві власності боржнику у виконавчому провадженні ОСОБА_2 та на яку, в рамках зазначеного виконавчого провадження, було накладено арешт і виставлено на земельні торги, а отже з врахуванням стадії виконавчого провадження для нього існував ризик втратити права на майно боржника внаслідок продажу зазначеного майна на торгах.
Отже заявником доведено в суді обґрунтованість погашення на підставі ч.3 ст.528, ст.ст.512-519 ЦК України за боржника у виконавчих провадженнях №77676287 та №77676324 ОСОБА_2 заборгованості перед стягувачем ОСОБА_4 , яка була отримана останнім, що дає підстави для заміни стягувача у зазначених виконавчих провадженнях на підставі ст.442 ЦПК України та ч.5 ст.15 ЗУ «Про виконавче провадження».
Крім того, суд звертає увагу, що в апеляційній скарзі стягувач ОСОБА_4 , отримавши виконання зобов'язання в повному обсязі, не довів суду, чим фактично порушуються його права та законні інтереси діями третьої сторони ОСОБА_1 .
Дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достатності та взаємного зв'язку, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про наявність підстав для заміни стягувача його правонаступником у виконавчому провадженні.
Доводи апеляційної скарги, що можливість переходу прав кредитора у разі виконання обов'язку боржника третьою особою, застосовується лише за умови наявності реальної небезпеки втрати третьою особою права на майно боржника, спростовуються матеріалами справи і не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2025 року немає.
Відповідно до ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на висновок про залишення апеляційних скарг без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката Перепечина Володимира Леонідовича - залишити без задоволення.
Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 05 січня 2026 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді:
Повний текст постанови складено 26.02.2026 року
Головуючий суддя О.В.Агєєв