Провадження № 22-ц/803/1172/26 Справа № 932/5987/25 Суддя у 1-й інстанції - Цитульський В. І. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
25 лютого 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: ГапоноваА.В., Халаджи О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кирилішиної В.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу №932/5987/25 за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Костянтинівської міської військової адміністрації, третя особа приватний нотаріус Краматорського районного нотаріального округу Панасенко Інна Петрівна, про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Янюка Владислава Юрійовича на рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 04 серпня 2025 року, ухвалене у складі судді Цитульського В.І., -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду міста Дніпра із позовом Територіальної громади в особі Костянтинівської міської військової адміністрації, третя особа приватний нотаріус Краматорського районного нотаріального округу Панасенко Інна Петрівна про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини.
В обґрунтування позову зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 , яка проживала в м.Костянтинівці, Краматорського району Донецької області.
Після її смерті відрилася спадщина на квартиру. Чоловік спадкодавця та батька позивача помер ще в 2021 році.
Позивач дізнався про смерть матері тільки через деякий час, через збройну агресію рф, оскільки 13 квітня 2022 року змушений був евакуюватися до Чеської Республіки де перебував до теперішнього часу.
Тільки 01 квітня 2025 року позивач отримав свідоцтво про смерть матері та звернувся до нотаріуса.
02 квітня 2025 року йому відмовлено в прийняття заяви у зв'язку із пропуском строку прийняття спадщини.
У зв'язку з чим просив визначити йому додатковий строк у 3 місяці для подання заяви про прийняття спадщини після ОСОБА_2 .
Рішенням Шевченківського районного суду міста Дніпра від 04 серпня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, представником ОСОБА_1 - адвокатом Янюк В.Ю. подано апеляційну скаргу, в якій вважає, що висновки, викладені в оскаржуваному рішенні, є необґрунтованими, оскільки судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи; висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
В обґрунтування скарги зазначає, що судом взагалі не надано оцінки твердженням позивача, підтверджених письмовими доказами про те, що він не мав змоги звернутись своєчасно до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, оскільки тільки 01 квітня 2025 року отримав свідоцтво про смерть матері та відразу 02 квітня 2025 року звернувся до приватного нотаріуса Краматорського районного нотаріального округу Донецької області Панасенко І.П із заявою про прийняття спадщини після смерті матері.
Вказує, що твердження суду першої інстанції про те, що звернення позивача до нотаріуса у травні 2025 року не пов'язується ним із об'єктивним усуненням будь якої перешкоди для звернення до нотаріуса явно не відповідає обставинам справи, оскільки саме внаслідок відсутності свідоцтва про смерть матері, яке позивач не зміг отримати своєчасно у зв'язку з перебуванням за кордоном, він не мав можливості звернутись з заявою до компетентних органів про прийняття спадщини.
Твердження суду першої інстанції про те, що позивачем приховано інформацію та докази виїзду ним за кордон, теж не відповідають дійсності та мають протиріччя з матеріалам справи, оскільки про ці обставини було зазначено в позовній заяві та підтверджено даними з його закордонного паспорту, які для людини з вищою освітою та елементарними знаннями латинського алфавіту та геральдики держав Європейського Союзу не потребують будь якого тлумачення та перекладу.
Вважає висновки суду першої інстанції про відсутність об'єктивних, незалежних від волі позивача обставин, які б перешкоджали йому прийняти спадщину у встановлений законом строк, не відповідають дійсності.
Також необґрунтованим є посилання суду на те, що звернення позивача до суду в травні 2025 року можна пов'язати виключно із бажанням останнього, а не з усуненням перешкод для цього, оскільки звернення до суду з позовною заявою було обумовлено саме отриманням позивачем листа нотаріуса від 02 квітня 2025 року, яким йому було відмовлено в прийнятті заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , що в свою чергу було обумовлено відсутністю можливості у ОСОБА_3 у зв'язку з перебуванням за кордоном отримати свідоцтво про смерть матері.
Посилаючись на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2021 року у справі №369/6254/19-ц зазначає, що оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Вказані висновки усталеної судової практики суд першої інстанції не врахував та прийняв помилкове рішення, оскільки на момент смерті ОСОБА_2 воєнний стан в Україні вже діяв, і на той час тривала евакуація населення, а позивач згідно з наданими ним доказами перебував за кордоном та не міг своєчасно отримати свідоцтво про її смерть, а тому вищенаведені обставини в їх сукупності надають підстави для визнання причин пропуску позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини поважними.
У зв'язку з чим просить рішення Шевченківського районного суду м.Дніпра від 04 серпня 2025 року у справі №932/5987/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким надати ОСОБА_1 додатковий строк терміном 3 місяці для подачі заяви нотаріусу про прийняття спадщини, що залишилася після смерті його матері ОСОБА_2 .
Відповідач Костянтинівська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області в особі представника ОСОБА_4 скориставшись своїм правом подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Вказує, що суд першої інстанції правильно застосував положення статей 1270, 1272 ЦК України, відповідно до яких додатковий строк для прийняття спадщини може бути визначений лише у разі доведення спадкоємцем поважності причин пропуску шестимісячного строку, встановленого законом.
Зазначає, у рішенні Шевченківського районного суду м.Дніпра від 04 серпня 2025 року, обґрунтовано зазначено, що за змістом частини третьої статті 1272 ЦК України поважними є лише ті причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними та істотними труднощами для спадкоємця щодо подання заяви про прийняття спадщини.
Зауважує, що апеляційна скарга фактично повторює доводи позову про неможливість своєчасного звернення до нотаріуса у зв'язку з воєнними діями та перебуванням позивача у Чеській Республіці. Водночас суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що зазначені обставини не свідчать про наявність об'єктивних перешкод для подання заяви про прийняття спадщини.
Також вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач мав реальну можливість подати заяву, як у межах шестимісячного строку після 12 червня 2022 року, так і протягом усього наступного періоду. Суд першої інстанції правильно застосував приписи статей 12 та 81 ЦПК України, відповідно до яких обов'язок доказування покладається на сторону, яка заявляє відповідні вимоги.
Таким чином апеляційна скарга не містить посилань на неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права та фактично зводиться до незгоди з правовими висновками суду першої інстанції, що відповідно до статті 376 ЦПК України не є підставою для скасування судового рішення.
У зв'язку з чим просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Шевченківського районного суду м.Дніпра від 04 серпня 2025 року - залишити без змін.
Учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з'явились в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.
Судом установлено, що згідно свідоцтва про народження позивача ОСОБА_1 вбачається, що його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .
Як вбачається із свідоцтва про смерть ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Костянтинівці Краматорського району Донецької області.
Як вбачається із свідоцтва про смерть ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивачем долучено свідоцтво про право на спадщину за заповітом після ОСОБА_5 в користь ОСОБА_2 від 24 грудня 2021 року на квартиру АДРЕСА_1 .
Листом приватного нотаріуса Краматорського районного нотаріального округу Донецької області Панасенок І.П. від 02 квітня 2025 року позивачу повідомлено про неможливість прийняти його заяву про прийняття спадщини у зв'язку із пропуском строку на прийняття спадщини.
На підтвердження поважності підстав пропуску строку на прийняття спадщини позивачем долучено штампи про відкриття візи Чеської Республіки з 13 квітня 2022 року до 31 березня 2023 року та із 01 квітня 2023 року до 31 березня 2024 року. Такі докази складені іноземною мовою, переклад відсутній.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з тих підстав, що зазначені позивачем обставини не свідчать про наявність об'єктивних перешкод для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки позивач мав реальну можливість подати заяву як у межах шестимісячного строку після 12 червня 2022 року, так і протягом усього наступного періоду.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.
Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).
Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 26 червня 2024 року у справі №686/5757/23, провадження № 14-50цс24 зазначила поважні причини для визначення спадкоємцю додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
З урахуванням фактичних обставин конкретної справи поважними причинами пропуску строку суд може визнати, зокрема: тривалу хворобу спадкоємців; велику відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем розташування спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість.
Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.
Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
У цій справі встановлено, що спадкоємець ОСОБА_1 на момент відкриття спадщини не проживав із своєю матір'ю ОСОБА_2 , отже не є таким, що фактично прийняв спадщину.
Водночас відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом зазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними.
Отже, лише якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Подібних висновків, дійшов Верховний Суд України у постановах від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 та Верховний Суд у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Як було встановлено спадщина після смерті ОСОБА_2 відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнім днем звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини було 12 грудня 2022 року.
ОСОБА_1 , як спадкоємець за законом, 01 квітня 2025 року, склав заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , однак 02 квітня 2025 року йому було відмовлено у прийняття заяви у зв'язку із пропуском строку прийняття спадщини.
Сторонами не заперечувався той факт, що ОСОБА_1 на момент відкриття спадщини перебував на території Чехії і він не мав змоги звернутись своєчасно до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, оскільки тільки 01 квітня 2025 року отримав свідоцтво про смерть спадкодавця та відразу 02 квітня 2025 року звернувся до приватного нотаріуса Краматорського районного нотаріального округу Донецької області Панасенко І.П із заявою про прийняття спадщини.
Судом також встановлено, що інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 , яка померла в м.Костянтинівка, крім позивача - немає.
Вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Згідно ст.2 ЦПК України одним з основних принципів цивільного судочинства є принцип пропорційності, який тісно пов'язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика ЄСПЛ розглядає принцип «пропорційності» як невід'ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.
Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив фактичні обставин справи щодо заявлених вимог, не врахував наведеного, що має суттєве значення для вирішення справи, не врахував принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав того, що позивач за відсутності поважних причин, не вчинив дій, спрямованих для прийняття спадщини після смерті матері.
З матеріалів справи вбачається, що впродовж шестимісячного строку позивач з поважних причин (перебування за кордоном і неможливість отримання копії свідоцтва про смерть спадкодавця) не звернувся з заявою про прийняття спадщини після смерті матері.
ЄСПЛ зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (Воловік проти України, №15123/03, §45, 6 грудня 2007 року).
Отже, часовий проміжок між закінченням строку прийняття спадщини та поданням заяви про її прийняття чи позовної заяви про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини може бути підставою визначення додаткового строку для прийняття спадщини та оцінюється судом з урахуванням фактичних обставин справи.
Зважаючи на те, що позивач є єдиним спадкоємцем першої черги за законом після смерті матері, постійно проживає в іншій країні - тобто на великій відстані від місця відкриття спадщини і знаходження спадкового майна, після отримання копії свідоцтва про смерть спадкодавця 1 квітня 2025 року, на наступний день 2 квітня 2025 року подав заяву про прийняття спадщини після смерті спадкодавця, а також без зайвих зволікань після отримання відмови нотаріуса звернувся з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, колегія суддів, надавши оцінку встановленим обставинам, на які позивач посилався на підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини, у взаємозв'язку з правовідносинами сторін, що склалися конкретно у цій справі, виходячи з принципів пропорційності, розумності та справедливості, дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову і визначення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті його матері протягом двох місяців з дня набрання рішенням законної сили.
Доводи апеляційної апеляційної скарги про те, що позивач мав об'єктивні перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини, знайшли своє підтвердження матеріалами справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції, за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову про визначення додаткового, двох місячного, строку для прийняття спадщини, який на переконання колегії, буде необхідним та достатнім для оформлення позивачем своїх спадкових прав.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Янюка Владислава Юрійовича - задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 04 серпня 2025 року - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Костянтинівської міської військової адміністрації, третя особа приватний нотаріус Краматорського районного нотаріального округу Панасенко Інна Петрівна про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини - задовольнити частково.
Визначити ОСОБА_1 додатковий строк у 2 місяці для подання заяви про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді:
Повний текст постанови складено 26.02.2026 року.
Головуючий суддя О.В. Агєєв