Провадження № 22-ц/803/2257/26 Справа № 203/2776/25 Суддя у 1-й інстанції - Ханієва Ф. М. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
Категорія 81
17 лютого 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,
суддів - Городничої В.С., Макарова М.О.,
при секретарі - Карпенко М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Центрального районного суду міста Дніпра від 15 травня 2025 року у складі судді Ханієвої Ф.М.
у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), заінтересована особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова Компанія «АРКС», -
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Першого Правобережного ВДВС у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), заінтересована особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова Компанія «АРКС».
Скарга мотивована тим, що у період з 09 липня 2014 року по 30 червня 2015 року у Першому Правобережному ВДВС у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на примусовому виконанні перебувало виконавче провадження №43908925 про стягнення з неї на користь ПрАТ «СК «АХА Страхування» заборгованості у розмірі 105620,96 грн.
09 липня 2014 року старшим державним виконавцем Кіровського ВДВС міста Дніпра Біловолом В.О. в межах виконавчого провадження №43908925 було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
16 липня 2014 року старшим державним виконавцем Кіровського ВДВС міста Дніпра Біловолом В.О. в межах виконавчого провадження №43908925 було винесено постанову про арешт коштів боржника, та 30 червня 2015 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
Зазначає, що у період з 22 квітня 2016 року по 14 грудня 2016 року у Самарівському ВДВС у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на примусовому виконанні перебував виконавчий документ №2/0418/1590/2012 від 17 червня 2014 року про стягнення з неї на користь ПрАТ «СК «АХА Страхування» заборгованості у розмірі 105620,96 грн., та 14 грудня 2016 року державним виконавцем було завершене виконавче провадження в порядку частини 1 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на той час), у зв'язку з відновленням судом строку для подання апеляційної скарги на рішення. Після повернення виконавчого документа арешт, накладений у виконавчому провадженні, продовжує діяти.
Тобто, з моменту повернення виконавчого листа, 30 червня 2015 року минуло майже 10 років, тобто з цього моменту стягувачем не було отримано дублікату виконавчого листа або не було звернення до виконавчої служби, що свідчить про відсутність заборгованості та підтверджено листом Самарівського відділу державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) №28.17-27/45961 від 03 квітня 2025 року, оскільки повторно вказаний виконавчий документ до відділу не надходив.
Зазначає, що оскільки у неї відсутня будь-яка заборгованість, а відповідно, відсутня і необхідність у її стягненні та у вжитті заходів примусового виконання рішення, таких як арешт майна та коштів боржника, вона звернулась до Першого Правобережного ВДВС у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з вимогою про зняття арешту з майна та коштів, однак, листом від 15 квітня 2025 року №58926/4 у знятті арешту з майна та коштів їй було відмовлено, а також повідомлено про те, що фактично виконавче провадження знищене.
Окрім того, 20 лютого 2019 року ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська по справі №203/2384/14-ц було розглянуто клопотання про поновлення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого у цивільній справі за позовом ПрАТ «СК «АХА Стархування» до неї про стягнення страхового відшкодування, та залишено його без задоволення, вказана ухвала суду набрала законної сили станом на 12 березня 2019 року.
Оскільки виконавчий лист повторно не пред'являвся до примусового виконання і строки його пред'явлення до виконання закінчились, вважає, що збереження арештів, накладених державними виконавцями з метою виконання судового рішення, за відсутності відкритих виконавчих проваджень та можливості продовження примусового виконання судового рішення, є невиправдним втручанням у право на мирне володіння її майном, у звязку із чим вимушена звернутися до суду та просити зобов'язати Перший Правобережний ВДВС у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з її коштів накладеного в рамках виконавчого провадження №43908925 та зобов'язати Перший Правобережний ВДВС у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з усього її майна накладеного в рамках виконавчого провадження №43908925.
Ухвалою Центрального районного суду міста Дніпра від 15 травня 2025 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована відсутністю підстав для задоволення скарги, оскільки державний виконавець Першого Правобережного ВДВС у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не допустив протиправної бездіяльності, та в межах наданих йому законом повноважень правомірно вказав про відсутність правових підстав для зняття арешту з коштів та майна боржника, оскільки скаржником не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження виконання рішення суду та добровільного погашення заборгованості.
Не погодившись з судовим рішенням, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою та такою, що була постановлена внаслідок неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Вказує, що суд першої інстанції не врахував, що заборгованість була погашена, претензій з боку стягувача відсутні та у заявника не має можливості відновити квитанції 10-річної давнини, які були подані у матеріали виконавчого провадження. Окрім того, подальше накладення арешту на її майно є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном та обмежує її права, позбавляє її можливості вільно користуватися та розпоряджатися належним на праві власності майном. Ухвала суду першої інстанції не відповідає висновкам Верховного Суду щодо застосування норм права у аналогічних правовідносинах, а отже підлягає скасуванню.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду без змін, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 15 липня 2014 року державним реєстратором Гезь К.В., Дніпропетровське міське управління юстиції Дніпропетровська область, було зареєстроване обтяження у виді арешту нерухомого майна: все нерухоме майно, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП №43908925, виданий 09 липня 2014 року, видавник: ОСОБА_2 , Кіровський ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції, Дніпропетровська область; обтяжувач: Кіровський ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції; особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 , що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на 06 грудня 2024 року,
Відповідно до листа начальника відділу Першого Правобережного ВДВС у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шевченка В. від 19 лютого 2025 року за №21952/28.25 «Про розгляд адвокатського запиту», зокрема, повідомлено адвоката Лабовкіна О. в інтересах ОСОБА_1 , що перевіркою відомостей в АСВП встановлено, що у період з 09 липня 2014 року по 30 червня 2015 року на примусовому виконанні Кіровського ВДВС міста Дніпра перебувало виконавче провадження №43908925, з примусового виконання виконавчого листа №2/0418/1590/2012, виданого 17 червня 2014 року Кіровським районним судом м.Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «АХА Страхування» боргу у розмірі 105620,96 грн.
09 липня 2014 року старшим державним виконавцем Кіровського ВДВС міста Дніпра Біловолом В.О. (не діє) в межах виконавчого провадження №43908925 було винесено постанову про арешт майна боржниці - ОСОБА_1 , на підставі якої було зареєстровано запис про обтяження №6340221 від 15 липня 2014 року.
30 червня 2015 року старшим державним виконавцем Кіровського ВДВС міста Дніпра Біловолом В.О. (не діє) в межах виконавчого провадження №43908925 було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, у відповідності до вимог п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент вчинення виконавчої дії), а саме: направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу ДВС.
Згідно з відомостями АСВП, виконавчий лист №2/0418/1590/2012, виданий 17 червня 2014 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська, перебував на примусовому виконанні Новомосковського МР ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області (Самарівський ВДВС у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)) в межах виконавчого провадження №50935182.
За відомостями з АСВП у «ВП - спецрозділ» від 19 лютого 2025 року, виконавче провадження №43908925, стан виконавчого провадження: закінчене, виконавчий документ: виконавчий лист від 17 червня 2014 року №2/0418/1590/2012, дата надходження: 04 липня 2014 року, боржник: ОСОБА_1 , стягувач: ПрАТ «СК «АХА Страхування», про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «АХА Страхування» боргу у сумі 105620,96 грн.
09 липня 2014 року у межах виконавчого провадження №43908925 державним виконавцем було здійснене звернення стягнення на майно боржника постановою старшого державного виконавця Біловола В.О. (не діє), Дніпропетровська область, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, для забезпечення реального виконання рішення та відповідно до заяви стягувача, був накладений арешт на майно боржника в межах суми стягнення у розмірі 105620,96 грн.
16 липня 2014 року у межах виконавчого провадження №43908925 державним виконавцем було здійснене звернення стягнення на кошти на рахунках боржника постановою старшого державного виконавця Біловола В.О. (не діє), Дніпропетровська область, про арешт коштів боржника, оскільки боржник не виконав виконавчий документ у строк, встановлений для самостійного виконання, боржнику належать розрахункові рахунки: № НОМЕР_1 , МФО 300012, ПАТ «Промінвестбанк», № НОМЕР_2 , МФО 305653, Дніпропетровська обласна дирекція ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», загальна сума боргу, з урахуванням виконавчого збору, становить 116183,05 грн; сума звернення стягнення: 116183,05 грн.
05 січня 2015 року у межах виконавчого провадження №43908925 державним виконавцем було здійснене зупинення виконавчого провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з розшуком боржника, транспортних засобів, постановою старшого державного виконавця Біловола В.О. (не діє), Дніпропетровська область, про арешт майна, до розгляду справи по суті.
30 червня 2015 року у межах виконавчого провадження №43908925 державним виконавцем було здійснене поновлення виконавчого провадження та закінчене виконавче провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з направленням виконавчого документа за належністю до іншого відділу ДВС, постановою державного виконавця Куземи Я.Г. (не діє), Дніпропетровська область, про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», на підставі того, що з метою з'ясування майнового стану боржника, державним виконавцем були зроблені електронні запити в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно та реєстрі речових прав на нерухоме майно, згідно з якими, майно за боржником не зареєстроване; згідно з відповіддю УДАІ, транспортний засіб за боржником не зареєстровано, згідно з відповіддю з ДПІ, у боржника були виявлені банківські рахунки в банківських установах, надійшли відповіді з банківських установ, що кошти відсутні на рахунках; виходом за адресою: АДРЕСА_1 , було встановлено, що не виявилось можливим перевірити майно боржника, оскільки двері ніхто не відчинив, згідно з відповіддю ПФУ, боржник працює в ТДВ «Страхова компанія «Укоопгарант».
Судом встановлено, що заочним рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2012 року, справа №0418/1444/2012, провадження №2-п/0203/63/2016, було задоволено у повному обсязі позовні вимоги ПрАТ «СК «АХА Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування, та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «АХА Страхування» суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 104025,21 грн., витрати на експертні послуги в розмірі 550,00 грн. та судові витратив у сумі 1045,75 грн., а всього 105620,96 грн.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня 2016 року, справа №0418/1444/2012, провадження №2-п/0203/63/2016, було залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 02 жовтня 2012 року у справі №0418/1444/2012 за позовом ПрАТ «СК «АХА Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2017 року, справа №0418/1444/2012, провадження №22-ц/774/2028/17, було відхилено апеляційну скаргу ОСОБА_1 та залишено без змін заочне рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 02 жовтня 2012 року.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 грудня 2018 року, справа №0418/1444/2012, провадження №61-19139св18, було залишено без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_1 , заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2017 року було залишено без змін.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2019 року, справа №203/2384/14-ц, провадження №6/0203/2/2019, було залишено без задоволення клопотання про поновлення строку для пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого у справі за позовом ПрАТ «СК «АХА Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування, яка набрала 12 березня 2019 року.
28 березня 2025 року боржник ОСОБА_1 звернулась до Першого Правобережного ВДВС у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про зняття арешту з майна та коштів, накладений в рамках виконавчого провадження №43908925.
Листом від 15 квітня 2025 року Перший Правобережний ВДВС у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомив адвоката Лабовкіна О. про те, що зокрема, 09 липня 2014 року державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, на підставі вказаної постанови зареєстроване обтяження за №6340221. Під час примусового виконання державним виконавцем було встановлено, що згідно з відповіддю ПФУ, боржник отримує дохід у ТДВ «Страхова компанія «Укоопгарант».
Враховуючи викладене, на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року, виконавчий документ був направлений за належністю до іншого відділу ДВС, про що 30 червня 2015 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
При цьому заявника повідомлено, що ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» містить вичерпний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, та роз'яснено, що відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. Також зазначено, що згідно з відомостями з АСВП, виконавчий лист №2/0418/1590/2012, виданий 17 червня 2014 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська, перебував на примусовому виконанні Новомосковського МР ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області, наразі Самарівський ВДВС у Самарівському районі Дніпропетровської області ПМУМЮ (м. Одеса)) в межах виконавчого провадження №50935182.
Листом від 03 квітня 2025 року Самарівський ВДВС у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у відповідь на запит адвоката від 28 березня 2025 року повідомив, що 22 квітня 2016 року на виконання за місцем отримання доходу боржниці до відділу надійшов виконавчий документ №0418/1444/2012 від 17 червня 2014 року, виданий Кіровським районним судом м.Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «АХА Страхування» витрат у розмірі 105620,96 грн. Вказаний виконавчий документ було прийнято до провадження державного виконавця, про що винесено відповідну постанову.
Водночас 14 грудня 2016 року виконавче провадження було завершене в порядку ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на той час), у зв'язку з відновленням судом строку для подання апеляційної скарги на рішення. Надати більш детальну інформацію не є можливим, оскільки виконавче провадження було передано до архіву та в подальшому знищене, у зв'язку з перебігом терміну зберігання. Повторно виконавчий документ до відділу не надходив.
Таким чином, на момент звернення заявника до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Першого Правобережного ВДВС у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на виконанні у відділі державної виконавчої служби не перебуває виконавче провадження, в рамках якого були винесені постанови про арешт майна та коштів боржника. Оскільки виконавче провадження №43908925 було закінчене та виконавчий документ виконавчий лист №2/0418/1590/2012, на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року за №606-XIV був направлений для виконання за належністю до іншого відділу ДВС - Новомосковського МР ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області, наразі Самарівський ВДВС у Самарівському районі Дніпропетровської області ПМУМЮ (м. Одеса)), виконавче провадження №50935182.
Згодом виконавче провадження №50935182 було завершене іншим відділом ДВС - Новомосковським МР ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області, на підставі ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року за №606-XIV, виконавчий документ був повернутий до суду, який його видав, у зв'язку з відновленням судом строку для подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, та прийняття такої апеляційної скарги до розгляду.
При цьому рішення суду, за яким видано виконавчий документ, після апеляційного та касаційного оскарження, набрало законної сили, та ухвалою суду від 20 лютого 2019 року, справа №203/2384/14-ц, провадження №6/0203/2/2019, було залишено без задоволення клопотання про поновлення строку для пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого у цивільній справі за позовом ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13 ЦПК України).
Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статтею 16 ЦК України та передбачає: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Порушені право чи інтерес підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним способом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до пункту 7 частини 3 статті 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
За правилами статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження.
Так, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина 1 статті 11), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина 7 статті 12).
Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року за №606-XIV, який втратив чинність 05 січня 2017 року, та чинним Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII врегульовані питання, пов'язані з примусовим виконанням судових рішень і рішень інших органів, станом на момент винесення оскаржуваних постанов.
Так, відповідно до положень статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, в тому числі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
За приписами частин 1, 2, 3, 4 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
В пункті 1 частини 5 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що боржник зобов'язаний утримуватися від вчиненні дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.
Частиною 8 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
Відповідно до частини 1, 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону , зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
Тобто, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб та здійснювати заходи, необхідні для своєчасного виконання рішення в порядку та спосіб, встановлений виконавчим документом і Законом України «Про виконавче провадження», а під час здійснення виконавчих дій він має право накладати арешт на майно боржника в межах виконавчого провадження.
Відповідно до частин 4, 5 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині 6 статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
У справі, що переглядається судом встановлено, що на виконанні у Центрального ВДВС міста Дніпра (наразі - Першого Правобережного ВДВС у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)) перебувало виконавче провадження №43908925, а на виконанні у Новомосковського МР ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області (наразі - Самарівський ВДВС у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)) перебувало виконавче провадження №50935182, з примусового виконання виконавчого листа №2/0418/1590/2012, виданого 17 червня 2014 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «АХА Страхування» суми боргу у загальному розмірі 105620,96 грн.
Відповідно до пункту 10 частини 1, частини 3 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року за №606-XIV (в редакції, чинній станом на 30 червня 2015 року), виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.
Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року за №606-XIV (в редакції, чинній станом на 30 червня 2015 року), у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Отже, станом на 30 червня 2015 року, під час винесення державним виконавцем Центрального ВДВС міста Дніпра постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 10 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», у державного виконавця, з огляду на вимоги частини 1 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року за №606-XIV (в редакції, чинній станом на 30 червня 2015 року), були відсутні правові підстави для зняття арешту, накладеного на майно боржника, оскільки виконавче провадження було закінчене, у зв'язку з направленням виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби.
Крім того, вказані вище норми передбачають підстави зняття арешту у виконавчому провадженні, що перебуває на виконанні, а не у випадку закінчення виконавчого провадження у зв'язку з направленням виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби.
Таким чином, після звернення заявника до державного виконавця Першого Правобережного ВДВС у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою від 28 березня 2025 року про зняття арешту з коштів та майна у виконавчому провадженні №43908925, державний виконавець Першого Правобережного ВДВС у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) правомірно письмово повідомив заявника про хід виконавчого провадження №43908925 та відсутність правових підстав для зняття арешту з майна, з посиланням на положення частини 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» (у чинній редакції). При цьому державний виконавець повідомив заявника про те, що виконавчий лист №2/0418/1590/2012 перебував на примусовому виконанні у Новомосковському МР ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області, виконавче провадження №50935182.
Державний виконавець Новомосковського МР ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області постановою від 14 грудня 2016 року завершив виконавче провадження №50935182 в порядку частини 1 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з відновленням судом строку для подання апеляційної скарги на рішення.
Так, відповідно до частини 1 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року за №606-XIV (в редакції, чинній станом на 14 грудня 2016 року), виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, повертається до суду, який його видав, у разі відновлення судом строку для подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, та прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).
Відповідно до частини 1 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року за №606-XIV (в редакції, чинній станом на 14 грудня 2016 року), у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 2 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року за №606-XIV (в редакції, чинній станом на 14 грудня 2016 року), у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Отже, виконавчий документ на підставі частини 1 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року за №606-XIV (в редакції, чинній станом на 14 грудня 2016 року) був повернутий до суду, який його видав, у зв'язку з відновленням судом строку для подання апеляційної скарги на рішення суду. Тобто державний виконавець Новомосковського МР ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області під час винесення постанови від 14 грудня 2016 року про закінчення виконавчого провадження, ВП №50935182, з огляду на вимоги статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», повинен був зняти арешти, накладені на майно боржника, про що зазначити у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець, проте їх не зняв.
Натомість заявник не оскаржує бездіяльність державного виконавця Новомосковського МР ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області (наразі - Самарівський ВДВС у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)), та не зверталась до Самарівського ВДВС у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про зняття арешту з майна.
У постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі №641/7824/18, вказано, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим.
Верховний Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №761/35971/15-ц зазначив, що здійснюючи дії під час виконання зазначеного рішення суду, державний виконавець дотримався вимог Закону України «Про виконавче провадження» при вчиненні виконавчих дій по відкритому виконавчому провадженню щодо солідарного боржника, тому відсутні підстави для задоволення скарги останньої. При цьому виконавчий лист повернено стягувачу і державний виконавець позбавлений можливості вчиняти виконавчі дії при відсутності виконавчого провадження.
Застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права
Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною 2 статті 353 цього Кодексу.
Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов'язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб'єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов'язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції (постанова Верховного Суду від 13 липня 2022 року, справа №2/0301/806/11, провадження №61-3814св22).
Під час розгляду справи, судом було встановлено, що на момент звернення заявника до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Першого Правобережного ВДВС у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), виконавчі провадження, в рамках яких були накладені арешти на кошти та майно заявника як боржника, є закінченими, та не перебувають на виконанні у державного виконавця. Разом з цим, суд врахував, що у державного виконавця Першого Правобережного ВДВС у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) були відсутні правові підстави для скасування арешту з коштів та майна боржника, а доказів відсутності заборгованості, добровільної сплати боргу заявник суду не надала.
За таких обставин, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів, що державний виконавець Першого Правобережного ВДВС у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не допустив протиправної бездіяльності, та в межах наданих йому законом повноважень правомірно вказав на відсутність правових підстав для зняття арешту з коштів та майна боржника, а скаржником в свою чергу не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження виконання рішення суду та добровільного погашення заборгованості або її відсутності.
Суд вважає, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції погашеної заборгованості за рішенням суду та відсутності претензій з боку стягувача та неможливості відновити квитанції 10-річної давнини, які були подані у матеріали виконавчого провадження, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки жодних доказів повного виконання скаржником рішення суду матеріали не містять й скаржником не надано.
Аргументи апеляційної скарги про те, що подальше накладення арешту на її майно є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном та обмежує її права, позбавляє її можливості вільно користуватися та розпоряджатися належним на праві власності майном, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки зазначені обставини були предметом розгляду судом першої інстанції, судом надано на ці доводи вичерпну відповідь, а скаржником в свою чергу не доведено вказані обставини належними та допустимими доказами у розумінні норм діючого законодавства.
Посилання скаржника на те, що ухвала суду першої інстанції не відповідає висновкам Верховного Суду щодо застосування норм права у аналогічних правовідносинах, а отже підлягає скасуванню, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки висновки суду першої інстанції не суперечать висновкам Верховного Суду та застосовані під час розгляду даної справи.
Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому ухвалу суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Центрального районного суду міста Дніпра від 15 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 17 лютого 2026 року
Повний текст судового рішення складено 27 лютого 2026 року.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Судді: В.С. Городнича
М.О. Макаров