Провадження № 22-ц/803/2614/26 Справа № 213/4172/20 Суддя у 1-й інстанції - Попов В. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
27 лютого 2026 року м.Кривий Ріг
Справа № 213/4172/20
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.
сторони:
позивач - Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль»,
відповідачка - ОСОБА_1 ,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Лівицький Олександр Миколайович, на заочне рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 лютого 2021 року, яке ухвалено суддею Поповим В.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 10 лютого 2021 року, -
У грудні 2020 року Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» (надалі - АТ «Криворізька теплоцентраль») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , є власницею майна та користується комунальними послугами з централізованого опалення, що надає позивач у справі АТ «Криворізька теплоцентраль».
Однак, відповідачка не сплачує у повному обсязі комунальні послуги за централізоване опалення, в зв'язку з чим виникла заборгованість за період з 01.10.2013 року по 01.11.2020 року в розмірі 41976,34 грн., яку позивач просять стягнути з відповідачки.
Крім цього, в зв'язку з невиконанням обов'язку по оплаті комунальних послуг та наявності боргу, позивач просить стягнути з відповідачки 3% річних - 3487,37 грн., інфляційні втрати - 9124,96 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102,00 грн.
Заочним рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 лютого 2021 року позовні вимоги АТ «Криворізька теплоцентраль» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» суму заборгованості за надані послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.10.2013 року по 01.11.2020 року, в розмірі 41976,34 грн., 3% річних - 3487,37 грн., інфляційні втрати - 9124,96 грн., а всього 54588, 67 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» судовий збір в розмірі 2102 грн. 00 коп.
Ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 листопада 2025 року заяву відповідачки ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Лівицький О.М., просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, а також невідповідності висновків суду обставинам справи.
Апеляційні скарга мотивована тим, що відповідачка ОСОБА_1 не була обізнана про наявність судового провадження, оскільки повідомлення про час та місце розгляду справи здійснювалося через оголошення на сайті Судова влада України, тоді як відповідачка є людиною похилого віку, проживає сама та користується кнопковим телефоном, а тому не володіла інформацією про наявність судового спору та з об'єктивних причин не могла надати суду заперечення проти заявлених позовних вимог, зокрема, й щодо встановлення у квартирі автономного опалення, у зв'язку з чим ОСОБА_1 не є абонентом АТ «Криворізька теплоцентраль» та не користується їх послугами.
Зазначає, що процедура відключення квартири відповідачки від мережі централізованого опалення, яка була врегульована Порядком №4 від 22.11.2005 року, порушена не була, оскільки така процедура розпочалася у 2006 році, тобто з дня отримання ОСОБА_1 погодження Управління житлово-комунального господарства виконкому Криворізької міськради на відключення від системи теплопостачання в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , і завершилась 01 квітня 2012 року складенням акту б/н, яким встановлена наявність видимого розриву в системі централізованого опалення, гарячого водопостачання, стояки заізольовані, заглибленні в стіни, система гарячого водопостачання демонтована, який був підписаний представником КП ТМ «Криворіжтепломережа». Відповідачка ОСОБА_1 не користується послугами з централізованого постачання теплової енергії з квітня 2012 року, а тому заявлені позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.
У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивач АТ «Криворізька теплоцентраль» зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що АТ «Криворізька теплоцентраль», відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі Правила), надає населенню м. Кривого Рогу теплову енергію для потреб опалення, у тому числі за місцем реєстрації та проживання відповідачки.
Відповідач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , є власником цієї квартири і споживачкою послуг, які надає позивач, але вчасно оплату за надані послуги не здійснює.
Сума заборгованості, за період з 01.10.2013 по 01.11.2020, становить 41976,34 грн.
Позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат у розмірі 9124,96 грн та 3% річних у розмірі 3487,37 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка у встановлені законом строки не вносила плату за отримані житлово-комунальні послуги, а тому заборгованість підлягає стягненню у судовому порядку, в розмірі, визначеному позивачем.
Також, суд дійшов висновку, що на дані правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати суми боргу із врахуванням індексу інфляції та 3 % річних, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання, у зв'язку з чим, враховуючи наведене вище та ту обставину, що відповідачка у встановлені законом строки не вносила плату за отримані житлово-комунальні послуги, АТ «Криворізька теплоцентраль» має право на стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період прострочки виконання зобов'язань.
Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня
2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частини першої, другої, третьої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-IV, далі - Закону України «Про житлово-комунальні послуги»), який був чинним станом на жовтень 2013 року (початок переіоду нарахування заборгованості у даній справі), статтею 1 якого врегульовано, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Комунальні послуги є результатом господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
01 травня 2019 року вступив в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII, який разом з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 регулюють основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також права та обов'язки зазначених учасників відносин.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, в тому числі з постачання теплової енергії.
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першої Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII).
Згідно із частиною 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно із статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії має право на, зокрема, вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачальних організацій, якщо це можливо за існуючими технічними умовами.
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 24 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії має право на вибір, одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачання, якщо це можливо за існуючими технічними умовами.
Питання відключення від мереж централізованого опалення регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630.
Відповідно до пункту 24 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється (пункт 25 Правил) .
Згідно із пунктом 26 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплозабезпечення» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.
Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 (далі Порядок № 4, втратив чинності з 17 вересня 2019 року), визначено процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води житлового будинку при відмові споживачів від таких послуг.
Порядком №4 установлено, що для вирішення питання відключення споживача від мережі централізованого опалення, він повинен звернутися до постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, для розгляду питань щодо відключення споживачів від мережі з відповідною письмовою заявою.
Комісія після вивчення наданих власником документів приймає відповідне рішення, яке оформляється протоколом. При позитивному рішенні заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником. Проект узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж. Відключення приміщень від внутрішньо будинкової мережі централізованого опалення виконується монтажною організацією, яка реалізує проект. По закінченні робіт складається акт про відключення від мережі централізованого опалення і подається заявником до комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.
Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 169 від 06 листопада 2007 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2007 року за №1320/14587, були внесені зміни до Порядку від 22 листопада 2005 року №4, які унеможливлюють відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише будинку в цілому.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачкою ОСОБА_1 було погоджено з Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської ради №133/8 від 01 лютого 2006 року відключення від системи теплопостачання в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , при умові влаштування альтернативного джерела. Даним погодженням на відповідача був покладений обов'язок отримати технічні умови в АТ «Криворіжгаз», отримати проект, розроблений проектною організацією. Монтаж повинна виконувати спеціалізована організація відповідно проекту. Роботи виконати після завершення опалювального сезону. При роботі автономної системи забезпечити дотримання санітарно-гігієнічних норм в приміщенні квартири. Термін проведення робіт з відключення приміщення від системи опалення погодити з КЖП-20. Після влаштування автономного опалення та опломбування газового лічильника, рекомендовано звернутися для розірвання договору на постачання теплової енергії до КП «Криворіжтепломережа».
На момент отримання даного погодження чинними були Правила надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення №1497 від 30 грудня 1997 року, відповідно до пункту 9 яких у разі відмови споживача від користування послугами з водо-, теплопостачання та водовідведення, він має право розірвати договір та вимагати відключення відповідних мереж. При цьому, заборгованість за отримані послуги та витрати, пов'язані з відключенням, повинні бути відшкодовані споживачем у добровільному або судовому порядку.
Копія робочого проекту автономного опалення в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , розроблена ПП «ФАЕР-СВ», та копія технічних умов на проектування газопостачання автономного опалення у вказаній квартирі підтверджують, що відповідачка ОСОБА_1 виконала умови погодження Управління житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Криворізької міської ради на відключення від теплопостачання належної їй квартири.
З акту приймання в експлуатацію газифікованого об'єкту від 24 жовтня 2011 року, складеному комісією у складі представників ВАТ «Криворіжгаз», вбачається, що об'єкт (квартира відповідачки) підготовлена до експлуатації, дозволена врізка та пуск газу.
Згідно із актом від 01 квітня 2012 року, складеним в присутності представника КПТС «Криворіжтепломережа», абонента ОСОБА_1 , склали акт про наявність видимого розриву на мережі центрального опалення, гарячого водопостачання, ізольованість стояків та заглиблення у стіни, у приміщенні встановлено автономне опалення, наявний акт опломбування газового лічильника 2011 року.
Згідно із статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
На час початку процедури по встановленню індивідуального автономного опалення власником квартири ОСОБА_1 була чинною постанова Кабінету Міністрів України №1497 від 30 грудня 1997 року «Про затвердження Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення», яка надавала право споживачу відмовитися від послуги та відключитися від системи центрального опалення (п. 9), однак, чинним на той час законодавством, не було передбачено чіткого механізму та порядку відключення споживача від централізованого опалення.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що процедура відключення квартири відповідачки від мережі централізованого опалення, яка була врегульована Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання № 4 від 22 листопада 2005 року, порушена не була, оскільки така процедура розпочалася 01 лютого 2006 року, тобто з дня отримання ОСОБА_1 погодження Управління житлово-комунального господарства виконкому Криворізької міськради на відключення від системи теплопостачання в квартирі відповідачки. При цьому, погодження на відключення квартири відповідачки від системи теплопостачання було отримано власницею до 08 лютого 2006 року, коли виконкомом Криворізької міської ради було ухвалено рішення від 08 лютого 2006 № 90 «Про створення комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води», яким створено комісію для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, відповідно Комісія не могла видати відповідачці дозвіл на відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, оскільки вона була створена пізніше та відповідно після завершення робіт по відключенню від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води видати затверджений акт відключення квартири відповідача від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води. Отже, процедура відключення квартири відповідачки від мережі централізованого опалення розпочалася 02 лютого 2006 року, тобто з дня отримання відповідачкою погодження Управління житлово-комунального господарства виконкому Криворізької міськради на відключення від системи теплопостачання в квартирі і завершилась 01 квітня 2012 року складенням акту про відключення квартири відповідачки від мереж ЦО (ГВП).
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 27 лютого 2020 року у справі № 456/3896/16-ц.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Позивач не довів порушення його прав діями відповідачки щодо відключення від централізованого опалення, не надано належних доказів на підтвердження того, що відключення від централізованого опалення належної відповідачці житлової квартири спричинило шкоду йому або третім особам, порушило (негативно вплинуло) роботу внутрішньобудинкових мереж, призвело до розбалансування будинку. Як вбачається з матеріалів справи, централізоване опалення в належному відповідачці приміщенні відсутнє та використовується система автономного опалення. Доказів, що порушені права власників інших квартир у будинку, судам першої та апеляційної інстанцій не надано.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відключення квартири за адресою: АДРЕСА_1 , від мережі централізованого опалення не було самовільним, оскільки таке відключення було проведено у порядку встановленому законодавством. Крім того, з 19 вересня 2019 року Порядок №4 взагалі втратив чинність.
Отже, послугами з централізованого постачання теплової енергії відповідачка не користується, а тому у неї відсутній обов'язок здійснювати оплату вартості теплової енергії теплопостачальній організації за спірний період, оскільки фактично ці послуги нею отримані не були.
Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки, відсутні правові підстави для покладення на відповідачку ОСОБА_1 обов?язку зі сплати заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуи за період з жовтня 2013 року по листопада 2020 року, то, відповідно, до правовідносин сторін не підлягають застосуванню вимоги статті 625 ЦК України.
Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що відповідно п.2 ч.1 ст. 376 ЦПК України є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду з ухваленням нового рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, колегія суддів стягує з АТ «Криворізька теплоцентраль» на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені на оплату судового збору за подання апеляційної скарги, у розмірі 3 153,00 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Лівицький Олександр Миколайович, - задовольнити.
Заочне рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 лютого 2021 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги - відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені на оплату судового збору за подання апеляційної скарги, у розмірі 3 153 (три тисячі сто п?ятдесят три) гривень 00 (нуль) копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню вкасаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 27 лютого 2026 року.
Головуючий:
Судді: