Справа №760/4457/26
1-кс/760/2589/26
Про обрання запобіжного заходу
(повний текст)
20 лютого 2026 року м. Київ
Слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого слідчого відділу Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у межах кримінального провадження № 12025100090003126, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 грудня 2025 року стосовно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Вінницької обл., Теплицького р-н., с. Соболівка громадянина України, українця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 127 КК України,
Виходячи із змісту поданого клопотання, слідчим відділом Солом'янського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025100090003126 від 09.12.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 127 КК України, а під час досудового розслідування ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 127 КК України.
Досудовим розслідуванням, за даними клопотання, встановлено, що ОСОБА_5 є сержантом третьої категорії по кібербезпеці другого штурмового батальйону частини НОМЕР_1 (рекрутер), який, окрім загальнообов'язкових вимог Конституції України та законів України, зобов'язаний додержуватися статутних вимог щодо дисципліни, честі, гідності та недопущення негідних вчинків.
За викладом сторони обвинувачення, 13.02.2026 у ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на заподіяння ОСОБА_8 сильного фізичного болю та моральних страждань, вчинене з метою залякування потерпілого та примусу до поведінки, що суперечить його волі. ОСОБА_8 був доставлений до територіального центру комплектування групою оповіщення спільних нарядів з працівників РТЦК та СП та Національної поліції України, а під час встановлення особи та перевірки військово-облікових документів у приміщенні самовільно облаштованої «Реєстратури», що розташована на нульовому (цокольному) поверсі будівлі КНП КМКЛ №6 за адресою: м. Київ, вул. Політехнічна, буд. 25/29, йому повідомили про необхідність залишення на зберігання особистих речей, а саме мобільного телефону.
У подальшому, цього ж дня 13.02.2026 у період часу з 17:17 по 17:30 год., діючи за попередньою змовою групою осіб, маючи умисел на заподіяння ОСОБА_8 фізичного та морального страждання шляхом побиття із застосуванням фізичної сили, використовуючи засіб катування - поліетиленовий пакет, з метою залякування, ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_5 , користуючись чисельною та фізичною перевагою, оточили ОСОБА_8 з двох боків. Продовжуючи свої спільні дії, одягнули на голову ОСОБА_8 поліетиленовий пакет, чим здійснили перекриття доступу повітря, після чого стали наносити множинні удари руками та ногами по різних частинах тіла, спричинивши йому фізичні та моральні страждання та тілесні ушкодження. Вказаними насильницькими діями - катуванням, за даними клопотання, ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_5 завдали потерпілому фізичних страждань, спричинивши тілесні ушкодження.
Таким чином, за твердженням сторони обвинувачення, ОСОБА_5 підозрюється у катуванні, тобто умисному діянні, спрямованому на заподіяння особі сильного фізичного болю та моральних страждань, вчиненому з метою примусу її чи іншої особи вчинити дії, що суперечать їх волі, та з метою залякування, вчиненому представником держави, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 127 КК України.
З клопотання вбачається, що 18.02.2026 о 20:25 год. (фактичний час) ОСОБА_5 затримано, а 19.02.2026 йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 127 КК України. Також у клопотанні зазначено, що обґрунтованість підозри, на думку сторони обвинувачення, підтверджується відомостями, отриманими під час оглядів місця події, показаннями потерпілого та матеріалами впізнання за фотознімками, а також іншими матеріалами кримінального провадження у сукупності.
Слідчий суддя виходить з того, що на цій стадії кримінального провадження вирішується не питання доведеності вини особи, а питання наявності обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які виправдовують застосування запобіжного заходу і не можуть бути усунуті шляхом застосування більш м'яких заходів процесуального примусу. У цьому контексті наведені у клопотанні фактичні обставини події, спосіб дій, який характеризується цілеспрямованим застосуванням фізичного насильства та використанням засобу, що створює задушливий ефект, дані щодо часу, місця та ролі підозрюваного у вказаних діях, а також посилання сторони обвинувачення на первинні джерела доказів (огляди, показання потерпілого, впізнання) у своїй сукупності на даному етапі є достатніми для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого кримінального правопорушення.
Перевіряючи доводи щодо ризиків, слідчий суддя враховує, що відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання спробам, зокрема, переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків чи інших учасників провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення. Ризики мають підтверджуватися конкретними даними та логічно випливати з обставин інкримінованого діяння, даних про особу підозрюваного, тяжкості можливого покарання та поведінки у зв'язку з кримінальним провадженням.
З матеріалів клопотання вбачається, що сторона обвинувачення посилається на ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду, обґрунтовуючи його усвідомленням підозрюваним тяжкості інкримінованого діяння та можливого суворого покарання, що саме по собі є суттєвим стримувальним фактором, однак у поєднанні з особливо тяжким характером обвинувачення та ймовірною перспективою реального позбавлення волі закономірно посилює спонукання до ухилення від правосуддя.
У даному випадку інкриміноване діяння віднесено до категорії особливо тяжких, а спосіб його вчинення, за викладом клопотання, свідчить про зухвале, насильницьке посягання на охоронювані законом блага, що підвищує значущість забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного саме шляхом реального контролю за його місцезнаходженням.
Також клопотання містить посилання на ризик незаконного впливу на потерпілого, свідків та інших учасників кримінального провадження.
Слідчий суддя враховує, що потерпілий та свідки на стадії досудового розслідування є уразливими до позапроцесуального впливу, а характер інкримінованих дій, пов'язаний із застосуванням фізичного насильства, об'єктивно свідчить про здатність підозрюваного до агресивної поведінки, що у сукупності з можливою зацікавленістю уникнути кримінальної відповідальності створює реальну, а не абстрактну, ймовірність спроб тиску або узгодження позицій зі співучасниками чи іншими обізнаними особами.
Окремо оцінюється ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, у тому числі шляхом знищення, приховування чи спотворення речей і документів, а також шляхом зникнення та перебування у розшуку.
З урахуванням того, що досудове розслідування триває, проводяться необхідні процесуальні дії, а обсяг доказової бази на стадії збирання та перевірки доказів є динамічним, перебування підозрюваного на волі може створювати умови для протидії встановленню істини у справі, особливо за умови наявності співучасника та необхідності перевірки погодженості дій, мотивів, механізму події та інших істотних обставин.
Крім того, слідчий суддя враховує доводи клопотання про ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, який сторона обвинувачення пов'язує з насильницьким характером інкримінованого діяння, способом і обстановкою його вчинення.
За таких обставин, беручи до уваги, що інкриміновані дії, за версією слідства, були реалізовані у відносно короткий проміжок часу, за попередньою змовою, із використанням фізичної переваги та предмета (поліетиленового пакета) як засобу катування, існує обґрунтовані ризики, що за відсутності ізоляції особи від суспільства ризики насильницької поведінки та повторення протиправних дій не можуть бути належним чином мінімізовані.
Відповідно до ст. 178 КПК України, обираючи запобіжний захід, слідчий суддя оцінює в сукупності вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання винуватим, вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, наявність постійного місця проживання та інші дані про особу. При цьому, як вбачається з клопотання, підозрюваний раніше не судимий, має реєстрацію та фактичне місце проживання, однак ці обставини самі по собі не нівелюють установлених ризиків з огляду на виключну тяжкість інкримінованого діяння та насильницький спосіб його вчинення, а також на потребу забезпечення безперешкодного проведення досудового розслідування, недопущення впливу на потерпілого та свідків і запобігання ухиленню від правосуддя.
Оцінюючи можливість застосування більш м'яких запобіжних заходів, слідчий суддя виходить з принципу пропорційності та обов'язку застосовувати найменш обтяжливий захід, достатній для запобігання ризикам. Водночас, у даному випадку характер і зміст ризиків, на які посилається сторона обвинувачення, а також фактичні обставини інкримінованого діяння, за яких, за версією слідства, потерпілому заподіяно сильний фізичний біль та моральні страждання із застосуванням насильства та залякування, не можуть бути ефективно нейтралізовані шляхом особистого зобов'язання чи особистої поруки, оскільки такі заходи не забезпечують необхідного рівня контролю і не унеможливлюють контактів підозрюваного з потерпілим, свідками або співучасником, не виключають можливості узгодження позицій і не створюють реальних перешкод для ухилення від органу досудового розслідування чи суду. Домашній арешт, навіть за умови покладення додаткових обов'язків, з огляду на специфіку ризиків у цьому провадженні також не гарантує їх усунення, оскільки не забезпечує належної ізоляції підозрюваного від потенційних об'єктів впливу та не виключає можливості позапроцесуального спілкування, у тому числі із використанням засобів зв'язку, а у разі порушення режиму домашнього арешту реагування матиме вже постфактум характер і не усуне негативних наслідків для провадження та безпеки учасників.
З огляду на наведене, слідчий суддя доходить висновку, що застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 є необхідним і співмірним, оскільки лише такий захід за конкретних обставин провадження здатний забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечити належний баланс між правом особи на свободу і законними інтересами суспільства та учасників кримінального провадження.
Щодо визначення застави слідчий суддя зазначає, що за загальним правилом при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених законом. Водночас ч. 4 ст. 183 КПК України надає слідчому судді право не визначати розмір застави, зокрема, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування. У даному кримінальному провадженні підозра ОСОБА_5 повідомлена за ч. 3 ст. 127 КК України, а обставини інкримінованого діяння, за викладом клопотання, безпосередньо пов'язані із застосуванням фізичного насильства, залякуванням, спричиненням сильного фізичного болю та моральних страждань потерпілому.
За таких умов визначення застави не відповідало б меті запобіжного заходу та не забезпечило б належної нейтралізації, зокрема, можливість звільнення з-під варти шляхом внесення застави за наявності встановлених ризиків впливу на потерпілого і свідків та ризику ухилення від правосуддя створювала б неприйнятну загрозу для належного перебігу кримінального провадження, а також не гарантувала б безпеки учасників та збереження доказів. З урахуванням викладеного, слідчий суддя доходить висновку, що у даному випадку наявні передбачені ч. 4 ст. 183 КПК України підстави для незастосування застави як альтернативи триманню під вартою.
Виходячи із зазначеного, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали до 19 квітня 2026 р. включно.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
Виконання ухвали доручити Солом'янському УП ГУНП у м. Києві
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_9 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти діб з моменту оголошення.
Повний текст ухвали оголошений 25 лютого 2026 р.
Слідчий суддя ОСОБА_1