Справа №760/4454/26 1-кс/760/2587/26
20 лютого 2026 року м. Київ
Слідчий суддя Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Солом'янського УП ГУНП в м. Києві старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави у кримінальному провадженні №12025100090003126 від 09 грудня 2025 року, стосовно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Київ, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , одруженого, раніше не судимого, працюючого інструктором відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_2 за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 127 КК України,
До слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва надійшло клопотання слідчого слідчого відділу Солом'янського УП ГУНП у м. Києві, погоджене прокурором, про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави в межах строку досудового розслідування.
Клопотання мотивовано тим, що у провадженні слідчого відділу Солом'янського УП ГУНП у м. Києві перебуває кримінальне провадження № 12025100090003126 від 09.12.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 127 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , будучи інструктором відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто представником держави, під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, діючи за попередньою змовою групою осіб зі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , вчинив умисні насильницькі дії щодо потерпілого ОСОБА_11 ..
За версією сторони обвинувачення, не пізніше 05.02.2026 у вказаних осіб виник злочинний умисел, спрямований на заподіяння ОСОБА_11 сильного фізичного болю та моральних страждань з метою його залякування та примусу до поведінки, що суперечить його волі.
05.02.2026 у період часу з 12 год. 38 хв. по 13 год. 47 хв. у приміщенні самовільно облаштованої «реєстратури», розташованої на нульовому (цокольному) поверсі будівлі КНП КМКЛ № 6 за адресою: м. Київ, вул. Політехнічна, 25/29, підозрювані, користуючись чисельною та фізичною перевагою, оточили потерпілого, після чого почергово наносили йому удари руками та ногами по різних частинах тіла, застосували фізичну силу та спеціальний засіб - кайданки, вимагаючи надати пароль доступу до мобільного телефону та застосунку «Монобанк» АТ «Універсал Банк».
Внаслідок вказаних дій потерпілому спричинено тілесні ушкодження у вигляді забою стінки живота та передньої черевної стінки, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 1831, виданою Національним військово-медичним клінічним центром «Головний військовий клінічний госпіталь» Міністерства оборони України.
18.02.2026 о 13 год. 00 хв. ОСОБА_6 затримано в порядку п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України. 19.02.2026 йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 127 КК України - катування, тобто умисного заподіяння сильного фізичного болю та моральних страждань з метою примусу до вчинення дій, що суперечать волі потерпілого, вчинене представником держави.
На обґрунтування необхідності застосування запобіжного заходу слідчий та прокурор посилаються на наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на потерпілого, свідків та інших учасників кримінального провадження, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, у тому числі шляхом знищення або приховування доказів, а також ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.
Сторона обвинувачення зазначає, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. Усвідомлюючи тяжкість інкримінованого діяння та можливість призначення реального строку покарання, підозрюваний може вжити заходів для уникнення кримінальної відповідальності.
Крім того, з огляду на характер інкримінованого кримінального правопорушення, вчиненого із застосуванням насильства групою осіб, перебуваючи на волі, підозрюваний матиме можливість узгоджувати позиції зі співучасниками, впливати на потерпілого та свідків, що може призвести до спотворення доказів та перешкоджання встановленню істини у кримінальному провадженні.
Слідчий та прокурор вважають, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти зазначеним ризикам, у зв'язку з чим просять застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та не визначати розмір застави з огляду на насильницький характер кримінального правопорушення.
У судовому засіданні прокурор просила задовольнити клопотання з указаних підстав.
Захисник підозрюваного заперечувала проти задоволення клопотання, просила відмовити в повному обсязі. Зазначила щодо необґрунтованості підозри та заявлених стороною обвинувачення ризиків. Крім того, в судовому засіданні адвокат долучила документ, який позитивно характеризує особу підозрюваного, зокрема копію відзнаки разом з медаллю "За сумлінну службу", зазначивши, що він має міцні соціальні зв'язки, так як одружений та проживає за місцем проживання дружини.
Підозрюваний ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання, наголошував, що потерпілий поводив себе не поважно та він не спричиняв йому тілесних ушкоджень.
Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думки сторін кримінального провадження, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчим суддею встановлено, що у провадженні слідчого відділу Солом'янського УП ГУНП у м. Києві перебуває кримінальне провадження №12025100090003126 від 09 грудня 2025 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 127 КК України КК України.
19.02.2026 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у кримінальному провадженні №12025100090003126 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 127 КК України.
Якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», наведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_12 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, в клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої йому підозри.
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990).
Слідчий суддя з урахуванням доводів сторони захисту про необхідність доведення в даному випадку причетності особи поза розумним сумнівом зазначає та дійшов наступних висновків.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах дані, слідчий суддя приходить для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 127 КК України.
Зокрема, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 127 КК України, підтверджується долученими до клопотання доказами: протоколом допиту потерпілого від 09.02.2026; протоколом пред'явлення для впізнання за фотознімками від 09.02.2026.
Що стосується доведеності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які заявлено слідчим в клопотанні та підтримано прокурором в судовому засіданні, слідчий суддя дійшов висновку про їх часткове доведення в судовому засіданні з розгляду клопотання.
При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворо гопокарання. Так, у рішенні ЄСПЛ «Пунцельт протии Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») 31315/96 від 25.04.2000, Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських судів, що прийняли рішення про тримання під вартою з огляду в тому числі на те, що заявникові загрожувало відносно суворе покарання.
Так, слідчий суддя, враховуючи те, що ОСОБА_6 згідно ст. 12 КК України, підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років; двох тяжких злочинів, за які передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, а тому, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, є підстави вважати, що ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового слідства та суду.
У п. 36 рішення ЄСПЛ від 20.05.2010, у справі «Москаленко проти України», суд зазначає, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Усвідомлюючи суворість та невідворотність, у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованих йому злочинів, підозрюваний ОСОБА_6 може переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду, з метою унеможливлення притягнення його до кримінальної відповідальності.
Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, то слідчий суддя враховує наявність даного ризику, який обґрунтовується тим, що перебуваючи на волі підозрюваний ОСОБА_6 може знищити, сховати та спотворити речові докази, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки досудове розслідування ще триває, встановлюються обставини вчинення кримінального правопорушення, а відтак з метою уникнути покарання підозрюваний може вчинити дії на їх знищення, оскільки може мати до таких безпосередній доступ.
Стороною обвинувачення також доведено ризик передбачений п. 3 ч.1 ст. 177 КК України, а саме те, що підозрюваний може впливати у будь-який спосіб на свідків з метою змінення показань або від дачі таких показань при розгляді справи по суті, також існує ризик впливу ОСОБА_6 на інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні.
Крім того, слідчий суддя враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.
Отже, на переконання слідчого судді, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Що стосується ризиків перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення ОСОБА_6 іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється, слідчий суддя не знаходить підстав для встановлення ймовірності їх існування, оскільки сторона обвинувачення при їх доведенні обмежилася лише висловленням припущень, при цьому слідчому судді не надано відомостей, які б свідчили про протиправну поведінку підозрюваного, зокрема притягнення його до будь-якого виду відповідальності чи повідомлення про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення чи порушення раніше застосованого запобіжного заходу, що могло б свідчити про ймовірність вчинення зазначених дій.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
У справі «Амбрушкевич протии Польщі» (Ambruszkiewicz v. Poland N 7/03 від 04.05.2006) Європейський суд з прав людини наголошує, що не викликає протиріч те, що в деяких особливих випадках позбавлення свободи може бути єдиним засобом, який дозволяє гарантувати явку обвинуваченого до суду, зокрема, з урахуванням його особистості та характеру злочину, а також тяжкості ймовірного покарання. Крім того, Європейський суд з прав людини вважає за необхідне, щоб підстави, наведені владою на обґрунтування застосування запобіжного заходу у вигляді позбавлення свободи, були доповнені конкретними фактами стосовно підозрюваного, а мотиви за обставинами справи могли вбачатися переконливими та відповідними.
Щодо ризику, передбаченого п. 4 ст. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя зазначає наступне.
З матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_6 є інструктором відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто особою, яка перебуває на службі, має відповідні повноваження, службові зв'язки та доступ до службових приміщень і документації.
З огляду на займану посаду та характер інкримінованих кримінальних правопорушень, слідчий суддя враховує, що підозрюваний, перебуваючи на волі, може використати своє службове становище, службові контакти та авторитет з метою створення штучних перешкод для здійснення досудового розслідування, зокрема шляхом узгодження позицій із співучасниками, впливу на хід проведення слідчих (розшукових) дій, можливого приховування або знищення документів чи інших доказів, які мають значення для кримінального провадження.
Таким чином, існують обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню.
На підтвердження ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий та прокурор посилаються на те, що підозрюваний ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного насильницького кримінального правопорушення, вчиненого групою осіб, із застосуванням фізичної сили та спеціальних засобів.
З урахуванням мети, способу та обстановки вчинення інкримінованого злочину, а також ролі підозрюваного у його реалізації, наявні підстави вважати, що перебуваючи на волі, він може вчинити інше кримінальне правопорушення насильницького характеру або продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, зокрема шляхом подальшого впливу на потерпілого з метою примусу до зміни показань чи відмови від них.
Характер інкримінованого діяння, спосіб його вчинення, наявність співучасників та відсутність даних, які б свідчили про усунення умов і обставин, що сприяли його вчиненню, у своїй сукупності дають підстави вважати реальним ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
За таких обставин, слідчий суддя вважає необхідним застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_6 , у межах досудового розслідування, тобто строком до 18.04.2026.
Керуючись ст.ст. 40, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 303-309, 369-372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого СВ Солом'янського УП ГУНП в м. Києві старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави у кримінальному провадженні №12025100090003126 від 09 грудня 2025 року стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) діб у межах строку досудового розслідування, тобто до 18.04.2026 включно, без визначення розміру застави.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання, 18.02.2026 року, 14.00 год..
Виконання ухвали доручити Солом'янському УП ГУНП у м. Києві.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_13 .
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала підлягає оскарженню в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, для особи яка перебуває під вартою строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим. Продовження цього строку можливе у порядку, переліченому ст. 199 КПК України.
Висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень (ст. 198 КПК).
Будь-які твердження чи заяви підозрюваного, обвинуваченого, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, або у будь-якому іншому правопорушенні (ст. 193 КПК).
Повний текст ухвали оголошений 25 лютого 2026 р. о 16.30 год..
Слідчий суддя ОСОБА_1