Справа №760/16494/25 2/760/3010/26
26 лютого 2026 року Солом'янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Ішуніної Л. М., за участю секретаря судового засідання Воловіченко Л. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, про стягнення інфляційних збитків трьох процентів річних та моральної шкоди,
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з позовом до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, в якому просив стягнути з відповідача за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з відповідного казначейського рахунку, на його користь 10 000 грн, з яких: за невиконання грошового зобов'язання інфляційні втрати - 3 485 грн, 3% річних - 915 грн, моральна шкода, завдана протиправною бездіяльністю органу державної влади - 5 600 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 24 червня 2022 року набрало законної сили рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 640/15466/21, яким визнано протиправною бездіяльність Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування та виплати позивачу щорічної грошової допомоги до 05 травня 2021 року у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та зобов'язано Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити перерахунок та виплату позивачу щорічної допомоги до 05 травня 2021 року, виходячи з розміру восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених коштів.
23 липня 2022 року ним було отримано відповідь від відповідача про те, що на виконання рішення у справі № 640/15466/21 він нарахував, але не виплатив заборгованість у розмірі 10 246 грн.
У зв'язку з викладеним, виконавчою службою відкрито виконавче провадження № 69457368 та двічі накладено штрафи за невиконання рішення.
12 вересня 2024 року та 16 жовтня 2024 року він звернувся до відповідача із заявою та скаргою про нарахування та стягнення компенсації за несвоєчасну виплату допомоги за рішенням суду № 640/15466/21. 19 вересня 2024 року та 05 листопада 2024 року відповідач відмовив у нарахуванні такої компенсації.
02 грудня 2024 року він звернувся з позовом до адміністративного суду про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строку виплати заборгованості у справі № 640/15466/21. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року відмовлено у зобов'язанні відповідача нарахувати та виплатити компенсацію за невиконання рішення через те, що щорічна соціальна допомога до 5-го травня носить одноразовий характер, а тому застосування до правовідносин, що виникли у зв'язку із порушенням термінів її виплати Закону № 2050-ІІІ буде неправомірним, оскільки положення вказаного закону не застосовуються до грошових доходів, які мають разовий характер.
Разом з тим, нарахована заборгованість у справі № 640/15466/21 так і залишилась невиплаченою протягом трьох років з дня набрання рішенням законної сили, тому позивач вважає, що має право на отримання інфляційних втрат, 3% річних та відшкодування моральної шкоди за порушення встановленого законом строку перерахування коштів.
Так, за період з 24 червня 2022 року по 17 червня 2025 року інфляційні втрати становлять 3 485, а 3% річних - 915 грн.
Крім того, позивач зазначає, що протиправною бездіяльністю відповідача йому завдана моральна шкода, шо полягає у його душевних стражданнях, пов'язаних з неправильним обчисленням розміру соціальної виплати до 05 травня і виплатою її у заниженому режимі, у порушенні його життєвих планів, звичайного способу життя та необхідності докладати додаткових зусиль для його організації.
Враховуючи викладене, керуючись принципами розумності, справедливості та співмірності вважає, що компенсація в сумі 5 600 грн буде належною сатисфакцією понесених ним душевних страждань.
З огляду на викладене, звернувся до суду з указаним позовом та просив його задовольнити.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 червня 2025 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено головуючого суддю Ішуніну Л. М.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 18 червня 2025 року в справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
25 липня 2025 року до суду надійшов відзив, в якому сторона відповідача заперечувала проти задоволення позову.
30 липня 2025 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій останній підтримав позовну заяву та просив задовольнити позовні вимоги.
Оскільки сторони в судове засідання не викликались, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Судом встановлено, що позивач звертаючись до суду з позовом просить стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних у зв'язку з несвоєчасною виплатою йому коштів за рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 640/15466/21, що набрало законної сили 24 червня 2022 року, посилаючись на положення статті 625 ЦК України, а також відшкодувати завдану йому, внаслідок зазначених протиправних дій, моральну шкоду.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього відповідно до закону виникає обов'язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми.
Відповідно до статті 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України, суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Предметом цього позову є стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат за невиконання рішення адміністративного суду.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 263 КАС України справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Отже, на правовідносини щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання соціальних виплат поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Відповідно до частини п'ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних, передбачене статтею 625 ЦК України, є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги, а поєднання цих вимог у одній справі не є обов'язковим.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 лютого 2021 року у справі № 520/17342/18, провадження №14-158цс20, дійшла висновку про те, що ураховуючи акцесорний характер визначених статтею 625 ЦК України зобов'язань, спори про відшкодування передбачених ними грошових сум, з огляду на їх похідний характер від основного спору, підлягають розгляду за правилами тієї юрисдикції, за правилами якої підлягає розгляду основний спір.
За результатом аналізу частини п'ятої статті 21, частини першої статті 19 КАС України у їх поєднані можна дійти висновку, що юрисдикція спору про відшкодування моральної шкоди із суб'єкта владних повноважень визначається як за правовою природою правовідносин, зокрема публічно-правових, так і у зв'язку з тим, чи пред'явлено позов про відшкодування моральної шкоди в одному проваджені з вимогою про вирішення публічно-правового спору.
Ураховуючи те, що спір щодо нарахування, сплати та перерахунку соціальних виплат підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, спір за позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних на підставі статті 625 ЦК України також підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Спори, які виникають у судах у зв'язку з невиконанням суб'єктом владних повноважень своїх функцій (щодо його незаконних дій та/або зобов'язання до виконання таких повноважень), та ухвалення за результатами розгляду цих спорів судових рішень не змінює правову природу та характер правовідносин, які виникли між сторонами, тому спори щодо порушення своїх зобов'язань суб'єктом владних повноважень, зокрема щодо перерахування, нарахування, виплати грошових сум, у тому числі після судового рішення або на його виконання, повинні розглядатись судами за юрисдикцією, визначеною відповідно до характеру цих правовідносин.
Отже, ураховуючи акцесорний характер визначених статтею 625 ЦК України зобов'язань, спори про відшкодування передбачених вказаною статтею грошових сум, з огляду на їх похідний характер від основного спору, підлягають розгляду за правилами тієї юрисдикції, за правилами якої підлягає розгляду основний спір. Юрисдикція спору про стягнення моральної шкоди у зв'язку із порушенням порядку здійснення повноважень органом влади визначається за правовою природою правовідносин, а також виходячи з того, чи пред'явлена вимога про відшкодування моральної шкоди в одному провадженні з вимогою про вирішення публічно-правового спору.
Зазначені правові висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2021 року у справі № 520/17342/18, провадження № 14-158цс20, від 04 березня 2020 року у справі № 757/63985/16, провадження № 14-556цс19.
Враховуючи вищевикладене, установивши, що позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення коштів у зв'язку з невиконанням рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 травня 2022 року у справі № 640/15466/21, суд дійшов до висновку, що даний спір виник унаслідок несвоєчасного виконання судового рішення у адміністративній справі, а позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди пред'явлено в одному провадженні з позовними вимогами про стягнення грошових коштів за акцесорним? публічно-правовим зобов'язанням, тому вимоги позивача підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2021 року у справі №520/17342/18.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Стаття 6 Конвенції гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
У своїй прецедентній практиці ЄСПЛ чітко визначив поняття «суд, встановлений законом». Зокрема, у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року (заяви № 29458/04 т а № 29465/04) суд зазначив з посиланням на прецедентну практику, що термін «встановлений законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що «судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом, а фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії», Комісія висловила думку, що термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».
Отже, суди не вправі діяти всупереч нормам процесуального права, яке передбачає лише певні дії у деяких випадках.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі, у зв'язку з тим, що позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
На виконання зазначених вимог, суд роз'яснює позивачу право на звернення з цими вимогами до відповідного адміністративного суду, оскільки їх розгляд віднесено до юрисдикції адміністративних судів.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 4, 19, 21, 263 КАС України, статтями 255, 256, 260, 261, 353-355 ЦПК України, суд
Провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, про стягнення інфляційних збитків трьох процентів річних та моральної шкоди закрити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Л. М. Ішуніна