Справа №760/21863/25
1-кп/760/2321/26
Про застосування запобіжного заходу
у виді домашнього арешту
(повний текст)
20 лютого 2026 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
провівши відкрите судове засідання у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100090001790 від 21.06.2025 та розглянувши клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, -
Виходячи із змісту поданого клопотання, прокурор Солом'янської окружної прокуратури м. Києва просить продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів із визначенням застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у кримінальному провадженні № 12025100090001790 від 21.06.2025 за обвинуваченням останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Як зазначено у клопотанні, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , будучи раніше судимим: вироком Вишгородського районного суду Київської області від 10.03.2025 за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді 2 років пробаційного нагляду; вироком Вишгородського районного суду Київської області від 03.04.2025 за ч. 1 ст. 309, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді 2 років 6 місяців пробаційного нагляду, маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, на шлях виправлення та перевиховання не став та повторно вчинив нове корисливе кримінальне правопорушення проти власності.
Так, 20.06.2025 приблизно о 10.00 годині ОСОБА_5 , перебуваючи в приміщенні ТК «Аркадія» за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 154-А, помітив фотокабіну «ФОТОСАВ», яка належить ФОП ОСОБА_6 , та, діючи з корисливих мотивів в умовах воєнного стану, вирішив таємно викрасти чуже майно. Реалізовуючи свій умисел, 20.06.2025 приблизно о 10.01 годині він зайшов всередину фотокабіни, закрив вхід шторкою, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, зняв зі стіни монітор, від'єднав його від проводу, просунув руку до суміжного технічного приміщення та проник до нього, звідки таємно викрав ноутбук марки «НР EliteBook 840 G5 16 GB», вартістю 9673,33 гривень, що підтверджується даними товарознавчої експертизи станом на 20.06.2025. Після цього поклав ноутбук до рюкзака та з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим спричинив потерпілому майнову шкоду на суму 9673,33 гривень.
Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у таємному викраденні чужого майна, поєднаному з проникненням в інше приміщення, вчиненому в умовах воєнного стану, що кваліфікується за ч. 4 ст. 185 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Судом встановлено наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого кримінального правопорушення, що підтверджується сукупністю даних протоколів огляду місця події, даними відеозаписів з камер спостереження торговельного комплексу, даними протоколів допиту свідка ОСОБА_7 , який безпосередньо спостерігав дії обвинуваченого, а також даними висновку товарознавчої експертизи щодо вартості викраденого майна.
Разом з тим суд зобов'язаний перевірити наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається сторона обвинувачення.
Ризик переховування від суду підтверджується даними про те, що обвинувачений усвідомлює тяжкість інкримінованого злочину та реальну перспективу призначення покарання у виді позбавлення волі строком до восьми років, що об'єктивно створює спонукання уникнути кримінальної відповідальності. Даними характеристик та відомостями про відсутність офіційного працевлаштування, відсутність стабільного доходу та проживання не за місцем реєстрації підтверджується нестійкість його соціальних зв'язків. Водночас матеріали провадження не містять даних про спроби обвинуваченого залишити територію України чи переховуватися раніше, що свідчить про наявність цього ризику, однак його інтенсивність є невисокою.
Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення підтверджується даними про попередні судимості ОСОБА_5 за злочини, пов'язані з незаконним обігом наркотичних засобів, які не зняті та не погашені, а також даними про те, що нове кримінальне правопорушення вчинене у період дії пробаційного нагляду, що свідчить про схильність до протиправної поведінки. Відсутність офіційного джерела доходу також підтверджується даними досудового розслідування. Разом з тим суд враховує, що інкриміноване діяння є злочином проти власності без застосування насильства до особи, шкода є виключно майновою, а розмір збитків становить 9673,33 гривень, що не свідчить про підвищений рівень суспільної небезпечності особи.
Ризик незаконного впливу на свідків не підтверджується, оскільки відсутні дані про будь-які спроби впливу на них з боку обвинуваченого під час досудового розслідування, що свідчить про можливість нейтралізації цього ризику шляхом покладення процесуальних обов'язків.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо прокурор довів обставини, передбачені п. 1 та п. 2 ч. 1 цієї статті, але не довів недостатність більш м'яких запобіжних заходів, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід.
Суд приходить до висновку, що прокурором не наведено конкретних даних, які б свідчили про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування менш суворого заходу, ніж тримання під вартою. Посилання на тяжкість злочину та суворість можливого покарання саме по собі не є безумовною підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу, що узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою ЄСПЛ.
З урахуванням положень ст.ст. 177, 178, 181 КПК України, враховуючи особу обвинуваченого, його вік, стан здоров'я, характер та обставини інкримінованого діяння, розмір завданої шкоди, відсутність даних про порушення ним процесуальних обов'язків раніше, суд вважає, що застосування запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Домашній арешт із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 у період з 20.00 години до 09.00 години дозволить мінімізувати ризики переховування, унеможливить неконтрольоване пересування у нічний час та забезпечить можливість здійснення контролю з боку органів Національної поліції.
Таким чином, тримання під вартою є занадто суворим запобіжним заходом у даному кримінальному провадженні, а встановлені ризики є такими, що можуть бути нейтралізовані шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу з покладенням відповідних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Виходячи із зазначеного, суд, -
Клопотання прокурора задовольнити частково.
Змінити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід з тримання під вартою на нічний домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 .
Заборонити ОСОБА_5 залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 з 20.00 до 9.00.
Зобов'язати ОСОБА_5 прибувати до Солом'янського районного суду м. Києва за кожною вимогою.
Звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з-під варти негайно в залі суду.
Виконання ухвали доручити Вишгородському районному управлінню поліції Головного управління Національної поліції України у Київській області.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Солом'янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 .
Строк дії ухвали до 20 квітня 2026 р. включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її оголошення.
Повний текст ухвали оголошений 25 лютого 2026 р.
Суддя ОСОБА_1