ун. № 759/22586/24
пр. № 2/759/4276/26
27 січня 2026 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,
секретаря судового засідання Косінської І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дитини,
І. Позиція сторін у справі
у жовтні 2024 р. позивач звернулася до суду із зазначеними позовними вимогами, після збільшення позовних вимог просить суд: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разово додаткові витрати у розмірі 15609 грн 00 коп.; аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 6000 грн 00 коп. щомісячно починаючи з дня пред?явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття; додаткові витрати щомісячно у розмірі 5000 грн 00 коп.; разово додаткові витрати у розмірі 8630 грн 00 коп.
Позов мотивований тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 15.08.2013 по 24.02.2020, у вказаному шлюбі у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сторони проживають окремо, спільний син проживає разом з матір?ю та перебуває на її утриманні. Також, ОСОБА_3 є інвалідом з дитинства та має дитячий аутизм, а тому потребує постійної медичної, психолого-педагогічної, фізичної, професійної, фізкультурно-спортивної, трудової, соціальної та побутової реабілітації, що потребує окремих витрат. Крім того, дитина навчається робототехніки та програмування у закладі «Robocode», а також позивач слідкує за станом здоров'я дитини, а саме лікуванням зубів. У свою чергу, відповідач не надає матеріальної допомоги, не має постійної роботи та стабільного доходу, ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків.
14.11.2025 відповідачем через канцелярію суду подано заяву про зменшення суми аліментів, а саме зазначає, що може сплачувати 3000 грн 00 коп. щомісячно на утримання дитини, оскільки через травму коліна відповідач перебуває на реабілітації та не працює (а.с. 85).
ІІ. Процесуальні дії і рішення суду
відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2024 визначено головуючого - суддю Ул'яновську О.В. (а.с. 36-37).
Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 03.03.2025 позовні вимоги задоволено частково (а.с. 46-52).
Ухвалою суду від 14.11.2025 заяву про перегляд заочного рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03.03.2025 задоволено, скасовано заочне рішення суду від 03.03.2025, призначено загальне позовне провадження по справі та призначено підготовче засідання (а.с. 91-93).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 10.12.2025 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду (а.с. 147).
Позивач у судове засідання не з'явилася, про розгляд справи повідомлена належним чином, 10.12.2025 надіслала до суду заяву, в якій просила проводити розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила задовольнити у повному обсязі (а.с. 142-144).
Відповідач та його представник у судове засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином, 27.01.2026 представником подано клопотання про перенесення судового засідання та долучення доказів до матеріалів справи (а.с. 156-157).
Суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
ІІІ. Фактичні обставини справи
судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 (а.с. 13).
24.02.2020 рішенням Святошинського районного суду м. Києва шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірвано (а.с. 14).
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 ОСОБА_4 після укладення шлюбу 04.09.2021 року змінила прізвище на « ОСОБА_5 » (а.с. 20).
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є дитиною з інвалідністю (а.с. 15).
Як вбачається з медичного висновку №5461 на дитину-інваліда віком до 18 років від 29.08.2018, ОСОБА_3 має захворювання (патологічний стан) - дитячий аутизм (а.с. 18).
Згідно Індивідуальної програми реабілітації інваліда №54/671 від 24.09.2024 КЛ «Психіатрія» ППА №2, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 потребує постійної медичної, психолого-педагогічної, фізичної, професійної, фізкультурно-спортивної, трудової, соціальної та побутової реабілітації (а.с. 19).
Відповідно до договору №192611 від 16.03.2024 ОСОБА_3 навчається робототехніки та програмування у закладі «Robocode», вартість абонементу за 4 заняття складає 2100 грн 00 коп. (а.с. 25-28).
Як вбачається з акту виконаних робіт від 10.09.2022 дитячої стоматології «ДарлінКа» ОСОБА_3 здійснено ряд стоматологічних процедур на загальну суму зі знижкою 16225 грн 00 коп.; з акту виконаних робіт від 19.08.2024 здійснено профілактичний огляд на суму зі знижкою 337 грн 50 коп.; консультація оториноларинголога від 13.08.2024 - 700 грн 00 коп. (а.с. 29-31, 34).
Відповідно до Рахунку-фактури №0001 від 01.05.2025 ОСОБА_1 здійснено перераховання ФОП ОСОБА_6 у розмірі 4990 грн 00 коп., предмет рахунку: надання інформаційних послуг у вигляді доступу до онлайн-курсу «Поведінкове керівництво для батьків», спрямованого на розвиток навичок самодопомоги, поведінкового самоаналізу та підтримки дитини у сімейному середовищі (а.с. 110).
Згідно платіжних інструкцій ОСОБА_1 перераховано на ФОП ОСОБА_7 в якості оплати за консультаційні послуги ОСОБА_3 : 1600 грн 00 коп. - 13.08.2025; 1600 грн 00 коп. - 23.09.2025; 1600 грн 00 коп. - 26.09.2025; 1600 грн 00 коп. - 30.09.2025; 1600 грн 00 коп. - 03.10.2025; 1600 грн 00 коп. - 05.10.2025; 1600 грн 00 коп. - 11.10.2025; 1600 грн 00 коп. - 22.10.2025; 1600 грн 00 коп. - 28.10.2025; 1600 грн 00 коп. - 12.11.2025; 1600 грн 00 коп. - 18.11.2025 (а.с. 111-121).
Відповідно до платіжних інструкцій ОСОБА_1 перераховано на ФОП ОСОБА_8 400 грн 00 коп. 09.11.2025 та 400 грн 00 коп. 16.11.2025. в якості оплати за освітні послуги ОСОБА_3 (а.с. 122, 123).
Як вбачається з Розрахунку вартості послуг від 15.10.2025 року за повторну консультацію дитячого психіатра в Медичному центрі «Доказові» ОСОБА_1 було сплачено 833 грн 00 коп. (а.с. 125).
Відповідно до Консультативного висновку дитячого психіатра Медичного центру «Доказові» від 13.08.2025 року ОСОБА_3 було поставлено діагноз та виписано рецепт, відповідно до якого придбані ліки на суму 2320 грн 20 коп., що підтверджується чеком №128065 від 13.08.2025 (а.с. 126-128).
Згідно фіскального чеку ОСОБА_1 за проведення лабораторних досліджень ОСОБА_3 в лабораторії «Сінево» 28.08.2025 сплачено 1422 грн 00 коп. (а.с. 129, 130).
ОСОБА_1 сплачено: 450 грн 00 коп. за перукарські послуги ОСОБА_3 ; 210 грн 00 коп. за оплату мобільного зв?язку ОСОБА_3 ; 210 грн 00 коп. за оплату мобільного зв?язку ОСОБА_3 ; 200 грн 00 коп. за надання освітніх послуг ОСОБА_3 ; 200 грн 00 коп. за надання освітніх послуг ОСОБА_3 , що підтверджується платіжними інструкціями від 08.11.2025,08.08.2025, 23.10.2025, 12.11.2025, 19.11.2025 (а.с. 131-135).
Консультативним висновком лікаря ортопеда-травматолога від 25.09.2024 ОСОБА_2 встановлено основний діагноз: S62.0 - перелом човноподібної кістки кисті (стан після оперативного втручання від 05.10.2024 р.), консолідуючий перелом човноподібної кістки правої кисті, помірна комбінована контрактура правого кистового суглоба. Супутній діагноз: застарілий розрив передньої хрестоподібної зв?язки лівого колінного суглоба, передньо-медіальна нестабільність, незначна контрактура лівого колінного суглоба (а.с. 67, 69, 71).
Подані ОСОБА_2 квитанції «Monobank», суд не приймає, оскільки ці докази він просив долучити не у підготовчому засіданні, а після ухвали про перехід у судовий розгляд (а.с. 72-74, 163, 164).
ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду
за змістом ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
Пунктом 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 6 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
Відповідно до положень ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Матеріальне становище сторін суд визначає, виходячи з вартості приналежного їм майна, рівня доходів, а також величини витрат, які вони здійснюють на утримання себе й членів своєї сім'ї.
При визначенні розміру аліментів на утримання дитини суд виходить з матеріального становища кожної із сторін спору, а саме те, що неповнолітня дитина проживає разом з матір'ю, перебуває на її утриманні, тоді як відповідно до вимог сімейного законодавства діти мають право на отримання матеріальної допомоги з боку обох своїх батьків.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі ( ч. 1 ст. 184 СК України).
Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених Сімейним Кодексом України.
Приписами ст. 141 СК України визначено, що мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Позивач також просить стягнути додаткові витрати на утримання дитини, на підтвердження позовних вимог додає: договір №19261 від 16.03.2024 навчання у закладі «Robocode», вартість абонементу за 4 заняття складає 2100 грн 00 коп. (а.с. 28); акт виконаних робіт від 10.09.2022 дитячої стоматології «ДарлінКа» на загальну суму зі знижкою 16225 грн 00 коп.; акт виконаних робіт від 19.08.2024 здійснено профілактичний огляд на суму зі знижкою 337 грн 50 коп.; консультація оториноларинголога від 13.08.2024 - 700 грн 00 коп. (а.с. 29-31, 34). Загальна сума додаткових витрат становить 17262 грн 50 коп., однак позивач просить стягнути з відповідача половину суми, а саме 8630 грн 00 коп. разово, а також просить стягнути додаткові витрати щомісячно у розмірі 5000 грн 00 коп.
Крім того, позивач просить стягнути додаткові витрати на утримання дитини, на підтвердження позовних вимог додає: Рахунок-фактуру №0001 від 01.05.2025 на суму 4990 грн 00 коп., предмет рахунку: надання інформаційних послуг у вигляді доступу до онлайн-курсу «Поведінкове керівництво для батьків», спрямованого на розвиток навичок самодопомоги, поведінкового самоаналізу та підтримки дитини у сімейному середовищі (а.с. 110); платіжні інструкції за оплату консультаційних послуг ОСОБА_3 на загальну суму 17600 грн 00 коп. (а.с. 111-121); платіжні інструкції за оплату за освітні послуги ОСОБА_3 у розмірі 800 грн 00 коп. (а.с. 122, 123); Розрахунок вартості послуг від 15.10.2025 за повторну консультацію дитячого психіатра в Медичному центрі «Доказові» на суму 833 грн 00 коп. (а.с. 125); чек №128065 від 13.08.2025 на придбання ліків на суму 2320 грн 20 коп. (а.с. 126-128); фіскальний чек за проведення лабораторних досліджень ОСОБА_3 в лабораторії «Сінево» 28.08.2025 на суму 1422 грн 00коп. (а.с. 129, 130); платіжні інструкції на суми: 450 грн 00 коп. за перукарські ОСОБА_9 ; 210 грн 00 коп. заоплату мобільного зв?язку ОСОБА_3 ; 210 грн 00 коп. за оплатумобільного зв?язку ОСОБА_3 ; 200 грн 00 коп. за надання освітніх послугОСОБА_3 ; 200 грн 00 коп. за надання освітніх послуг ОСОБА_3 . Загальна сума додаткових витрат становить 31218 грн 00 коп., однак позивач просить стягнути з відповідача половину суми, а саме 15609 грн 00 коп. разово.
Отже, підставою звернення до суду є потреба у матері стягнути із батька кошти на лікування та розвиток дитини.
Сімейний кодекс України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.
Згідно зі ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину у разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватись наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Отже, виходячи з аналізу ст. 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема у зв'язку з хронічною хворобою дитини, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
У постанові від 13.09.2017 у справі № 6-1489цс17 Верховний Суд України зробив правовий висновок, згідно якого СК України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого. Визначення особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.
Отже, вирішуючи даний спір, суд враховує, що дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та інтересами батьків, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Рішення Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 року по справі «Хант проти України»).
Так, до особливих обставин, які викликають необхідність додаткових витрат на дитину закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей, страждає на тяжку хворобу тощо. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Такі особливі обставини будуть індивідуальними у кожному конкретному випадку.
Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини.
В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
У п.п. 18, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року № 3 зазначено, що до передбаченої ст. 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини можуть залучатися батьки, а додаткові витрати це такі, які викликані особливими обставинами: розвитком здібностей дітей, хворобою, каліцтвом тощо.
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягнення коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат.
Аналіз положень ст. 185 СК України дає підстави для висновку про те, що при вирішенні вимог про участь одного з батьків у додаткових витратах на дитину суд має встановити реальне існування особливих обставин, які викликають необхідність таких витрат, а також розмір останніх. Лише при наявності цих умов і їх встановленні можливе ухвалення рішення про стягнення таких витрат в конкретній сумі.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приймаючи рішення суд враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів, де мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, але його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).
Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навивши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії»(Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Проте, позивачем не доведено належними доказами та не обгрунтовано вимогу щодо сплати додаткових витрат щомісячно у розмірі 5000 грн 00 коп., а тому вимоги про додаткові витрати підлягають задоволенню частково.
Слід звернути увагу, що позивачем заявлено вимогу про разове стягнення з відповідача додаткових витрат у сумі 15609 грн 00 коп.
Однак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 12122 грн 60 коп. Судом не береться до уваги Рахунок-фактура №0001 від 01.05.2025 на суму 4990 грн 00 коп., оскільки проходження зазначеного курсу є особистим розвитком матері, а також позивачем не долучено до матеріалів справи Розрахунок вартості послуг від 13.08.2025 року за консультацію дитячого психіатра в Медичному центрі «Доказові» на суму 1683 грн 00 коп., на який вона посилається у заяві про збільшення позовних вимог, внаслідок чого судом не може бути взятий до уваги зазначений розрахунок.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, приймаючи до уваги обов'язок обох батьків утримувати до повноліття дитини, повноцінно забезпечувати її інтереси, судом встановлено наявність підстав для часткового задоволення позову, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини щомісячно у розмірі 3000 грн 00 коп. і до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дати пред'явлення позову, та разові додаткові витрати у розмірі 8630 грн 00 коп. та у розмірі 12122 грн 60 коп., у решті позовних вимог слід відмовити. Такий розмір аліментів на утримання дитини буде необхідним та достатнім для їх фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
V. Розподіл судових витрат
відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Положенням п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» унормовано, що ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, встановлюється в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму, що в грошовому еквіваленті становить 1211 грн 20 коп.
Враховуючи те, що позивач в силу п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» при зверненні до суду з цим позовом звільнена від сплати судового збору, в такому разі судовий збір по справі необхідно стягнути у дохід держави.
На підставі викладеного, керуючись вимогами Конституції України; Закону України «Про охорону дитинства»; ст.ст. 75, 84, 141, 180-184, 191, 192 СК України; ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 353 ЦПК України,-
позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дитини задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ) аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп. щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25.10.2024 до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ) додаткові витрати на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у у розмірі 8630 (вісім тисяч шістсот тридцять) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ) додаткові витрати на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у у розмірі 12122 (дванадцять тисяч сто двадцять дві) грн 60 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) у дохід держави судовий збір по справі у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Допустити негайне виконання рішення суду у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.
Суддя: О.В. Ул'яновська
Повний текст судового рішення складено 05.02.2026.