печерський районний суд міста києва
Справа № 757/10853/26-к
21 лютого 2026 року м. Київ
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
слідчого - ОСОБА_4 ,
захисника, адвоката ОСОБА_5 , який бере участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції,
підозрюваного - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_4 , погоджене прокурором Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, з вищою освітою, пенсіонера, адвокатом та депутатом не являється, раніше не судимого
у кримінальному провадженні № 12024100060002565 від 05.11.2024 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
Вступ
До слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_4 , погоджене прокурором Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів, з визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Обґрунтування клопотання
Зі змісту клопотання слідує, що слідчим відділом Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024100060002565 від 05.11.2024 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
20.02.2026 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вручене повідомлення про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
На переконання слідчого, наразі у кримінальному провадженні існують передбачені п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, які обумовлюють застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Позиції сторін кримінального провадження
Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання з підстав, викладених у ньому.
Захисник, адвокат ОСОБА_5 , заперечував проти задоволення клопотання, оскільки ОСОБА_6 вперше вчинив кримінальне правопорушення, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, щиро кається у скоєному, співпрацює зі слідством та надав викривальні покази. Крім цього, нещодавно ОСОБА_6 переніс інфаркт міокарда й перебував на стаціонарному лікуванні, у зв'язку з чим захисник просить застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Підозрюваний ОСОБА_6 визнає вину, підтримав думку захисника.
Обставини справи
З матеріалів справи вбачається, що слідчим відділом Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024100060002565 від 05.11.2024 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024100060002565 від 05.11.2024 у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням здійснюється прокурором Печерської окружної прокуратури м. Києва.
Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи умисно, без передбаченого законом дозволу, усвідомлюючи протиправність своїх діянь та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин у невстановленому місці та час, у невстановленої особи придбав вибухові пристрої та бойові припаси, які без передбаченого законом дозволу, розпочав зберігати за місцем свого мешкання до 19.02.2026 за адресою АДРЕСА_1 , чим порушив Інструкцію про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, яка затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998, не маючи дозволу, передбаченого положенням «Про дозвільну систему», затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576.
Так, 19.02.2026 року, у період часу з 18 години 20 хвилин по 00 годину 40 хвилину 20.02.2026 року, під час проведення обшуку у приватному будинку, за адресою АДРЕСА_1 за місцем мешкання ОСОБА_6 виявлено та вилучено 3 (три) промислово виготовлені споряджені вибуховою речовиною гранати РГН, 5 (п'ять) промислово виготовлених споряджених вибуховою речовиною гранат РГД-5, 3 (три) промислово виготовлених споряджених вибуховою речовиною гранати РГН, 2 (дві) промислово виготовлені споряджені вибуховою речовиною гранати Ф-1, 1 (одна) промислово виготовлена споряджена вибуховою речовиною граната ОФ-37, 2 (дві) промислово виготовлені споряджені вибуховою речовиною гранати РГД-33, а також запали УДЗ у кількості 3 (трьох) одиниць, УЗРГМ у кількості 9 (дев'яти) одиниць, 1 (один) запал Р-11 які належать до вибухових пристроїв та бойових припасів.
20.02.2026 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вручене повідомлення про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Релевантні джерела права
У силу ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України запобіжні заходи є заходом забезпечення кримінального провадження, що застосовується з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є:
1) особисте зобов'язання;
2) особиста порука;
3) застава;
4) домашній арешт;
5) тримання під вартою.
Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.
Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ст. 177 КПК України).
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї (ст. 178 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України).
Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до семи років позбавлення волі та є тяжким злочином.
Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті (ч. 3 ст. 183 КПК України).
Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (ч. 1 ст. 197 КПК України).
Згідно з ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання (ч. 4 ст. 194 КПК України).
Мотиви слідчого судді
а) щодо обґрунтованості підозри
Рівень обґрунтованості підозри впливає на ступінь втручання в права підозрюваної особи при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, зокрема на вибір виду запобіжного заходу.
Так, рівень обґрунтованості, доведеності підозри має корелювати зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного, що випливають (можуть бути пов'язані) із прийняття відповідного процесуального рішення (вчинення процесуальної дії): чим більшим є втручання в права, свободи і законні інтереси людини, тим більшою має бути «вага» і «якість» доказів, якими обґрунтовується її причетність до скоєння відповідного кримінального правопорушення. При цьому стандарти доказування (переконання) поступово зростають з перебігом ефективного розслідування та потребують більш глибокого обґрунтування, що повного мірою узгоджується із об'єктивним розширенням можливостей сторони обвинувачення в цьому напрямку. Зазначене, зокрема, пов'язане із обов'язком слідчого судді, суду при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК).
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Ионкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення
У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Системний аналіз положень ст. 17, ч. 1 ст. 42, ч. 1 ст. 94 та ч. 1, 2 ст. 368 КПК України свідчить про те, що на даному етапі кримінального провадження слідчий суддя не уповноважений вирішувати питання стосовно доведеності / не доведеності винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, правильності правової кваліфікації її діяння відповідно до закону України про кримінальну відповідальність (КК України), позаяк вони підлягають вирішенню за результатами судового розгляду по суті обвинувального акта.
На цій стадії кримінального провадження слідчий суддя на підставі наданих сторонами матеріалів визначає, чи є вірогідною причетність особи до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення (за стандартом «обґрунтованої підозри»), щоб застосувати до неї запобіжний захід.
На підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, слідчим долучено до клопотання, зокрема:
- рапорт слідчого слідчого відділення Печерського Управління поліції ГУНП у м. Києві ОСОБА_8 від 19.02.2026;
- акти про категорію вибухонебезпечності предметів від 19.02.2026;
- довідку про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів;
- протокол обшуку від 19.02.2026, в ході проведення якого вилучено вибухові речовини та зброя.
Дослідивши відомості, які містяться в перелічених доказах, слідчий суддя вважає їх у сукупності достатніми для того, щоб у межах судового контролю дійти висновку про можливу причетність ОСОБА_6 до інкримінованого злочину за тих обставин, які відображені у повідомленій йому підозрі.
Слід наголосити, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» обмежує міру, до якої слідчий суддя може оцінювати обставини, відомості про які надані сторонами. У межах оцінки питань, обумовлених розглядом клопотання, слідчий суддя не констатує та не має права констатувати винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, вдаватися до оцінки наявності в її діях складу кримінального правопорушення чи конкретних кваліфікуючих ознак, на що вказувала сторона захисту.
б) щодо заявлених ризиків для кримінального провадження
У своєму клопотанні слідчий вказав про існування передбачених ст. 177 КПК України ризиків, які обумовлюють необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду) обґрунтовується тим, що злочин, передбачений ч. 1 ст. 263 КК України, є тяжким, та передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до семи років позбавлення волі, а тому усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, з метою його уникнення, ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний (обвинувачений) може ухилитись від слідства (суду).
При встановленні наявності ризику, передбаченого, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч. 4 ст. 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Однак, слідчий суддя вважає не доведеним в ході розгляду клопотання наявність ризиків, передбачених ч. 2 ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, може знищити, сховати чи спотворити докази, оскільки вибухові речовини та зброя і нього були вилучені під час проведення обшуку. Також, на думку слідчого судді, ризики, передбачені п. 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний буде перешкоджати кримінальному провадженню та продовжить вчиняти інші кримінальні правопорушення, вважає недоведеними, оскільки останній співпрацює зі слідством, надав викривальні покази та не притягався до кримінальної відповідальності.
Органом досудового розслідування шляхом внесення відповідного клопотання ініційовано питання про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Проте, доводи клопотання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним вище ризикам, не підтверджені належними та об'єктивними даними і прокурором в судовому засіданні не доведено.
Згідно з ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного.
Тому, відповідно до вимог статей 177, 178 КПК України, з урахуванням рівня доведеності підозри, який має корелювати зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного, ступеня ймовірності реалізації наявних у провадженні ризиків, даних про особу підозрюваного, попередньої належної процесуальної поведінки, зокрема, що ОСОБА_6 має постійне місце проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягався та не є небезпечним для суспільства, співпрацює зі слідством, надав викривальні покази, є пенсіонером та має проблеми зі здоров'ям внаслідок перенесеного інфаркту міокарда, слідчий суддя вважає недоведеним, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, на даній стадії провадження буде недостатнім для запобігання встановленим ризикам та не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного, а тому вважає відсутніми підстави для застосування до підозрюваного такого запобіжного заходу як тримання під вартою.
З урахуванням наведених обставин, особи підозрюваного, вважаю необхідним та достатнім для запобігання наявним в провадженні ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного застосувати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, що полягає в забороні підозрюваному залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та/або необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги, строком на два місяці, в межах строку досудового розслідування, тобто до 19.04.2026 включно, та покласти на підозрюваного передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язки, що, на думку слідчого судді, мінімізують ступінь ймовірності реалізації зазначених ризиків, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає (м. Київ) без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування із іншими підозрюваними та свідками у даному кримінальному провадженні, перелік яких буде наданий стороною обвинувачення;
- здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну (у випадку наявності).
Керуючись ст. 176-178, 181, 194, 309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання - залишити без задоволення.
Застосувати до підозрюваного у кримінальному провадженні № 12024100060002565 від 05.11.2024 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, що полягає в забороні підозрюваному залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та/або необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги, строком на два місяці, в межах строку досудового розслідування, тобто до 19.04.2026 включно.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 19.04.2026 включно, а саме:
-прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;
-не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає (м. Київ) без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-утримуватися від спілкування із іншими підозрюваними та свідками у даному кримінальному провадженні, перелік яких буде наданий стороною обвинувачення;
-здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну (у випадку наявності).
Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органів Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Ухвалу в частині застосування строку домашнього арешту направити для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний тест ухвали проголошено о 08 год. 05 хв. 27.02.2026.
Слідчий суддя ОСОБА_9