печерський районний суд міста києва
Справа № 757/6594/26-к
пр. 1-кс-6307/26
12 лютого 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2 ,
за участю:
особа, яка звернулась із заявою: не з'явився,
прокурора: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві провадження за скаргою ОСОБА_3 про незаконне утримання особи, -
ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ) звернулась до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва із заявою про незаконне утримання особи. Так, відповідно до змісту заяви ОСОБА_3 зазначає, що працівниками Національної поліції та представниками ІНФОРМАЦІЯ_1 було незаконно затримано її батька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Наразі ОСОБА_4 , як вказує заявник перебуває у збірному пункті ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 . Посилаючись на вищевказані обставини, ОСОБА_3 просить негайно звільнити її батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В судове засідання учасники процесу не з'явилися, про день, час, місце розгляду скарги повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України, розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Оскільки особа, яка подала скаргу, про розгляд скарги повідомлена належним чином, а неявка слідчого не перешкоджає розгляду скарги, враховуючи строк розгляду скарги під час досудового розслідування, встановлений КПК України, слідчий суддя визнав можливим розглянути скаргу за їх відсутності.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, під час розгляду скарги фіксування провадження технічними засобами не здійснювалось.
Дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_3 зазначає, що працівниками Національної поліції та представниками ІНФОРМАЦІЯ_1 було незаконно затримано її батька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Наразі ОСОБА_4 , як вказує заявник перебуває у збірному пункті ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 . Тому заявник просить зобов'язати уповноважених осіб негайно звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Положеннями ст. ст. 3, 8 Конституції України встановлено засади верховенства права. Так, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно з ч. 1 та ч. 5 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно п. 19 ч. 1 ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься, диспозитивність.
Як визначено у ч. 1 та ч. 2 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 206 КПК України, кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Листом Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45 визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ст. 138 КПК України, поважними причинами неприбуття особи на виклик є: 1) затримання, тримання під вартою або відбування покарання; 2) обмеження свободи пересування внаслідок дії закону або судового рішення; 3) обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини); 4) відсутність особи у місці проживання протягом тривалого часу внаслідок відрядження, подорожі тощо; 5) тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров'я у зв'язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад; 6) смерть близьких родичів, членів сім'ї чи інших близьких осіб або серйозна загроза їхньому життю; 7) несвоєчасне одержання повістки про виклик; 8) інші обставини, які об'єктивно унеможливлюють з'явлення особи на виклик.
Отже, особі, що звертається зі скаргою до суду, процесуальним законодавством надаються не лише права, а і покладаються обов'язки, зокрема, цікавитись станом розгляду справи та з'являтись на судові виклики. Проте, ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, провадженням у справі не цікавилась.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене та оскільки будь-яких доказів до заяви слідчому судді не надано, слідчий суддя дійшов до висновку, що скарга ОСОБА_3 про незаконне утримання особи, задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 107, 22, 26, 206, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -
В задоволені скарги ОСОБА_3 про незаконне утримання особи, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1