печерський районний суд міста києва
Справа № 757/12969/25-к
26 червня 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , про скасування арешту майна,
Короткий виклад доводів клопотання
До слідчого судді надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18.11.2022 у справі № 757/32665/22-к, на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:02:316:0018, площею 0,0435 га, власниками якої відповідно до відомостей державного реєстру речових прав на нерухоме майно являється ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , та ОСОБА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , з забороною будь-яким особам відчужувати, розпоряджатися та користуватися (за виключенням уповноважених Дніпровською міською радою осіб) цим нерухомим майном, у тому числі, але не виключно, продавати, міняти, дарувати, розділяти (виділяти), передавати в іпотеку, оренду, вносити до статутного капіталу юридичних осіб тощо, з забороною державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав, у тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти реєстраційні дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно стосовно вказаного нерухомого майна.
В обґрунтування клопотання зазначено, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18.11.2022 у справі № 757/32665/22-к накладено арешт на перелік нерухомого майна, в тому числі на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:02:316:0018, площею 0,0435 га, з забороною будь-яким особам відчужувати, розпоряджатися та користуватися (за виключенням уповноважених Дніпровською міською радою осіб) цим нерухомим майном, у тому числі, але не виключно, продавати, міняти, дарувати, розділяти (виділяти), передавати в іпотеку, оренду, вносити до статутного капіталу юридичних осіб тощо, з забороною державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав, у тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти реєстраційні дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно стосовно вказаного нерухомого майна.
Дана земельна ділянка належала матері ОСОБА_4 - ОСОБА_6 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія 1-ДП № 022667 код ДЗК 66119032.
Вказаний державний акт було видано на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської Ради народних депутатів від 21.10.1999 року № 2309.
ОСОБА_4 частково належало вказане домоволодіння та право на іншу частину вона отримала в порядку спадкування від своєї матері.
На підставі договору дарування від 07.02.2020 частину будинку ОСОБА_4 подарувала своєму синові ОСОБА_5 .
Вказана земельна ділянка належить родині ОСОБА_4 з 1999 року, реєстраційні дії щодо вказаної земельної ділянки проводились державним кадастровим реєстратором, дії якого не є предметом досудового розслідування.
Враховуючи зазначене, накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:02:316:0018, площею 0,0435 га, яка перебуває у володінні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , є необґрунтованим, а застосування такого арешту протягом тривалого часу є безпідставним.
Явка сторін кримінального провадження
У судове засідання прокурор не з'явився, про день, місце і час розгляду клопотання повідомлявся належним чином, будь-яких заяв, заперечень та клопотань до суду не подав.
Представник власників майна, адвокат ОСОБА_3 , у судове засідання не прибув.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог статті 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, слідчий суддя визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання у відсутність осіб, що не з'явилися, на підставі наданих доказів.
Обставини, встановлені слідчим суддею
Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019041440000062 за фактом зловживання службовим становищем службовими особами Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області під час оформлення права власності на земельні ділянки, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам та інтересам територіальної громади міста Дніпро, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 3, 4 ст. 190, ч. 1 ст. 197-1, ч. 1 ст. 272, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.
У межах кримінального провадження ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18.11.2022 у справі № 757/32665/22-к було накладено арешт на низку земельних ділянок, в тому числі на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:02:316:0018, площею 0,0435 га, власником якої відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна являются наступні особи ОСОБА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 (розмір частки 70/100) та ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 (розмір частки 30/100).
Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської Ради народних депутатів від 21.10.1999 року № 2309 надано ОСОБА_6 у приватну власність земельну ділянку площею 0,0435 га, Державний акт на право приватної власності на землю серія 1-ДП № 022667 код ДЗК 66119032.
На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом ВРХ № 222600 реєстр 5-2245 від 02.10.2012 власницею земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:02:316:0018, площею 0,0435 га є ОСОБА_4 .
На підставі договору дарування від 07.02.2020 ОСОБА_4 подарувала 70/100 земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:02:316:0018, площею 0,0435 га ОСОБА_5 .
Норми права, які підлягають до застосування
Процесуальні правовідносини регулюються главою 17 «Арешт майна» розділу ІІ «Заходи забезпечення кримінального провадження» КПК України.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Положеннями ч. 1 ст. 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Згідно ч. 2 ст. 173 ПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Мотиви слідчого судді
Аналізуючи положення кримінально процесуального законодавства з приводу накладення арешту на майно особи, обов'язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину, наявність обґрунтованої підозри, підставу для арешту майна; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що визначено положенням ч. 2 ст. 173 КПК України. При цьому обов'язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладається на орган досудового розслідування.
При цьому, відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Задовольняючи клопотання прокурора та накладаючи арешт на земельну ділянку, суд погодився з твердженням сторони обвинувачення, що в результаті протиправних дій ОСОБА_7 , вчинених ним упродовж 2019 року, з власності територіальної громади м. Дніпро незаконно вибули низка земельних ділянок, в тому числі з кадастровим номером - 1210100000:02:316:0018, площею 0,0435 га, власником якої відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна являются наступні особи ОСОБА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 (розмір частки 70/100) та ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 (розмір частки 30/100), а тому з метою збереження речового доказу необхідно накласти арешт.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов'язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно з вимогами ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Так, як вбачається із ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18.11.2022 у справі № 757/32665/22-к, метою арешту майна, є збереження речових доказів.
Аналізуючи положення кримінально процесуального законодавства з приводу накладення арешту на майно особи, обов'язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину, наявність обґрунтованої підозри, підставу для арешту майна; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що визначено положенням ч. 2 ст. 173 КПК України
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що слід врахувати необхідність забезпечення справедливого балансу між конкуруючими інтересами відповідної особи і суспільства в цілому. Необхідно зважати й на те, що цілі, згадані в цьому положенні можуть мати певне значення при визначені того, чи забезпечено баланс між вимогами відповідних суспільних інтересів і основоположним правом заявника на власність. В обох контекстах держава користується певним полем розсуду при визначенні заходів, які необхідно вжити для забезпечення дотримання Конвенції. Рішення «Sargsyan v. Azerbaijan», n.220.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.
Відповідно до положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Разом з тим, слідчим суддею під час розгляду клопотання про скасування арешту майна встановлено, що вказана земельна ділянка була виділена з власності територіальної громади м. Дніпро в 1999 році, відповідно до рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської Ради народних депутатів від 21.10.1999 року № 2309. На підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія 1-ДП № 022667 код ДЗК 66119032 власником вказаної земельної ділянки є жовтня 1999 року є ОСОБА_6 .
Враховуючи, що ОСОБА_4 стала власницею зазначеної земельної ділянки на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом ВРХ № 222600 реєстр 5-2245 від 02.10.2012 та 07.02.2020 подарувала 70/100 вказаної земельної ділянки своєму сину ОСОБА_5 , тобто вказані особи є набувачами права власності від їхньої померлої родички - ОСОБА_6 , вказана земельна ділянка не є речовим доказом у кримінальному провадженні № 42019041440000062, а тому слідчий суддя не знаходить підстав для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, який би виправдовув подальше втручання держави у право на мирне користування та володіння заявниками майном, у зв'язку з чим відсутні підстави для подальшого застосування арешту земельної ділянки з кадастровим номером - 1210100000:02:316:0018, площею 0,0435 га.
На підставі викладеного, керуючись ст. 169, 174, 309, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя
Клопотання - задовольнити.
Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18.11.2022 у справі № 757/32665/22-к, а саме на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:02:316:0018, площею 0,0435 га, власником якої відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна являются наступні особи: ОСОБА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 (розмір частки 70/100) та ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 (розмір частки 30/100), з забороною будь-яким особам відчужувати, розпоряджатися та користуватися (за виключенням уповноважених Дніпровською міською радою осіб) цим нерухомим майном, у тому числі, але не виключно, продавати, міняти, дарувати, розділяти (виділяти), передавати в іпотеку, оренду, вносити до статутного капіталу юридичних осіб тощо та забороною державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав, у тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти реєстраційні дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно стосовно об'єктів нерухомого майна.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1