Номер провадження 2/754/5355/26
Справа №754/21274/25
Іменем України
27 лютого 2026 року м. Київ
Деснянський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ціна позову 18 507,50 грн, та ухвалив таке рішення:
Стислий виклад позицій сторін
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ", як новий кредитор за договором надання коштів у кредит № 73929313 від 05.01.2025, звернувся до суду з позовом до Відповідача, ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості в загальному розмірі 18 507,50 грн, яка складається з: 11 000,00 грн - заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту); 577,50 грн - заборгованості за відсотками; 1 650,00 грн - комісії за надання кредиту, а також 5 280,00 грн - процентів за понадстрокове користування кредитом.
Також Позивач просить покласти на Відповідача понесені судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (письмове провадження) відповідно до частини п'ятої статті 279 ЦПК України.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався. Ухвала про відкриття провадження надсилалась за адресою місця проживання Відповідача, зареєстрованою у встановленому законом порядку ( АДРЕСА_1 ). Поштовий конверт R067099240765 повернувся до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". Відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання, що зареєстровано у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, є належним повідомленням (пункт 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України). Отже, Відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету... на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає... (частина перша статті 131 ЦПК України).
Якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом (частина десята статті 130 ЦПК України).
З метою належного інформування про розгляд справи Суд вжив додаткових заходів та застосував альтернативні способи комунікації, зокрема інформація була доведена до відома через Портал Дія та за відомим номером телефону Відповідача і електронною поштою. Отже, Відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України "Про споживче кредитування", який встановлює, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (пункт 1-1 частини першої статті 1).
Також цей Закон встановлює, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості , розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (пункт 4 частини першої статті 1, абзац четвертий частини другої статті 8).
Порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися) зазначаються у договорі про споживчий кредит (пункт 10 частини першої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").
05.01.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" (Первісний кредитор) та Відповідач, ОСОБА_1 , уклали договір надання коштів у кредит № 73929313 у формі електронного документа з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про електронну комерцію".
Договір укладено в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи Кредитодавця (ТМ "MyCredit"). Відповідач підписав Договір електронним підписом з одноразовим ідентифікатором (алфавітно-цифровою послідовністю 72883), який був надісланий йому в SMS-повідомленні на фінансовий номер телефону. У матеріалах міститься фіксація дати та часу накладення підпису - 05.01.2025 о 13:11.
Введення Відповідачем на вебсайті унікального SMS-коду (72883), який був надісланий на його особистий номер телефону, згідно із законом за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (статті 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію", стаття 207 ЦК України). Використання відповідачем логіну, паролю та одноразового ідентифікатора створює презумпцію того, що ці дії вчинені саме цією особою. Матеріали справи не містять доказів несанкціонованого використання персональних даних Відповідача третіми особами.
Згідно з умовами цього договору, сторони домовилися про надання кредиту в розмірі 11 000,00 грн. Строк кредитування погоджено сторонами тривалістю 30 днів. За користування кредитом у межах погодженого строку встановлено фіксовану процентну ставку в розмірі 0,175% за кожен день на залишок заборгованості, а також проценти за понадстрокове користування - 4,00 % в день. Також договором передбачена сплата комісії за надання кредиту в розмірі 1 650,00 грн (15% від суми кредиту).
Первісний кредитор виконав свої зобов'язання надав Відповідачу кредит на суму 11 000,00 грн у безготівковій формі шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника з використанням реквізитів його електронного платіжного засобу (платіжної картки). Цей факт належним чином підтверджується Довідкою вих. № КД-000075644/ТНПП від 04.11.2025, виданою надавачем платіжних послуг ТОВ "ФК "ФІНЕКСПРЕС" (ліцензія НБУ від 27.04.2023), згідно з якою платіжний провайдер підтверджує завершення платіжної операції, ініційованої ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ", з такими реквізитами: дата транзакції - 05.01.2025; унікальний номер платежу - 44ca0b30-e7d7-4758-b373-9e26f596f896; сума - 11 000,00 грн; отримувач - ОСОБА_2 , ЕПЗ (картка) № НОМЕР_1 .
Оцінюючи цей доказ, Суд враховує, що згідно з нормами частини четвертої статті 31 31 Закону України "Про платіжні послуги" після виконання платіжної операції надавач платіжних послуг платника зобов'язаний надати платнику у спосіб та в порядку, визначені договором, таку інформацію:
1) відомості, які дають змогу платнику ідентифікувати виконану платіжну операцію та інформацію про отримувача (за наявності технічної можливості);
2) суму платіжної операції у валюті рахунку платника та у валюті платіжної операції;
3) суму всіх комісійних винагород та зборів, що утримані з платника за виконання платіжної операції (за наявності технічної можливості розмір кожної комісійної винагороди зазначається окремо);
4) курс перерахунку іноземної валюти (якщо платнику надавалися послуги з виконання операцій з обміну іноземної валюти);
5) дату і час прийняття до виконання платіжної інструкції, дату валютування (у разі її зазначення).
Також у статті 46 Закону України "Про платіжні послуги" надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією зобов'язаний перевірити в платіжній інструкції відповідність: 1) реєстраційного номера облікової картки платника податків - фізичної особи, або серії (за наявності) та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); або 2) унікального ідентифікатора отримувача.
Надавач платіжних послуг приймає рішення щодо перевірки в платіжній інструкції інформації, зазначеної в пунктах 1 або 2 цієї частини, самостійно, а якщо він є учасником платіжної системи - згідно з правилами платіжної системи.
Надавач платіжних послуг отримувача зараховує кошти за платіжною операцією на рахунок отримувача лише у разі, якщо зазначена у пункті 1 або 2 цієї частини інформація, яку він перевіряє відповідно до вимог цієї частини, відповідає тій інформації про отримувача, що зберігається у такого надавача платіжних послуг.
У разі невідповідності номера рахунку та/або коду отримувача надавач платіжних послуг отримувача має право:
1) зупинити проведення платіжної операції на строк до чотирьох робочих днів та зарахувати кошти на відповідний рахунок для встановлення належного отримувача. У разі неможливості встановлення належного отримувача надавач платіжних послуг отримувача зобов'язаний не пізніше четвертого робочого дня після надходження коштів повернути їх надавачу платіжних послуг платника із зазначенням причини повернення;
2) не уточнювати номер рахунку та/або код отримувача. У такому разі надавач платіжних послуг отримувача зобов'язаний повернути кошти надавачу платіжних послуг платника не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення.
Тобто, зважаючи на наведені норми Закону про платіжні послуги у разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів Відповідачу, відомості про нього, як про належного утримувача кредиту не підтвердились, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулась.
Отже, довідка, видана фінансовою компанією (суб'єктом господарювання у сфері надання платіжних послуг), яка має відповідну ліцензію, має офіційний характер. Вона містить інформацію про здійснення платежу в рамках договірних відносин між первісним кредитором і Відповідачем, що безпосередньо свідчить про проведення фінансової операції та повністю відповідає вимогам законодавства щодо належності, допустимості та достовірності доказів
За таких обставин, з огляду на принцип змагальності та відсутності зі сторони, а також те, що Відповідач, маючи безперешкодний доступ до інформації про рух власних коштів, не надав виписки з банківського рахунку чи інших заперечень на спростування позову, Суд визнає, що відомості, надані надавачем платіжних послуг щодо успішної транзакції за номером картки Відповідача, є належним, допустимим та достатнім доказом реального перерахування кредитних коштів у розумінні Закону України "Про платіжні послуги".
Отже, Позивач довів факт надання кредиту, натомість Відповідач умови договору порушив, не повернувши кредитні кошти у встановлений строк. Відповідно до детального Розрахунку заборгованості, Відповідач не здійснив жодного платежу на погашення кредиту. Відтак, сума основного боргу становить 11 000,00 грн і підлягає стягненню.
Щодо нарахування відсотків, то Суд виходить з того, що Позивачем нараховано стандартні проценти за період дії договору (з 05.01.2025 по 03.02.2025 - 30 днів) за погодженою ставкою 0,175% в день (що становить 19,25 грн/день). Загальна сума таких процентів складає 577,50 грн. Розрахунок є обгрунтованим та правильним, здійснений у межах погодженого строку кредитування та відповідає п. 2.2.3 Договору.
Позивач також просить стягнути з Відповідача 5 280,00 грн заборгованості за процентами за понадстрокове користування кредитом. Згідно з розрахунком заборгованості, ці кошти були нараховані за період з 04.02.2025 по 15.02.2025 (після закінчення початкового 30-денного строку кредитування) за ставкою 4,00 % за кожен день прострочення.
Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату відсотків до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, постанови від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19)).
Велика Палата Верховного Суду, уточняючи у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. Verba chartarum fortius accipiunt ur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (пункт 128).
Зі змісту Договору (пункт 2.2) встановлдено, що строк кредитування погоджено сторонами тривалістю 30 днів. Водночас нарахування за ставкою 4,00 % в день після закінчення цього строку прямо визначені кредитодавцем як "Проценти за понадстрокове користування Кредитом". Тлумачачи ці умови, зокрема із застосуванням принципу contra proferentem проти фінансової установи, яка розробила та запропонувала такий шаблон договору, Суд доходить висновку, що вказані нарахування у розмірі 4,00 % в день (що становить 5 280,00 грн) за своєю правовою природою не є платою за правомірне користування кредитом (стаття 1048 ЦК України), а встановлені саме як міра майнової відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Водночас, Суд застосовує положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, якими встановлено: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)".
Ураховуючи, що спірний договір був укладений, а прострочення виконання грошового зобов'язання відбулося в період дії воєнного стану в Україні, нарахування Позивачем суми в розмірі 5 280,00 грн, яка фактично є мірою відповідальності (нарахуванням за ст. 625 ЦК України) за понадстрокове користування кредитом, є безпідставним та прямо суперечить вищенаведеній законодавчій забороні. Відповідач звільнений від обов'язку їх сплати в силу закону, тому в цій частині позову слід відмовити..
За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 5 280,00 грн задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги про стягнення комісії за надання кредиту
Позивач просить стягнути з Відповідача заборгованість за комісією за надання кредиту в розмірі 1 650,00 грн
Суд ураховує, що закон прямо встановлює, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (пункт 4 частини першої статті 1, абзац четвертий частини другої статті 8).
Закон України "Про споживче кредитування" після внесення відповідних змін передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту (пункт 31.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, провадження № 14-44цс21, пункт 43 постанови Верховного Суду від 17 квітня 2025 року у справі № 910/1274/24, пункт 61 постанови Верховного Суду від 01 липня 2025 року у справі № 910/2578/24).
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) зробив висновок про те, що "якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".
Верховний Суд, розглядаючи спір між сторонами щодо нікчемності положень кредитних договорів, в яких кредитодавцем виступав ТОВ "Мілоан", зробив висновок, що аналіз змісту вказаних договорів свідчить, що в них не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредитів, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія, а тому ТОВ "Мілоан" не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваних кредитних договорів, а тому положення договорів про споживчий кредит щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати комісії за надання кредиту, є нікчемними відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" (постанова від 09.10.2024 у справі № 582/202/22).
Натомість у цій справі, що розглядається, до стягнення заявлено разову комісію за надання кредиту, розмір якої становить 15,00 % від суми кредиту (що дорівнює 1 650,00 грн). Її сплата передбачена пунктом 2.2.4 Договору, а зміст послуги чітко розкрито в пункті 6.2 Договору.
Судом встановлено, що пунктом 6.2 Договору сторони чітко врегулювали порядок нарахування та сплати комісії. Зокрема, цим пунктом передбачено, що за надання кредиту Позичальник сплачує Кредитодавцю комісію, яка нараховується в день надання коштів та підлягає сплаті в останній день користування кредитом. У цьому ж пункті розкрито правову природу та цільове призначення цієї комісії: сторони погодили, що розмір комісії включає в себе адміністративні та операційні витрати, які несе Кредитодавець під час розгляду заявки клієнта та надання кредиту. Крім того, визначено, що послуга для Позичальника полягає в аналізі заявки, наданні пропозиції з укладення кредитного договору, а також у швидкому прийнятті рішення щодо надання кредиту. Комісія підлягає сплаті виключно у випадку задоволення такої заявки та фактичного укладення Договору.
Суд ураховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 01.07.2025 у справі № 910/2578/24. Розглядаючи спір у подібних правовідносинахи, Верховний Суд підтвердив правомірність стягнення такої комісії, оскільки вона оплачується разово, позичальник був ознайомлений з цією умовою при підписанні договору, а її встановлення відповідає положенням частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" (пункт 61, 91 постанови від 01.07.2025 у справі № 910/2578/24).
Отже, вимога про стягнення комісії (1 650 грн) є законною та обгрнутованою. На відміну від "прихованих" щомісячних комісій, у договорі передбачена разова комісія за видачу кредиту, становить 15% від суми. Відповідач був ознайомлений з її розміром та призначенням ще до підписання договору (п. 2.2.4 та п. 6.2 Договору)
Враховуючи викладене, а також те, що Відповідач не надав жодних доказів сплати вказаної комісії, Суд доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо наявності в Позивача, як нового кредитора, права вимоги
Позивач має право вимагати сплату заборгованості, оскільки кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України).
У цій справі Позивач набув права вимоги до Відповідача за договором надання коштів у кредит № 73929313 від 05.01.2025 на підставі Договору факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025, що був укладений з Первісним кредитором (ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ"). На виконання цього договору сторони уклали Додаткову угоду № 4 від 27.05.2025.
Згідно з умовами вказаного договору факторингу (пункт 1.2), перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі відповідного Реєстру боржників. 27.05.2025 сторони підписали Акт прийому-передачі Реєстру Боржників № 6. Відповідно до Витягу з Реєстру боржників № 6 від 27.05.2025 (рядок 3388), Позивач набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором
Виконання договору факторингу та факт переходу права вимоги у цій справі підтверджується Платіжною інструкцією в національній валюті № 724 від 30.05.2025 про перерахування Позивачем на рахунок Первісного кредитора 4 400 367,96 грн, а також листом на уточнення платежу від 19.06.2025 № ФК/3236, в якому ідентифіковано призначення цього платежу: "Плата за відступлення права вимоги згідно Додаткової угоди №4 від 27 травня 2025р. до Договору факторингу 27/03/25 від 27.03.25р. без ПДВ". Отже, набуття Позивачем статусу нового кредитора підтверджено належними, допустимими та достатніми доказами.
Презумпція чинності цього договору факторингу не спростована на підставі рішення суду, яке набрало законної сили (стаття 204 ЦК України). У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010).
Щодо обізнаності Відповідача про заміну кредитора, Суд зазначає, що відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобовязанні здійснюється без згоди боржника. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, і в такому разі виконання боржником свого обовязку первісному кредиторові є належним виконанням. Проте, матеріали справи не містять доказів того, що Відповідач здійснив будь-які платежі на погашення кредитної заборгованості як на рахунок нового, так і первісного кредитора. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Розподіл судових витрат
Відповідно до статті 141 ЦПК України, судові витрати сторони, на користь якої ухвалено судове рішення, відшкодовуються за рахунок іншої сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач сплатив судовий збір у сумі 2 422,40 грн. Позовні вимоги задоволено частково: стягнуто 13 227,50 грн (основний борг, проценти в межах строку та комісія) із заявлених 18 507,50 грн, що становить 71,47 % від ціни позову. Відповідно, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме в сумі 1 731,29 грн (2 422,40 грн х 71,47 %).
Керуючись статтями 4, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд -
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014, реквізити IBAN № НОМЕР_3 у АТ "ТАСкомбанк") заборгованість за Договором надання коштів у кредит № 73929313 від 05.01.2025 у загальній сумі 13 227,50 грн (що включає: 11 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 577,50 грн - заборгованість за процентами; 1 650,00 грн - комісія за надання кредиту), а також судовий збір у розмірі 1 731,29 грн.
У задоволенні решти позовних вимог (щодо стягнення процентів за понадстрокове користування кредитом у розмірі 5 280,00 грн) - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частини четверта та п'ята статті 268 ЦПК України), 27 лютого 2026 року.
Суддя Інна КОВАЛЕНКО