Номер провадження 1-кс/754/451/26
Справа № 754/3143/26
Іменем України
27 лютого 2026 року слідчий суддя Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши клопотання слідчого СВ Деснянського УП ГУНП в місті Києві ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою по матеріалах досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026100030000219 від 31.01.2026, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, стосовно підозрюваного
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,-
23.05.2025 року Деснянським районним судом м. Києва за ч.1 ст. 357, ч.1, ч.2 ст. 200, ч.4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки,-
26 лютого 2026 року до Деснянського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого СВ Деснянського УП ГУНП в місті Києві ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Клопотання слідчим подане в рамках кримінального провадження №12026100030000219 від 31.01.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.
Згідно з клопотанням та додатками до нього, ОСОБА_5 30.01.2026 року приблизно о 09 год. 22 хв., знаходячись у приміщенні для персоналу магазину «АТБ», що за адресою: м. Київ, вул. Олександри Екстер, 18/78, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, протиправно з корисливих мотивів, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, та його дії є таємними для оточуючих, переконавшись, що в приміщенні в цей час нікого немає, повторно, таємно, в умовах воєнного стану, який введено з 05 годин 30 хвилин 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та неодноразово продовжено, останній раз Указом Президента України від 12.01.2026 №235/2025 строком на 90 діб, - викрав чуже майно, а саме: мобільний телефон «Apple iPhone XR» 64 GB Black, вартістю 4012 гривень, 50 копійок, який належить потерпілій ОСОБА_7 .
Після чого, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_5 , утримуючи викрадене майно при собі, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_7 майнової шкоди в розмірі 4012 гривень 50 копійок.
Відповідно до клопотання слідчого та наданих матеріалів, 25.02.2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, тобто вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.
Обґрунтовуючи клопотання, слідчий посилається на існування ризиків, які дають йому достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, скоїти інше кримінальне правопорушення.
Клопотання слідчого відповідає вимогам ст. 184 КПК України, до клопотання долучено копії матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, витяг з ЄРДР, клопотання слідчого та додатки вручено підозрюваному своєчасно, згідно з вимогами ч.2 ст. 184 КПК України.
Прокурор при розгляді клопотання у судовому засіданні просив його задовольнити з підстав, зазначених у клопотанні, та обрати ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, з альтернативою у вигляді внесення застави у розмірі 40 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, посилаючись на існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які вказують на те, що підозрюваний буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, усвідомлюючи, що санкція статті Кримінального кодексу, за якою підозрюється ОСОБА_5 , передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років; незаконно впливати на свідків, та потерпілу, шляхом погроз, вмовляння чи підбурювання до дачі неправдивих показань, або до безпідставної відмови від дачі показань, що буде перешкоджанням здійсненню об'єктивного досудового розслідування в подальшому; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, тобто не має постійного джерела доходу, однак на момент вчинення кримінального правопорушення виконував роботу з доставки води у магазині АТБ», міцних соціальних зв'язків не має, раніше вже притягався до кримінальної відповідальності за вчинення майнових злочинів, однак на шлях виправлення не став, належних висновків не зробив, та продовжує вчиняти майнові злочини з метою особистої наживи. Стверджував про недостатність застосування до ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу.
Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання, просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту. Стверджував, що жодних доказів на підтвердження заявлених прокурором ризиків матеріали кримінального провадження не містять. Адвокат ОСОБА_4 просив врахувати, що ОСОБА_5 одружений, має міцні соціальні зв'язки, має постійне місце проживання, працевлаштований, хоча й не офіційно, постійно приходив на виклики до слідчого та прокурора, також сам з'явився до суду, з потерпілою не спілкується, тому ризики наведені прокурором є непідтвердженими. Також захисник просив врахувати, що ОСОБА_5 здійснює постійний догляд за своєю мамою, яка є інвалідом ІІ групи, не виходить з дому і потребує постійного стороннього догляду, інших родичів не має, у зв'язку із чим ОСОБА_5 надано відстрочку від мобілізації для здійснення догляду за матір'ю. На підтвердження своїх доводів адвокат надав відповідні документи.
Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав адвоката ОСОБА_4 та просив застосувати щодо нього запобіжний захід не пов'язаний з позбавлення волі. Пояснив, що крадіжку здійснив, перебуваючи у скрутному матеріальному становищі, оскільки виплату зарплати роботодавець затримував, а ОСОБА_5 необхідно було терміново купити ліки матері. Підозрюваний повідомив, що має також на утриманні малолітню дитину 2017 року народження. На даний час змінив роботу і працює водієм вантажівки. Вину визнає повністю, щиро розкаюється у вчиненому, все викрадене майно повернув потерпілій.
Слідчий суддя вислухавши думку учасників розгляду клопотання, дослідивши клопотання та додатки до нього, приходить до такого висновку.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховування від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливу на свідків, потерпілого; перешкоджання кримінальному провадженню іншим способом; вчинити інше правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, зокрема, зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує, хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Крім того, згідно з положеннями ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний оцінити, в тому числі, вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного.
Щодо обґрунтованості підозри
Наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.
Так слідчим суддею встановлено, що 31.01.2026 в ЄРДР зареєстровано кримінальне провадження №12026100030000219 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України. Відповідно до короткого викладу обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_5 30.01.2026 року приблизно о 14 год. 20 хв. за адресою: м. Київ, вул. Олександри Екстер, 18/78, в приміщенні магазину «АТБ», повторно, таємно в умовах воєнного стану, викрав мобільний телефон « Iphone XP» вартістю 4012 гривень 50 копійок.
25.02.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.
Зазначені обставини на цьому етапі досудового розслідування також підтверджуються доданими до клопотання доказами, зокрема, протоколом прийняття заяви про вчинення злочину від ОСОБА_7 від 30.01.2026; рапортом о/у ВКП Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_8 від 30.01.2026; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_7 від 04.02.2026; протоколами допиту свідків ОСОБА_9 від 02.02.2026, ОСОБА_10 від 05.02.2026, протоколом огляду відеозаписів від 07.02.2026; протоколом огляду місця події за адресою: м. Київ, вул. Милославська, 23-Д, від 06.02.2026; протоколом огляду місця події за адресою: м. Київ, вул. Милославська, 23-Д, від 07.02.2026; висновком експерта №СЕ-19/111-26/6265-НЗПРАП від 10.02.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 12.02.2026, протоколом огляду відеозаписів за участі свідка ОСОБА_11 від 12.02.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 21.02.2026, протоколом огляду відеозаписів за участі свідка ОСОБА_12 від 21.02.2026; іншими матеріалами кримінального провадження.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Згідно з п. 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Як вбачається з наданих стороною обвинувачення матеріалів, якими обґрунтовується клопотання, зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на даному етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в клопотанні слідчого.
Необхідно наголосити, що на даному етапі провадження, слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою (за стандартом "обґрунтованої підозри") для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Відповідно до ч.2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу, окрім обґрунтованої підозри, є також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на слідчого, прокурора обов'язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.
При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
Щодо заявлених прокурором ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного
Так, слідчий суддя бере до уваги, що підозрюваний ОСОБА_5 , будучи повідомленим про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, та достовірно знаючи про звернення слідчого до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу стосовно нього у вигляді тримання під вартою, самостійно з'явився до суду на розгляд зазначеного клопотання. Крім того, з матеріалів, які надані слідчим суду вбачається, що підозрюваний не переховувався від органів досудового розслідування, а навпаки з'являвся для дачі пояснень, у зв'язку з чим слідчий суддя приходить до висновку, що ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, свого підтвердження не знайшов.
Також, слідчий суддя вважає не доведеним ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків та потерпілу у даному кримінальному провадженні, оскільки жодних доказів на підтвердження цього факту клопотання не містить, адже кримінальне правопорушення було вчинене ще 30.01.2026 і підозрюваний з того часу не вчиняв тиску на потерпілу та свідків.
Крім того, суд враховує, що ОСОБА_5 фактично визнає вину у вчиненому правопорушенні, тому мета - впливати на свідків, виглядає вкрай непереконливо.
Слід наголосити, що наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер і доводитися відповідними доказами (рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України».
Щодо ризику вчинити нове кримінальне правопорушення слідчий суддя вважає його цілком ймовірним, оскільки підозрюваний раніше судимий за вчинення майнових злочинів, на шлях виправлення та перевиховання не став, належних висновків для себе не зробив, та за короткий проміжок часу отримав підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення майнового характеру.
Щодо більш м'яких запобіжних заходів
Вирішуючи клопотання слідчого, слідчий суддя враховує, що органом досудового розслідування дійсно надані до суду матеріали, з яких вбачаються вагомі докази про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, однак, на думку слідчого судді, прокурором в судовому засіданні не повністю доведено наявність усіх перелічених у клопотанні ризиків неналежного поводження підозрюваного, які-б слугували підставою для застосування саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Зокрема, згідно зі ч.1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Крім того, відповідно до ч.4 ст. 9 КПК України, у разі якщо норми цього Кодексу суперечать міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, застосовуються положення відповідного міжнародного договору України.
Статтею 29 Конституції України передбачено, що «кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність» і що «ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом».
Указані гарантії права на свободу та особисту недоторканність, які передбачені ст. 29 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 р. Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».
Як зазначено в ч.3 ст. 176 КПК України слідчий суддя відмовляє в застосуванні запобіжного заходу, якщо прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Прокурор в судовому засіданні довів обставини, передбачені п.1, п.2 ч. 1 ст. 194 КПК України, однак не довів обставини, передбачені п.3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме недостатність застосування до підозрюваного ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
На думку слідчого судді застосування до підозрюваного за наведених обставин запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою становитиме для нього надмірний тягар та непропорційне втручання у право на особисту свободу, а також матиме негативний вплив на членів його родини та певною мірою обмежуватиме і їх права, зокрема, малолітньої дитини та матері - інваліда ІІ групи, які перебувають на утриманні ОСОБА_5 .
Враховуючи викладене, беручи до уваги тяжкість інкримінованого правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , суворість можливого покарання, дані про особу підозрюваного, який раніше судимий, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, працює, хоча й не офіційно, з огляду на цілі та принципи кримінального провадження, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також, що за результатами судового розгляду, те, що стороною обвинувачення доведено наявність обґрунтованої підозри та частково доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та не доведено обставин, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання наведеним ризикам, зважаючи на позицію ЄСПЛ у справі «Манчіні проти Італії» від 02.08.2001, відповідно до якої за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюється до позбавлення волі для цілей ст. 5 § 1 (с) Конвенції, слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у період часу з 23.00 години до 06.00 години наступного дня.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 182, 183, 194, 199, 369, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по матеріалах кримінального провадження № 12026100030000219 від 31.01.2026, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, стосовно підозрюваного ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту у період часу з 23.00 години до 06.00 години наступного дня із забороною залишати в цей час місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на строк два місяці, тобто до 27 квітня 2026 року, включно.
Відповідно до ч.5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_5 обов'язки, а саме: не відлучатися без дозволу слідчого, прокурора або суду з постійного місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 23.00 години до 06.00 години наступного дня; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, може бути застосований більш суворий запобіжний захід.
Ухвалу передати відповідальній особі Деснянського УП ГУНП у м. Києві для виконання.
Відповідальні особи Деснянського УП ГУНП у м. Києві з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтись в його житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на підозрюваного зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Ухвала припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому КПК України.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Слідчий суддя: ОСОБА_1