ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/1859/23
провадження № 6/753/119/26
"27" лютого 2026 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі головуючого судді Шаповалової К.В., за участі секретаря судового засідання Давидюк В.О., заявниці ОСОБА_1 , розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Універсал банк», приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Лановенко Л.О.,
3 лютого 2026 року до суду надійшла заява вказана вище заява.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 4 лютого 2026 року заява передана судді Шаповаловій К.В.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 вказала, що наявність обмеження виїзду її за кордон обмежує її права та може негативно вплинути на виконання рішення суду. Про існування ухвали про обмеження виїзду за кордон їй не було відомо, вона дізналась про це лише на кордоні, коли їй видали рішення про відмову у перетині державного кордону України. Вказала, що немає ніякого свідомого ухилення від виконання рішення суду, оскільки вона не має доходу, не працевлаштована та, відповідно, не може сплачувати кошти за виконавчим провадженням. Вказала, що намагалась знайти роботу в Україні, але їй вдалось знайти роботу за межами України. Вказала, що вона немає ані рухомого, ані нерухомого майна, у неї відсутні заощадження та будь-який дохід на території України та вона саме бажала виїхати за кордон, з метою працевлаштування, отримання доходу та погашення існуючої заборгованості. Просила скасувати заходи обмеження виїзду за кордон.
12 лютого 2026 року до суду від приватного виконавця надійшли заперечення щодо поданої заяви, в яких, зокрема було зазначено, що ОСОБА_1 до заяви про скасування тимчасового обмеження не надано доказів щодо належного виконання останньою свого обов'язку, передбаченого ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження». У той же час, доказів добровільного виконання рішення суду боржник не надав. У заяві йде мова про працевлаштування боржника за кордоном, але належних та допустимих доказів такого працевлаштування до суду не надано. Окрім того, якщо боржник мав дохід на території Польщі, повинен був повідомити приватного виконавця про істотні обставини, що мають значення для виконання рішення, а саме: місце роботи, розмір отриманого доходу, місце проживання за кордоном, контактні дані, номери рахунків, що відкривалися на території іноземної держави. Із заяви боржника слідує, що останній отримує дохід на території іншої країни і не вчиняє жодних дій, направлених на повне та фактичне виконання рішення. З 2019 року не вчинив жодного платежу на рахунки приватного виконавця. З чого слідує, що боржник, маючи дохід на території іншої держави, не вчиняє жодних дій на повне та фактичне виконання рішення, що набрало законної сили та проголошено іменем України. Вказала, що станом на 12.02.2026 р. сума боргу за зведеним виконавчим провадженням № НОМЕР_6 складає 171 096,41 грн. (без урахування витрат ) та рішення Дарницького районного суду м. Києва № 2-1175/11 та № 753/1859/23 не виконано в повному обсязі. У задоволенні заяви просила відмовити.
У судове засідання 17 лютого 2026 року з'явилася заявниця, заінтересовані особи не з'явились, про день та час судового засідання повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили, заяв до суду до початку судового засідання, не подавали.
Заслухавши думку заявниці, з огляду на те, що приватний виконавець подала до суду письмові заперечення щодо поданої заяви, стягувач так і не скористався своїм правом, до 17 лютого 2026 року будь-яких заяв до суду не подав, з урахуванням часу, який визначений нормами ЦПК для розгляду таких заяв судом, суд вирішив розглянути заяву у відсутність осіб, які не з'явились.
У судовому засіданні заявниця підтримала доводи своєї заяви. Вказала, що немає доходу на території України, немає ніякого майна, вона весь час знаходиться з банком на зв'язку та банк їй не повідомляв про наявність обмеження у праві виїзду за кордон. Просила скасувати заходи обмеження для можливості їй виїхати працювати в іншій країні.
Суд, вивчивши доводи поданої заяви, заслухавши пояснення заявниці, доходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Встановлено, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 2 травня 2023 року у справі № 753/1859/23 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Універсал Банк" 3% річних в розмірі 18615,78 грн, інфляційних втрат в розмірі 46317,88 грн, а всього 64933,66 грн та судовий збір у розмірі 2116,47 грн.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 18 квітня 2025 року тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон боржника - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянки України, до повного виконання покладених на неї фінансових зобов'язань перед Акціонерним товариством «Універсал Банк» у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_6.
З вказаної ухвали вбачається, що в провадженні приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лановенко Л.О. перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_6 до складу якого входять: 1) виконавче провадження № НОМЕР_8 з примусового виконання виконавчого листа № 2- 1175/11 виданого 27 січня 2016 року Дарницьким районним судом м. Києва, про: Стягнення із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" заборгованості 295984 гривні 80 копійок за кредитним договором №013- 2902/840-0543 від 28.11.2007 року, 1700 гривень 00 копійок судового збору, 120 гривень 00 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 297804 гривні 80 копійок; 2) виконавче провадження № НОМЕР_7 з примусового виконання виконавчого листа № 753/1859/23 виданого 19 лютого 2024 року, Дарницьким районним судом м. Києва, про: стягнення із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Універсал Банк" 3% річних в розмірі 18615,78 грн, інфляційних втрат в розмірі 46317,88 грн, а всього 64933,66 грн; 3) виконавче провадження № НОМЕР_9 з примусового виконання виконавчого листа № 753/1859/23 виданого 19 лютого 2024 року Дарницьким районним судом м. Києва, про: стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Універсал Банк" витрати по сплаті судового збору у розмірі 2116,47 грн.
22 лютого 2019 року керуючись ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», приватним виконавцем Лановенко Л.О. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_10, з примусового виконання виконавчого листа № 2- 1175/11 виданого 27 січня 2016 року Дарницьким районним судом м. Києва, про: Стягнення із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" заборгованості 295984 гривні 80 копійок за кредитним договором №013- 2902/840-0543 від 28.11.2007 року, 1700 гривень 00 копійок судового збору, 120 гривень 00 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 297804 гривні 80 копійок.
22 березня 2019 року, приватним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника та постанову про арешт коштів боржника, відповідно до якої накладено арешт на грошові кошти на всіх відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.
22 березня 2019 року було винесено постанову про зміну назви сторони виконавчого провадження з ПАТ «Універсал Банк» та АТ «Універсал Банк».
22 березня 2019 року приватним виконавцем направлено запити до: Регіональний сервісний центр МВС в м. Києві, Київське бюро технічної інвентаризації, Відділ обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, Державна прикордонна служба України, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, Відділ реєстрації актів цивільного стану УПДР ГТУЮ у м. Києві, до Державної міграційної служби України.
22 липня 2021 року на адресу офісу приватного виконавця надійшла заява боржниці про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № НОМЕР_12. Того ж дня боржниця ознайомилась з матеріалами виконавчого провадження НОМЕР_11, що підтверджується особистим підписом на заяві.
30 липня 2021 року приватним виконавцем здійснено опис та арешт іпотечного майна, а саме: 1/3 частина квартири, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2249749080000, об'єкт нерухомого майна: квартира, об'єкт житлової нерухомості: Так Опис об'єкта: Загальна площа (кв.м): 46.5, житлова площа (кв.м): 30 Адреса: АДРЕСА_1 .
26 серпня 2021 року приватним виконавцем винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.
10 серпня 2021 року на адресу офісу приватного виконавця надійшов звіт про оцінку описаного та арештованого майна, а саме: 1/3 частина квартири загальною площею (кв.м): 46.5, за адресою : АДРЕСА_1 .
Приватним виконавцем сформовано та передано до ДП "СЕТАМ" заявку на реалізацію арештованого майна №8206 від 13.09.2021 року, а саме: 1/3 частина квартири, загальною площею (кв.м): 46.5, житловою - (кв.м): 30, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з протоколом ДП "СЕТАМ" №556195 від 11.10.2021 року, проведення електронних торгів, що проводилися за адресою: АДРЕСА_2 , від 11.10.2021 року, за реєстраційним номером лоту 494214, а саме: 1/3 частина квартири, загальною площею (кв.м): 46.5, житловою - (кв.м): 30, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , торги не відбулися у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів. Початкова вартість - 328 920, 00 грн.
Згідно з протоколом ДП "СЕТАМ" №558326 від 01.11.2021 року, проведення електронних торгів, що проводилися за адресою: АДРЕСА_2 , від 01.11.2021 року, за реєстраційним номером лоту 497265, а саме:1/3 частина квартири, загальною площею (кв.м): 46.5, житловою - (кв.м): 30, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , торги не відбулися у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів. Початкова вартість - 279 852, 00 грн.
Згідно з протоколом ДП "СЕТАМ" №560659 від 22.11.2021 року, проведення електронних торгів, що проводилися за адресою: АДРЕСА_2 , від 22.11.2021 року, за реєстраційним номером лоту 499507, а саме:1/3 частина квартири, загальною площею (кв.м): 46.5, житловою - (кв.м): 30, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , торги не відбулися у зв'язку з відсутністю цінової пропозиції від жодного учасника. Початкова вартість - 230 244,00 грн
25 листопада 2021 року до приватного виконавця надійшла заява стягувача про бажання залишити за собою нереалізоване майно, а саме: 1/3 частина квартири, загальною площею (кв.м): 46.5, житловою - (кв.м): 30, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Враховуючи викладене приватним виконавцем в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом № 2-1175/11, виданим 27.01.2016 Дарницьким районним судом м. Києва, реєстраційний номер виконавчого провадження: НОМЕР_12 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" заборгованості 295984 гривні 80 копійок за кредитним договором №013-2902/840-0543 від 28.11.2007 року, 1700 гривень 00 копійок судового збору, 120 гривень 00 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 297804 гривні 80 копійок, 22 грудня 2021 року винесено постанову про передачу майна - 1/3 частина квартири, загальною площею (кв.м): 46.5, житловою - (кв.м): 30, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , стягувачу за ціною третіх електронних торгів на загальну суму: 230 244, 00 грн. та видано акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу НОМЕР_11 від 22.12.2021.
29 липня 2024 року приватним виконавцем було винесено постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_7 з примусового виконання виконавчого листа № 753/1859/23, виданого 19 лютого 2024 року Дарницьким районним судом м. Києва, про стягнення із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Універсал Банк" 3% річних в розмірі 18615,78 грн, інфляційних втрат в розмірі 46317,88 грн, а всього 64933,66 грн; та виконавчого провадження № НОМЕР_9 з примусового виконання виконавчого листа № 753/1859/23, виданого 19 лютого 2024 року Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Універсал Банк" витрати по сплаті судового збору у розмірі 2116,47 грн.
29 липня 2024 року приватним виконавцем винесено постанову про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження № НОМЕР_6, до складу якого увійшли виконавчі провадження: № НОМЕР_12, НОМЕР_13, НОМЕР_14.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповіді МВС за боржницею відсутнє інше зареєстроване рухоме та нерухоме майно, на яке можливо звернути стягнення в рахунок повного погашення боргу. Кошти на арештованих рахунках, на які можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу відсутні.
Згідно відповіді ДПС на запит №: 261188392 від 04 квітня 2025 року боржниця ОСОБА_1 здійснювала неодноразовий перетин кордону України за закордонним паспортом громадянина України № НОМЕР_2 , а саме: Номер відповіді: НОМЕР_3 Дата перетину кордону: 26.06.2024 ПІБ боржника: ОСОБА_1 ПІБ боржника латинськими літерами: ОСОБА_1 Напрям перетину: Виїзд Вид документу: закордонний паспорт Серія, номер документу/ID карта: НОМЕР_2 Громадянство: УКРАЇНА Номер відповіді: НОМЕР_4 Дата перетину кордону: 05.06.2024 ПІБ боржника: ОСОБА_1 ПІБ боржника латинськими літерами: ОСОБА_1 Напрям перетину: В'їзд Вид документу: закордонний паспорт Серія, номер документу/ID карта: НОМЕР_2 Громадянство: УКРАЇНА Номер відповіді: 1464140365 Дата перетину кордону: 04.07.2023 ПІБ боржника: ОСОБА_1 ПІБ боржника латинськими літерами: ОСОБА_1 Напрям перетину: Виїзд Вид документу: закордонний паспорт Серія, номер документу/ID карта: НОМЕР_2 .
За повідомленням приватного виконавця станом на 12 лютого 2026 року загальна заборгованість ОСОБА_1 за зведеним виконавчим провадженням становить 171096,41 грн, рішення суду в повному обсязі не виконані.
Обґрунтовуючи наявність підстав для скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, заявниця зазначає, що вона працевлаштована за кордоном та немає жодного доходу на території України.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст. ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виконанням рішення суду завершується процес захисту суб'єктивних майнових та особистих немайнових прав громадян.
Судові гарантії законності виконавчого провадження та захисту прав його учасників полягають у тому, що до юрисдикції суду віднесено вирішення низки питань, які мають значення для виконання рішень суду та інших юрисдикційних органів, зокрема, таким є питання про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини п'ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов'язаний:
1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення;
2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій;
3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України;
4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини;
5) своєчасно з'являтися на вимогу виконавця;
6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Згідно з пунктом 19 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Частиною першою статті 441 ЦПК України передбачено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини третьої статті 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
В той же час положеннями частини частиною п'ятою статті 441 ЦПК України передбачено, що суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.
Звертаючись до суду з заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, боржник повинен довести факт зміни обставин, які стали підставою для застосування до нього відповідного заходу.
У справі «Бурдов проти Росії» від 07 травня 2002 року Європейський суд з прав людини вказав, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод кожному надано право звертатися до національного суду у разі виникнення спору про його цивільні права («право на суд»), одним із аспектів якого є право на доступ до правосуддя, що представляє собою право на порушення позовного провадження у національних судах з питань цивільно-правового характеру; але таке право на судовий захист було б ілюзорним, якби система правова держави-учасника Європейської конвенції не виключала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов'язковим до виконання, залишалося б не виконаним. Також, визнається неприпустимим, що п.1 ст.6 Конвенції, деталізовано визначаючи процесуальні гарантії сторін на справедливий розгляд їх справи національним судом, не передбачав би захисту процесу виконання судових рішень.
Європейський суд наголосив, що виконання рішення суду, яке ухвалене будь-яким національним судом, повинно розглядатись як складова «судового розгляду».
У справі «Soering vs UK» від 07 липня 1989 року Європейський суд з прав людини визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Також, будь-яке тлумачення гарантованих прав та свобод, повинно відповідати загальним положенням Конвенції, метою якої є забезпечення і сталий розвиток цінностей демократичного суспільства. Тобто, на державі лежить безпосередній обов'язок дотримуватися прав та свобод особи і забезпечувати своєчасне та в повному обсязі виконання судових рішень, що набрали законної сили.
Звертаючись до суду з заявою, ОСОБА_1 обґрунтувала її тим, що з матеріалів виконавчого провадження не вбачається ухилення від виконання рішення боржником, майно у неї відсутнє, однак тимчасове обмеження у виїзді за кордон продовжує існувати без обґрунтування, без необхідності його застосування.
Як вбачається з ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 18 квітня 2025 року судом було встановлено обізнаність боржника про відкрите виконавче провадження та не вчинення нею жодних дій для погашення наявної заборгованості.
Відтак, скасування застосованих судом обмежень може мати місце у разі, якщо відпали підстави для застосування таких заходів, зокрема, досягнення переслідуваної мети гарантування повернення боргу, або виявлено обставини, які спростовували б критерій співмірності цілі втручання застосованим обмежувальним заходам, або інші обставини, які дають підстави для висновку про наявність натепер таких факторів, що порушують справедливий баланс між правами людини та публічним інтересом, хоча при застосуванні таких заходів існувала обґрунтована виправданість втручання в здійснення особою права на свободу пересування.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
ОСОБА_1 не надано доказів, що за час, який минув з дня постановлення ухвали про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, нею здійснені належні дії для виконання рішення суду та змінились обставини, за існування яких покладено на боржника зазначене обмеження.
Підставою для скасування вжитих судом заходів тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон, могли бути лише нові обставини, які настали після постановлення ухвали від 18 квітня 2025 року про вжиття таких заходів, та які вказують, що відпали підстави для їх застосування.
Надаючи оцінку виправданості застосованого обмеження, суд враховує значну суму заборгованості та відсутність доказів на підтвердження того, що боржник вчиняє дії для її зменшення.
Будь-яких належних доказів на підтвердження того, що заявниця працевлаштована за кордоном, має постійний дохід, за рахунок якого можливе погашення наявної в Україні заборгованості та надання відповідної інформації приватному виконавцю, суду надано не було.
Щодо посилань про те, що тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення, та дія такого заборони є непропорційним втручанням, у вільному виборі місця проживання заявниці, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Аналогічні приписи містяться у статті 313 ЦК України, згідно якої фізична особа має право на свободу пересування та має право на вільний самостійний виїзд за межі України.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
При цьому стаття 6 Конвенції гарантує справедливий судовий розгляд не тільки відповідачу (боржнику), а й іншій стороні - позивачу (стягувачу), в тому числі при вирішенні питання про встановлення обмежень у випадку невиконання судового рішення.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права позивача (стягувача) на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. ЄСПЛ, здійснюючи тлумачення ст.6 Конвенції, зазначає, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін, а тому виконання рішення, має розглядатися як невід'ємна частина «судового процесу» («Горнсбі проти Греції»).
Окрім того, існування боргу, який підтверджений остаточним судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення постановлене, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату цього боргу і становить «майно» цієї особи у розумінні ст.1 Першого протоколу Конвенції, а відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, ухваленого на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, передбачене ст.1 Першого протоколу (рішення ЄСПЛ у справах: «Агрокомплекс проти України», «Іванов проти України»).
Водночас свобода пересування особи гарантована статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до положень ч.2 якої кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. Разом з тим, ч.3 вказаної статті передбачено, що на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
У справі «Гочев проти Болгарії» (рішення від 26 листопада 2009 року) ЄСПЛ підсумував принципи, з урахуванням яких має відбуватися оцінка правомірності вжиття заходів щодо обмеження свободи пересування особи у зв'язку з неоплаченими боргами, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має грунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч.3 ст.2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, бути пропорційним меті його застосування, тобто знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом.
При цьому у пункту 49 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів. Аналогічні висновки викладені у рішеннія ЄСПЛ від 13 листопада 2003 року у справі «Напияло проти Хорватії» п.п.78-82).
Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (справа «Луордо проти Італії» п.96, справа «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» п.35, справа «Рінер протии Болгарії» п.121, справа «Стецов проти України п.32).
Отже, стаття 2 Протоколу № 4 до Конвенції дозволяє втручатися у здійснення особою права на свободу вільного пересування лише у відповідності із законом і в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб, якщо таке втручання було пропорційним.
Тобто, для втручання у право боржника на свободу вільного пересування необхідно дотриматися розумного балансу (пропорційності) між правами боржника щодо вільного пересування та правами стягувача на остаточне виконання судового рішення і його правами на борг як на його майно.
В даному випадку з урахуванням встановлених обставин втручання у право боржниці ОСОБА_1 на свободу вільного пересування очевидно та поза всяким розумним сумнівом є таким, що здійснюється у відповідності із законом, тобто у відповідності із пунктом 19 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 441 ЦПК України, та з метою захисту прав та інтересів стягувача АТ «Універсал банк».
З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги те, що доводи заяви не знайшли свого об'єктивного підтвердження в ході розгляду справи, та судом не встановлено підстав та обставин, з якими закон пов'язує можливість скасування заборони виїзду за межі України, суд вважає, що в задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 1, 10, 11 - 13, 18, 19, 23, 42, 43, 48, 49, 76 - 81, 89, 158, 247, 258 -260, 441 ЦПК України, суд, -
заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Універсал банк», приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Лановенко Л.О.- залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Суддя К.В. Шаповалова