Справа № 752/9113/25
Провадження № 2/752/1944/26
Іменем України
26 лютого 2026 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі: головуючого - судді - Машкевич К.В., за участю секретаря - Касаткіної А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради / Київської міської державної адміністрації »Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, суд
Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідачів 86682,04 грн заборгованості, з яких:
1) заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення в розмірі 12710,72 грн; інфляційну складову боргу в розмірі 1614,26 грн та 3% річних у розмірі 381,32 грн;
2) заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення в розмірі 9093,14 грн; інфляційну складову боргу в розмірі 1154,83 грн та 3% річних у розмірі 272,79 грн;
3) заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги постачання теплової енергії в розмірі 52139,23 грн; інфляційну складову боргу в розмірі 5321,73 грн, 3% річних у розмірі 1254,13 грн та пеню в розмірі 791,23 грн;
4) заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії в розмірі 1317,68 грн;
5) заборгованість з обслуговування вузла комерційного бліку централізованого опалення у розмірі 630,98 грн.
Посилається в позові на те, що КП «Київтеплоенерго» з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.
З 01 листопада 2021 року КП «Київтеплоенерго» є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води.
На виконання вимог Закону КП «Київтеплоенерго» на підставі типових договорів, підготовлено та опубліковано/оприлюднено:
1. Договір про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085);
2. Щодо договору про надання послуг з ТЕ/ПГВ, відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року у разі, якщо співвласники будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, який є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб- сайті органу місцевого самоврядування або веб-сайті виконавця послуги, співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
На виконання вимог закону на офіційному веб-сайті підприємства були оприлюднені індивідуальні типові договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води.
Свідоцтвом повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов договору є факт отримання послуг споживачем.
Будинок за адресою: АДРЕСА_1 в цілому під'єднаний до мереж тепло-та водопостачання, як і квартира АДРЕСА_2 , а отже відповідачі є споживачами послуг з централізованого постачання гарячої води, а з 01 листопада 2021 року споживачами послуг з теплової енергії та постачання гарячої води.
Відповідачі від зазначених послуг у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялися (не відключалися).
В порушення вимог закону відповідачі не сплачують за спожиті послуги, внаслідок чого утворилася заборгованість у приведеному в позові та в зазначені періоди розмірі.
Крім того, відповідно до вимог Закону України « Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року та Закону України» Про комерійний облік теплової енергії та водопостачання» споживачі послуг зобов'язані сплачувати внески за обслуговування вузлів комерційного обліку відповідних послуг.
Ці послуги відповідачі також не сплачують, що також привело до заборгованості в приведеному в позові розмірі.
Виходячи з цього, просить задовольнити позов.
Позов був зареєстрований судом 16 квітня 2025 року та відповідно до статті 33 ЦПК України був визначений склад суду.
Ухвалою суду від 22 квітня 2025 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачам копію позовної заяви з додатками.
Направлені судом документи за зареєстрованим місцем проживання відповідачів повернувся до суду без вручення в зв'язку з відсутністю адресатів.
Відповідно до статті 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно з частиною 9 статті 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Велика Палата Верховного Суду в пунктах 78 -82 постанови від 08 червня 2022 року в справі № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21) зазначила, зокрема, що необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права).
Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права.
За таких підстав суд вважає за необхідне в порядку аналогії закону застосувати норму статей 130, 131 ЦПК України, які регулюють порядок вручення судових повісток.
Відповідно до частини 4 статті 130 ЦПК України у разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.
Частиною 1 статті131 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться.
Виходячи з цього, суд вважає відповідачів обізнаними про наявність спору в провадженні суду та його предмет.
Відповідно до статті 178 ЦПК України відповідачам був наданий строк для подання відзиву.
Відповідачі своїм правом не скористалися, відзив на позов не подали.
З урахуванням цього, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній доказами.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статтею 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Крім того, статтею 67 ЖК України ( в редакції Закону України від 30 червня 1983 року № 5464-X на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Основним законом у сфері плати за комунальні послуги є Закон України «Про житлово-комунальні послуги».
Він встановлює повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в сфері житлово-комунальних послуг, регулювання відносин у сфері житлово-комунальних послуг, види житлово-комунальних послуг та їх надання, права і обов'зки споживачів, виконавців, виробників, порядок укладання договорів у сфері житлово-комунальних послуг, основні принципи тарифоутворення та оплати житлово-комунальних послуг.
Встановлено та підтверджується інформацією з Єдиного державного демографічного реєстру, що відповідачі зареєстровані в квартирі АДРЕСА_3 .
КП «Київтеплоенерго» з 01 травня 2018 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а з 1 листопада 2021 року є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.
З 01 листопада 2021 року КП «Київтеплоенерго» є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води.
На підставі Договору про відступлення права вимоги (цесії) №602-18 від 11 жовтня 2018 року, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго», позивач прийняв право вимоги до юридичних та фізичних осіб щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Надання послуг здійснювалось на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Правилами, який був опублікований 31 липня 2014 року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також у газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року №111 (4511).
Крім того, 28 березня 2018 року КП «Київтеплоенерго» на підставі типових договорів, підготовлено та опубліковано/прилююднено в газеті «Хрещатик» № 34 (5085) договір про надання послуг та централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість за надані послуги за вказаною адресою становить 86682,04 грн.
Правовідносини, які склалися між сторонами, врегульовані Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV та Законом України «Про житлово - комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VШ.
Крім того, правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води регулюються також Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою КМУ від 21 липня 2005 року №630.
Правовідносини з постачання теплової енергії та постачання гарячої води регулюються постановою КМУ №1182 від 11 грудня 2019 року » Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води», а також постановою КМУ №830 від 21 серпня 2019 року №1182» Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з з постачання теплової енергії».
Відповідно до частини 1 «Про житлово-комунальні послуги» ( на момент виникнення спірних правовідносин у редакції Закону України № 1875-IV від 24 червня 2004 року) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Згідно з частиною 1 статті13 Закону залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Відповідно до частини 2 статті 13 Закону примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад, залежно від функціонального призначення, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
За змістом частини 3 статті 16 Закону комунальні послуги надаються споживачам безперебійно.
Таким чином, відповідачі були споживачем житлово-комунальних послуг.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 20 Закону споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
За змістом статті 29 Закону надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку здійснюється на підставі договору, що укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.
Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21 липня 2005 року.
Відповідно до пункту 8 Правил послуг надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на підставі типового договору.
Звертаючись до суду, позивач зазначає, що в газеті «Хрещатик» за 06 серпня 2014 року та 28 березня 2018 року опубліковано договір про надання послуг, який відповідає змісту типового договору і є договором приєднання і який може бути укладений шляхом приєднання до нього відповідача, як споживача.
Крім того, відповідно частин 1, 2 статті 12 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VШ надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.
Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Відповідно до частини 5 статті 13 Закону у разі, якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Позивач зазначає, що на виконання вимог закону на офіційному веб-сайті підприємства були оприлюднені індивідуальні типові договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води.
Свідоцтвом повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов договору є факт отримання послуг Споживачем.
При зверненні до суду позивач зазначив також, що будинок АДРЕСА_1 під'єднаний до мереж тепло-та водопостачання, як і квартира АДРЕСА_2 , а отже відповідачі є споживачами послуг з централізованого постачання гарячої води, а з 01 листопада 2021 року споживачем послуг з ТЕ/ПГВ.
Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
За змістом частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
У тих випадках, коли закон не встановлює обов'язковість певної форми, сторони можуть обирати її на власний розсуд, але в межах чинного законодавства.
Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Таким чином, якщо умови усного договору виконуються сторонами, то він вважається укладеним, а умови прийнятими обома сторонами.
За змістом частини 1 статті 633 ЦК України договір про надання комунальних послуг є публічним договором.
Відповідно до частини 2 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги'від 24 червня 2004 року №1875-IV учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
Позивач є виробником і постачальником теплової енергії споживачам і з 01 травня 2018 року надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а з 01 листопада 2021 року споживачем послуг з ТЕ/ПГВ.
Відповідно до вимог закону споживачі зобов'язані вносити плату за житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати послуг в повному обсязі.
Це відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України 20 квітня 2016 року в справі 6-2951цс15, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом.
В порушення вимог закону відповідачі плату за надані послуги не вносять, що привело до виникнення заборгованості.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виходячи з того, що відповідачі не вносяв плату за надані житлово-комунальні послуги, що привело до виникнення заборгованості, суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог позивача.
В той же час, з матеріалів справи вбачається, що відповідач не момент виникнення спірних правовідносин у 2018 році був неповнолітнім та досяг повноліття ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до частини 1 статті 34 ЦК України повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).
Таким чином, на момент виникнення спору в 2018 році відповідач ОСОБА_2 не мав повної цивільної дієздатності та не міг залучатися позивачем до відповідальності за виникнення заборгованості.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України.
За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Тобто, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
При цьому, обсяг відповідальності відповідачів з урахуванням цих обставин, у розрахунку також не визначив.
З урахуванням цього, пред'явлення позову до неналежного неповнолітнього відповідача, суд приходить до висновку про відмову в позові до відповідача ОСОБА_2 з цих підстав.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобо'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини 2 статті 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого у національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Таким чином, за відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг, боржник несе відповідальність, передбачену частиною другою статті 625 ЦК України.
Відповідно до частини статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачена ним сума судового збору при зверненні до суду.
Керуючись статтями 15, 16, 205, 509, 525, 633, 639 ЦК України, Законом України « Про житлово-комунальні послуги», статтями 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації) »Київтеплоенерго»:
1) заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення в розмірі 12710,72 грн; інфляційну складову боргу в розмірі 1614,26 грн та 3% річних у розмірі 381,32 грн;
2) заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення в розмірі 9093,14 грн; інфляційну складову боргу в розмірі 1154,83 грн та 3% річних у розмірі 272,79 грн;
3) заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги постачання теплової енергії в розмірі 52139,23 грн; інфляційну складову боргу в розмірі 5321,73 грн, 3% річних у розмірі 1254,13 грн та пеню в розмірі 791,23 грн;
4) заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії в розмірі 1317,68 грн;
5) заборгованість з обслуговування вузла комерційного бліку централізованого опалення у розмірі 630,98 грн.
В позові Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь омунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації) »Київтеплоенерго» 3 028, 00 грн. судового збору.
Позивач: Комунальне підприємство Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», адреса: 01001, м.Київ, площа І.Франка, 5, ЄДРПОУ 40538421.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя К.В. Машкевич