26 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 320/46941/23
адміністративне провадження № К/990/8045/26
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В.,
суддів: Ханової Р.Ф., Бившевої Л.І.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2026 у справі №320/46941/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними дій відповідача щодо невиключення з обліку в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 донарахувань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 17857,84 грн; зобов'язати відповідача здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення з неї відомостей щодо наявності заборгованості з єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування на загальну суму 17857,84 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31.10.2025 адміністративний позов задоволено частково.
На зазначене рішення суду Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2026 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.10.2025 у справі №320/46941/23.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції Головне управління ДПС у м. Києві 23.02.2026 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою судом з'ясовані такі обставини.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2025 апеляційну скаргу податкового органу залишено без руху із наданням строку для усунення недоліків, шляхом надання заяви про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
На виконання вимог вказаної ухвали апелянтом надіслано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2026 відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.10.2025 у справі №320/46941/23.
Постановляючи ухвалу від 16.01.2026 суд апеляційної зазначив, що внутрішня організація роботи щодо підготовки апеляційної скарги (належна або неналежна) не може вважатись поважною причиною пропуску процесуального строку апеляційного оскарження та, відповідно, не є доказом того, що скаржник з об'єктивних причин був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з моменту отримання її копії, а навпаки, свідчить про неналежну організацію роботи на підприємстві, безвідповідальність працівників та відсутність вимогливості і контролю за підлеглими з боку адміністрації. Апелянт є суб'єктом владних повноважень, на нього покладено обов'язок забезпечувати безперебійне функціонування своїх підрозділів для своєчасного виконання відповідних напрямків роботи, зокрема щодо оскарження судових рішень у встановлені законом строки.
Так, відповідно до частин першої та другої статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі якщо, зокрема, скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
В обґрунтування касаційної скарги скаржник цитує норми Кодексу адміністративного судочинства України, не зазначаючи в чому полягає порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції.
Суд звертає увагу податкового органу на те, що відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Отже, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, правильно застосував положення пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, правильне її застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначеної норми процесуального права.
Крім того, Верховний Суд зазначає, що скаржником у касаційній скарзі жодним чином не доведені порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, не наведено жодного обґрунтування встановлених судом обставин та не додано жодного доказу, який би спростовував зроблені судом висновки.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За таких обставин, подана Головним управлінням ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2026 у справі №320/46941/23 скарга є необґрунтованою. У даному випадку, правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що в свою чергу, у розумінні частини другої статті 333 КАС України, є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 243, 333 КАС України, Суд,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2026 у справі №320/46941/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіВ.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова Л.І. Бившева