27 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 380/10228/25 пров. № А/857/34006/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кузьмича С.М., Мікули О.І.,
розглянувши порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року у справі № 380/10228/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії, -
суддя в 1-й інстанції - Кондратюк Ю.С.,
час ухвалення рішення - 30 липня 2025 року,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
У травні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) (далі - відповідач), в якому просила:
визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ), які полягають у застосуванні із січня 2020 року по серпень 2021 року включно та з грудня 2021 року по січень 2021 року включно, розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, допомоги по вагітності та пологам, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби.
зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 із січня 2020 року по серпень 2021 року включно та з грудня 2021 року по січень 2022 року включно, грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, допомоги по вагітності та пологам, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022 відповідно.
визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ), які полягають у застосуванні розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки передбаченої для учасників бойових дій за 2019-2022 роки.
зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки передбаченої для учасників бойових дій за 2019-2022 роки із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ), які полягають у застосуванні із січня 2020 року по серпень 2021 року включно та з грудня 2021 року по січень 2022 року включно розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, допомоги по вагітності та пологам, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби.
Зобов'язано НОМЕР_1 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 із січня 2020 року по серпень 2021 року включно та з грудня 2021 року по січень 2022 року включно грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, допомоги по вагітності та пологам, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 відповідно, з урахуванням раніше виплачених сум.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове відмову в задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що головним розпорядником коштів є Міністерство внутрішніх справ України. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Норма пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення пункту 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704 , тому не вбачається правових підстав для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
Разом з тим в подальшому постановою Кабінету Міністрів України «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» від 12.05.2023 № 481 внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374), виклавши абзац перший в такій редакції: “4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.». На момент розгляду цієї справи Постанову № 481 нечинною не визнано.
Відповідач діяв правомірно застосовуючи при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача таку розрахункову величину, а саме: з січня 2020 року по серпень 2021 року включно та з грудня 2021 року- прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений законом на 01.01.2018.
Позивач також подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення в частині позовних вимоги, у задоволені яких було відмовлено та прийняти нове про задоволення позову повністю.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за 56 днів невикористаних дні додаткової відпустки передбаченої для учасників бойових дій за 2019-2022 роки проведено із розміру грошового забезпечення станом на січень 2022 року із застосуванням для визначення грошового забезпечення розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходила службу у НОМЕР_1 прикордонному загоні (Військова частина НОМЕР_2 ).
Відповідно до на наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 08.08.2022 № 5-ОС старшого сержанта ОСОБА_1 зараховано в розпорядження начальника НОМЕР_1 прикордонного загону у зв'язку з вагітністю (а.с. 9).
Відповідно до на наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 15.09.2024 № 1075- ОС старшому сержанту ОСОБА_1 , яка перебуває в розпорядженні начальника НОМЕР_1 прикордонного загону надано соціальну відпустку матері, в разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, з 16.09.2024 по 15.03.2025 (а.с. 11).
Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 01.03.2025 № 240-ОС, старшого сержанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, звільнену наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 26.02.2025 № 225-ОС, у запас з 05.03.2025.
Представник позивача звернувся до відповідача із заявою про надання відомостей щодо грошового забезпечення, нарахованого позивачу протягом проходження військової служби.
Листом від 15.03.2025 відповідач надав відомості про нараховане грошове забезпечення.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо неповноти нарахування усіх сум грошового забезпечення, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами першою-третьою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 704, якою затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 103, якою внесено зміни до Постанови № 704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції: установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 (пункт 6 Постанови № 103).
Постанова № 103 набула чинності 24 лютого 2018 року.
На момент набрання чинності Постановою № 704 (01 березня 2018 року) пункт 4 вже був викладений в редакції змін, викладених згідно з пунктом 6 Постанови № 103, відповідно передбачав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
Водночас текст примітки, зокрема, додатків 1, 14 до Постанови № 704 у зв'язку з прийняттям Постанови № 103 не змінився, відповідно виникла неузгодженість тексту примітки з положеннями пункту 4 Постанови № 704 в редакції, викладеній згідно з пунктом 6 Постанови № 103.
Кабінет Міністрів України постановою від 28 жовтня 2020 року № 1038 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 року № 1644 і від 30 серпня 2017 року № 704" виправив цю неузгодженість, виклавши, зокрема, примітку до додатку 1 до Постанови № 704 в новій редакції: " 1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень.". В аналогічній редакції викладена також і примітка додатку 14 до Постанови № 704.
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704.
Наведене свідчить, що з дати прийняття постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 відновилася первинна редакція пункту 4 Постанови № 704, тобто та, яка була до внесення змін згідно з пунктом 6 Постанови № 103. Текст примітки до додатку 1 до Постанови № 704 в цьому контексті суттєвого значення вже немає, адже акцентується головним чином на тексті пункту 4 Постанови № 704, а надто на розмірі розрахункової величини прожитковому мінімумі для працездатних осіб.
Застосування згаданих нормативних актів було предметом розгляду у Верховному Суді, зокрема, у постанові від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 колегія суддів дійшла таких висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах:
(1) з 01 січня 2020 року положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;.
(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величиною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням".
Такий самий підхід Верховний Суд застосував також у постановах від 31 серпня 2022 року у справі № 120/8603/21-а, від 16 листопада 2022 року у справі № 120/648/22-а, від 04 січня 2023 року у справі № 640/17686/21, від 10 січня 2023 року у справі № 440/1185/21.
У справах, про які мовиться вище, правовий висновок Верховного Суду про те, що з 01 січня 2020 року розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, побудований головним чином - як випливає з їх змісту - на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили.
Отже, на переконання колегії суддів, посадовий оклад позивача за період із січня 2020 року по серпень 2021 року включно та з грудня 2021 року по січень 2022 року, його оклад за військовим (спеціальним) званням як військовослужбовця, мав би визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (а не "на 1 січня 2018 року").
Аналогічний підхід до правозастосування висловлений Верховним Судом у постанові від 15 березня 2024 року в справі № 420/6572/22.
Відтак доводи апеляційної скарги відповідача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що спростовуються вищенаведеною правозастосовчою практикою Верховного Суду.
Водночас в контексті міркувань позивача щодо виплати грошової компенсації за невикористаних дні додаткової відпустки передбаченої для учасників бойових дій без застосування для визначення грошового забезпечення розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, апеляційний суд наголошує про наступне.
Як вже було згадано вище, за умовами частини четвертої статті 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших, утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Відповідно до абзацу 3 пункту 14 статті 10-1 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки".
В пункті 3 постанови № 704 зазначено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", пункту 3 постанови № 704, з метою визначення порядку та умов виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України затверджено інструкцію № 558, яка визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України.
Пунктом 6 глави 8 розділу V інструкції № 558 встановлено, що у рік звільнення зі служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зазначеним у пунктах 4, 5 цієї глави, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Виплата грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу.
Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби.
При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Отже, розрахунковою величиною для обрахунку грошової компенсації за невикористані дні відпустки військовослужбовця Держприкордонслужби є його місячне грошове забезпечення, визначене на день виключення зі списків особового складу.
Як встановлено судом, наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 01.03.2025 № 240-ОС, старшого сержанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, звільнену наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 26.02.2025 № 225-ОС, у запас з 05.03.2025 року.
Відтак спірна грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки, у випадку позивачки, провадиться виходячи з розміру грошового забезпечення станом на 05.03.2025 року.
Так, 12 травня 2023 року Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704".
Кабінет Міністрів України постановив:
1. Скасувати підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
2. Внести зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", виклавши абзац перший в такій редакції:
" 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
3. Установити, що видатки, пов'язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.
Постанова № 481 набрала чинності 20 травня 2023 року.
При цьому, Постанова № 481 чи її окремі пункти нечинними (в тому числі в судовому порядку) у спірний період не визнавалися, а тому підлягали застосуванню відповідачем.
Таким чином, Постановою № 481 змінено умови регулювання спірних відносин та визначено, що обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб здійснюється, виходячи з розміру 1762 грн. а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
Такий правовий підхід щодо того, що внесені Постановою № 481 зміни до пункту 4 Постанови № 704 не дозволяють застосовувати попередню редакцію пункту 4 Постанови № 704 узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 26 червня 2025 року у справі № 480/7154/24 (провадження № К/990/15215/25), і колегія суддів не вбачає підстав для не застосування такої.
Більше того, аналогійний підхід підтриманий Верховним Судом в постановах від 27.11.2025 у справі № 440/2947/24, від 16.10.2025 у справі № 620/10526/24, від 25.09.2025 у справі № 440/8616/24, від 25.09.2025 у справі № 140/11638/24, від 25.09.2025 у справі № 380/19882/24, від 25.09.2025 у справі № 620/16204/24, від 25.09.2025 у справі № 620/13023/24, від 25.09.2025 у справі № 380/4982/24, від 25.09.2025 у справі № 420/25165/23, від 25.09.2025 у справі № 420/32801/24, від 09.09.2025 у справі № 420/6924/24, від 09.09.2025 у справі № 120/14179/23, від 08.09.2025 у справі № 200/4426/24, від 21.08.2025 у справі № 520/22317/23, отже така позиція є усталеною та послідовною.
Таким чином, із дня набрання чинності Постанови № 481 (20 травня 2023 року) та протягом її чинності (до 18 червня 2025 року - визнанння протиправним та нечинним пункту 2 Постанови № 481 про внесення змін до пункту 4 Постанови № 704 рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі № 320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду) у відповідних суб'єктів владних повноважень були відсутні підстави для нарахування та виплати військовослужбовцям грошового забезпечення виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України про Державний бюджет України на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до Постанови № 704.
Відтак твердження про те, що ОСОБА_1 грошової компенсації за 56 днів невикористаних дні додаткової відпустки передбаченої для учасників бойових дій за 2019-2022 роки проведено із розміру грошового забезпечення станом на січень 2022 року із застосуванням для визначення грошового забезпечення розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, є безпідставними, адже таке виплачено виходячи з твердого розміру - 1762 грн згідно Постанови № 481.
Водночас в абсолютних величинах (відповідних числових значеннях) прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року, є аналогічним розміру, встановленому Постановою № 481, та дорівнює 1762 грн.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи наведене вище, апеляційні скарги ОСОБА_1 та НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року в справі № 380/10228/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді С. М. Кузьмич
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 27 лютого 2026 року.