27 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 380/25966/24 пров. № А/857/40474/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Довгої О.І.,
Запотічного І.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Потабенко В.А.), ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Львів 05 вересня 2025 року у справі № 380/25966/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій,
27.12.2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - Управління), в якому просила: визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 03 жовтня 2024 року № 134650018379 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 , прийняте на підставі Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622 (в редакції від 20 липня 2024 року із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2024 року № 823) з урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, яка працювала в органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) (Додаток 1 до Порядку № 622) станом на січень 2024 року та довідки про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (Додаток 2 до Порядку № 622) за січень 2024 року; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 обчислення та виплату пенсії на підставі Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року (в редакції від 01 січня 2020 року) з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за № 1 від 03 січня 2024 року та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше 20 років стажу на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби за № 2 від 03 січня 2024 року, виданих Головним управлінням Національної поліції у Львівській області, з 01 листопада 2024 року.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що пенсія за віком згідно ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 19.12.1993 №3723-VIII (далі - Закон №3723-VIII) призначена позивачу з 25.01.2024, тобто до внесення змін до Порядку №622, а тому реалізація права особи мала здійснюватися за нормами, чинними на момент вираження нею волевиявлення у формі конкретних дій (звернення до суб'єкта владних повноважень), а розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу законом.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Управління подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року та в позові відмовити повністю. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що враховуючи внесені зміни Постановою №823 щодо перегляду пенсій призначених після 01.01.2024, позивачці було переглянуто розмір пенсії відповідно до нових довідок, наданих Головним управлінням Національної поліції у Львівській області про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на 04.01.2024 та інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця за період з 01.01.2024 по 31.01.2024. Після проведеного перерахунку, відповідно до нових довідок, розмір пенсії позивача з 01.11.2024 становить 11934,28 гривень.
Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що позивачка перебуває на обліку як одержувач пенсії за віком в Управлінні.
До 04.01.2024 позивачка отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
04.01.2024 позивачка звернулася до Управління із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 37 Закону №3723, п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889.
Рішенням № 134650018379 позивачу було призначено пенсію державного службовця за нормами статті 37 Закону № 3723 з урахуванням п. п. 10, 12 Закону № 889.
12.07.2024 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 823 "Про внесення змін до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб", якою внесено зміни до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 (далі - Постанова № 823).
З урахуванням положень Постанови № 823 відповідачем скеровано запити до Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо надання відповідних довідок про складові заробітної плати державного службовця позивача.
На підставі отриманих довідок про складові заробітної плати, передбачених п. 4-1 Порядку № 622, відповідач самостійно рішенням №134650018379 від 03.10.2024, з 01.11.2024 перерахував розмір пенсії позивача. За наслідками проведеного перерахунку розмір пенсії позивача з 01.11.2024 становить 11934,28 грн.
Листом від 09.12.2024 № 1300-5903-8/200274 відповідач повідомив наступне: « 12 липня 2024 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 823 "Про внесення змін до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб", якою внесено зміни до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622 (далі Порядок № 622)". Постановою № 823 передбачено, що вона набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 01 січня 2024 року. Пенсії, призначені згідно Закону № 889 за зверненнями, які надійшли після 01 січня 2024 року, підлягають перегляду. Пунктом 4-1 Порядку № 622 визначено, що для державних службовців, які працювали з 01 січня 2024 року в державних органах, що провели класифікацію посад, та посади яких було класифіковано, заробітна плата визначається з урахуванням: посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років у розмірах, установлених на дату звернення за призначенням пенсії та розмірів виплат, визначених в абзацах третьому-п'ятому пункту 4 цього Порядку, визначених у середніх сумах за період, починаючи з 1 січня 2024 року до місяця звернення особи. При цьому, для державних службовців, які звернулись за призначенням пенсії у січні 2024 року, середньомісячна сума таких виплат визначається з розрахунку виплат за січень 2024 року як за повний місяць».
Вважаючи дії відповідача щодо перерахунку пенсії позивача протиправними, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалися Законом України «Про державну службу» від 19.12.1993 №3723-VIII (далі - Закон №3723-VIII).
Так, у силу вимог ст. 37 Закону №3723-VIII, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Разом з тим, з 01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» №889-VІІІ від 10.12.2015 (далі - Закон №889-VІІІ).
Згідно п.п. 1 п. 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ, визнано таким, що втратив чинність Закон №3723-VIII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
За правилами пункту 10 і 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону №3723-ХІІ передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. Закону №3723-ХІІ і розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що 04.01.2024 позивач звернулася до пенсійного органу для призначення пенсії за віком на підставі законодавства про державну службу.
З цією метою долучила довідки: про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця станом на січень 2024 року, про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше 20 років стажу на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, тобто, за грудень 2023 року.
На підставі вищевказаних довідок позивачу призначено, починаючи з 04.01.2024, пенсію за віком згідно з нормами ст. 37 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, що підтверджується протоколом відповідача щодо розрахунку пенсії державного службовця. Основний розмір пенсії від середнього заробітку становив 45148,55 грн., максимальний розмір пенсії - 23610,00 грн.
У подальшому, відповідачем в односторонньому порядку було проведено перерахунок пенсії позивача, у зв'язку з прийняттям Постанови №823, та призначено її у розмірі 11934,28 грн.
При цьому, Управління обчислило пенсію позивачу з 01.11.2024 з урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, яка працювала в органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) (Додаток 1 до Порядку №622) станом на січень 2024 року та довідки про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (Додаток 2 до Порядку №622) за січень 2024 року.
Тобто, відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.11.2024, призначеної відповідно до Закону №889-VIII, з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 №823.
З огляду на вищезазначене, ключовим правовим питанням, яке підлягає вирішенню в цій справі є, як це слушно зауважив суд першої інстанції, правомірність застосування відповідачем положень Порядку № 622 у редакції Постанови № 823 для перерахунку пенсії позивача, призначеної 04.01.2024.
Так, на момент виникнення спірних правовідносин, призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 3723-ХІІ визначено Порядком № 622 в редакції від 01.01.2020.
Пунктом 4 Порядку № 622 встановлено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Водночас посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби); розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні; у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць; матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.
Пунктом 5 Порядку № 622 визначено, що форма довідки про заробітну плату для призначення пенсій державним службовцям затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.
довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) № 167-Ф від 19 лютого 2024 року та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби № 96-Ф від 18 січня 2024 року складені за формою затвердженою постановою правління ПФ України № 1-3 від 17.01.2017 «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям» та містять відображення складових заробітної плати, на які нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Судом першої інстанції встановлено, що пенсія ОСОБА_1 як державному службовцю призначена з 04.01.2024, тобто до внесення змін до Порядку № 622, а тому реалізація права особи мала здійснюватися за нормами, чинними на момент вираження нею волевиявлення у формі конкретних дій (звернення до суб'єкта владних повноважень), а розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу законом.
Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
У рішенні від 26 січня 2011 року № 1-рп/2011 Конституційний суд України вказав, що, положення частини першої статті 58 Основного Закону України передбачають загальновизнані принципи дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, а саме: принцип їх безпосередньої дії, тобто поширення тільки на ті відносини, які виникли після набуття чинності законами чи іншими нормативно-правовими актами, та принцип зворотної дії в часі, якщо вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи (абзац другий пункту 5 мотивувальної частини).
До того ж, Конституційний суд України у рішенні від 13 травня 1997 року № 1-зп висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Крім того, згідно рішення Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Таким чином, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 23 квітня 2014 року у справі № 6-26цс14 та Верховним Судом у постановах від 03 травня 2018 року у справі № 904/7981/17, від 19 червня 2018 року у справі № 826/12868/17, від 11 липня 2019 року у справі № 320/1175/17-а, від 14 листопада 2019 року у справі № 826/2966/16, від 03 вересня 2020 року у справі № 826/11304/16 та від 27 вересня 2022 року у справі № 320/1510/20.
Разом з цим, у рішенні від 12 лютого 2019 року № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України підтримав раніше сформовану ним юридичну позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів: закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Окрім того, Конституційний суд України в рішенні від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010 зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
Тож, щодо осіб, яким на час призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, пунктів 10, 12 розділу ХІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII діяла норма пункту 4 Порядку № 622 у редакції від 01.01.2020, вказана норма зберігає юридичну силу як для пенсіонера так і для органу, який призначає пенсію і повинна застосуватися у тій редакції, яка діяла на час призначення пенсії (окрім випадку покращення становища особи).
Поширення на таких осіб нових правил розрахунку суму пенсії, запроваджених у зв'язку із внесенням до цієї норми змін Постановою № 823, свідчить про звуження змісту та обсягу існуючих прав таких осіб, що в силу статті 22 Конституції України, є неприпустимим.
Більше того, відповідно до пункту 5 Порядку № 622 в редакції Постанови № 823, довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1-6, видаються виключно для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII та не є підставою для перегляду раніше призначеної пенсії державного службовця.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію у такій категорії справ, суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 , прийняте на підставі Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 (в редакції від 20.07.2024 із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 № 823), з урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, яка працювала в органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) (Додаток 1 до Порядку № 622) станом на січень 2024 року та довідки про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (Додаток 2 до Порядку № 622) за січень 2024 року, є протиправним.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про те, що ефективним способом відновлення порушеного права позивача буде зобов'язання органу Пенсійного фонду здійснити ОСОБА_1 обчислення та виплату пенсії на підставі Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 (в редакції від 01 січня 2020 року) з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за № 1 від 03.01.2024 та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше 20 років стажу на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби за № 2 від 03.01.2024, виданих Головним управлінням Національної поліції у Львівській області, з 01.11.2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено підстави задоволення позовних вимог, на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року у справі №380/25966/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. І. Шинкар
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний