головуючий суддя у першій інстанції: Плахтій Н.Б.
27 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 140/4921/25 пров. № А/857/50040/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого-судді: Бруновської Н.В.
суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.
розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Координаційно-моніторингової митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року у справі № 140/4921/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « 777 Трейдінг Груп» до Координаційно-моніторингової митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-
12.05.2025р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «777 Трейдінг Груп» (далі по тексту ТОВ « 777 Трейдінг Груп») звернувся з позовом до Координаційно-моніторингової митниці, в якому просив суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA126000/2024/000012/2 від 05.12.2024р.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23.10.2025р. позов задоволено.
Не погоджуючись із даним рішеннями, апелянт Координаційно-моніторингова митниця подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Просить суд, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23.10.2025р. скасувати та прийняти нову постанову якою в позові відмовити.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 17.11.2024р. ТОВ « 777 Трейдінг Груп» (покупець) та компаніяB.V. (Нідерланди, продавець) уклали зовнішньоекономічний договір (контракт) №1711NL (а.с.17-21), за умовами якого продавець зобов'язався поставити товар - автобуси VDL Ambassador SB 200, а покупець - прийняти та оплатити товар на умовах, визначених у цьому контракті.
Доповненням №1 від 21.11.2024р. до контракту №1711NL від 17.11.2024р. (а.с.22-24) внесено зміни до пунктів 1, 2, 12 контракту, за якими продавець зобов'язався поставити товар, зокрема, автобус VDL Ambassador SB 200 vin - НОМЕР_1 . Ціна контракту встановлюється в євро. Загальна сума контракту становить 44400,00 євро, в тому числі ціна транспортного засобу з vin- НОМЕР_1 становить 3950,00 євро.
Відповідно до інвойсу (фактури) від 27.11.2024р. №10241014 продавець поставив позивачу товар - автобус - VDL Ambassador SB 200 vin - XMGDE02FS0H017589, контракт №1711pNL від 17.11.2024р., вартістю 3950,00 EUR (а.с.25, переклад а.с.26).
04.12.2024р. з метою митного оформлення імпортованого товару декларант ТОВ « 777 Трейдінг Груп» подав до Координаційно-моніторингової митниці електронну митну декларацію, якій присвоєно номер №24UA205050043262U2 (а.с.40-41, 96) на товар: ««Автобус міський, що був у використанні: марка згідно з довідником - VDL BERKHOF, модель згідно з довідником - AMBASSADOR 200, (кузов, шасі, рама) - №XMGDE02FS0H017589, включаючи водія, загальна кількість сидячих - 40 місць, загальна кількість стоячих - 43 місця, для людей з обмеженими можливостями - 1 місце, призначення - для перевезення пасажирів по дорогах загального користування, тип двигуна - дизель, робочий об'єм циліндрів двигуна 6693см.куб., номер двигуна - невизначений, потужність - 160kw, колісна формула - 4x2, календарний рік виготовлення - 2008, модельний рік виготовлення - 2008 Країна виробництва - (NL) Торгівельна марка «VDL» (графа 31 МД). Митну вартість визначено за першим методом (за ціною договору) на рівні 3950,00 EUR.
Разом з митною декларацією позивачем до митного органу подано також передбачений МК України перелік документів, на підставі яких товар придбаний та ввезений на територію України, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) №711pNL від 17.11.2024р., доповнення до контракту №1 від 21.11.2024р., інвойс від 27.11.2024р №10241014, платіжну інструкцію №51 від 04.12.2024, калькуляцію транспортних витрат від 03.12.2024р., експортну митну декларацію країни відправлення від 26.11.2024р. №MRN24NLD45EDS362AXDA2, висновок експерта від 04.12.2024р.. №1881, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 08.11.2024р. № НОМЕР_2 , сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 AF01331297 від 26.11.2024р., довідку №041224018 від 04.12.2024р., лист декларанта від 04.12.2024р. (а.с.17-27, 34, 37, 53-59, 61, 72, 97-104).
04.12.2024р. контролюючий орган направ електронне повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів відповідно до положень ст.53 МК України: 1) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; 5) якщо здійснювалося страхування: страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається; 7) виписку з бухгалтерської документації; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (а.с.60).
05.12.2024р. митний орган за результатами перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до МК України, прийняв рішення про коригування митної вартості товарів UA205050/2024/000012/2 (а.с.47-48, 112) та видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 04.12.2024р. №UA205050/2024/001211 (а.с.59-50), відповідно до якої відмовлено у митному оформленні товарів у зв'язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ст.53 МК України.
Із змісту гр.33 оскаржуваного рішення видно, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх відомостей, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності, а саме:
- продавець товару згідно контракту від 17.11.2024р. №1711NL фірма WomyB.V., зареєстрована в Нідерландах, поставка товару здійснюється з Нідерландів відповідно до товаросупровідних документів, та товар оформлено на експорт в Нідерландах 26.11.2024 (згідно наданої митної декларації країни відправлення №MRN24NLD45EDS362AXDA2). При цьому, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 25.11.2024р. № НОМЕР_3 видане в Австрії.
- п.5 Контракту передбачено передоплату за товар. Для підтвердження здійснення передоплати за оцінюваний товар декларантом надано копію платіжної інструкції в іноземній валюті від 04.12.2024р. №51, яка не відповідає умові Контракту щодо здійснення передоплати за товар, оскільки товар оформлено на експорт 26.11.2024 (згідно копії митної декларації країни відправлення MRN 24NLD45EDS362AXDA2), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 виписане на ТОВ « 777 Трейдінг Груп» 25.11.2024р., тоді як оплата проведена лише 04.12.2024р. (згідно наданої копії платіжної інструкції №51). Надана копія платіжної інструкції в іноземній валюті від 04.12.2024р. №51 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов'язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою №216, та не відповідає умові передоплати за товар, визначеній п.5 Контракту.
- для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару декларантом надано калькуляцію транспортних витрат від 03.12.2024р. б/н, проте не надано жодних документів, які б підтверджували суму фактично понесених витрат.
У зв'язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товару, не містили усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також містили розбіжності, декларанту запропоновано згідно ст.53, ст.54 МК України в 10-ти денний термін надати додаткові документи.
Декларант відмовився від надання вищевказаних документів, про що зазначено в заяві від 04.12.2024р. б/н.
Отже, декларантом не забезпечено надання відповідно до п.2 ч.2 ст.52 МК України достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
У зв'язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, МК України, вимогами ч.6 ст.54 МК України передбачено, що у зв'язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч.2-ч.3 ст.53 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
У зв'язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МК України) та методу 2б (ст.60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст. 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта,- митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС, За основу для коригування митної вартості оцінюваного товару взято вартість подібного товару, митне оформлення якого вже завершено, - пасажирського автобуса ідентичної марки - ««VDL BERKHOF» та моделі «AMBASSADOR 200», з ідентичною країною походження (EU), ідентичного календарного та модельного року виготовлення - 2008, з подібними технічними характеристиками (6693см3, 160квт, 40 сидячих та 43 стоячих місця), який ввезено на митну територію України на ідентичних умовах поставки EXW Zevenbergen, NL від ідентичного продавця «WOMY EQUIPMENT SUPPLY B.V.», та з урахуванням обсягу партії товару (1 шт). Рівень митної вартості становить: 9500 євро за шт (МД від 14.11.2023р. №UA205030/2023/021284).
Товар випущений у вільний обіг відповідно до митної декларації від 31.12.2024р. №24UA205050043434U1 з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст.55 МК України (а.с.42).
06.02.2025р. на підставі п.8 ст.55 МК України позивач звернувся до митного органу із листами, в яких просив прийняти рішення про визнання митної вартості у відповідності до п. 9 ст.5 МК України за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (а.с.62-65), та додатково надав наступні документи; копію договору про надання послуг від 27.11.2024р. №27-3/11та акту прийому-передачі від 02.12.2024р. №27-3/11, копії платіжних документів в іноземній валюті №46 від 22.11.2024р., №50 від 02.12.2024р., копію листа АТ «ПУМБ» від 27.10.2023р. LSK-07/8/155, копію заяви про купівлю іноземної валюти №43 від 04.12.2024р., завірені печаткою та підписом банку і покупця платіжну інструкцію в іноземній валюті від 02.12.2024р. №51 (а.с.28-37, 108-111 зворот).
За результатами розгляду вказаної заяви Координаційно-моніторингова митниця листом від 18.02.2025р. №7.9-2/27-2/13/544 повідомила, що рішення про коригування митної вартості від 05.12.2024р. № UA126000/2024/000012/2 є таким, що прийняте у повній відповідності до вимог законодавства та не підлягає скасуванню (а.с.66-70).
ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
ч.2 ст.51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Із змісту ст.52 МК України видно, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
ч.4,ч.5 ст.58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
ч.3 ст.53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
Тобто, митний орган має повноваження вимагати додаткові документи у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов'язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.
Крім того, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Однак, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду в постанові від 19.02.2019р. у справі № 805/2713/16-а.
Відповідно до ч.1-4 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
ч.1,ч.2 ст.53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.5,ч.6 ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Крім того, відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Згідно ч.1-3 ст.54 цього Кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.
ч.6 ст.54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновків, що обов'язок митного органу зазначати конкретні обставини, які викликали певні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Також, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду яка викладена у постанові від 05.03.2019р. у справі №815/5791/17 основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.
Поряд з цим, відповідно до норм ст.ст.51-58 МК України самої констатації суб'єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення.
Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що як до митного оформлення, так і до суду позивач надав передбачені ст.53 МК України документи, які підтверджують задекларовану митну вартість товару, зокрема: зовнішньоекономічний договір (контракт) №711pNL від 17.11.2024р.., доповнення до контракту №1 від 21.11.2024р., інвойс від 27.11.2024р. №10241014, платіжну інструкцію №51 від 04.12.2024р., калькуляцію транспортних витрат від 03.12.2024р., експортну митну декларацію країни відправлення від 26.11.2024 №MRN24NLD45EDS362AXDA2, висновок експерта від 04.12.2024р. №1881, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 08.11.2024р. № НОМЕР_2 , сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 AF01331297 від 26.11.2024р., довідку №041224018 від 04.12.2024, лист декларанта від 04.12.2024р. (а.с.17-27, 34, 37, 53-59, 61, 72, 97-104).
Одночасно, суд апеляційної інстанції зазначає, що в даному випадку відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірних товарів, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні ознаки підробки або розбіжності щодо вартості товару, та документи містять достатньо відомостей щодо ціни товару.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що контрактом від 17.11.2024р. №1711NL, укладеним між ТОВ « 777 Трейдінг Груп» (покупець) та компанією WomyB.V. (Нідерланди) визначено предмет, ціну контракту, умови поставки, оплати, здачі і приймання товару (а.с.17-21). При цьому, Доповненням №1 від 21.11.2024р. до контракту №1711NL від 17.11.2024р. (а.с.22-24) також визначено ціну товару - автобус VDL Ambassador SB 200 vin - XMGDE02FS0H017589 - 3950 Євро.
Відповідно до інвойсу (фактури) від 27.11.2024р. №10241014 продавець поставив позивачу товар - автобус - VDL Ambassador SB 200 vin - XMGDE02FS0H017589, контракт №1711pNL від 17.11.2024р., вартістю 3950,00 EUR (а.с.25, переклад а.с.26).
Ціна товару в інвойсі (фактурі) від 27.11.2024р. №10241014 (3950,00 Євро) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №24UA205050043262U2 від 04.12.2024р. (графа 22) (а.с.40-41, 96).
Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містять.
Стосовно покликань митного органу на те, що продавець товару згідно контракту від 17.11.2024р. №1711NL фірма WomyB.V., зареєстрована в Нідерландах, поставка товару здійснюється з Нідерландів відповідно до товаросупровідних документів, та товар оформлено на експорт в Нідерландах 26.11.2024р. (згідно наданої митної декларації країни відправлення №MRN24NLD45EDS362AXDA2). При цьому, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 25.11.2024р. № НОМЕР_3 видане в Австрії, колегія суддів звертає увагу на таке.
Продавець та власник товару не повинен обов'язково бути однією і тією ж особою. Продавець, реалізуючи транспортний засіб, не зобов'язаний здійснювати його реєстрацію за собою, а наявність у продавця права продажу може бути обумовлено цивільно-правовими відносинами між безпосереднім власником транспортного засобу та продавцем.
З поданих декларантом документів (контракту від 17.11.2024р. №1711NL) зрозуміло, що продавцем є компанія WomyB.V. (Нідерланди). Доказів перебування позивача у договірних відносинах з третіми особами, крім продавця, матеріали справи не містять, а в п.1 контракту від 17.11.2024р. №1711NL (з урахуванням доповнення №1 від 21.11.2024р. до вказаного контракту) продавець гарантував належність йому на праві власності товару, який є предметом продажу, та що товар не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження.
Директивою Ради Європейського Союзу від 29.04.1999р. №1999/37/ЄС «Про реєстраційні документи на транспортні засоби» визначено обсяг інформації, що міститься в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, які видають держави - члени Європейського Союзу. При цьому наявність в особи свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу використовується як доказ права розпорядженням транспортним засобом.
У листі від 24.04.2025р. на запит позивача фірма WomyB.V. повідомилав, що на момент продажу власником транспортного засобу VDL Ambassador SB 200 vin - НОМЕР_1 свідоцтво про допуск транспортного засобу до експлуатації від 25.11.2024р. №A56452886 не є свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу в розумінні Директиви Ради Європейського Союзу від 29.04.1999р. №1999/37/ЄС про реєстраційні документи для транспортних засобів; підготовка експортних документів (у т.ч. страхового полісу, свідоцтва про допуск транспортного засобу до експлуатації) була здійснена цією компанією, витрати на підготовку експортних документів включені в ціну продажу (а.с.51-52).
Також, суд апеляційної інстанції наголошує, що місце видачі свідоцтва про допуск (а не реєстрацію, як зазначає митний орган) транспортного засобу до експлуатації від 25.11.2024р. №A56452886 (а.с.58, переклад а.с.59) в Австрії не впливає на формування складових митної вартості товару, тож не може бути підставою для витребовування додаткових документів чи невизнання митної вартості. Поряд з тим при митному оформленні декларантом було надано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 08.11.2024р. № НОМЕР_2 , яке видано на продавця - фірму WomyB.V. (а.с. 53-54).
Отже, надані документи підтверджують як вартість самого товару, так і витрати, пов'язані із транспортуванням товару, й вони були враховані у митну вартість, що не заперечує відповідач.
Також чинним законодавством не передбачено обов'язку надання декларантом документів про походження товару в попередніх ланцюгах постачання продавця-експортера, що може становити комерційну таємницю, а питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу від імені його власників не входить до компетенції митного органу та не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі.
Крім того, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу не є документом в розумінні митного законодавства, який підтверджує митну вартість товару.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що платіжна інструкція в іноземній валюті від 04.12.2024р. №51 не може бути підтвердженням факту оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов'язкових реквізитів та не відповідає умові передоплати за товар, визначеній у пункті 5 Контракту.
Так, у платіжній інструкції вказано призначення платежу Рrерауment1711NL DD 17.11.2024 - передоплата за автомобіль згідно з договором №1711NL від 17.11.2024р. Платіж здійснено на рахунок продавця компанії Womy EquipmentB.V., платіжні реквізити якого відповідають тим, що зазначені в контракті (а.с.34).
Така платіжна інструкція оформлена з використанням системи Інтернет-банкінг з накладенням електронного підпису та містить відмітку банку про проведення оплати, є дійсною. Про оформлення документа такого формату роз'яснено у листі АТ ПУМБ від 27.10.2023р. LSK-07.8/155 (а.с.110), який наданий митному органу в порядку ч.8 ст.55 МК України.
Також варто зазначити, що п.15 Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008р. №216 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.10.2008р. №910/15601; у редакції постанови Правління Національного банку України від 25.08.2022р. №189; далі - Положення №216), визначено, що платник заповнює реквізит Призначення платежу платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України.
Положення №216 не містить обов'язкову вимогу здійснювати посилання в банківському платіжному документі саме на рахунок-фактуру (інвойс).
Отже, покликання у призначенні платежу на контракт, є достатньою інформацією для виконання банківської операції.
Стосовно доводів апелянта про відсутність у платіжній інструкції в іноземній валюті від 04.12.2024р. №51 обов'язкових реквізитів, визначених Положенням №216, зокрема підпису власноручного/електронного відповідальної особи платника, яка відповідно до законодавства України має право розпоряджатись рахунком, то суд апеляційної інстанції повторно наголошує, що оплату за придбаний товар позивачем здійснено із використанням системи Інтернет-банкінг. У вказаній платіжній інструкції міститься печатка банківської установи, так і проставлена відмітка про проведення банком, а тому доводи митного органу у відповідній частині також є безпідставними.
Верховний Суд у постановах від 12.03.2020р. у справі №804/6243/14, від 07.05.2020р. у справі №1.380.2019.00162, від 02.03.2021р. у справі №380/842/20 виснував, що умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв'язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.
Таким чином, платіжна інструкція в іноземній валюті від 04.12.2024р. №51 є належним доказом та підтверджує факт перерахування коштів позивачем на рахунок продавця у розмірі 15800,00 євро як оплату за товар згідно контракту від 17.11.2024р. №1711NL (в тому числі за поставлений автобус VDL Ambassador SB 200 vin - XMGDE02FS0H017589 вартістю 3950,00 євро).
Крім того, факт попередньої оплати за товари відповідно до контракту №1711NL від 17.11.2024р. також підтверджується платіжними інструкціями в іноземній валюті від 22.11.2024р. №45 на суму 13900,00 євро та від 02.12.2024р. №50 на суму 14700,00 євро.
В оскаржуваному рішенні також зазначено, що жодних інших документів на підтвердження транспортних витрат, окрім калькуляції про транспортні витрати від 03.12.2024р., не надано.
Надаючи оцінку таким доводам митного органу, колегія суддів акцентує увагу на такому.
Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №599 затверджені Правила заповнення декларації митної вартості. Ці Правила в частині заповнення графи 20 роз'яснюють, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст.53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Так, транспортні витрати підтверджені договором про надання послуг від 27.11.2024р. №27-3/11 (а.с.28-30), відповідно до п.2.1 якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надавати послуги з транспортування автобусу VDL Ambassador SB 200 з ідентифікаційним номером vin - НОМЕР_1 з місця знаходження вантажу за адресою: Zevenbergen (Нідерланди) до пункту його призначення за адресою: місто Ковель, вулиця Володимирська 151, Волинська область, Україна, та актом прийому-передачі до даного договору від 02.12.2024р. (а.с.31).
Відповідно до калькуляції витрат по доставці автобуса VDL Ambassador SB 200 vin - НОМЕР_1 витрати на транспортування за маршрутом Zevenbergen (Нідерланди) - Ковель (Україна) становлять 39250,00 грн, в тому числі по маршруту Zevenbergen (Нідерланди) - Ягодин (Україна) 37825,00 грн; по маршруту Ягодин - Ковель 1425,00 грн (а.с.61). Калькуляцією також підтверджено, що страхування за рахунок ТОВ « 777 Трейдінг Груп» не здійснювалося, розвантажувальні та навантажувальні роботи не проводилися.
Згідно п.5 ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Висновок у спірному рішенні про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. Суб'єкт владних повноважень не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.
Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019р. у справі №826/2313/16, від 13.06.2019р. у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги ч.3 та ч.4 ст.53 та ч.2 ст.58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Водночас, колегія суддів вказує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене ст.64 МК України, згідно якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.58-ст.63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.
В п.2, п.4 ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16), за висновками якого митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов'язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Отже, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Між тим принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами (таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі №300/784/24).
Водночас, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
На переконання суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.
Таким чином, підстави вважати, що рішення митного органу UA126000/2024/000012/2 від 05.12.2024р. про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм ч.2 ст.55 МК України, відсутні.
ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб'єкт владних повноважень в особі митного органу діяв не у спосіб що визначені законами та Конституцією України. Відповідач в порушення вимог ст.77КАС України не довів наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом митної вартості товару за основним методом. Зазначене, в свою чергу, дає підстави вважати, що оспорюване рішення про коригування митної вартості товару є протиправним, яке слід скасувати.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постановах від 27.06.2019р. у справі № 803/667/17, від 02.04.2019р. у справі № 809/784/19, від 06.03.2019р. у справі № 809/278/17, від 20.02.2018р. у справі № 809/1884/1. від 09.10.2018р. у справі № 826/24835/15, від 24.01.2019р. у справі № 820/636/17, від 21.01.2020р. у справі № 812/2336/14, від 13.02.2020р. у справі № 810/1175/16, від 26.01.2021р. у справі № 826/13892/16).
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, п.29).
Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст. 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд ,-
Апеляційну скаргу Координаційно-моніторингової митниці - залишити без задоволення, а Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року у справі № 140/4921/25- без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді Р. Б. Хобор
Р. М. Шавель