27 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 460/9017/25 пров. № А/857/41722/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача - Шинкар Т.І.,
суддів - Довгої О.І.,
Запотічного І.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Недашківська К.М.), ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Рівне 10 вересня 2025 року у справі № 460/9017/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дії та бездіяльності протиправними,
23.05.2025 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - Управління), в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не зарахування до пільгового стажу роботи за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, період з 01.04.1994 року по 31.08.1994 року та з 20.06.2002 по 28.10.2002; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненський області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, період з 01.04.1994 року по 31.08.1994 року та з 20.06.2002 по 28.10.2002 та провести перерахунок його пільгового стажу роботи за Списком №1, який враховується для призначення пенсії, починаючи з дня подання заяви про зарахування страхового стажу та перерахунку пенсії, з 11.02.2025, й виплатити різницю між розміром пенсії, який буде нараховано за результатами перерахунку страхового стажу та раніше виплаченим розміром.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, періоди з 01.04.1994 по 31.08.1994 та з 20.06.2002 по 28.10.2002. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненський області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, періоди з 01.04.1994 по 31.08.1994 та з 20.06.2002 по 28.10.2002 та провести перерахунок його пільгового стажу роботи за Списком №1 з 11.02.2025. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком №1.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Управління подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року та в позові відмовити повністю. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що зарахування періодів роботи за Списком №1 або Списком №2 у пільговому обчисленні здійснюється на підставі наданої уточнюючої довідки та за умови атестації робочого місця.
Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Рівненській області та отримує пенсію за віком, яка призначена на пільгових умовах за Списком №1.
Позивач звернувся до Відповідача із заявою про роз'яснення обрахунку розміру пенсії та зарахування страхового стажу до пільгового періоду.
Листом від 17.03.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повідомив про відмову у зарахування періоду роботи з 01.04.1994 по 31.08.1994 та з 20.06.2002 по 28.10.2002 до пільгового стажу роботи за Списком №1.
Зі змісту вказаної відмови вбачається, що відсутні підтвердження проведення атестації робочого місця Позивача у вказаний період та відсутні посади в Переліку робочих місць на якій працював Позивач з квітня по серпень 1994 року. Вказав, що між завершенням п'ятирічного періоду застосування результатів попередньої атестації та початком застосування результатів наступної атестації є перерва тривалістю 4 місяці 9 днів, тобто період 20.06.2002 по 28.10.2002.
Вважаючи такі дії суб'єкта владних повноважень протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Вимогами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регламентуються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-VI від 28.12.2007 року (далі - Закон № 1058) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Так, відповідно до ч.2 ст.114 Закону №1058, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
За приписами статті 62 Закону №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За період до 1 січня 2004 року обчислення трудового стажу здійснювалося згідно зі статтями 56-63 Закону №1788.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
При цьому, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17.
Згідно із довідкою ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" філія "ВП "Рівненська атомна електростанція" від 09.06.2020 №263 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, ОСОБА_1 працював у період:
з 01.04.1994 року по 31.08.1994 року на посаді слюсаря будівельного 3 розряду в дільниці загально будівельних робіт ремонтно-будівельного цеху Рівненської АЕС;
з 01.06.1995 року по 27.09.2000 року на посаді слюсаря з ремонту реакторно-турбінного устаткування 3 розряду в дільниці з ремонту обладнання вентиляції, тепла та холоду цех централізованого ремонту.
з 28.09.2000 року по 14.07.2003 року на посаді слюсаря з ремонту реакторно-турбінного устаткування 4 розряду в дільниці з ремонту обладнання вентиляції, тепла та холоду цех централізованого ремонту,
з 15.07.2003 року що 03.07.2009 року на посаді слюсаря з ремонту реакторно-турбінного устаткування 4 розряду в дільниці з ремонту устаткування вентиляції, тепла та холоду цеху ремонту загальностанційних систем і експлуатації ремонтного устаткування енергоремонтного підрозділу,
з 04.07.2009 року по 05.05.2015 року на посаді слюсаря з ремонту реакторно-турбінного устаткування 5 розряду в дільниці з ремонту устаткування вентиляції, тепла та холоду цеху ремонту загальностанційних систем і експлуатації ремонтного устаткування енергоремонтного підрозділу,
з 06.05.2015 року по 30.05.2020 року на посаді слюсаря з ремонту реакторно-турбінного устаткування 5 розряду цеху з ремонту загальностанційних систем енергоремонтного підрозділу.
Списком 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженими постановою Кабінетом Міністрів України від 11.03.1994 №162, від 16.01.2003 №36, (чинними на період роботи позивача) розділом ХХІV-6 (підрозділ 12406000-17541) передбачена професія робітників «слюсар будівельний».
Відповідно до частини 3 статті 44 Закону №1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Суд першої інстанції правильно вважав, що записи уточнюючої довідки повністю підтверджують період роботи позивача, зокрема у період 01.04.1994 року по 31.08.1994 року та з 20.06.2002 по 28.10.2002.
Як убачається з рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 17.03.2025 №5759-4817/К-02/8-1700/25, до пільгового стажу не зараховано період роботи Позивача з 01.04.1994 року по 31.08.1994 року та з 20.06.2002 по 28.10.2002, оскільки зазначені періоди не підтверджені наказами про результати атестації робочого місця.
Так, наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731, затверджено Порядок застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок №383).
Згідно з пунктом 3 Порядку №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно із Порядком № 442 та Методичними рекомендаціями.
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно із пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку №442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Отже, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком №1.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду викладеній у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а.
З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що до стажу роботи Списком № 1 належить зарахувати періоди роботи позивача з 01.04.1994 року по 31.08.1994 року та з 20.06.2002 по 28.10.2002 на посадах слюсаря будівельного та слюсаря з ремонту реакторно-турбінного устаткування, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції, що бездіяльність Управління щодо не зарахування до пільгового стажу роботи за Списком №1, періоду з 01.04.1994 року по 31.08.1994 року та з 20.06.2002 по 28.10.2002, є протиправним, та належним способом захисту порушеного права буде зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненський області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, період з 01.04.1994 року по 31.08.1994 року та з 20.06.2002 по 28.10.2002 та провести перерахунок його пільгового стажу роботи за Списком №1, який враховується для призначення пенсії, починаючи з дня подання заяви про зарахування страхового стажу та перерахунку пенсії, з 11.02.2025.
Оскільки сторони не оскаржують рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволені позовних вимог, то в силу приписів статті 308 КАС України, рішення суду першої інстанції в цій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено підстави задоволення позовних вимог частково, на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування, оскільки не впливають на законність судового рішення.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року у справі №460/9017/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. І. Шинкар
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний