27 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 260/89/25 пров. № А/857/17674/25
Восьмий апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів:
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Довгої О.І., Шинкар Т.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року (суддя- Плеханова З.Б., ухвалене в м. Ужгород) у справі № 260/89/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,-
08 січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування п. 32 протоколу Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (проспект Повітряних Сил, буд. 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ - 00034022) від 20 вересня 2024 року №20/8 про повторну відмову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) у призначенні одноразової грошової допомоги вперше як інваліду 1 групи з 30 жовтня 2017 року; Зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу вперше, у зв'язку із встановленням інвалідності 1 групи. Стягнення на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі місячної мінімальної заробітної плати.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, його оскаржив ОСОБА_1 подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задоволити.
Відповідач та третя особа у відзивах на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції вважають законним та просять залишити його без змін.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 проходив строкову військову службу з 10.11.1963 по 27.07.1966 року у військовій частині НОМЕР_2 Закавказького військового округу.
Згідно архівної довідки від 01.11.2002 року Центрального архіву мо рф м. Подільськ військовослужбовець ОСОБА_1 в період з січня по червень 1966 року перебував у короткостроковому відрядженні у військовій частині в/ч НОМЕР_3 АДРЕСА_2 .
Згідно свідоцтва про хворобу №1485/638, ОСОБА_1 перебував на стаціонарним лікуванні в ОГВ 367 (м. Тбілісі) з діагнозом: Сечокам'яна хвороба.
Після лікування військовослужбовець ОСОБА_1 оглянутий Військово-лікарською комісією (далі-ВЛК) НОМЕР_4 ОВГ (м. Тбілісі) 07.07.1966 за діагнозом: Сечокам'яна хвороба, стан після операції видалення каменю лівої ниркової миски, за ст. 63 б, гр.1, наказу МО СРСР № 275 - 1961року, був визнаний «непридатний у мирний час, придатний до нестройової служби у воєнний час», захворювання отримано в період проходження військової служби.
Згідно довідки серії Д-71 №201668 від 02 вересня 1966 року ОСОБА_1 визнаний інвалідом третьої групи. Причиною інвалідності, згідно вказаної довідки, зазначено: захворювання отримане у період проходження служби в Радянській Армії .
Як вірно встановлено судом першої інстанції, в подальшому, при повторному огляді 30.10.2017 року ОСОБА_1 призначено перша «Б» група інвалідності. Наведене підтверджується копією довідки до акта огляду медико - соціальною комісією серії АВ №0741796 від 30.10.2017. Згідно вказаної довідки причиною інвалідності зазначено, що захворювання отримано в період проходження військової служби .
Як вірно встановлено судом першої інстанції ОСОБА_1 раніше вже звертався до суду із позовом до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просив: «Визнати протиправним та скасувати п.44» протоколу №65 від 24.05.2019 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі 120-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2017. Стягнути з Міністерства оборони України на користь моральну шкоду в розмірі мінімальної заробітної плати помноженої на кількість місяців тривалості протиправного рішення з 18.02.2019 по день скасування протиправного рішення.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.10.2019 справа №260/1173/19 у задоволенні позову відмовлено.
01.07.2022 ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.10.2019 року справа №260/1173/19.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.07.2022 року справа №260/1173/19 про перегляд за нововиявленими обставинами - відмовлено.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 26 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.07.2022 справа №260/1173/19 про відмову в задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у справі - без змін.
Позивач 22 лютого 2024 року звернувся до Міністерства оборони України із заявою, якою просив повторно розглянути документи щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги вперше у розмірі 120- кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 30.10.2017, тобто того року, в якому встановлено інвалідність 1 групи , яка настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення із строкової служби вперше - 02.09.1966 р. внаслідок захворювання , що мало місце в період строкової військової служби та за результатами розгляду яких прийняти нове обґрунтоване рішення.
Позивач 28 лютого 2024 року звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою, якою просив виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням 30.10.2017 року першої групи інвалідності, яка настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення із строкової служби вперше - 02.09.1966 р. внаслідок захворювання , що мало місце в період строкової військової служби .
Згідно листа ІНФОРМАЦІЯ_2 від 06.03.2024р. адресованого Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України (через Управління соціальної підтримки) Особовий рахунок № НОМЕР_5 зазначено, що:
Відповідно до пункту 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (зі змінами), подається висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 , який 02.09.1966 року визнаний особою з інвалідністю III групи (захворювання, отримане в період проходження військової служби), а 30.10.2017 року при повторному огляді - особою з інвалідністю 1-Б групи (захворювання, отримане в період проходження військової служби), до якого додаються документи. Командування вважає, що ОСОБА_3 не має право на отримання зазначеної грошової допомоги. Матеріали направляються за вимогою заявника.
Рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 20.09.2024 року №20/в оформлене протоколом, позивачу відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги.
Зі змісту вказаного витягу з протоколу від 20.09.2024 року №20/в вбачається, що підставами для відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги були наступні:
Заявник не має права на одержання одноразової грошової допомоги, оскільки на час встановлення інвалідності в 1966 році не існувало правової норми щодо виплети одноразової грошової допомоги.
Заявнику інвалідність встановлено понад 3-місячний термін після звільнення зі служби;
За зверненням заявника в 2024 році зазначається, що статтею 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Заявник звернувся за реалізацією своїх прав понад трирічний термін після встановлення інвалідності в 2017 році.
Позивач не погодившись із такими діями відповідача, звернувся до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно статті 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-XII.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» від 03 листопада 2006 року № 328-V статтю 16 Закону № 2011-XII викладено в новій редакції, яка діяла з 01 січня 2007 року, та якою було введено поняття «одноразова грошова допомога».
Згідно зазначеної редакції статті 16 Закону № 2011-XII Кабінетом Міністрів України 28 травня 2008 р. прийнято постанову № 499, якою затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб .
Відповідно до пункту 2 цієї постанови призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.
Згідно пункту 3 вказаної постанови також передбачено завершити виплату страхових сум за страховими випадками, що сталися до 1 січня 2007 року, відповідно до Умов державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядку виплат їм та членам їх сімей страхових сум, затверджених постановою КМУ № 488, а також одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року № 284.
У разі встановлення особі інвалідності, що пов'язана із виконанням ним обов'язків військової служби, до 01 січня 2007 року, призначення та виплата такій особі страхових платежів здійснюється в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання таких платежів.
Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постанові від 09 листопада 2018 року у справі № 759/5707/16-а.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що вперше позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності з 02.09.1966 року, згідно довідки серії Д-71 №201668, у зв'язку з захворюванням отриманим у період проходження служби в Радянській Армії
Предметом спірних правовідносин, що виникли у цій справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу позивачу як інваліду І групи.
Також, судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив строкову військову службу.
Згідно частини другої статті 2 Закону № 2232-XII (у редакції, чинній на момент встановлення позивачу І групи інвалідності) проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Відповідно до частини 6 статті 2 цього ж Закону існують такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
Таким чином, строкова служба є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби.
Верховний Суд у постанові від 26 червня 2018 року у справі №750/5074/17 зауважив, що частина шоста статті 16 Закону № 2232-XII від 25 березня 1992 року № 2232-XII є спеціальною правовою нормою, що містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходять строкову військову службу, зокрема:
особливі суб'єкти отримання допомоги - військовослужбовці строкової військової служби;
визначений час настання інвалідності - період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби;
відсутність умови про настання інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби.
Слід зазначити, що механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги врегульований статтею 16-3 Закону № 2011-ХІІ.
З метою реалізації норм статті 16-3 Закону № 2011-XII Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок № 975.
Згідно пункту 3 Порядку № 975 (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії АВ №0741796 від 30.10.2017, ОСОБА_1 встановлено І групу інвалідності з 30.10.2017 року - захворювання, отримане в період проходження військової служби.
До моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII від 06 грудня 2016 року (далі - Закон № 1774-VIII) право на одноразову грошову допомогу мали всі військовослужбовці, незалежно від виду проходження військової служби.
Однак, з 01 січня 2017 року, після набрання чинності Закону № 1774-VIII, пунктом 6 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який у разі настання інвалідності виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби.
У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції статті 16 Закону № 2011-ХІІ після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ані статтею 16 Закону № 2011-XII, ані положеннями Порядку № 975, які діяли на час встановлення позивачу інвалідності І групи, не передбачалось можливості отримання одноразової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби.
Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2020 року у справі № 815/85/18, від 30 липня 2020 року у справі № 806/2653/18, від 11 березня 2020 року у справі № 813/1488/18, від 04 травня 2022 року у справі №140/133/19, від 22 березня 2023 року у справі №200/2935/20-а, від 04 липня 2023 року у справі №240/6023/18 та від 07 листопада 2023 року у справі № 200/10819/20-а, від 23 січня 2025 року у справі №380/14731/23.
З врахуванням вищенаведеного, та враховуючи те, що позивачу І групу інвалідності встановлено 30 жовтня 2017 року в період, коли законодавством не було передбачено отримання одноразової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позивач помилково вказує на наявність у нього права на призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності І групи внаслідок поранення, пов'язаного із захворюванням, отриманим в період проходження військової служби.
За таких обстави, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не підтверджено належними доказами факту порушення його прав та охоронюваних інтересів в межах спірних правовідносин, в той час як відповідачем надано достатні докази відсутності протиправності дій та оскаржуване рішення відповідача прийнято у межах норм чинного законодавства, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд першої інстанції підставно відмовив позивачу в задоволенні позову.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року у справі №260/89/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. І. Запотічний
судді О. І. Довга
Т. І. Шинкар