25 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 607/24400/25 пров. № А/857/3342/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Довга О.І.,
Запотічний І.І.,
секретаря судового засідання Лутчин А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області (головуючий суддя Гуменний П.П.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м. Тернопіль 23 грудня 2025 року у справі № 607/24400/25 за позовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії Підгороднянської сільської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
21.11.2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Беляєва О.М. звернувся до суду з адміністративним позовом до Адміністративної комісії Підгороднянської сільської ради про скасування постанови №11 від 12.11.2025 про накладення адміністративного стягнення, згідно якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.152 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 гривень та просив провадження у справі закрити.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 грудня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що згідно рішення виконавчого комітету від 08.08.2024 №226 ОСОБА_1 було надано дозвіл на тимчасове зберігання чавунної труби на землях загального користування в селі Підгороднє по вулиці Подільська терміном до одного року на початок вуличної дороги, вздовж заїзду до ферми під ялинками. Разом із тим, термін дії вказаного рішення закінчився 08.08.2025, а протягом надано строку ОСОБА_1 не було вчинено дій, щоб забрати трубу із земель загального користування. Враховуючи що ОСОБА_1 підтвердив розташування належної йому труби на землях не відведених для зберігання, не має наміру забрати трубу, суд першої інстанції вважав доведеними обставини вчинення ОСОБА_1 правопорушення передбаченого ст. 152 КУпАП, відповідно дійшов висновку, що відповідач діяв правомірно, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а оскаржувана постанова є обґрунтована, тобто прийнята з урахуванням усіх обставин, що мають значення для ухвалення рішення.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить рішення Тернопільського міськрайонного суду від 23 грудня 2025 року скасувати та прийняти постанову, якою скасувати постанову № 11 від 12.11.2025 року винесену адміністративною комісією при виконавчому комітеті Підгороднянської сільської ради про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.152КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП - закрити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що згідно із статтею 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення підвідомчі суду (судді). Зазначає, що згідно рішення виконавчого комітету № 226 від 8 серпня 2024 року ОСОБА_1 було надано дозвіл на тимчасове зберігання чавунної труби на землях загального користування в селі Підгороднє по вулиці Подільська терміном до одного року, термін дії якого закінчився 08.08.2025 року. Водночас, ОСОБА_1 вимогу про усунення порушення не надсилалося, відповідно порушені строки притягнення до адміністративної відповідальності позивача. Апелянт вказує, що днем, з якого починається перебіг строку притягнення до адміністративної відповідальності, є день, коли відповідачу стало відомо про цей проступок та про особу, яка його вчинила. Отже, перебіг строку притягнення до адміністративної відповідальності у даному випадку починається з наступного дня, яким визначається його початок, тобто з 09.08.2025 - наступного дня закінчення строку дозволу на тимчасове зберігання труби. Вважає, що постанова адміністративної комісії при виконавчому комітеті Підгороднянської сільської ради про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності № 11 була винесена 12 листопада 2025 року, тобто після спливу строків, визначених статтею 38 КУпАП, а тому провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю на підставі п.7 ч.1 статті 38 КУпАП.
В судовому засіданні позивач та його представник апеляційну скаргу підтримали, просили рішення суду першої інстанції скасувати та позов задовольнити, відповідач повноважного представника в судове засідання не забезпечив, просив розглядати справу без повноважного представника, що у відповідності до норм процесуального закону не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №734356 від 09.10.2025, який складений посадовою особою органу поліції - Відділення поліції №1 Тернопільського РУП Тернопільської області Ратушним А., зафіксовано вчинення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , адміністративне правопорушення вчинене за ст. 152 КУпАП.
Як убачається із змісту вказаного протоколу, 09.10.2025 о 15:00 виявлено ОСОБА_1 , який порушив правила благоустрою Підгороднянської сільської ради, а саме зберігає металеву трубу на землях сільської ради в с. Підгороднє по вул. Подільська.
Також згідно вказаного протоколу, зафіксовані пояснення ОСОБА_1 , у яких вказано: «Пояснюю, що моя труба займає 5м.кв., лежить в такому місці, де нікому не заважає, у зв'язку з військовим станом я не можу її зараз використати за призначенням, тому буду просити про продовження терміну», копію якого ОСОБА_1 отримав під підпис.
До протоколу долучено рапорт працівника поліції та фотоматеріали. У рапорті зазначено, що правопорушення уповноваженою особою Національної Поліції було виявлено під час патрулювання.
Згідно супровідного листа №145050-2025 від 15.10.2025, матеріали адміністративної справи надійшли на розгляд Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Підгороднянської сільської ради 29.10.2025 та зареєстровані 30.10.2025.
Розгляд адміністративної справи було призначено на 07.11.2025. У подальшому розгляд адміністративної справи відкладено на 12.11.2025 за клопотанням ОСОБА_1 .
Згідно постанови адміністративної комісії при виконавчому комітеті Підгороднянської сільської ради №11 від 12.11.2025, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого статтею 152 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у розмірі 850 грн. 00 коп.
У вказаній постанові зазначено, що на засідання комісії 12.11.2025 Підлісний В.В. прибув. Письмових заяв, клопотань від ОСОБА_1 до початку розгляду справи та під час розгляду справи не надходило. При розгляді справи ОСОБА_1 заявив про наявність у нього фотоматеріалів, однак відмовився надати їх до матеріалів адміністративної справи, відповідно вони не розглядались комісією. Пояснив, що рішенням виконавчого комітету від 08.08.2024 йому було надано дозвіл на тимчасове зберігання труби на землях загального користування в с. Підгороднє терміном до одного року. У нього є усна домовленість з окремими громадянами на виконання робіт з використанням труби, яка нереалізована у зв'язку з військовим станом.
Вважаючи дії адміністративної комісії при виконавчому комітеті Підгороднянської сільської ради протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Так, згідно приписів ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП), ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Як це визначив законодавець у ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається умисним, якщо особа усвідомлювала протиправний характер дії та бажала або свідомо допускала її наслідки.
Отже, вина є обов'язковою ознакою складу адміністративного правопорушення. Також, відсутність умислу або ж необережності виключає наявність складу адміністративного правопорушення.
Так, статтею 152 КУпАП передбачено відповідальність за порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів, що має наслідком накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що за наслідком розгляду заяви ОСОБА_1 08.08.2024 року Підгороднянською сільською радою прийнято рішення №226 про надання позивачу дозволу на тимчасове зберігання труби на землях загального користування в селі Підгороднє по вулиці Подільська терміном до одного року на початок вуличної дороги, вздовж заїзду до ферми під ялинками.
Надалі, 02.09.2025 року позивачем на адресу відповідача подано заяву про продовження дозволу на утримання чавунної труби на території земель сільської ради села Підгороднє, реєстраційний номер П-153/02-36 від 03.09.2025. В заяві позивач таке прохання обґрунтовує форс мажорними обставинами: воєнні дії, відсутністю майстрів, з якими була домовленість про виконання запланованих робіт з використання труби.
13.10.2025 реєстраційний номер П-174/02-36 від 13.10.2025, позивач повторно звернувся із заявою про надання дозволу на утримання чавунної труби на території загальних земель Підгороднянської сільської ради, вказавши термін (пів року після закінчення війни), на який він просить продовжити зберігання чавунної труби, зазначивши обставини, які фактично не залежать від волі позивача, а саме значну вагу та габаритні розміри чавунної труби, а також відсутність спеціалістів та технічної можливості її монтажу у зв'язку з дією воєнного стану.
Проте 13 листопада 2025 року виконавчий комітет Підгороднянської сільської ради, розглянувши заяви ОСОБА_1 про продовження дозволу на зберігання чавунної труби на землях загального користування, враховуючи відсутність у заява відомостей про вид земельних робіт та/або ремонтних робіт для проведення яких необхідно дозвіл та термін утримання труби в межах строків встановлених чинним законодавством, рішенням №371 відмовив позивачу у продовженні дозволу на зберігання.
Водночас, згідно постанови адміністративної комісії при виконавчому комітеті Підгороднянської сільської ради №11 від 12.11.2025, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого статтею 152 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у розмірі 850 грн. 00 коп.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що з метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Частиною 1 статті 268 КУпАП законодавцем визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному (необґрунтованому) притягненню такої особи до відповідальності.
Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган при розгляді справи про адмінправопорушення зобов'язаний з'ясувати всі обставини, що мають значення для справи, зокрема: чи було вчинено порушення, хто саме його вчинив, за яких умов, чи була можливість усунути наслідки.
Відповідно до положень статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Як зазначено попередньо, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Таке провадження спрямоване, зокрема, на своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідач як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Так, дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення постанови про адміністративне правопорушення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Аналогічна позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 05.03.2020 у справі №607/7987/17.
Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі, а тому суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об'єктивного дослідження справи, однак не зобов'язаний підміняти собою учасників процесу, шукаючи докази виключно за власною ініціативою. Адміністративний суд має активно підтримувати перебіг провадження, досліджувати фактичні обставини справи в найбільш повному обсязі.
На обов'язок та важливість доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 08 листопада 2018 року (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15 листопада 2018 року (справа № 524/7184/16-а).
Колегія суддів зауважує, що на момент виникнення спірних правовідносин на території України діяв правовий режим воєнного стану відповідно до Закон України "Про правовий режим воєнного стану".
Апеляційний суд враховує, що обставини, пов'язані із воєнним станом, мають характер об'єктивних факторів, які ускладнюють або унеможливлюють своєчасне виконання певних дій, реалізації можливостей та обов'язків фізичних осіб.
При прийнятті рішення судом апеляційної інстанції також взято до уваги, що при розгляді справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності адміністративною комісією не враховано усіх обставин справи, не піддано аналізу поданим до відповідача заявам позивача від 02 вересня 2025 року та від 13 жовтня 2025 року щодо пролонгації рішення сільської ради на утримання чавунної труби на території земель сільської ради, а також не з'ясовано результат їх розгляду.
На переконання суду апеляційної інстанції на час прийняття спірної постанови, якою адміністративна комісія констатувала порушення позивачем вимог статті 152 КУпАП щодо порушення стандартів благоустрою, не врахувала вимог статті ст. 9 КУпАП, якою передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність.
На переконання суду апеляційної інстанції вищеописана поведінка позивача виключала обов'язкову ознаку складу адміністративного правопорушення таку як вину, усвідомлення особи (позивача) протиправного характеру дій та як наслідок бажання або ж свідоме допускання наслідків такої поведінки.
Так, подавши заяви 02.09.2025 та 13.10.2025 щодо вирішення питання пролонгації перебування чавунної труби на землях села Підгороднє, позивач перебував в стані правомірних очікувань щодо позитивного вирішення питання викладеного в заявах з огляду і на те, що попередньо отримав такий річний дозвіл, а також і форс мажорні обставини, якими є війна і її наслідки, зокрема питання монтажу труби, залучення техніки для транспортування.
Оскільки як вина так і умисел в досліджуваному судом питанні є обов'язковими ознаками складу адміністративного правопорушення, а судом апеляційної інстанції за вище досліджуваних обставин таких не встановлено, оскільки на переконання суду апеляційної інстанції позивач проявив належну правову обачність та добросовісність подавши заяви на пролонгацію дозволу, отже свої дії спрямував на отримання дозволу, водночас такого не отримав вчасно з незалежних від нього причин, а відтак у діях апелянта відсутня вина у вчиненні будь-яких дій чи бездіяльності, які могли б утворювати склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції акцентує увагу ще й на тому, що адміністративною Комісією Підгороднянської сільської ради при прийнятті рішення про адміністративну відповідальність щодо позивача, залишено поза увагою його доводи, що подані заяви в продовж двох місяців не були розглянуті, що поставили його в стан правової невизначеності, що спростовує факт вчинення ним адміністративного проступку, водночас поведінка суб'єкта владних повноважень у невчасному розгляді поданих позивачем заяв суперечить принципу добросовісності діяльності такого суб'єкта влади, а притягнення до відповідальності особи під час триваючої процедури адміністративного розгляду її заяви, вирішення якої лежить в площині реалізації такої особи прав та обов'язків, на переконання суду апеляційної інстанції є як необґрунтованою так і безпідставною.
Колегія суддів вважає, що зазначеними діями позивач проявив належну правову обачність та добросовісність поведінки, спрямовану на врегулювання спірної ситуації у правовий спосіб, а відтак у діях апелянта відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За наведених обставин, на підставі системного аналізу законодавчих положень, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП, а відтак оскаржувана постанова адміністративної комісії є протиправною, винесеною без врахування усіх обставин, а тому підлягає скасуванню, що має наслідком закриття справи про адміністративне правопорушення щодо позивача.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
Європейський суд з прав людини, судова практика якого в силу приписів статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, в рішеннях у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.
У справі «Федорченко та Лозенко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статей 317 та 286 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що суд першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення неповно з'ясував обставин, що мають значення для справи, що має наслідком скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
Керуючись статтями 241, 272, 286, 308, 311, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі №607/24400/25 від 23 грудня 2025 року скасувати та позов ОСОБА_1 до Адміністративної комісії Підгороднянської сільської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.
Скасувати постанову Адміністративної комісії Підгороднянської сільської ради №11 від 12.11.2025 року, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Т. І. Шинкар
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний
Повне судове рішення складено 27.02.26